В.І. ДАНІШЕВСЬКА,

    директор Центру комерційного права

Шановні друзі, колеги, учасники засідання!

Дозвольте мені від імені Центру комерційного права та від себе особисто привітати вас у цій залі й висловити подяку за те, що ви знайшли можливість у такий напружений час відгукнутися на наше запрошення та взяти участь у обговоренні, на наш погляд дуже актуального і важливого питання.

Певно, усі пам’ятають, як довго ми чекали на прийняття Цивільного кодексу, особливо розробники та юридична громадськість. Іноді здавалося, що в ринковому просторі вже неможливо спиратися на орієнтири, поставлені ще за часів соціалістичної системи господарювання. Прийняття Господарського кодексу теж здавалося необхідним на перехідному етапі нашої економіки. Нині маємо водночас два кодекси – Цивільний і Господарський. І серед юристів запанувала певна розгубленість. Як можна застосовувати одночасно два законодавчі акти однакової сили, які регулюють одні й ті самі відносини. Усі розуміють, що подібний хаос у правозастосуванні неприпустимий. І тому Центр комерційного права разом з Міністерством юстиції вирішили скликати це засідання для того, щоб ви, шановні народні депутати, працівники уряду, науковці, судді, могли висловити свою точку зору щодо розв’язання проблеми, яка виникла у зв’язку з прийняттям обох кодексів, а також запропонували можливі шляхи її вирішення. Бажано, щоб до моменту, коли нові кодекси наберуть чинності, більшість неузгоджень було ліквідовано. Дивлячись на склад учасників круглого столу, я впевнена, що обговорення проблем та пошук шляхів їх вирішення буде конструктивним, плідним та вкрай необхідним для подальшої законотворчої роботи.

Л.В. ЄФИМЕНКО,

заступник Державного секретаря Міністерства юстиції України

Шановні колеги, друзі, присутні!

Мені дуже приємно, що сьогодні, під егідою Центру комерційного права, відбувається такий необхідний захід. Усі ми знаємо про те, з якими зусиллями приймався, а точніше – розроблявся, коригувався і наповнювався змістом проект як Цивільного, так і Господарського кодексу. Нам відомо і про те, які питання виникали на початковому етапі, а також після наповнення кодексу нормами, що регулюють ті чи інші суспільні відносини стосовно предмета проектів Цивільного та Господарського кодексів.

Існує певне коло суспільних відносин – цивільних і господарських – які мають регулюватися конкретним законодавчим актом. На практиці ж виникає ряд колізій між окремими нормами Цивільного і Господарського кодексів з точки зору регулювання відносин, а також коректності їх викладення – юридичних формулювань. Крім того, у Господарському кодексі містяться певні неузгодження з Конституцією України. Міністерство юстиції підготувало проект Закону “Про внесення змін до Господарського кодексу України”, який пропонується привести у відповідність до Цивільного кодексу і Конституції України. Враховуючи, що проект нині знаходиться у Кабінеті Міністрів України, ми були б дуже вдячні, якби сьогоднішні пропозиції були узагальнені й лягли в основу для подальшого упорядкування цих проектів. Адже практика підготовки кодексів показала, що питання занадто складне, і ще невідомо, чи буде воно однозначно вирішене до 1 січня наступного року. Тому дозвольте мені від імені Міністерства юстиції України побажати вам плідної роботи. І найголовніше, щоб ті суспільні відносини, які мають регулюватися обговорюваними нами документами, були б настільки ефективними, щоб у їх подальшому регулюванні не було потреби.

А.С. ДОВГЕРТ,

д.ю.н., завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Шановні колеги!

Мені здається, що сьогодні ми повинні детально обговорити співвідношення цих документів, маючи на увазі дві можливості.

Перша з них полягає у доопрацюванні документів, насамперед Господарського кодексу, тому що, як сказав заступник Держсекретаря Міністра юстиції, він суперечить не тільки Цивільному кодексу, але й Конституції України. А я б додав: ще й тим міжнародним зобов’язанням, які Україна взяла на себе. У мене є книжка з численними відгуками на Господарський кодекс, що надходили з різних організацій, включаючи UEPLAC, яка проводила експертизу цього кодексу в 2000 році. В експертизі підкреслюється, що Господарський кодекс не відповідає угодам про партнерство та співробітництво, а також іншим міжнародним зобов’язанням. Тому перше питання, яке слід було б сьогодні обговорити: чи можна взагалі узгодити ці обидва документи? Якщо так, то чи доцільно проводити відповідну роботу? Сьогодні вже говорили, що Міністерство юстиції займається цією проблемою –підготовлено попередній проект, який, я думаю, було б добре розмножити і роздати фахівцям, щоб вони подивилися і висловили свої думки. Це перший аспект.

А другий – взагалі скасувати Господарський кодекс. Я розумію, що для розробників і тих, хто працював над ним на кафедрі господарського права, це крок, безперечно, надто радикальний. Але іноді радикальні вчинки видаються найкращими. Оскільки не виключено, що узгодження може тривати протягом 10 – 20 років, залучаючи суддів, судову систему, вчених тощо. Я б хотів висловити свої міркування, чому я виступаю за радикальний шлях, тобто за скасування цього документа, хоч відомо, що ми подавали проекти щодо узгодження цих кодексів. Наша позиція була такою: якщо приймати Господарський кодекс, то, як пише Президент у своїх пропозиціях до всіх проектів, щоб цей кодекс не виходив за рамки публічних відносин, тобто щоб він був документом публічного права.

Даний Господарський кодекс пішов шляхом включення приватноправових норм, хоча ми їх називаємо господарськими нормами. Якщо з документа вилучити всі приватноправові норми і зробити так, як пропонував Президент, тобто, щоб це був Кодекс публічного права, то постає необхідність у розробці нового документа, який слід було б назвати вже не кодексом, а “Основами державного регулювання та економіки”. Щось на такий зразок. У нас нині якась “кодексоманія”. Будь-який незначний, невеличкий документ – 50 статей – ми намагаємося визначити як кодекс. Я б не хотів читати лекцію, звідки пішло поняття “кодекс” і що, власне, під цим словом спочатку розумілося. Так, у Верховній Раді зараз лежить Кодекс “Про відходи”. І що ж це таке? Якщо застосувати публічно-правові норми у сфері підприємництва і господарської діяльності, то цей документ навряд чи буде претендувати на таку назву, як кодекс. До того ж, публічно-правовий матеріал не може залишатися без змін протягом багатьох років.

Одна із характерних ознак кодексу – його незмінюваність упродовж десятиріч. Оце кодекс. А якщо щодня вносити зміни, то це, панове, не кодекс. Тому з цією “кодексоманією” у Верховній Раді час уже розібратися. Моя позиція полягає в тому, щоб прийняти закон, який складатиметься лише з одного речення: “Скасувати Господарський кодекс України”. Саме це речення і поставить усе на свої місця. Чому моя точка зору саме така? Зовсім не тому, що я не люблю господарників. Ми всі друзі, колеги тощо. Мені не подобається ця концепція. Крім того, як зазначалося раніше, з цього документа неможливо зробити те, що пропонує Президент, – документ публічно-правового характеру. Але не тільки через це. Є ще багато чинників, які підтримують мою позицію, – просто скасувати його.

Слово “співвідношення”, що міститься у назві нашого круглого столу, не відображає теперішній стан речей, тому що співвідношення зводиться, власне, до суцільного протиріччя на всіх можливих рівнях, починаючи від концептуального і закінчуючи термінологічним. Як можна будувати правову систему, не знаючи термінології? Коли одне й те саме поняття називається різними словами – “правочин” і “угода”? Невже юристи можуть пропускати такі документи? В концептуальний рівень заглиблюватися не хочу, хоча неодноразово говорили про концепцію господарського права, існування цієї концепції в сучасних умовах. Немає жодних причин для існування цієї концепції. Коротко кажучи, суть її полягає у тому, що у сфері господарювання немає приватних і публічних відносин, існують господарські відносини як симбіоз. І тому вони регулюються не якимось приватним правом і не якимось публічним, а “синтетичним” правом – господарським. Це вже заперечення приватноправових засад підприємництва на концептуальному рівні, що, звісно, позначається на всій термінології.

Правову основу будь-якого обороту, в тому числі в комерції, складають три основні інститути: суб’єкти, право власності і, як зазначається в Господарському кодексі, – “речові права” (хоча з цим прикметником асоціюється поняття “речові докази”).

Вищезазначені інститути є базовими конструкціями, без яких не може функціонувати будь-який ринок, чи то європейський, чи то український. І що ми бачимо: виходячи з цієї концепції, про яку я говорив, у Господарському кодексі пропонується поняття суб’єктів господарювання. Під ними маються на увазі такі організаційно-правові форми, яких взагалі не існує на жодному ринку. Будь-яке акціонерне товариство – це приватне підприємство, приватна юридична особа. Інший випадок, якщо в ньому є доля держави. Тоді ми можемо сказати, що це є державне акціонерне товариство. Але це умовно. У нас з голосу записано: “…приватні юридичні особи, якісь колективні чи народні підприємства” і т. ін. Панове, ми ж узяли на себе зобов’язання привести наші види компаній у відповідність до європейських. Чому ж подібне пишеться в законах?

Стосовно власності. Незалежно від того, кому вона належить, обсяг прав власності скрізь однаковий. Тому в Цивільному кодексі поняття “власність” викладено незалежно від суб’єкта, держави, юридичної чи фізичної особи тощо. У Господарському кодексі з’являється теоретична концепція форм власності, що суперечить Конституції України, тому що в Конституції взагалі не говориться про форми власності. Зокрема, у Господарському кодексі написано “колективна власність”. У Конституції ж такого немає. Таким чином, ці базові категорії, без яких наше входження в Європу неможливе, викладені в “кращих” соціалістичних традиціях. Ніби і не існувало нашого шляху до ринку протягом 10 років!

Будь ласка, не думайте так, що я відчуваю ненависть до цієї концепції, просто ми повинні тверезо оцінити цей документ. Почитайте всі відгуки закордонних експертів, що містяться у цій книжці. Ми зробили 400 копій для її розповсюдження в парламенті. І ще такий факт. Міністр юстиції України виступає на засіданні, коли приймається документ (це Президент його уповноважив виступити), і каже, що документ не готовий, але парламент його приймає. Інакше як політичне замовлення я не можу це тлумачити. Міністр дає оцінку закону, але ніхто не звертає на це уваги. То що ж відбувається в нашій державі?

Отже, моя пропозиція така: прийняти закон про скасування Господарського кодексу.

В.В. ХАХУЛІН,

к.ю.н., завідувач відділу економіко-правових проблем попередження економічних правопорушень Інституту економіко-правових досліджень, м. Донецьк

Як один із розробників Господарського кодексу мушу сказати, що усі ці питання для нас не нові, вони постійно обговорюються у нашому середовищі, і ми виробили свою власну позицію. Я намагатимусь зробити свій виступ якомога коротким. І намагатимусь виступити проти тих аргументів, які щойно пролунали. Але обійти їх неможливо. Слід віддати належне панові Довгерту, який був, як завжди, оригінальним, але, якщо підсумувати його доповідь, такі наполегливі пропозиції трапляються досить рідко.

Наша позиція (я маю на увазі розробників Господарського кодексу) наразі така. Як законослухняні громадяни, ми не можемо розставляти акценти, керуючись політичною волею. Адже прийнято рішення, постанова Верховної Ради, згідно з якою в Україні повинен бути не лише Цивільний, але й Господарський кодекс. Звичайно, можна навести чимало прикладів, коли в країні немає ні того, ні іншого. Водночас у багатьох розвинених європейських країнах разом із цивільним існують торговий, підприємницький, господарський кодекси тощо. Нам не вдалося не лише в соціалістичний період, але й зараз урегулювати одним кодексом цивільні відносини, які виникають у споживчій сфері, у сфері господарювання.

Це питання потрібно розв’язувати, беручи до уваги різні позиції. Хтось гадає, що господарники беруть з Цивільного й Адміністративного кодексів одне й те саме. Інша ж аргументація базується на тому, що, поруч із власно цивільними, існують й інші відносини, самостійні. Я зупинюся на формах власності. Слід розуміти, що Конституція – не звід законів, який охоплює всі чинні закони. Вона не визначає всі форми власності. Не можна сказати, що такої форми власності, яку відстоюють господарники, не існує в Україні. Вона розвивається тут протягом 10 років. На мій погляд, жодна людина не може існувати без власності, яка б належала їй в будь-якій іншій формі, окрім як у приватній. Коли перелічуються гарантії людини і громадянина, охороняється приватна власність. У будь-якій країні існує публічна, державна власність. Там є закони, що визначають дії людини і громадянина при користуванні державною власністю.

А тепер про підприємства. Господарники, на відміну від цивілістів, називають підприємство суб’єктом. Слід конкретно довести, що підприємство не об’єкт, а суб’єкт. У чинному законодавстві, зокрема Конституції, підприємство згадується у багатьох статтях, включаючи ряд суб’єктів різних форм господарювання і власності. Тобто підприємство однозначно тлумачиться як суб’єкт. Якщо мати справу з об’єктом, то нам, господарникам, незрозуміло, що, в принципі, цим досягається. Це спрощується задачею роботи нотаріуса. Однак, щоб вирішити цю задачу, створюються кодекси. А суб’єкт – це звичайне явище в ринковій економіці. Нам потрібно сфокусувати увагу на тому, щоб з обох кодексів запозичити все найкраще, щоб у кожному з них залишилося те, що тяжіє до того чи іншого. Зокрема, у Господарському кодексі має залишитися більшість статей, що визначають правовий статус господарських товариств як суб’єктів господарювання. Окремо залишити положення, що стосуються питань, пов’язаних з реалізацією прав громадянина при вступі до господарського товариства, його організації, виході з товариства, а також взаємовідносинами громадянина і цього суб’єкта.

Наш інститут разом з с Донецьким національним університетом працює в цьому напрямі, проводячи семінари з конструктивної доробки обох кодексів. Я пропоную здійснити таким чином: взяти сторінку і розграфити її на три колонки. Зліва зазначити положення Господарського кодексу, справа – Цивільного, а посередині – те, що залишається як спільне для обох кодексів. Подібні пропозиції і доробки є необхідними й важливими, оскільки дають змогу об’єднати наші зусилля і працювати для оздоровлення нашої економіки.

В.В. ЛУЦЬ,

д.ю.н., професор Академії муніципального управління

Я хотів би зупинитися на питанні договірного права у Цивільному і Господарському кодексах. З історії кодифікації цивільного законодавства у колишньому Союзі відомо, що положення, які стосуються договірного права в чинному Цивільному кодексі 1963 року, є, власне кажучи, результатом відтворення у Цивільному кодексі як республіканському актів тих вихідних положень, що були покладені в основу законодавства 1961 року. Тоді розмежовувалося три групи договірних відносин, які пізніше були відтворені в Цивільному кодексі. Першу групу, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу, склали відносини, що регулювалися загальносоюзним законодавством. Це відносини щодо поставок, капітального будівництва, перевезення вантажів, страхування та деякі інші, які були відтворені в Цивільному кодексі України та інших тодішніх республік без зміни конкретизації. Другу групу склали договірні відносини так званої “спільної компетенції” Союзу та республіки. Малися на увазі відносини купівлі-продажу, комісії та інші, які були вже конкретизовані у Цивільному кодексі. І, нарешті, третя група – це відносини, які, власне кажучи, віддавалися “на відкуп” законодавцям республіки. Це – міна, дарування та деякі інші. Тобто така структура договірного права, яка закріплена у чинному кодексі. Якщо брати загальні положення про договори, то ви знаєте, що певні норми про договори містяться в Главі, присвяченій угодам (тепер – правочинам), а також серед загальних положень про зобов’язання, зокрема, виникнення, виконання, відповідальності. Але, звичайно, договірного права стосуються і положення, які визначають статус фізичних і юридичних осіб. Це позовна давність, представництво та інші.

Для порівняння скажу, що в новому Цивільному кодексі загальні положення про договори виділені в окремий підрозділ і це, безумовно, є значним досягненням цивілістичної думки і, власне кажучи, самого акту. Але якщо брати до уваги співвідношення загальних положень про договори у Цивільному і Господарському кодексах, то значно більше позитивного саме у Цивільному кодексі, оскільки він стосується лише певної сфери господарських відносин. Розташування договірних інституцій у новому Цивільному кодексі здійснено за комбінованим критерієм: економічні та правові ознаки, досягнення відповідної правової мети. Тут є певна наступність, скажімо, нового кодексу з тим, що було в попередніх кодексах 1922 – 1963 рр.

Свого часу, коли розроблявся проект нового Цивільного кодексу, була запропонована певна схема, запозичена з праць відомих російських цивілістів, про те, щоб виділити 5 груп договорів. Я не буду називати ці групи, але, власне кажучи, в остаточному варіанті від цієї пропозиції відмовилися. Розташування договірних інститутів відбувається за цією основною правовою метою, починаючи від купівлі та продажу і закінчуючи договорами, скажімо, про спільну діяльність.

Якщо взяти Господарський кодекс, то, перш за все, хочу сказати, що там немає поняття господарського договору. В літературі теж немає єдності, щоб сказати, яка ж категорія криється за господарським договором. У одному з проектів Господарського кодексу хотіли дати визначення договору як ділової угоди з уточненням – “у сфері господарських прав і обов’язків”, але пізніше відмовилися від цього. Як же структурно побудована та особлива частина господарського договірного права? Договори у ній класифікуються залежно від сфери діяльності. І там визначено деякі основні сфери діяльності, скажімо, торговельна діяльність, капітальне будівництво, перевезення вантажів, фінансова діяльність. І що виходить: деякі договори, наприклад, лізингу, згадуються серед договорів, які найширше застосовуються у фінансовій сфері, і водночас лізинг приєднано до договору оренди. Як можна договір оренди і договір зберігання вважати договорами господарсько-торговельної діяльності? Адже опосередковуються зовсім інші відносини. Те ж саме можна сказати і про договори, пов’язані з інноваційною діяльністю, наприклад, договір про створення і передачу науково-технічної продукції серед інноваційних договорів.

Ви знаєте, що Президент запропонував усунути розбіжності між двома кодексами, і в цьому напрямі йде певна робота. Так, для норм, які стосуються поставок, енергопостачання, контрактації, міни, обмежилися тим, що залишили тільки одну статтю, а решту виключили, відсилаючи до спеціальних нормативних актів, очевидно, до Господарського кодексу. Але залишилися інші господарські договори, зокрема, перевезення вантажів, капітальне будівництво, оренда та деякі інші, які дублюються в Цивільному і Господарському кодексах. Виникає запитання: а тепер, коли буде введено кодекси, якими нормами користуватися - тими, що в Господарському кодексі, чи тими, що в Цивільному? Звичайно, можна навести й інші аргументи. Але цілком зрозумілим є те, що питання договірного права не може бути залишеним у тому стані, як це зараз передбачено в одному та іншому кодексах, тому що тут існують суперечності. Справа в тому, що в Господарському кодексі сказано, що господарсько-майнові зобов’язання регулюються нормами Цивільного законодавства. Якщо це так, то вони повинні повністю і належним чином регулювалися саме Цивільним кодексом, якщо це цивільні зобов’язання. І саме це, як мені здається, було б одним з тих напрямів, які б дали змогу усунути розбіжності між цими двома актами.

Я.М. ШЕВЧЕНКО,

д.ю.н., завідувачка відділу цивільного і трудового права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України

Про співвідношення двох кодексів я хотіла би висловитися у такому напрямі. Основна позиція – визнання обох, але на яких підставах? Штучний поділ має місце у багатьох інститутах. Штучний поділ, заснований на окремих амбіціях окремих вчених. Нехай господарники вибачають, але вони вперто проштовхують свої позиції про суспільно-господарський порядок, який вже давно своє віджив. І саме через це бачимо розбіжності і досить суттєві. Що ми маємо насправді? Особливості регулювання Господарським кодексом. Але правове регулювання мусить мати чіткість. Тобто, якщо ви пишете “особливості”, то треба ці особливості перелічити, обумовити, вказати, визначити підстави для цих особливостей. І тільки тоді ми зможемо конкретно посилатися: у цьому випадку є особливість, а у цьому випадку її немає. Крім того, це означає, що ми повинні змінювати загальну частину, а не тільки торкатися окремих інститутів.

Вважаю – і хай господарники не ображаються - що з положень закону виходить, що Господарський кодекс підлеглий Цивільному. Це повинно чітко визначатися самим кодексом. Тоді ми не будемо в такому сумнівному становищі, коли можна сказати: “Цивільний кодекс – це загальний закон, а прерогатива віддається спеціальному”, тобто буде застосовуватися спеціальний закон – Господарський кодекс. Це ж неправильно і з методологічної точки зору, бо Цивільний кодекс – голова ієрархії всіх нормативних актів, усього правового регулювання майнових відносин. Навіщо ж штучно “проштовхувати” Господарський кодекс?

Коли говорити про співвідношення, то було б дуже добре, якби Міністерство юстиції займалося тим, щоб норми Господарського кодексу привести у відповідність до норм Цивільного. Тоді ми будемо мати дійсне співвідношення, дійсну ієрархію. І ще: у Господарському кодексі в прикінцевих положеннях зазначається, що треба ліквідувати такі закони, як про підприємства, про підприємництво. І я б додала: і про власність, і про господарські товариства. І навіть запропонувала, щоб був один нормативний акт, який би визначив місце тих чи інших нормативних актів. Проблема права власності є кардинальною. Навіщо право колективної власності соціалістичного світу, коли зараз стрімко розвиваються товарно-грошові відносини? І для цих товарно-грошових відносин колективна власність неприйнятна. Положення про колективну власність, по суті, не відповідає, праву власності – користування, розпорядження і володіння. Хіба робітник користується, розпоряджається? Нічого подібного. І зараз викристалізувалася позиція, що правом власника, правом власності колективних підприємств є юридична особа. Так воно окреслювалося, так воно розвивається, так воно і повинно бути. А колективна власність – це міф, який хотілося б мати, щоб усі були задоволені.

Що ж ми маємо на сьогодні? Два суперечливі кодекси. Є право повного господарського відання, є право оперативного управління в Господарському кодексі, але нічого цього немає у Цивільному. Є просто право власності та інші речеві права.

Так що робити? Субсидіарно застосовувати Господарський кодекс? Так, будь ласка, давайте підстави для субсидіарного, а не головного напряму.

Набуде великого значення судова практика – це всі розуміють. Судову практику треба конституювати як джерело права. Досі ми заперечували, що судова практика є джерелом права. Тепер я вважаю, що необхідно прийняти нормативний акт, який би визначив судову практику і те, в яких формах, в яких видах вона є джерелом права.

Головний висновок: зменшити значення Господарського кодексу як рівного акту цивільного права. Треба його конституювати як акт, підлеглий Цивільному кодексу, і переглянути саме з таких позицій.

Н.С. КУЗНЄЦОВА,

д.ю.н., професор кафедри цивільного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Ми підійшли до основної проблеми сьогоднішнього обговорення - до характеристики нового Цивільного кодексу, тієї проблеми, яка, на жаль, не була вирішена ні в ході розробки, ні, найголовніше, прийняття двох кодексів. А ця проблема співвідношення, безумовно, найболючіша для правозастосування. Ми, розробники проекту Цивільного кодексу, неодноразово звертали увагу на те, що прийняття двох кодексів приведе, принаймні, у підприємницькій діяльності, до триповерхової законодавчої системи. Але у нас є Цивільний кодекс, на необхідності якого вже наголошують самі господарники. У нас є Господарський кодекс. І що важливо – ми очікуємо сотню, а може, й більше законодавчих актів спеціального характеру, покликаних урегулювати на конкретному детальному рівні відносини організаційного і майнового характеру в підприємницькій сфері.

Нещодавно я прочитала в одній із наших юридичних газет статтю професора Знаменського. Для того, щоб підкреслити якісь нові моменти у співвідношенні Цивільного і Господарського кодексів, він наголошує, що це lex specialis, який насамперед повинен братися до уваги при вирішенні питань урегулювання. Однак я б хотіла нагадати професорові Знаменському, що lex specialis є завжди вичерпним нормативним актом, який передбачає повноту регулювання. Якщо ми звертаємося до змісту Господарського кодексу, то бачимо суто бланкетні норми, які передбачають необхідність прийняття нормативних актів, що могли б дати відповідь на конкретні питання.

Можна згадати ще й такий факт. Колись lex specialis за обсягом був меншим, ніж загальний нормативний акт. Давайте порівняємо обсяг правового врегулювання статусу підприємницьких товариств у Цивільному кодексі і господарських товариств у новому Господарському кодексі. За обсягом норми Господарського кодексу чи не втричі менші, ніж у Цивільному. Що ж це за lex specialis? Я не зовсім розумію. Ми наголошували, що ця ситуація є небезпечною для практики. Тепер для того, щоб вирішити, як діяти у реальних відносинах, слід прочитати норми Цивільного кодексу, Господарського кодексу і того спеціального закону, скажімо, про цінні папери, економічну конкуренцію, господарські товариства тощо, і впевнитися в тому, що врешті-решт всі ці законодавчі норми не будуть суперечливими за своїм змістом. Все це закони. Жоден з них не віднесений до категорії конституційних законів і переваги не має. Кодифікований нормативний акт завжди відрізнявся від інших законодавчих актів тим, що мав силу верховного закону внаслідок його системного, стрижневого характеру. Тому що він якраз і визначав систему законодавства та рівні наступних нормативних актів, які складали систему цього законодавства.

На жаль, зараз руйнується і ця ідеологія, тому що незрозуміло, який же акт є стрижневим для господарських відносин: Господарський кодекс, що не містить у собі основних положень, які формують, скажімо, відношення законодавця до юридичних осіб всіх рівнів, до господарських зобов’язань в усій повноті тощо, чи Цивільний? Один із розробників Господарського кодексу, характеризуючи Цивільний і Господарський кодекси, сказав, що Цивільний кодекс – це революційний нормативний акт, тому що він встановлює нові положення. Більш високої оцінки Цивільного кодексу я, як розробник, і не бажала б почути. Це дійсно такий акт, який встановлює принципово нові положення. Що ж стосується Господарського кодексу, то за його словами, це нормативний акт, який впорядкував вже діюче законодавство. Але ми з вами, як фахівці, знаємо, що це впорядкування законодавства вчорашнього дня. Сьогодні в кабінетах нашого Кабінету Міністрів розробляються нові нормативні акти, які передбачають нові підходи і в галузі економічної конкуренції, і в галузі фондового ринку. Це нормативні акти, які будуть дійсно передбачати правові засади функціонування підприємців у цих сферах з урахуванням і сьогоднішнього, і завтрашнього дня. Водночас ми знаходимо такі архаїзми у Господарському кодексі, як “орендні підприємства”. Я сьогодні, враховуючи стан нашого законодавства, не знаю, що це таке, бо з прийняттям Закону “Про оренду державного майна” дана категорія випала. Є організація орендарів, є товариство, а не “орендне підприємство”. Це вже термінологія 1989 – 1990 років, коли були чинними “Основи законодавства СРСР про оренду” та інші нормативні акти. Тому думаю, що нам слід, перш за все, звертаючись до тексту цих кодексів з огляду їх практичного застосування, зрозуміти: нам 10 років говорили, що зрештою після прийняття Господарського кодексу підприємець, принаймні господарський керівник, отримає такий нормативний акт, який полегшить його роботу, оскільки замінить собою сотню, а може, й тисячу нормативних актів, якими сьогодні насичена підприємницька сфера.

І що ми отримали? Скажіть, будь ласка, шановні судді: чи можна, покладаючись на цю норму Господарського кодексу, вирішити спірні питання у сфері оренди, обороту цінних паперів та інших питань? Мабуть, це питання я буду ставити суддям доти, поки ми не зруйнуємо цю систему підміни понять, бо сьогодні Господарський кодекс нікому не надає практичних переваг. Розробники Цивільного кодексу і не говорили, що вони створять такий правовий масив, який охопить усі завдання регулювання. Ми дуже розумно і виважено підходили до того, які саме норми треба прописати в кодексі, щоб надати можливість логічно і динамічно розвиватися у подальшому законодавстві: про акціонерні товариства, цінні папери, банкрутство тощо. Можна назвати близько сорока таких законів, які б надавали можливість утримувати стабільну правову матерію.

Не наша справа судити, вдалося це нам чи ні. Оскільки відсутні критерії, за якими можна було б судити. Коли я відкриваю Цивільний кодекс, то не просто його не впізнаю, а навіть жахаюся. Зокрема, стаття 277. Одного разу до мене прийшли представники засобів масової інформації і задали запитання: “Як розробник Цивільного кодексу поясніть статтю 277 Цивільного кодексу, частину 3, де написано: “Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною”, - і крапка. Я була настільки збентежена, що не змогла знайти відповідь. Адже це повне безглуздя! Вдома перевірила всі проекти Цивільного кодексу, включаючи той, який лежав на столах депутатів, коли вони натискали на кнопку, і побачила, що там містилася зовсім інша стаття. З невідомих причин потім було вирізано закінчення статті: “…якщо особа, яка це поширила, не доведе інше”. Розумієте, із точністю до навпаки змінився зміст! І я можу назвати ще десяток подібних статей, які отримали своє “нове життя” в інтерпретації, дуже далекій від того, що написали розробники. Як юрист, я питаю: що це таке? Як таке може відбуватися? З цим треба розібратися. Поки є ще час. Бо десь змінили слово, десь пропустили половину речення (може, комусь здавалося, що так краще, а може, це і є наукова редакція, як часто нам казали у коридорах парламенту) – і Цивільний кодекс не впізнати.

Отже, існує дві проблеми. Насамперед – проблема самого Цивільного кодексу, бо його треба, дійсно, ще раз перечитати, подивитися: а що ж ми маємо “на виході”? Тому що було декілька різних варіантів. Зрештою, ми отримали той, який набуває чинності з 1 січня 2004 року. Чи цей закон, який ми зараз тримаємо в руках, відповідає тим завданням, які перед ним стояли? Це питання скрупульозного і вже постатейного аналізу. Друга проблема – це проблема співвідношення двох кодексів, яку також треба вирішувати саме у цей час і у той спосіб, який взагалі відповідає завданням суцільної кодифікації в нашій державі. Я погоджуюся зі своїм колегою, професором Довгертом, що все треба розставити на свої місця. Ми давно говорили про те, що кодекси слід розмежувати саме за предметом їх регулювання, бо Господарський кодекс не відповідає завданням, що стоять перед соціальними законами, виходячи з того, що вони не є настільки детальними, щоб регулювати всі відносини, які підлягають регулюванню. Тому я думаю, що треба звернутися до розробки спеціальних законів, які є зараз. Ліквідувати всі суперечності між Цивільним і Господарським кодексом, виходячи із завдань нормативного регулювання відносин, і розробляти законодавство, яке регулює особливості відносин у тій чи іншій сфері. Тоді побачимо, що у Господарського кодексу власне немає предмета регулювання. Те, що нам пропонують начебто як кодифікований нормативний акт у сфері господарювання, насправді такого характеру не носить, і зміст його відрізняється від того, що про нього кажуть у найвищих депутатських колах. На жаль, виглядає так, ніби з Україною знову проводиться якийсь експеримент. Проте не варто забувати, що економічні експерименти ми ще якось переживали, а ось правові можуть мати більш серйозні наслідки. Тому треба до 2004 року всім дуже добре подумати.

М.В. ОНІЩУК,

к.ю.н., народний депутат України, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики

Дякую за надану можливість виступити на засіданні. Корисно почути такі різні думки.

Як би там не було, мені хотілося б привітати всіх присутніх з тим, що вони мають принаймні Цивільний кодекс. Українське суспільство отримало нове цивілістичне бачення цілої низки суспільних відносин, хоча ми тут більше звертаємо увагу на негативні моменти. До речі, не потрібно перекладати провину тільки на народних депутатів, тому що правовий матеріал з різних причин не завжди якісний.

Одне з найважливіших питань – це кодифікація як така. Що може бути предметом кодифікованих актів України? Правду кажучи, на сьогодні навіть на доктринальному рівні не опрацьовано питання про сучасну національну українську кодифікацію, її межі, структуру і навіть загальне бачення. Тобто втрачено методологічні і методичні орієнтири того, що може бути предметом саме кодифікованого акту як виду закону. І, можливо, відсутність цього доктринального розуміння і бачення призвела до того, що ми все частіше певну сукупність відносин, урегульованих законом, намагаємося врегулювати саме кодексом. Ви знаєте, що зараз багато говорять про Податковий кодекс, а також Митний, Антимонопольний. І так, згідно з предметом регулювання, називають ці закони кодексами. Тому не дивно, більше того, майже закономірно, що, з огляду на доктринальний характер системи господарського права, наукові кафедри, школи, вчені ради, ради з питань захисту наукових дисертацій – це певне суспільне явище, не тільки правове. До речі, візьміть до уваги, що у Верховній Раді саме мені доручили очолювати групу, яка займалася доопрацюванням Цивільного кодексу, хоч у суспільному вимірі мене частіше уособлюють з людиною, яка тією чи іншою мірою сприяла розвиткові іншого кодексу, Господарського, від чого я не відхрещуюсь. І трапилося так, що якраз у парламентських колах не було людей, які б могли так чи інакше бути близькими до опрацювання Господарського кодексу. Яка була позиція народних депутатів? Вона полягала в тому, що Цивільний кодекс практично без обмежень і якихось істотних втручань потрібно було ухвалити. І сама доктрина господарського права, Господарського кодексу не заперечувала Цивільний кодекс. До того ж, вона передбачала його як метод регулювання суспільних відносин, що виникають. Тобто ніхто не заперечував, що має місце навіть “синтетичне”, як сказав Анатолій Степанович, розуміння господарських відносин як певної сукупності цивільно-правових та публічно-правових норм. Коли ми говоримо про норми приватного права, то вони регулюються Цивільним кодексом. Певна їх особливість, коли мова йде про торгові, комерційні аспекти, в тому числі пов’язані із особливістю суб’єктів, між якими виникають відносини, була прийнята. Чи є протиріччя між цими документами? Думаю, вони існують, але наскільки вони глибокі?

Хочу відверто зауважити, що законодавець свідомо допускає ситуацію дублювання. Ми не мали можливості настільки уніфікувати ці документи, щоб виключити будь-яке дублювання в регулюванні тих чи інших суспільних відносин. Ми виходили з того, щоб норми при цьому глибше підходили до врегулювання, не конкурували між собою.

Мені здається, що Господарський кодекс і за духом, і за цивілістичною доктриною відтворює тіло власне Цивільного кодексу, яке може бути використане і повинно використовуватися у переважній більшості відносин, що виникають у господарській сфері. Таким чином, шановні колеги, сьогодні варто б було зробити наголос, що радикальний підхід про скасування Господарського кодексу є передчасним. Хоча такий підхід може мати місце, але все ж таки, мені здається, сьогодні слід усвідомити, в чому суть відносин, в які вступає суб’єкт підприємницької діяльності. Природно, що він вступає і в теоретичні відносини, коли мова йде, насамперед, про контрактні зобов’язання, і що переважна більшість відносин, в які він вступає, – це відносини публічно-правового характеру, це його взаємини з публічною владою – місцевою чи державною, з різними органами. Це все – суть публічно-правових відносин. Якщо брати за основу суб’єкт і спробувати йому надати комплексне праворегулювання відносин, у які він вступає, незалежно від того, знає він чи ні, що існує цивільне право, то ми прийдемо до того, що спробуємо об’єднати у цьому кодексі і цивільно-правові норми, і публічно-правові. Якщо ми в основу покладемо суб’єкт і будемо називати його саме таким терміном.

Здається, що тут більш важливою є не стільки форма, скільки зміст, тобто, якщо заходи захисту цивільно-правових відносин, елементи захисту і регулювання будуть такими, що відповідають європейській доктрині, то абсолютно не має значення, чи це буде складовою Цивільного кодексу, чи якогось іншого. Важливо, щоб зміст цих відносин і форма їх регулювання відповідали сучасній європейській доктрини і вимогам часу. Можливо, ті доктринальні речі, з яких виходив законодавець, приймаючи ці документи, недосконалі. Звичайно (тут я поділяю думки моїх колег), більше питань викликає Господарський кодекс, тому що те завдання, яке ми перед собою ставили, було виконано не повністю. Всі протиріччя повинні бути усунені. Ми виходимо з того, що, коли говоримо про відносини приватноправового характеру, то основні підходи закладаються насамперед у Цивільному кодексі.

Що маємо робити тепер? Думаю, треба рухатися від нового – конкуренції, потім, по можливості, – у напрямі усунення дублювання, і ми дійдемо до рафінованих, якщо можна так сказати, монопольних актів, кожний з яких буде забезпечувати повне і всебічне регулювання відносин. Але всі ми розуміємо, на чому частково ґрунтувалося регулювання відносин у державі. Вони будувалися на тому, що суб’єкти господарської діяльності вступали у відносини (і правові, і публічно-правові), якщо розглядати такий вид діяльності як певний вид суспільно-корисної діяльності в її основі.

За всіх умов усі пропозиції, що будуть законодавчо важливими, врахуємо. Виходимо з того, що альтернативний акт, закон повинен бути, по-перше, корисним суспільству, по-друге, – зручним. І, по-третє, він має забезпечити належний, якісний, високопрофесійний захист позицій, особистих майнових і немайнових прав, у тому числі, коли мова йде про захист підприємців та їх відносини з державою.

В.І. ЖУКОВ,

директор Інституту інтелектуальної власності, м. Харків, адвокат

Оскільки ці два кодекси виключають один одного, то знаєте, яка у мене виникла аналогія? Що ми до обіду прийняли закон, який регулює в Києві лівосторонній рух, а після обіду – правосторонній.. Аварій буде багато. Чесно кажучи, співчуваємо суддям: що вони робитимуть з першого січня? І що ми, юристи, маємо радити підприємцям: до обіду їздити по лівій стороні, а після обіду – по правій? Подібного випадку, щоб так законодавець “зіштовхнув” два кодекси, в історії не було! Безперечно, колізії трапляються, але на більш низькому рівні.

Хочу звернути увагу на один момент. Ми вважаємо, що центр Рима знаходиться тут, у Києві, і всі шляхи ведуть сюди. Ми прагнемо до Європи. Невже ви, шановні народні депутати, гадаєте, що вся Європа буде проводити подібні конференції і своє європейське законодавство пристосовувати під український лівосторонній і правосторонній рух одночасно? Звичайно ж, ні. Тому, коли ви працювали над законопроектом Цивільного кодексу, весь час рівнялися на Європу. І надалі треба працювати подібним чином. До речі, слід згадати ще одну важливу річ. Немає українського цивільного права, немає й польського цивільного права. У Польщі чинним є французьке право в формі закону Цивільного кодексу Польської республіки. В Україні ж діє пандектна німецька система, що сягає своїм корінням у римське право. Це не цивільне право. Територія України до 1918 року належала Російській імперії, де теж діяла така пандектна система. Це не ображає ні поляків, ні українців, просто до правової системи слід ставитися дуже виважено. Нам, цивілістам, треба багато працювати: адже зараз вся Європа уніфікується, щоб “штепсель підходив до розетки”. Щоб інвестор з Італії міг приїздити до Швеції, з Швеції – до іншої країни. У Верховній Раді, мабуть, вважають, що коли ми забажаємо влитися в Європу, вся Європа буде під нас перебудовуватися. Але цього не буде...

І ще таке зауваження. Мені здається, що, якби добре “зачесати” Господарський кодекс, то вийде торговий кодекс приватного права.

Для повноти картини не обійтися без самокритики. Я нас, цивілістів, теж якоюсь мірою звинувачую. Мені здається, що відмова від дуалізму права утворила певну нішу. А святе місце, як відомо, довго не порожніє. Ось його й зайняли господарники. Якби, скажімо, цивілісти робили паралельно Цивільний кодекс і Торговий, можливо, становище було б іншим. Так, у Європі не апробовано дуалізм права, вони з 1942 року відмовилися від дуалізму. А нам не завадить років з десять попрацювати в дуалізмі.

Д.В. ЗАДИХАЙЛО,

к.ю.н., завідувач кафедри підприємницького і міжнародного приватного права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків

Тут зібрався своєрідний консиліум, і визначилася, так би мовити, хірургічна перспектива вирішення питання. Проте хотілося б повернутися до “історії хвороби”. Ситуація з Цивільним та Господарським кодексами складалася протягом останніх семи-восьми років. Проте жоден з них не потрапляв у поле зору наукової громадськості. Перша проблема, судячи з усього, процедурна: у нас не сформовано механізм координації правової політики, взаємодії наукової юридичної еліти. Відсутність цього механізму не давала змоги дійти єдиного висновку: чи потрібен нам дуалізм приватного права, чи ні. Або ж господарське право повинно було піти шляхом “зцілення” аспекту державного регулювання ринкових відносин.

Другий момент виходить за рамки проблем власне юридичної науки. У нас немає жодних уявлень про те, що ж розуміти під “українською мрією”. Є американська, німецька, якась інша мрії. А якою ж ми бачимо в системі економічних відносин національну психологію? Також важливо сказати, що у нас, юристів, існує певна прогалина в розумінні того, що становить собою сучасна економіка. Думаю, що й економісти цього не уявляють. Оскільки ми не визначилися з тим, яку економічну модель хочемо сформувати в країні, то ми не визначилися стосовно глобалізації економічних процесів, з тим, чи ми здатні по-справжньому сформувати агресивну національну буржуазію. Не існує в нас і серйозних соціологічних досліджень цього питання. Якби ми реально поставили таку задачу, то могли б сказати, що в нас є національна буржуазія і потрібно років з двадцять для того, щоб її остаточно сформувати. І правові інститути будувалися б під цю задачу. А так виходить, що або вона сама сформується якимось дивом, або звідкілясь прийдуть економічні “гуни” і монополізують наш економічний простір. А ми в найліпшому випадку працюватимемо на іноземну корпорацію і радітимемо тим доларам, які заробимо. Якби ми визначилися з цими головними питаннями, то тоді могли б розумно реконструювати законодавство.

Появу Господарського кодексу я не вважаю випадковою. Справа не в тому, що існують суб’єктивні передумови, що склалася якась школа господарського права і людям потрібно бачити свою наукову перспективу. Об’єктивно Господарський кодекс намагався посісти значне місце в правовому вакуумі, у вакуумі державного регулювання ринкових відносин. Це не вийшло так, як мало б бути. Але спроба не була даремною. Ми повинні продовжувати працювати у цьому напрямі. Повинні формулювати ставлення до малого бізнесу, іноземних транснаціональних корпорацій. І якщо йдеться про те, що держава має свій бюрократичний інтерес у цих процесах, що вона є олігархом в умовах відсутності громадянського суспільства, я бачу лише один вихід: точна, детальна і прозора регламентація діяльності держави. Ми практично не уявляємо, як у сучасних умовах регулюються ринкові відносини. Хто приймає ці рішення? Які рішення є соціально значимими, а які – суто технічними?

Гадаю, немає сенсу порівнювати Господарський і Цивільний кодекси. Якби господарникам вдалося здійснити зобов’язальні вичерпні розробки, ми б не сперечалися, ми б сказали, що в Україні з прийняттям Господарського кодексу виник дуалізм приватного права. Але цього ми сказати не можемо. Та частина, за яку взялися в сфері державного регулювання, в сфері визначення, що існують режими господарювання, з чого вони мають складатися, визначити правові засоби регулювання, визначитися з тим, хто уповноважив допустити ці засоби, що для цього необхідно, – взагалі, з яких принципів ми виходимо – ось це я вважаю позитивним моментом.

Моя точка зору така, що Господарський кодекс потрібно трансформувати саме в цьому напрямі. Без ефективного, прозорого регулювання ринкових відносин в Україні ми не володіємо нашими національними багатствами і стикаємося з численними економічними проблемами… Без сильної держави, без чіткого механізму її впливу нічого не вдієш.

Л.В. ЄФИМЕНКО,

заступник Державного секретаря Міністерства юстиції України

Подано проект закону, який урегульовує розбіжності, що виникли між Господарським і Цивільним кодексом. Ми за основу брали Цивільний кодекс і приводили до нього норми Господарського кодексу. На сьогодні є можливість використати інформацію і пропозиції, які надходитимуть. Я хотів би, щоб від роботи нашого круглого столу користь була якомога більшою. Якщо ми відчуваємо якусь моральну відповідальність перед суб’єктом підприємництва, щоб були один чи два документи, щоб були виключені колізії, до 1 січня ми повинні подати пропозиції до Верховної Ради і вона має прийняти певний закон. Але щоб не виникло так, як при прийнятті Господарського і Цивільного кодексів, коли за цей закон проголосують в залежності від того, яка ситуація складеться, і щоб ми не залишились 1 січня з тим, що маємо на сьогодні.

Ми брали за основу пропозиції, які подавали Президентові при підписанні Господарського кодексу. Далі їх слід приводити у відповідність. Школи не можуть знайти спільної мови протягом дії постанов Верховної Ради, яка створила робочу групу з підготовки обох кодексів. Ми повинні домовитися між собою і отримати документ, який дасть єдину форму застосування на практиці.

В.І. ДАНІШЕВСЬКА,

директор Центру комерційного права

Я хотіла б зробити деяке уточнення, щоб у присутніх не склалося враження, ніби Міністерство юстиції вже подало законопроект до Кабміну, а ми тут обговорюємо невідомо що. Нещодавно відбулась нарада в Міністерстві юстиції, де міністр у присутності донорських організацій доповідав про те, що належить зробити Міністерству юстиції найближчим часом. Говорилось і про те, що треба підготувати пропозиції щодо узгодження законів України з прийнятим Цивільним кодексом, а також узгодити Цивільний і Господарський кодекси. Робота, про яку згадував Леонід Васильович, – це якась частина цього завдання, бо не так просто зробити те, що необхідно. Ми говорили з керівниками департаментів, і вони казали, що підготували законопроекти, але це невелика частина вирішених проблем. Але більшість проблем ще не розв’язано. Міністерство юстиції буде займатись цим питанням, а ми всі повинні йому в цьому допомогти.

В.М. КОССАК,

д.ю.н., завідувач кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету ім. Івана Франка

Шановні колеги!

Всі ми – юристи, практики, судді – з побоюванням чекаємо цієї дати: 1 січня. Адже, ознайомившись з Цивільним і Господарським кодексом, ми побачили ряд суперечностей, які унеможливлюють їх практичне застосування. Віддаю належне Центру комерційного права, оскільки саме він розпочав це громадське обговорення. Сидіти і чекати 1 січня не маємо права, повинні пропонувати виходи з цієї ситуації. Мені здається, що найбільш реальний шлях – узгодження. Висловлювалася така думка: поки немає закону, немає проблем. Однак на даному етапі це видається нереальним. Хочемо ми цього чи ні, нам доведеться згладжувати протиріччя. Цей процес повинен йти таким шляхом: виходячи з предмета й методу правового регулювання, виокремити ті інституції, які регулюються з позиції публічного права, і залишити їх в Господарському кодексі. Реєстрацію, квотування, ліцензування, антимонопольне законодавство тощо можна залишити як предмет правового регулювання Господарського кодексу.

Насторожує два моменти. Перший – це те, що і Господарський, і Цивільний кодекси регулюють тотожні інституції. Але тотожні інституції різних методологічних критеріїв.

Якщо ми візьмемо суб’єктний склад, то незрозуміло, як суб’єкти, закріплені в Цивільному кодексі, можуть застосовуватися в Господарському, навіть виходячи з субсидіарних засад. Сьогодні – перше засідання, на якому йдеться про вироблення відповідної методології усунення цих суперечностей. Доцільно звернутися до окремих позицій, як-от “Суб’єкти господарювання”, стаття 35 Господарського кодексу. Там у самій дефініції три рази зустрічається слово “господарювання”, а пояснення, що це за суб’єкт, не надається. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію. Чотири рази повторюється слово “господарський”. Робиться спроба дати перелік, хто є суб’єктом господарювання. Господарські організації – це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку. Але Цивільний кодекс не виходить з тих позицій, що юридичні особи здійснюють господарську діяльність.

Друга проблема – термінологічна. Візьмемо Господарський кодекс, згідно з яким підприємства бувають “комерційними” і “некомерційними”. У Цивільному кодексі йдеться вже про “підприємницькі” чи “непідприємницькі”. З таких позицій виникають численні колізії. Якщо не вдасться зробити те, що пропонує проф. Довгерт, то, принаймні, серйозному узгодженню мають бути піддані наступні інститути: інститут юридичних осіб і суб’єктів господарювання, який міститься в Господарському кодексі, а також інститут договірного права, як казав пан Луць. Якщо там є приватна ініціатива сторін, то, напевно, не має особливого значення, чи ми будемо говорити про суб’єкт підприємницької діяльності чи просто про юридичну особу. Наприклад, візьмемо Господарський кодекс. Одна глава: оренда і лізинг. При чому тут оренда? Далі містяться загальні положення Цивільного кодексу, які або повторюються, або суперечать одне одному. Не може існувати інституту договірного права, який базувався б на власній ініціативі, на приватній ініціативі сторін як на критерії, що сторонами є суб’єкти підприємництва.

Ще один момент потребує узгодження з демократичних позицій – право власності. Коли йдеться про ці критерії в Господарському кодексі, намагаються зробити відокремлені підрозділи, державні підприємства. Але якщо є право власності, то державним чи комунальним підприємствам можна надати право оперативного управління. Для всіх інших, треба гадати, є право довірчого управління, яке загалом стосується всіх власників. Тому немає потреби виокремлювати. Ці три інституції обов’язково слід переглянути, зміщуючи акценти на їх приватноправову, приватну природу.

Гадаю, робота повинна проводитись у таких напрямах. Перший: визначення предмета правового регулювання та методологічних засад його здійснення. Другий: узгодження окремих розділів, які мають серйозні суперечності. Третій: єдиний підхід до термінологічної бази. Не можна застосовувати різні терміни стосовно одних і тих самих суб’єктів як у Цивільному кодексі, так і в Господарському. Головне – створити такі інститути, які регулюються виключно з приватних засад, позбавлених будь-якого публічного впливу. Вони повинні повністю регулюватися Цивільним кодексом. А Господарський кодекс регулюватиме ті відносини, де немає приватної ініціативи сторін. Тоді й з’явиться відповідне розмежування і не буде суперечностей в цьому аспекті.

В.В. ХАХУЛІН,

к.ю.н., завідувач відділу економіко-правових проблем попередження економічних правопорушень Інституту економіко-правових досліджень, м. Донецьк

Ви маєте рацію, оскільки в статті не досить чітко сформульовано поняття суб’єкта, вживаючи слово “господарське”. Проте з самого початку пояснюється, що таке “господарювання” і “господарські відносини”. У чинному Цивільному кодексі є поняття юридичної особи. У це поняття закладено чотири ознаки. Одне невідоме визначається через інше. “Є організація (що це таке?), створена і зареєстрована у встановленому законом порядку”. Що це за порядок - незрозуміло. Одне невідоме через два інших. Це теж не ідеал формулювання суб’єкта.

В.М. КОССАК,

д.ю.н., завідувач кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету ім. Івана Франка

Погоджуюсь. Але справа в тому, що суб’єкт господарювання – не новела, яку вигадали автори Господарського кодексу. Цей термін вживається зараз у чинному законодавстві, зокрема, в Законі “Про захист економічної конкуренції”. Там згадуються суб’єкти господарювання, навіть державні органи. Проте і за такими критеріями ми не можемо сказати, що державні органи є суб’єктом господарювання.

А.Г. БОБКОВА,

д.ю.н., завідувачка кафедри господарського права Донецького національного університету

Нинішнє обговорення нагадує дебати, що тривали 10 років: начебто ми сьогодні перебуваємо на стадії вирішення питання, бути чи не бути цим кодексам. Це питання не підлягає обговоренню на подібних заходах. Залишаться обидва кодекси, якщо вони вже прийняті. І марно створювати ілюзії з приводу того, що якийсь із них буде відхилено. На жаль, ще й досі в подібних обговореннях превалюють головним чином амбіції. Проте настав час відмовитися від них. Почалися обговорення у періодичній пресі, що таке Господарський кодекс. Я уважно стежу як за всіма публікаціями, так і за дискусіями. У мене склалося враження, що ті, хто про це судить, або взагалі не читав цих документів, або читав неуважно. Ми бачимо лише першу частину і не бачимо другої. Зокрема, коли ми беремо статтю 9 Цивільного кодексу, то кожний представник своєї школи бачить там лише те, що хоче побачити. Звідси – коливання то в один бік, то в інший.

Існує думка про те, що істерія, яка почалася з приводу того, що ж станеться з Україною 1 січня, – надумана. Якщо врахувати правові інститути, які ми сьогодні обговорювали, – право власності, суб’єктів, договірні зобов’язання - і разом з тим уважно розглянути Цивільний і Господарський кодекси, то хіба порівняння цих статей не дасть юристам уявлення про те, як вони між собою співвідносяться?

Стосовно права власності. Так, це інститут цивільного права. Але Цивільний кодекс допускає, що, крім перелічених у цьому правовому інституті, можуть бути інші права, а особливості майнових прав у господарській та підприємницькій сфері регулюються законом. Зазначено, що майнові права регулюються Цивільним кодексом, окрім тих, які підлягають регулюванню Господарським. У багатьох випадках подібні позиції чітко визначені у цих законах. Ми сьогодні обговорюємо, що є предметом правового регулювання, що тут загальне, а що – спеціальне. Якщо згадати відомі закони – Закон “Про підприємства”, Закон “Про господарські товариства”, то хіба зразу помітно, що є загальним, а що – спеціальним? Вважаю, що ні. Чи дублюються їх норми? Можна сказати, що так. Якщо взяти до уваги те, що ми наразі маємо в законодавстві, то слід сказати, що співвідношення зазнало радикальних змін з прийняттям обох кодексів.

Слід докласти чималих зусиль, щоб у цій частині чітко врегулювати ті положення, які потребують, перш за все, практичного застосування. Саме на це потрібно спрямувати зусилля теоретиків, замість того, щоб доводити один одному, хто розумніший і хто мав рацію вчора. Роботу слід скоординувати між інститутами, науковими установами, які займатимуться окремими договірними зобов’язаннями, правом власності. Пізніше у нас з’являться конкретні пропозиції, конкретні статті, варіанти, з якими можна буде працювати в Міністерстві юстиції, у Верховній Раді. Тоді й можна буде доповісти про зміст того й іншого кодексу, а також про можливості його застосування на практиці. Таку роботу вже розпочали всі навчальні заклади, наукові центри. Вона проводиться в Харкові, Києві, Донецьку. Можна підготувати проекти нових статей або проект Закону “Про внесення змін і доповнень…” і до того кодексу, і до іншого. Важливим є ще одне питання: пункти, перехідні положення обох законів, до яких усі нормативні акти будуть приведені у відповідність з 1 січня. На це також слід спрямувати зусилля.

Я б хотіла всіх закликати до більш конструктивної роботи, зокрема, проведення заходів з обговорення цих законів, їх узгодження, внесення змін до інших нормативних актів. Найближчий такий захід планується провести в Донецьку 30 червня – 1 липня. Запрошую всіх, хто бажає або може, взяти участь у цьому заході.

В.І. ДАНІШЕВСЬКА,

директор Центру комерційного права

Ваша пропозиція, як побудувати нашу роботу, і є метою сьогоднішнього круглого столу. Нині знайдеться чимало фахівців, які можуть здійснювати таку роботу і розуміється на ній. Однак, якщо цим займатимуться всі бажаючі, буде створено багато альтернативних законопроектів, що вирішуватимуть задачу тим чи іншим шляхом. Тому сьогодні, коли ми залучали до роботи за круглим столом народних депутатів, представників апарату Верховної Ради, міністерств, відомств, то розраховували на те, що за круглим столом зможемо виробити єдину лінію і визначити, в якому напрямі будемо рухатися, у якій площині готуватимемо пропозиції. Оскільки на сьогодні, повторюю, саме це є нашим завданням. Усім зрозуміло, що кодекси вже прийнято, а роботу слід організувати так, щоб відбулося їх ефективне узгодження.

В.І. БОРИСОВА,

к.ю.н., завідувачка кафедри цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Ми зібралися тут для того, щоб виробити конкретні напрями у цій роботі. Пані Данішевська була у нас на засіданні круглого столу, присвяченому проблемі співвідношення Цивільного і Господарського кодексу України. Не думаю, що склалося враження, нібито Господарський кодекс недосконалий і всі тільки про це й говорять. Просто ця проблема звалилася на нас зненацька. З 1 січня мають набути чинності Цивільний і Господарський кодекси, а також Сімейний кодекс. Зараз потрібно скоординувати свої зусилля для того, щоб щось зробити. Рішення, які будуть прийняті, обов’язково мають бути апробовані.

Тут говорилося, що практики вже знають, яким кодексом керуватися. Вони якраз і не знають. Нещодавно я читала лекцію в Апеляційному суді. Там взагалі не знають, яким кодексом користуватися, їм треба пояснювати всі положення. Не слід гаяти час на вирішення кардинальних питань, пов’язаних з визнанням цього кодексу. Сьогодні вже чітко з’ясувалося, що народні депутати будуть підтримувати наявність обох кодексів. Тому треба вибрати найбільш вразливі інститути. А що стосується юридичних осіб, це моя проблема. Я плачу, коли читаю “орендні підприємства”. Те, що суб’єктами господарювання можуть виступати ті ж самі філіали, структурні підрозділи...

Ми не стверджуємо, що наш Цивільний кодекс – це вершина досконалості. Звичайно, там є недоліки. Проте в Господарському їх значно більше. Треба з цим працювати. Потрібно вибрати основні інститути. Це суб’єкти, це об’єкти. Об’єкт у цивільних правовідносинах у Господарському кодексі – це суб’єкт господарювання. Суб’єкти господарювання у нас – це юридичні особи. Це зобов’язальне право. Слід зіставити ці норми і висунути свої реальні пропозиції.

Якщо ми аналізуватимемо кожну статтю того чи іншого кодексу, це користі не принесе. Кожен буде говорити про своє – і цивілісти, і господарники. Так було на нашій конференції. Якщо ж ми сьогодні намітимо цей шлях, яким слід піти, то необхідно взяти на себе зобов’язання, щоб кожна кафедра цивільного права і господарського права, кожний науково-дослідний інститут виробили певні рекомендації для того, щоб зрушити справу з мертвої точки. Однак, ми все говоримо, а “віз і досі там”. Настане 1 січня, і якщо обидва кодекси працюватимуть одночасно, це призведе до хаосу. Прийняття цих двох кодексів породило проблему одного, другого, ще й спеціального законодавства. Як все це буде працювати, важко уявити.

О. М. БІРЮКОВ,

к.ю.н., доцент кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Я хотів би розповісти про те, що діялося на етапі розробки обох проектів. Те, що у нас сьогодні відбулося, є результатом того, що мало не щодня відбувається у сфері законодавчої діяльності. Три дні тому ми випадково зустрілися з паном Зайцевим, який працював над термінологічною частиною Цивільного кодексу. Ми десять років обґрунтовували, що протягом усієї історії існування України були речеві (“вещные”) права, а зараз вони з’явились на етапі, коли кодекс вже обговорювався. Цього не можна не згадати.

Я хотів би запропонувати головний напрям роботи над сьогоднішніми законами, щоб повернути цей кодекс до того стану, який був на третьому читанні. Кожен чиновник використовував своє право робити правки, чистки, і тому зараз багато розробників просто не впізнають деяких положень. Другим напрямом мав би стати пошук шляхів для регламентації сфер регулювання, розмежування сфер, які б потім регулювалися обома кодексами. Регулювання одних і тих самих правових відношень нормами двох кодексів, навіть якщо вони й збігаються, – це не вихід. Легше піти тим шляхом, більш доцільним для України - зобов’язальне право вилучити з Господарського кодексу і залишити у Цивільному. Воно повинно регулюватися разом із загальними положеннями про зобов’язання та окремі види договорів. Це б урятувало два кодекси, в тому числі й Господарський.

Стосовно інших розділів Господарського кодексу існує така проблема. Те, що регулюється зараз, вже врегульовано в чинному законодавстві. Може, це і сприятиме тому, що ми не будемо постійно говорити про те, що у Верховній Раді знаходиться дуже багато законопроектів, у тому числі Закон “Про акціонерні товариства” та інші. Може, з часом будуть усунені положення в такій сфері, як інвестиційне законодавство. Адже вони нічого не додають і не ламають. З прийняттям нових, орієнтованих на ринок законів Господарський кодекс залишиться тим, чим він є. Це визнання законодавцями теоретичної школи права. Для мене існують правові відносини двох форм - горизонтальні й вертикальні, - тому не виникає жодних проблем щодо розподілу цих сфер регулювання так, як вони існують у традиційному законодавстві: публічні і приватноправові відносини. Подібні пропозиції надходили на етапі розробки проектів Цивільного і Господарського кодексів.

Пан Мережко, котрий провів велику роботу, вивчив практику законодавства зарубіжних країн, запропонував певну сферу регулювання для Господарського кодексу, яка дуже добре вписується в те, що реально існує. Це державне регулювання бізнесу, це регулювання конкуренції та пов’язаних з нею аналогічних правовідносин. Вже є теоретичні напрацювання, і їх потрібно використовувати. Слід подумати про те, щоб існували обидва закони.

Я співчуваю тим суддям, які почнуть застосовувати ці два кодекси одночасно. Якщо кодекси регулюють одні й ті самі відносини, одна сторона базуватиме свої позиції на одному кодексі, інша – на іншому. Що ж робити судді? Наведу як приклад біржову торгівлю, про яку говорили 1995 року на конференції з кодификації українського законодавства у Львові. Тоді обговорювалось цивільне право і надійшла пропозиція внести до нового Цивільного кодексу біржові договори. Ми наполягали на тому, що це неможливо, оскільки біржовий договір, якщо йдеться про купівлю-продаж, є, по суті, простою купівлею-продажем. У цьому ж кодексі згадується також ф’ючерсний контракт. Це спекулятивний інструмент, це товар, і ні в якому разі не цивільно-правовий договір. Тому що мета цього договору – не постачання товару, а отримання прибутку на основі спекуляції в рамках організованого ринку на біржі. Якщо хтось один побачить порушення цього договору, то піде до судового органу і захищатиме свої права на підставі Закону “Про цінні папери і фондову біржу”. Інший же подивиться Господарський кодекс і звернеться до Господарського суду, який розглядатиме спір про постачання товару. Судді доведеться стикатися з численними труднощами, оскільки є два законодавчі акти. Таких прикладів можна навести дуже багато.

Вирішити проблему можливо шляхом розмежування сфери регулювання правовідносин по вертикалі й горизонталі. Нам відомо, що в європейських країнах існують комерційні кодекси. Однак у Франції та Німеччині вони практично не застосовуються. Подивіться на Чеський комерційний кодекс – це Закон “Про акціонерні компанії”. І жодної статті більше нема. У кожному конкретному випадку слід вивчати практику зарубіжних країн, дивитися, що відбувається у Європейському Союзі. А там проходить кодифікація, створення європейського цивільного кодексу. На сьогодні вже існує європейське контрактне право, яке потім стане основою майбутнього цивільного кодексу. Там також ідуть дебати. Якщо піти цим шляхом, ми всі разом зможемо вирішити цю проблему до 1 січня.

І.В. СПАСИБ0-ФАТЄЄВА,

д.ю.н., професор кафедри цивільного права Національної юридичної академії України ім. Ярослава  Мудрого, м. Харків

Коли я познайомилась з пані Бобковою, то була дуже рада, що мала змогу поспілкуватися із господарником, бо сама я ніяк не могла збагнути, що ж написано в Господарському кодексі. Мені пояснили, що таке колективна власність. Це не власність колективних товариств. Мається на увазі якась нова концепція колективної власності, яка саме, не зовсім зрозуміло. Хочу сфокусувати увагу на тому, що тут тричі пролунали слова “школа господарників”. Не буду сперечатися щодо поважності цієї школи, але хочу нагадати, що цивільна школа сформувалась набагато раніше, тому неможливо нехтувати категоріями, які опрацьовувалися протягом віків у цивільному праві.

Сьогодні надходили пропозиції “зачесати” Господарський кодекс. Якщо зробити проділ на один бік, то вийде Торговий кодекс, якщо в другий – буде якийсь публічний закон. Як же його “зачісувати”? Гадаю, наші цивілістичні пропозиції можна поділити на програму-мінімум і програму-максимум. По максимуму я, як істинний цивіліст, безумовно повністю погоджуюсь із пропозиціями проф. Довгерта. Якщо ж говорити про програму-мінімум, господарники, мабуть, ніколи не відмовляться від своєї концепції - симбіозу публічних і приватних відносин. Як би ми не пропонували внести туди зміни, обмежитись публічними відносинами або прийняти Торговий кодекс, вони все одно з цим не погодяться.

Моя пропозиція ще більш компромісна. Можна погодитися з тим, щоб акціонерні товариства, акції яких належать державі, регулювати у цьому кодексі, щоб не руйнувати цю концепцію. Щоб там, де йдеться про юридичних осіб приватного права, зробити відсилання до Цивільного кодексу. А там, де мова буде йти про акціонерні товариства, знаходитиме свій прояв загальна і спеціальна норма. Спеціальна норма буде врегульовувати участь держави в придбанні акцій, у виступі в ролі акціонера тощо. Це буде логічно і не порушуватиме позицію господарників.

Так само слід зробити і з відносинами власності. Бо саме у Цивільному кодексі є стаття “Право державної власності”. Споконвіку відносини власності належали до цивільного права, і ніхто цього не заперечує. Якщо є специфіка врегулювання особливостей прояву права державної власності шляхом закріплення свого майна за певними суб’єктами – це можна робити скільки завгодно. І, я думаю, що треба це зробити.

На конференції в Харкові ми говорили, що у нас багато проблем. Раптом виступає суддя і каже, що жодних проблем немає. Якщо він буде бачити відносини за участю суб’єкта підприємницької діяльності, – застосовуватиме Підприємницький кодекс. Якщо ж участі такої особи не буде – застосовуватиме Цивільний кодекс. Але ж Цивільний кодекс не може торкатися відносин суто побутового характеру. Це було б неправильно.

Пані Кузнєцова навела приклад помилки в статті Цивільного кодексу. Але в Господарському кодексі мають місце не помилки, а зовсім інші рівні непорозуміння у загальних статтях. Так, у Господарському кодексі зазначається, що майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом, не є предметом урегулювання Господарського кодексу. А у четвертій частині цієї ж статті зазначається, що Господарський кодекс урегульовує особливості майнових відносин. Постає питання: яких? Ті, що в Цивільному, взагалі не врегульовуються, проте врегульовується специфіка якихось інших майнових відносин. Так яких? Що, є майнові відносини, які врегульовуються не Цивільним кодексом, а чимось іншим?

Таких концептуальних суперечностей багато. Те ж саме щодо юридичних осіб. У самому Господарському кодексі зазначається, що юридичні особи приватного права створюються в порядку, передбаченому Цивільним кодексом. Навіщо ж тоді врегульовувати порядок у Господарському кодексі, якщо там просто визначається, що він урегульовується іншим чином? Стосовно акціонерних товариств. Зовсім різні підходи в Цивільному і Господарському кодексах. Розробники суперечать самі собі в різних частинах тієї самої статті. Наприкінці хотілося б сказати, що можливо досягти програми-максимум, але спочатку треба виконати програму-мінімум. І тоді буде якийсь результат.

В.С. МОСКАЛЕНКО,

заступник Голови Вищого господарського суду України

Судді добре розуміють, які проблеми перед ними постануть з 1 січня 2004 року. Ми не стояли осторонь процесів розробки обох кодексів, в опрацюванні цих проектів ми займали активну позицію. Мабуть, вам відомі наші зауваження і пропозиції. На жаль, вони не завжди враховуються. Я не претендую на те, що вони завжди правильні, у всіх випадках виважені. Але я впевнений, що якби законодавці уважніше прислухались до зауважень суддів, то проблем було б менше. Це абсолютно точно. Нас турбують недоліки нашого законодавчого процесу. Це стосується не тільки проблеми, яку ми зараз обговорюємо, а й взагалі, проблем, пов’язаних із підготовкою, опрацюванням, ухваленням Верховною Радою закону. Ми практично щодня потрапляємо в такі ситуації, коли один закон не відповідає іншому, коли в законі є норми, які не відповідають одна одній. Це змушує нас звертатися до законодавців, до виконавчої влади.

Ті проблеми, що постануть з 1 січня 2004 року, ще більш складні. Ми плануємо провести ряд семінарів з вивчення цих кодексів. Тут пролунало, що судді висловлюють якусь позицію стосовно того чи іншого кодексу, начебто це є офіціальна позиція. Немає такої офіціальної позиції. Є доручення всім судам, суддям організувати вивчення цих кодексів. Ми плануємо за допомогою Центру комерційного права провести ряд семінарів. Так ми зможемо опрацювати положення та підготувати свої рекомендацій.

Найкращим виходом виглядає такий: законодавці готують законодавчий акт, спрямований на усунення суперечностей між цими двома кодексами.

Дозвольте навести конкретний приклад з практики. Вона пов’язана із застосуванням норм договірного права. Мова йшла про визнання договору недійсним. З цим виникають труднощі, необхідність звернення до суду з відповідним позовом, якщо йдеться про подібний правочин. Чи потрібно в обов’язковому порядку застосовувати наслідки визнання такого правочину недійсним? Застосування термінів позовної давності для відповідних вимог має не тільки теоретичне, але й практичне значення.

Нещодавно з’явилось декілька постанов Верховного Суду України, який змінив практику Вищого господарського суду України. Для нас це дуже важливо. Хотілося б, щоб відповідні проблеми судової практики були вирішені за участю наукових сил. Але ми бачимо, що з 1 січня 2004 року, якщо не буде внесено якихось коректив до цих кодексів, ми ці проблеми так і не вирішимо. Єдине, над чим повинна працювати судова влада, – це щоб був певний мінімум рекомендацій, роз’яснень концептуального плану для суддів, не кажучи вже про застосування конкретних норм.

Я цікавився російською практикою. Там до того, як кодекс набрав чинність, з’явилося спільне роз’яснення Вищого арбітражного суду Російської Федерації та Верховного Суду. На жаль, у нас дуже мало часу. Не думаю, що без науковців ми зможемо вирішити питання з підготовкою всіх рекомендацій. Це для нас зараз є найголовнішою проблемою. Вважаю, що ми повинні співпрацювати з Верховним Судом, і він має “грати першу скрипку”. Без Верховного Суду ми не зможемо вирішити ці проблеми.

Р.Г. РЯБОШАПКА,

директор Центру правової реформи та законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України

Думки, що були висловлені сьогодні на круглому столі, є віддзеркаленням того, що відбувалось у нашій юридичній громадськості. Висновки, які пролунали тут, можна почути в середовищі юристів-практиків, науковців. Про це говорив Міністр юстиції у Верховній Раді. Цивільний і Господарський кодекси мають бути узгоджені. Державним органом, відповідальним за цю роботу, є Міністерство юстиції. Підготовлений проект Закону “Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу” є першою спробою більш-менш узгодити обидва проекти, усунувши найбільш гострі моменти. Проте це не означає, що проект остаточний і що цією роботою буде займатись лише Міністерство юстиції. З об’єктивних причин одному Міністерству юстиції проводити цю роботу неможливо. Саме тому певну частину роботи доручено виконати Центру правової реформи законопроектних робіт як організації з розробки проектів. Потрібна консолідація наукових кадрів, консолідація всіх органів державної влади для того, щоб розробити певний проект, який має велике значення для держави.

Добре, що є й такий партнер, як Центр комерційного права, участь якого допоможе виконати цю роботу. Я вважаю, що сьогоднішній круглий стіл – це перший наш захід, а до 1 січня ми ще кілька разів будемо зустрічатися й обговорювати наші результати. Хотілося б усіх запросити до співробітництва. Кожна пропозиція буде розглянута і взята до уваги. Форма робіт визначиться пізніше, після рішення керівництва Міністерства юстиції, яким чином все організувати. Представники виконавчої, законодавчої і судової гілки влади будуть об’єднані працею в плані законотворчості.

В.І. ДАНІШЕВСЬКА,

директор Центру комерційного права

Підведемо підсумки. Сьогодні було висунуто дві пропозиції. Одна з них – радикальна, про скасування Господарського кодексу. Друга пропозиція стосується подолання проблем, які виникли у зв’язку з одночасним прийняттям обох кодексів через розмежування предмета регулювання. Усунення дублювання, суперечностей, а також узгодження термінології – такі три напрями простежувалися у виступах. На них ми можемо сконцентрувати наші спільні зусилля. Дякую всім за участь у нашому обговоренні.