І. Суть законопроекту

Проектом передбачено встановити, що:
- дія Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не поширюється на державну реєстрацію прав на магістральні та промислові трубопроводи (в тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії;
- окремим законом може бути визначено особливості правового статусу та порядок реєстрації зазначених об'єктів.

ІІ. Наявність проблем

1. Автори проекту правильно визначили наявність однієї з проблем. Дійсно, державна реєстрація прав на трубопроводи, автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії є проблематичною і практично неможливою. Однією з причин є та, що об'єкти газопроводів розташовані, як правило, на території вулиці, декількох вулиць, населеного пункту, між населеними пунктами.

Цей висновок у випадку магістральних газопроводів підтверджується і у п.1.3 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 р. N 660/5.

Крім того, як справедливо зазначено у пояснювальній записці до проекту, часто неможливо безспірно визначити, рухомим чи нерухомим майном є газорозподільні мережі, що складаються з різних у відношенні пов'язаності із землею елементів, зокрема, якщо одні частини складної речі, якою є газорозподільні мережі, можуть бути віднесені із значними застереженнями до нерухомих, то інші - за будь-яких умов є рухомими.

Останній висновок у більш загальному вигляді міститься у згаданих Методичних рекомендаціях: не тільки для газопроводів, а й для багатьох інших споруд «виникає низка питань - чи є ці споруди нерухомим майном; чи підлягає державній реєстрації право власності на них».

2. Окрім зазначеної проблеми існує ще одна, не менш болюча, яка стосується різноманітних лінійних об'єктів. Ця проблема полягає в тому, що наразі чужі земельні ділянки під такими об'єктами використовуються без будь-яких правових підстав. Це стосується як тих об'єктів, які мають зв'язок з землею на території чужих земельних ділянок, так і тих, що такого зв'язку не мають (наприклад, лінії електропередач, що проходять над чужими земельними ділянками, якщо їх опори розташовані поза межами цих ділянок).

ІІІ. ОЦІНКА законопроекту

1. У проекті зроблено спробу вирішити лише першу із зазначених проблем. Спосіб вирішення полягає в тому, щоб скасувати необхідність державної реєстрації окремих видів лінійних споруд за правилами Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Ідея скасування необхідності державної реєстрації споруд заперечень не викликає, видається вірною і такою, що відповідає світовому (зокрема європейському) досвіду. Більше того, відповідно до цього досвіду зазвичай не передбачається державної реєстрації не тільки споруд, а й інших видів нерухомості, відмінних від земельних ділянок. Натомість така нерухомість розглядається як поліпшення земельних ділянок. Тож доцільно перейняти цей досвід принаймні в частині споруд, бо саме в цій частині інший підхід створює найбільш очевидні на сьогоднішній день проблеми.

Водночас обраний спосіб вирішення проблеми втілений у проекті настільки не послідовно, що насправді не призведе до вирішення цієї проблеми.

Перш за все складається враження, що мається на увазі не скасування необхідності державної реєстрації таких об'єктів взагалі, а лише скасування реєстрації за правилами Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Це враження підсилюється вказівкою на те, що порядок реєстрації таких об'єктів може бути визначений окремим законом. Слід підкреслити, що сама по собі ідея запровадження реєстрації тих чи інших різновидів лінійних об'єктів за окремими правилами заперечень не викликає. Наприклад, в цілях забезпечення державного контролю (зокрема, в інтересах державної безпеки) цілком можливе запровадження тих чи інших видів реєстрації магістральних та промислових трубопроводів (в тому числі газорозподільних мереж), автомобільних доріг, електричних мереж, магістральних теплових мереж, мереж зв'язку, залізничних колій тощо. Водночас слід чітко відмежувати таку реєстрацію від державної реєстрації прав на нерухомість – з першою не повинні пов'язуватись будь-які цивільно-правові наслідки. Водночас у проекті такого підходу не вбачається. Крім того, для запровадження окремим законом такої реєстрації не потрібно «дозволу» на це у цьому Законі.

Головною вадою проекту у цій частині є те, що, скасовуючи необхідність державної реєстрації окремих видів лінійних споруд у Законі «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», проект не передбачає внесення кореспондуючих змін до Цивільного кодексу України (ЦК). Так, відповідно до ч.1 ст.182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а відповідно до ч.4 ст.334 ЦК права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; з моментом державної реєстрації пов'язується і виникнення права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації (ч.1 ст.344 ЦК), і припинення права власності у разі відмови від нього (ч.3 ст.347 ЦК) тощо. Таким чином, проект залишає обов'язковість державної реєстрації лінійних споруд і неможливість їх обігу у цивільному обороті інакше, ніж шляхом державної реєстрації, але при цьому повністю позбавляє можливості (хоч і здебільшого примарної наразі) здійснити таку реєстрацію. Таким чином, проект у цій частині проблеми не вирішить, а лише поглибить її.

Не вирішена і проблема складнощів при віднесенні тих чи інших споруд до рухомого чи нерухомого майна.

2. У проекті зовсім не вирішується проблема узаконення використання чужих земельних ділянок під спорудами, зокрема лінійними. Водночас доцільно скористатись підходом, використаним у проекті Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо державно-приватного партнерства)» від 20.03.2012 р. N 10228, у п.2 розділу ІІ якого було передбачено встановлення законного сервітуту для існуючих лінійних комунікацій.

Висновок

Проект не вирішить ані проблеми фактичної неможливості державної реєстрації споруд (зокрема лінійних, таких як газопроводи, електричні мережі тощо), ані проблеми узаконення використання чужих земельних ділянок під спорудами. Натомість його прийняття призведе до поглиблення першої з цих проблем.

Рекомендація

Проект Закону рекомендується повернути на доопрацювання.

Вкладення:

Файл	Размір файла
2504_0_2326а неконкурентная приватизация концессионером ВИСНОВОК.pdf	48 Kb