Стаття 1. Приватний виконавець

1. Приватним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у сфері права не менш як три роки, володіє державною мовою, склав кваліфікаційний іспит, одержав дозвіл на зайняття діяльністю з виконання рішень.

2. Не може бути приватним виконавцем особа:

• визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;
• яка має не зняту або непогашену судимість;
• нездатна виконувати обов’язки приватного виконавця за станом здоров’я;
• яка досягла 65-річного віку.

3. Приватному виконавцю заборонено займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, перебувати на державній службі або на службі в органі місцевого самоврядування, входити самостійно або через підставну особу до складу виконавчого органу чи наглядової ради або перебувати у штаті підприємницького товариства, виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої у вільний від основної роботи час.

Стаття 2. Незалежність приватного виконавця

1. Приватний виконавець під час виконання своїх обов’язків незалежний і підпорядковується лише закону.

2. У разі затримання приватного виконавця або порушення стосовно нього кримінальної справи, орган, що здійснив затримання чи порушив кримінальну справу, зобов’язаний негайно повідомити про це уповноважений орган державної влади.

Стаття 3. Отримання допуску до зайняття діяльністю з виконання рішень

1. Особа, яка має намір отримати допуск до зайняття діяльністю з виконання рішень, подає уповноваженому органу державної влади заяву.

2. Не пізніше ніж через три місяці після надходження заяви уповноважений орган державної влади проводить кваліфікаційний іспит. Порядок складання кваліфікаційного іспиту затверджує уповноважений орган державної влади. Іспит складається шляхом автоматизованого анонімного тестування. Результати тестування надаються особі негайно після його закінчення.

3. Уповноважений орган державної влади у триденний строк з дня складання іспиту приймає рішення про надання дозволу на зайняття діяльністю з виконання рішень та вносить відомості до Єдиного реєстру приватних виконавців України або рішення про відмову в наданні дозволу із зазначенням причин відмови. Прийняте уповноваженим органом державної влади рішення негайно надсилається заявнику.

4. Уповноважений орган державної влади відмовляє у видачі допуску до зайняття діяльністю з виконання рішень, якщо заявник не відповідає вимогам до приватного виконавця або якщо за результатами іспиту виявлена недостатня кваліфікація заявника.

5. Особа, якій відмовлено у наданні допуску до зайняття діяльністю з виконання рішень, може повторно подати заяву не раніше, ніж через шість місяців.

Стаття 4. Анулювання допуску до зайняття діяльністю з виконання рішень

1. Підставами для анулювання допуску приватного виконавця - до зайняття діяльністю з виконання рішень є:

• 1) його письмова заява;
• 2) одноразове грубе порушення законодавства, яке завдало шкоди інтересам інших осіб, або неодноразове протягом року порушення законодавства;
• 3) виявлення невідповідності вимогам до приватного виконавця, встановленим в статті 1 цього Закону;
• 4) визнання його безвісно відсутнім або померлим;
• 5) його смерть.

2. У разі наявності вказаних у частині 1 підстав уповноважений орган державної влади приймає рішення про анулювання допуску до зайняття діяльністю з виконання рішень.

3. У разі анулювання допуску до зайняття діяльністю з виконання рішень, виконавчі провадження передаються на виконання до відповідного органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Стаття 5. Єдиний реєстр приватних виконавців

1. Єдиний реєстр приватних виконавців України формується уповноваженим органом державної влади.

2. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про: ім'я приватного виконавця; дату та номер рішення про надання допуску до зайняття діяльністю з виконання рішень; дату та номер рішення про анулювання допуску - до зайняття діяльністю з виконання рішень; про дату реєстрації приватним виконавцем діяльності з виконання рішень і адресу контори та засоби зв'язку; дату і номер договору страхування та відомості про страховика; про дату реєстрації припинення діяльності приватним виконавцем з виконання рішень.

3. Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України здійснюється через мережу Інтернет на офіційному веб-сайті уповноваженого органу державної влади із забезпеченням всім бажаючим можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування на основі поширених веб-оглядачів та редакторів без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів цілодобово і без обмежень та стягнення плати.

Стаття 6. Реєстрація діяльності з виконання рішень

1. Про початок та припинення діяльності з виконання рішень приватний виконавець повідомляє уповноважений орган державної влади.

2. Відомості про реєстрацію діяльності з виконання рішень та її припинення, а також про зміну таких відомостей вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України уповноваженим органом державної влади негайно після надходження заяви від приватного виконавця.

3. Приватний виконавець зобов’язаний до реєстрації діяльності з виконання рішень організувати контору, вимоги до якої встановлюються уповноваженим органом державної влади. Адреса контори та засоби зв'язку зазначаються приватним виконавцем в заяві про реєстрацію діяльності з виконання рішень. Про зміну адреси контори та засобів зв'язку приватний виконавець протягом трьох днів повідомляє уповноважений орган державної влади.

4. В період, коли діяльність з виконання рішень припинено, не застосовуються обмеження, встановлені частиною третьою статті 1 цього Закону та не поширюється вимога щодо страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця.

5. Приватний виконавець, в якого є незакінчені виконавчі провадження, не вправі припиняти свою діяльність з виконання рішень.

Стаття 7. Компетенція приватного виконавця

1. Приватний виконавець здійснює виконання рішень на підставі виданих судом виконавчих документів.

2. До приватного виконавця застосовуються положення законодавства про виконавче провадження в частині повноважень, прав та обов’язків державного виконавця.

3. Не застосовуються положення законодавства про виконавче провадження щодо:

• 1) накладення штрафів та інших стягнень на боржника, інших фізичних чи юридичних осіб та посадових осіб;
• 2) приводу боржника;
• 3) контролю за законністю виконавчого провадження та його перевірки;
• 4) встановлення строків для добровільного виконання рішення та стягнення виконавчого збору;
• 5) обмеження строку пред'явлення виконавчих документів до виконання;
• 6) наслідків закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
• 7) повернення виконавчого документа в зв'язку із відсутністю майна;
• 8) затвердження рішень (актів та постанов) приватного виконавця;
• 9) інші положення, що не відповідають цьому Закону.

4. Приватні виконавці не вправі виконувати рішення:

за якими боржником або стягувачем є держава, Автономна республіка Крим, територіальні громади, або юридичні особи, за якими на праві оперативного управління закріплено майно, власниками якого є держава, Автономна республіка Крим, територіальні громади;

• про відібрання дитини;
• про примусове вселення чи виселення.

Стаття 8. Засади діяльності приватного виконавця

1. Приватний виконавець має вчинити все необхідне для виконання рішення, діючи розумно та неупереджено.

2. Приватний виконавець повинен поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, їх національні, культурні та релігійні звичаї, не принижувати їх гідність. Зокрема, приватний виконавець повинен утримуватись від дій, які можуть бути сприйняті як тиск, переслідування чи знущання (часті телефонні, факсимільні, електронні або інші повідомлення; відвідування вдома, на роботі, в інших місцях; затягування процедури опису майна чи інших процедур тощо).

3. Приватний виконавець повинен утримуватись від розголошення інформації, отриманої приватним виконавцем у зв’язку зі здійсненням виконавчих дій, крім випадків, встановлених законом. Такий обов’язок поширюється також на осіб, які перебувають з приватним виконавцем у трудових відносинах, та інших осіб, які мають доступ до зазначеної інформації. Зокрема, приватний виконавець не вправі звертатись до родичів, сусідів, друзів боржника, крім випадків, коли у них перебуває майно боржника, що підлягає стягненню, та інших випадків відповідно до закону.

Стаття 9. Оскарження рішень та відвід приватного виконавця

1. Рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені в судовому порядку.

2. За наявності обставин для відводу, передбачених законодавством про виконавче провадження, приватний виконавець зобов’язаний повідомити про це стягувача та повернути йому виконавчий документ або за письмовим погодженням із стягувачем передати його іншому приватному виконавцю або до органів державної виконавчої служби у встановленому порядку.

3. За наявності обставин для відводу, передбачених законодавством про виконавче провадження, а також у разі грубого порушення приватним виконавцем законодавства, боржник вправі звернутись до суду з заявою про відвід приватного виконавця в порядку, встановленому для оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

Стаття 10. Страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця

1. Приватний виконавець до початку своєї діяльності зобов’язаний укласти договір страхування цивільно-правової (майнової) відповідальності перед третіми особами.

2. Порядок і умови обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватних виконавців встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Організація роботи приватного виконавця

1.  Приватний виконавець, діяльність якого зареєстровано, здійснює виконання рішень в порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження, на підставі договорів із стягувачами про надання послуг. Договір, який не відповідає законодавству, є нікчемними.

2. Приватний виконавець може мати помічників. Помічник приватного виконавця бере участь у виконавчих діях лише разом з приватним виконавцем. Відносини між помічником та приватним виконавцем регулюються трудовим законодавством.

3. Приватний виконавець може виконувати свої обов’язки самостійно або разом з іншими приватними виконавцями на підставі договору про спільну діяльність.

4. Приватний виконавець має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює уповноважений орган державної влади.

5. Правила ведення діловодства та архіву приватного виконавця затверджуються уповноваженим органом державної влади.

Стаття 12. Повернення та передача виконавчих документів

1. Виконавчі документи, які перебували у провадженні органів державної виконавчої служби і повернені за заявою стягувача, повертаються за заявою стягувача та можуть бути повторно пред’явлені на виконання приватному виконавцю.

2. Виконавчі документи, що перебувають у провадженні приватного виконавця, повертаються за заявою стягувача та можуть бути повторно пред’явлені на виконання приватному виконавцю або до органів державної виконавчої служби.

3. Виконавчі документи та документи виконавчого провадження, що перебувають у провадженні приватного виконавця, надсилаються за заявою стягувача на виконання приватному виконавцю або до органів державної виконавчої служби в порядку, встановленому уповноваженим органом державної влади.

Стаття 13. Контроль за діяльністю приватного виконавця

1. Контроль за дотриманням приватним виконавцем законодавства здійснює уповноважений орган державної влади шляхом проведення планової і позапланової (виїзної або невиїзної) перевірки, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Планова перевірка проводиться не частіше одного разу на два роки виключно у конторі приватного виконавця з обов’язковим повідомленням про час проведення перевірки не пізніше ніж за 10 днів до її початку.

3. Приватний виконавець зобов’язаний надавати посадовим особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, оригінали документів для огляду, копії документів, які додаються до матеріалів перевірки.

4. Підставами для проведення позапланової перевірки (виїзної або невиїзної) є:

• заяви або повідомлення про порушення приватним виконавцем законодавства;
• виявлення та підтвердження недостовірних даних, що вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України;
• перевірка виконання приватним виконавцем вимог припису.

5. Для проведення невиїзної позапланової перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит у межах предмета порушення, за результатами розгляду якого у зазначений в запиті строк приватний виконавець надсилає вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

6. За результатами перевірки складається довідка, в якій зазначаються виявлені порушення законодавства або зазначається про їх відсутність.

7. У разі виявлення порушень законодавства, уповноважений орган державної влади видає приватному виконавцю письмовий припис про їх усунення. В приписі зазначається термін усунення порушень. Припис підлягає обов’язковому виконанню, про що повідомляється уповноважений орган державної влади.

Стаття 14. Винагорода приватного виконавця

1. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

2. Основна винагорода встановлюється у сумах, які стягуються з боржника за вчинення виконавчих дій, в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Основна винагорода приватного виконавця стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Якщо суму, що підлягає стягненню за виконавчим документом, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена у відсотковому відношенні до суми стягнення, стягується пропорційно фактично стягнутій сумі. Основна винагорода, визначена у фіксованих сумах, стягується після повного виконання рішення.

4. Солідарні боржники несуть солідарний обов’язок по сплаті основної винагороди приватному виконавцю.

5. Договором із стягувачем про надання послуг може бути передбачена додаткова винагорода. Додаткова винагорода сплачується стягувачем і не підлягає стягненню з боржника.

Стаття 15. Зберігання стягнутих коштів

1. Приватний виконавець зобов’язаний відкрити в порядку, встановленому Національним банком України, рахунок для зберігання стягнутих з боржників коштів та розпорядження ними.

2. Готівкові кошти, вилучені у боржника, не пізніше ніж через три дні вносяться приватним виконавцем на зазначений в частині першій цієї статті рахунок.

3. Кошти, які знаходяться на зазначеному в частині першій цієї статті рахунку, не включаються до складу спадкової маси у разі смерті приватного виконавця, на них не може бути накладено арешт або звернуте стягнення за його боргами.

Стаття 16. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через рік після його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

• 1) абзац другий пункту 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України (Голос України, 2010, 12, 04.12.2010 № 229-230) після слова «адвокатів» доповнити словами «приватних виконавців»;
• 2) підпункт «б» пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (Голос України, 2011, 06, 15.06.2011 N 107) після слів «арбітражні керуючі» доповнити словами «приватні виконавці»;
• 3) доповнити частину першу статті 7 Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 18, ст.   78) пунктом 45 такого змісту:
• «45) страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків».