Нормативно-правові акти

1)    Закон про корпоративну інформацію;

2)    Закон про назви підприємств;

3)    Закон про товариства;

4)    Закон про корпорації, що ведуть підприємницьку діяльність за межами провінції;

5)    Цивільний Кодекс Квебеку;

6)    Закон провінції Онтаріо про назви підприємств;

7)    Закон Канади про підприємницькі корпорації;

8)    Закон про цінні папери штату Онтаріо;

9)    Закон провінції Квебек про спеціальні корпоративні повноваження;

10)  Закон про торгові марки;

11)  Закон про господарські акціонерні компанії;

12)  Закон про інформаційне забезпечення акціонерних компаній;

13)  Закон про оподаткування акціонерних компаній;

14)  Закон про обмежені товариства.

Треба пам’ятати, що Канада – це конфедерація. Федеральний уряд та уряди провінцій розділяють відповідальність стосовно реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Існують закони про компанії (акціонерні товариства) як на федеральному, так і на провінційному рівні. Особа, що думає створювати корпорацію (АТ) може вибирати, або створювати її за федеральним законом, або за законом провінції.

Огляд загальних вимог до законодавства Канади про підприємства посилається на джерела як федеральних, так і провінційних правових вимог і відрізняє типи суб’єктів підприємницької діяльності.

В останні роки відбувається рух по об’єднанню вимог до реєстрації на федеральному та провінційному рівнях, а також по переведенню якомога більшої частини реєстрації, звітності та подання заяви в оперативний (он лайн) режим. Опис системи реєстрації Агентства Канади з мита та доходів (Canada Customs and Revenue Agency - ССRA) висвітлює сфери, де провінційна та федеральна системи реєстрації поєднані з метою уникнути дублювання. Реєстрація в режимі реального часу (он лайн) та пошукові системи описуються як на рівні провінції Онтаріо, так і на федеральному рівні.

Система суб`єктів підприємницької діяльності

Особа, яка бажає розпочати підприємницьку діяльність в Канаді, може зробити це як одноосібний власник, що займається індивідуальним бізнесом (sole proprietor), в товаристві (partnership),  або акціонерній компанії/корпорації (corporation).

Неінкорпорована компанія, що належить приватному підприємцю. Основною вимогою до реєстрації неінкорпорованої компанії приватного власника є зареєструвати назву приватного підприємства згідно із Законом про назви підприємств (Business Names Act). За незареєстровану назву компанії на особу може бути накладено штраф у розмірі до 2000 доларів, а також вживатися інші  судові переслідування. Друга й остання категорія вимог до одноосібного власника, що застосовується до всіх інших форм підприємницької діяльності, - це наявність ліцензії. Для того, щоби розпочати певний вид підприємницької діяльності, одноосібний власник (приватний підприємець) повинен отримати ліцензію від одного з рівнів уряду. Ліквідація – це проста річ: одноосібний власник просто припиняє вести підприємницьку діяльність. Однак, третя сторона може забрати все особисте майно одноосібного власника, не лише ті активи, що використовуються в бізнесі, для виконання підприємницьких зобов’язань.

Товариства починають існувати за законом, коли дві або більше осіб ведуть підприємницьку діяльність разом з метою отримання прибутку. Законодавство встановлює правила товариства, але ці правила не є обов’язковими. Партнери можуть змінювати, додавати або заміняти ці правила, використовуючи партнерську угоду. Товариство повинно зареєструвати свою назву згідно з законодавством провінції про назву підприємства, якщо воно не використовує назву, що складається лише з імен партнерів. Особи, які мають справу з фірмою, мають право притягнути до відповідальності будь-яку особу, яка є очевидним членом фірми (за умови спеціального розгляду, коли це є обмеженим товариством). Існує декілька можливих способів ліквідації товариства. Закони про товариства (Partnership Acts) містять положення про ліквідацію, якщо є протизаконні дії, пов’язані з товариством. Суд може винести рішення про ліквідацію з різних причин, включаючи, коли, на думку суду, справедливо та об’єктивно це зробити.

Акціонерна компанія (АК). Створення (заснування) відбувається після подання заяви до відповідного органу влади і сплати необхідного внеску. АК є суто статутною структурою з низкою чітких ознак, включаючи юридичне існування відокремлено від своїх засновників. Після заснування документація, подана АК, стає предметом державного запису.

Державні АК проходять більш ретельну перевірку, пов’язану із законодавством про цінні папери (акції). Для того, щоби видати акції, АК повинна забезпечити значне розкриття своєї підприємницької діяльності та акцій, що видаватимуться.

Примусова ліквідація може мати місце за рішенням суду або директора, який очолює регулятивний орган АК. Однак добровільна ліквідація є найбільш простою і найчастішою формою припинення існування АК.  Будь-яке майно, яким не розпорядилися під час ліквідації, передається короні (монархії). Згідно з законами про акціонерні компанії в більшості провінцій Канади існує процедура, за якою АК можуть бути відроджені в деяких випадках. Коли АК відроджується, майно, передане короні під час ліквідації, повертається компанії або, якщо майном розпорядилися, сплачуються гроші, що дорівнюють вартості майна на день ліквідації.

Резервування назви суб’єкта підприємницької діяльності

Основна мета реєстрації назви підприємства – дати громадськості засіб встановити правову тотожність особи, що несе юридичну відповідальність за підприємство.

Найчастіше пошук проводиться з використанням системи NUANS (нової удосконаленої автоматизованої системи пошуку назви). Результати пошуку назви акціонерної компанії, проведеного за допомогою комерційної фірми з питань пошуку назв, в тому числі, підтвердження можливості її використання, повинні подаватися разом з іншими документами, необхідними для реєстрації, і складати частину процесу реєстрації. 

Пошук назви проводиться для того, щоб упевнитися, що назва, вибрана для реєстрації, не може бути сплутана з іншими назвами, які вже знаходяться у використанні. 

Більшість органів судової влади (юрисдикцій) провінцій не несуть відповідальність за вибрану назву.  Засновник бере на себе ризик вимушеної зміни назви акціонерної компанії у випадку, якщо вона подібна торговій назві, торговій марці чи корпоративній назві, що вже є у використанні, або якщо ця компанія переслідується судом за порушення торгової марки чи цивільне порушення загального права (цивільний делікт). 

В основному, органи судової влади провінцій навіть не перевіряють проведення пошуку назви.  Зобов’язання вибрати одну назву покладається на засновника тільки для того, щоб зобов’язати його (засновника) провести цей пошук. 

В протилежність цьому, федеральний Директорат акціонерних компаній промислових галузей Канади ретельно перевіряє результати пошуку назви і не дозволяє проводити реєстрацію акціонерної компанії при виникненні сумнівів щодо назви.  Іноді ці сумніви породжують тривалі дискусії між засновником (чи швидше, його юристом) та Директоратом акціонерних компаній і можуть викликати затримку процесу реєстрації акціонерної компанії . 

Відповідно, якщо реєстрація повинна бути проведена на певну дату, бажано “попередньо прояснити” питання назви акціонерної компанії, використавши можливість “резервування” назви акціонерної компанії на строк дев’яносто днів до реєстрації.  У такій ситуації, якщо Директорат акціонерних компаній має будь-які сумніви щодо назви, виникає можливість розглянути їх до запропонованої дати реєстрації. 

Результати пошуку назви, що надходять у вигляді комп’ютерної роздруківки, можуть надаватися за певну плату різними комерційними фірмами, які займаються пошуком.  Пошук проводиться в базі даних, що належить Директорату акціонерних компаній  промислових галузей Канади і називається Новою удосконаленою автоматизованою системою пошуку назв (NUANS).  База даних NUANS містить багато корпоративних назв, торгових марок та назв компаній по всій Канаді.  Необхідно зробити замовлення на пошук, “орієнтований” на судовий округ (юрисдикцію), вибраний для реєстрації акціонерної компанії .  База даних NUANS включає надзвичайно велику кількість назв, і такий “орієнтований” запит повинен допомогти відібрати ті назви, що використовуються в судовому округу, вибраному для реєстрації акціонерної компанії.  Крім проведення пошуку в межах бази даних NUANS, бажано перевірити довідкові телефонні та торгівельні книги на предмет пошуку подібних назв з тим, щоб упевнитися, що вибрана назва не може бути сплутана з іншими назвами і торговими марками. 

У пошуку назви немає необхідності, якщо засновники акціонерної компанії згодні обмежитися тільки номером, присвоєним як назва акціонерної компанії працівником регуляторного органу, відповідальним за реєстрацію акціонерних компаній (наприклад, 123456 Ontario Inc.).  Це може мати привабливість у тому випадку, коли акціонерна компанія не збирається вести господарську діяльність, при якій публічне визнання представляє собою цінне надбання, як наприклад, діяльність, пов’язану із зберіганням портфоліо інвестицій, або у разі, коли засновник акціонерної компанії не може знайти належну назву.  Використання номерних назв заборонено законодавством острову Прінс-Едуард, Нової Шотландії, Британської Колумбії або Північно-Західної території Канади.  Акціонерна компанія із номерною назвою може використовувати ще одну назву, якщо вона не порушує вище зазначені вимоги провінції до реєстрації. 

Використання назви, що якимось чином входить в протиріччя з назвою іншої юридичної особи, може призвести до втрати репутації, якщо внаслідок цього ця інша юридична особа буде вимушена змінити свою назву, а також до відповідальності за комерцію під чужим іменем, порушення права на торгову марку та Закону Онтаріо про назви компаній (OBNA) (Розділ 6). 

Торгова марка представляє собою слово, фразу чи символ, що використовуються у зв’язку з певними товарами чи послугами.  Використання марки у зв’язку з певними товарами чи послугами надає їх власнику певні права на виключне використання цієї марки у зв’язку з ними, в тому числі, право на подання позову щодо відшкодування збитків проти будь-кого, хто порушує право на цю торгову марку.  Реєстрація торгових марок не є обов’язковою, але вона передбачається згідно із Законом про торгові марки та надає особі, яка її зареєструє, певні привілеї, такі як підстава для впевненості, що ця торгова марка є дійсною.  Згідно з розділом 20 Закону про торгові марки, торгова марка вважається порушеною при використанні торгової марки чи торгової назви, що призводить до плутанини назв.  Реєстрація торгової марки, яку можна сплутати з раніше зареєстрованою торговою маркою, забороняється згідно з розділом 12.  Нечіткість назв визначається в розділі 6 Закону по суті тими самими термінами, що і в розділі 20 Положень CBCA. 

Торгова назва просто представляє собою назву, що використовується компанією.  Вона може бути корпоративною назвою чи іншою назвою, що використовується компанією.  Торгова назва не вважається такою, доки не буде використана для ідентифікації товарів чи послуг компанії. 

Згідно із Законом про торгові марки та корпоративним законодавством, що стосується назв, взаємозв’язок між правами є дуже складним і виходить за межі цього меморандуму.  Але кілька пунктів заслуговують уваги.  Це:

·     Корпоративна назва або інша торгова назва не обов’язково представляють собою торгову марку, і використання торгової марки в корпоративній назві буде єдиним фактором, який суд братиме до уваги при прийнятті рішення щодо дійсності цієї торгової марки. 

·     За деяких обставин акціонерна компанія може згідно із відповідним корпоративним правом отримати наказ щодо зміни корпоративної назви через те, що її використання вносить плутанину, не отримуючи при цьому відшкодування за використання назви як торгової марки, згідно із Законом про торгові марки.

·     Існують різні засоби судового захисту.  Суттєве порушення торгової марки може надати позивачу право вимагати відшкодування збитків та видання наказу відповідачу щодо припинення використання торгової марки та поставок товарів з цією торговою маркою.  Скарга, що була надана згідно із статутом акціонерної компанії, призводить до видання наказу щодо зміни назви акціонерної компанії. 

Федеральний суд має право на відправлення правосуддя щодо справ, пов’язаних із використанням торгової марки, тоді як спори, що стосуються корпоративних назв, згідно з CBCA, повинні вирішуватися спочатку Директором, призначеним згідно з CBCA, а потім, за заявою, у вищих судах провінцій.

Комерція під чужим іменем (пасінг-оф). Особа, що здійснює свою діяльність під певною назвою, має право на судовий наказ, який заборонятиме продаж продукції іншою особою таким чином, що покупці цієї продукції будуть введені в оману і вважатимуть, що купують продукт першої особи, позбавляючи її цим прибутку.  Також можуть подаватися позови щодо відшкодування збитків.  Судові справи щодо комерції під чужим іменем можуть порушуватися згідно з розділом 7(b) Закону про торгові марки. 

Позови щодо відшкодування збитків за комерцію під чужим іменем юридично не залежать від будь-якого питання, пов’язаного з нечіткістю назви, згідно із статутом акціонерної компанії, з порушенням торгової марки або відповідальністю за законодавством, що стосується назв компаній.  Існує кілька важливих обмежень, що стосуються судової справи, пов’язаної з комерцією під чужим іменем, які не можуть застосовуватися до порушень торгової марки.  Для встановлення факту комерції під чужим іменем найважливіше, щоб позивач довів, що він має репутацію, пов’язану з цією маркою, і що існує певна вірогідність обману громадськості.  Реєстрація торгової марки не є необхідною умовою для порушення справи щодо комерції під чужим іменем.  Проте, реєстрація торгової марки вимагає, щоб суд визнав право позивача на використання цієї торгової марки, незалежно від міри, до якої вона була використана з метою відкриття справи щодо порушення торгової марки. 

Реєстрація

Послуга з оперативної реєстрації (в режимі реального часу) підприємства надається Агентством Канади з мита та доходів (Canada Customs and Revenue Agency - ССRA). Агентство об’єднало свої послуги з кількома провінційними партнерами з метою зручної реєстрації АК одночасно для Агентства та для провінційних програм (включаючи основну реєстрацію АК). Процес реєстрації включає низку основних законних вимог: реєстрація з метою відрахувань на заробітну плату, ПДВ, податок на імпорт/експорт та корпоративний податок на прибуток. Подання заявок на виконання провінційних програм, таких як компенсація робітникам, а де підходить, провінційний корпоративний податок, також обробляються таким чином, щоб для підприємницької діяльності процес, який колись був обтяжувальною процедурою подання документів та реєстрації, скоротився до однієї простої реєстрації в режимі он-лайн.

Реєстр

Для підтримки бази даних з інформацією про підприємницьку діяльність важливо поновлювати таку інформацію. Закон про корпоративну інформацію (Corporate Information Act) зобов’язав Міністерство з послуг споживачів та підприємств (Ministry of Consumer and Business Services) збирати річні звіти АК з метою утримання на сучасному рівні загальнодоступної бази даних з інформацією про АК. Річний звіт підтверджує та поновлює основну інформацію, як-от: розташування підприємства, інформацію про всіх директорів та п’ятьох найголовніших керівників АК, до яких належать такі посади або їхні еквіваленти: президент, генеральний директор, скарбник і секретар. Для АК, що не випускають акції, вимагається подання інформації принаймні про одного директора, а для всіх інших – про трьох. Бланк К звіту призначений для подання поточної інформації про керівника/менеджера та агента з послуг для іноземних АК, які мають ліцензію на підприємницьку діяльність в провінції Онтаріо, видану за Законом про корпорації, що ведуть підприємницьку діяльність за межами провінції (Extra-Provincial/Corporation Act). Додаток А подає зразок звіту.

1           Основні форми підприємницьких організацій[1]

1.1.       Неінкорпорована компанія, що належить одній особі

Неінкорпорована компанія є найпростішою формою організації підприємства. Вона починає існувати, як тільки особа починає займатися підприємницькою діяльністю за свій власний кошт, не роблячи кроків, необхідних для заснування іншої форми організації, такої як акціонерна компанія. Хоча одноосібний власник може укладати контракти про найняття інших осіб і, таким чином, перекладати певні функції підприємницької діяльності на них, він є єдиним власником бізнесу та єдиною особою, що має право управляти цим бізнесом. Неінкорпорована компанія як підприємницька організація та особа – одноосібний власник - невіддільні один від одного.

1.1.1     Вимоги до реєстрації

Однією з юридичних вимог у зв’язку з використанням неінкорпорованої компанії є те, що назва такої компанії повинна бути зареєстрована згідно з законом про назви підприємств в кожній провінції, де неінкорпорована компанія веде свою підприємницьку діяльність, якщо вона використовує іншу назву, ніж просто ім’я власника. В провінції Онтаріо реєстрація керується розділом 2(2) Закону про назви підприємств (Ontario Business Names Act - OBNA). Наприклад, Джанет Сміт не треба реєструватися, якщо вона займається підприємницькою діяльністю з продажу товарів повсякденного вжитку під назвою “Молоко та горішки Джанет Сміт”, але реєстрація необхідна, якщо вона матиме назву “Найкращі в світі молоко та горішки”. Одноосібний приватний підприємець може також зареєструватися добровільно (розд. 4 OBNA).

OBNA та інше провінційне законодавство про назви містять певні заохочення до реєстрації. В Онтаріо, якщо ви не зареєструвалися, коли треба, без поважної причини, ви вчинили проступок і зобов’язані сплатити штраф до $ 2000 (розд. 10(2) OBNA). В Онтаріо проти вас не можуть порушити справу за зобов’язання, що витікають з підприємницької діяльності,  якщо немає дозволу суду (розд. 7 OBNA). Суд повинен видати дозвіл, якщо відсутність реєстрації була ненавмисною, немає доказів того, що громадськість обдурили або ввели в оману, і на час подання заяви до суду ви подали документи про реєстрацію (розд. 7(2) OBNA). Основна причина цих заохочень – забезпечити державний запис для кредиторів та інших, хто шукає і намагається встановити під назвою бізнесу особу, яка нестиме відповідальність за будь-яке зобов’язання бізнесу. Реєстрація назви неінкорпорованої компанії також має заважати іншим використовувати назву, тим самим зменшуючи вірогідність плутанини на ринку. Ось одна причина реєструватися, навіть якщо ви не зобов’язані це робити.

Інша перевага реєстрації – це право на встановлені законом збитки до $500, стягнені з будь-якої особи, яка зареєструвала назву, оманливу однакову з іншою зареєстрованою назвою, і тим самим заподіяла шкоду (розд. 6 OBNA). Там, де позивач у справі, порушеній згідно з розділом 6 OBNA, виграє, суд повинен також прийняти рішення про скасування кривдної реєстрації. Наявність встановлених законом збитків і скасування стимулюють одноосібних власників самим контролювати реєстр назв і тим самим захищати цілісність державного запису. Однак реєстрація не створює ніякого власницького інтересу в назві. Такі інтереси захищаються лише провінційними законами про комерцію під чужою назвою і федеральним законом про торгові марки.

Єдина інша категорія вимог для неінкорпорованої компанії, яка застосовується до всіх форм підприємницької діяльності, є наявність ліцензії на ведення бізнесу. Для того, щоби розпочати певні види підприємницької діяльності, одноосібний власник повинен отримати ліцензію від одного з рівнів влади. Наприклад, більшість муніципалітетів в Онтаріо вимагають отримання ліцензій одноосібними власниками, що займаються таксомоторним та ресторанним бізнесом. Уряди провінцій схвалили вимоги до ліцензування багатьох видів підприємницької діяльності, як-от: агенти нерухомості, автомобільні ділери, брокери цінних паперів. В сфері законодавчої компетенції на федеральному рівні можуть також висуватися вимоги до ліцензування. Якщо хто-небудь започатковує підприємницьку діяльність, він повинен перевірити відповідні вимоги до ліцензування.

1.1.2     Ліквідація неінкорпорованої компанії

Головна привабливість неінкорпорованої компанії – простота та легкість її утворення. Її також легко й ліквідувати; одноосібний власник просто припиняє вести підприємницьку діяльність. Однак припинення підприємницької діяльності не впливає на зобов’язання, що витікають в зв’язку з такою діяльністю поки вона виконувалась. Основний недолік неінкорпорованої компанії – необмежена особиста відповідальність. Треті сторони можуть забрати все особисте майно одноосібного власника, а не тільки те, що задіяне в бізнесі, для задоволення зобов’язань бізнесу. 

1.2        Товариства

Закон про товариства розроблявся судами Англії і був кодифікований в законі Англії про товариства 1890 р. (Partnership Act). Усі провінції, крім Квебеку, мають правові системи, засновані на англійському підході загального права, і всі мають законодавство про товариства, засноване на законі Англії. Закон про товариства провінції Онтаріо (Ontario Рartnership Act) є типовим. Квебек також має законодавство про товариства, дуже подібний до провінційного законодавства, яке базується на загальному праві. Оскільки закони досить короткі і ніколи не переглядалися по суті, вони часто не дають задовільної схеми організації товариства. З цієї причини партнери часто змушені доповнювати або змінювати правила, якими керуються відносини у контракті і які зазвичай звуться партнерською угодою. Для того, щоб вирішувати питання товариства, треба рахуватися як з відповідним статутом товариства, так і з партнерською угодою.

Товариства починають існувати за законом, коли дві або більше особи разом займаються підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку (розд.2 ОРА). Існує потреба в правилах, якими керуються відносини між партнерами. Необхідно звернути увагу на такі питання, як: хто чим займається в керівництві партнерським бізнесом і як розподіляється відповідальність, коли справи йдуть кепсько. ОРА визначає структуру таких норм в розділах 20-31. Ці норми не є обов’язковими (розд.20 ОРА). Вони можуть бути і часто змінюються, доповнюються та замінюються нормами, про які домовилися партнери в своїй партнерській угоді. Норми Закону про товариства надають стандартну форму договору або набір стандартних правил, які застосовуються, якщо партнери не домовилися про щось інше. Такий підхід дає партнерам велику гнучкість розробляти внутрішню структуру з урахуванням своїх конкретних потреб.

Подібно до неінкорпорованих компаній, партнери безпосередньо самі займаються підприємницькою діяльністю. Товариство як юридична особа невіддільна від партнерів. Внаслідок цього партнер не може укласти контракт про найняття на роботу з товариством, тому що такий договір вимагав би від нього укласти контракт з самим собою. Інший наслідок, що має більш важливе значення, - це те, що усі вигоди від партнерського бізнесу достаються безпосередньо партнерам, і всі партнери несуть особисту відповідальність за зобов’язання підприємницької діяльності. Як тільки встановлена відповідальність за зобов’язання, кожний партнер несе за неї повну відповідальність.

З метою визначити зобов’язання партнерів по податку на прибуток в зв’язку з підприємницькою діяльністю товариства, доход (або збиток) діяльності розраховується товариством шляхом додавання усіх прибутків (надходжень), отриманих від діяльності товариства, і вирахування витрат. Частка кожного партнера розподіляється згідно з правом партнера за уставом товариства або партнерською угодою і вноситься до розрахунку його особистого податку на прибуток. Частка доходу або збитку партнера від діяльності товариства повинна бути внесена, навіть якщо всі прибутки реінвестовані в підприємницьку діяльність, і готівка фактично не виплачується партнерові.

На додаток до вище описаного виду товариства, яке іноді зветься повним товариством, закон провінції Онтаріо та інших провінцій визнає обмежені товариства. В обмежених товариствах принаймні один з партнерів, який зветься “повним” партнером, несе необмежену відповідальність і принаймні один інший, який зветься “пасивним” партнером, має обмежену відповідальність. Відповідальність “пасивного” партнера типово обмежена розміром його внеску в обмежене товариство. В повному товаристві усі партнери є “повними” (несуть особисту і солідарну відповідальність – прим. перекладача), в смислі, що мають необмежену особисту відповідальність. Обмежені товариства виникають лише тоді, коли робиться подання до відповідного органу влади згідно з законодавством провінції про обмежені товариства, в той час як повне товариство виникає, як тільки партнери починають вести підприємницьку діяльність. По-третє, “пасивні” партнери не можуть брати участь в керівництві підприємницькою діяльністю товариства без втрати своєї обмеженої відповідальності.

1.2.1     Вимоги провінції Квебек

В Квебеку товариства керуються Цивільним Кодексом Квебеку - ЦКК[2] (Civil Code of Quebec). Згідно з ЦКК характер товариства відмінний в деяких відношеннях від товариств інших провінцій. Товариство в Квебеку набуває інших ознак в залежності від способу його утворення. За ЦКК товариство може бути або проголошеним (declared), або непроголошеним (undeclared).

Проголошені товариства – це такі, що зареєстровані згідно з Кодексом, а непроголошені товариства подібні до товариств під юрисдикцією загального права, існування яких не вимагає реєстрації. Важлива різниця полягає в тому, що лише ті партнери, які відомі кредитору третьої сторони, що має бізнес з непроголошеним товариством, несуть відповідальність перед третьою стороною. У проголошеному товаристві всі партнери несуть відповідальність, незалежно від того, чи знає про них третя сторона, чи ні. Проголошені товариства можуть бути обмеженими, подібно до обмежених товариств в провінціях під юрисдикцією загального права, або повними з характеристиками, притаманними товариствам під юрисдикцією загального права.[3]

Згідно з ЦКК товариством може бути окрема юридична особа.[4] Однак, існує декілька способів, за якими товариство розглядається як колективна структура в усіх юрисдикціях:

·     Розділ 5 ОРА передбачає, що заради зручності товариство зветься “фірмою”, а назва, під якою товариство веде свою підприємницьку діяльність, зветься назвою фірми.

·     З метою сплати податку на прибуток доход від підприємницької діяльності товариства обчислюється на рівні фірми. Однак, товариство не оподатковується як окрема структура на цей прибуток. Він розподіляється між партнерами і повинен включатися до їхніх особистих декларацій.

·     Можна розпочинати судовий процес проти товариства та захищати його,  використовуючи назву фірми. Будь-яке судове рішення проти товариства можна виконувати, стягуючи майно товариства, а також стягуючи майно будь-якої особи, яка особисто працювала в товаристві і не відмовляється від того, що вона є партнером або проголошена партнером за рішенням суду.

1.2.2     Вимоги до реєстрації товариства

Товариство повинно зареєструвати свою назву згідно з провінційним законодавством про назви підприємств, якщо воно не веде підприємницьку діяльність під назвою, що складається лише з імен партнерів (розд. 2(3) OBNA). Норми щодо цього відмінні до деякої міри в різних провінціях. Міністерство з послуг споживачів та підприємств вважає, що це положення означає, що принаймні ім’я та прізвище кожного партнера повинні використовуватися в назві фірми з метою уникнути обов’язку реєструватися. Партнери на ім’я Ів Ледюк і Шеррі Скотт повинні зареєструвати назву фірми, якщо вона є “Ледюк і Скотт”, і не повинні реєструватися, якщо назва товариства є “Ів Ледюк і Шеррі Скотт”.

Обмежені товариства, створені за законом однієї провінції, повинні зареєструватися, якщо вони займаються підприємницькою діяльністю в іншій провінції (розд. 36(1) ОLРА), а якщо вони цього не роблять, на них накладається штраф (розд. 35 ОLРА). Однак, якщо обмежене товариство не зареєстровано, партнери не втрачають своєї обмеженої відповідальності (розд. 27 ОLРА).

1.2.3     Питання відповідальності

Особи, які мають справу з фірмою, мають право зобов’язати будь-яку особу, яка є очевидним членом фірми (розд. 36(1) ОРА). Особа може бути “очевидним членом”, якщо, наприклад, її ім’я використовується в назві фірми, на фірмовому бланку, рахунках або вивісках в приміщеннях товариства, або через чітке ствердження, що особа є партнером. Особа може бути очевидним партнером, якщо її ім’я з’являється як партнер в реєстрації згідно з провінційним законодавством про назви підприємств, таким, як Закон провінції Онтаріо про назви підприємств (Ontario Business Names Act - OBNA), або якщо її членство в товаристві відоме, тому що її ім’я використовувалось в назві фірми.

“Очевидний” означає “очевидний для особи, яка має справу з фірмою” з тим, щоби дати цій особі розуміти, що особа є партнером.

Для того, щоб уникнути відповідальності, партнер, який йде у відставку, повинен впевнитися, що усі особи, котрі мали справу з фірмою до його відставки, фактично отримали повідомлення про його відставку. Він повинен забезпечити документально свої вказівки решті партнерів про те, що необхідно видати повідомлення, щоби бути впевненим, що не можна вимагати відповідальності на основі затримки. Він повинен також опублікувати в Ontario Gazette (офіційному урядовому друкованому органі) повідомлення про відставку і про те, що внесено зміни в реєстрацію товариства згідно з OBNA.

1.2.4     Ліквідація товариства

Якщо партнери інакше не домовилися, товариство припиняє свою діяльність у наступних випадках:

·     зі спливом встановленого  строку, якщо воно створено на фіксований строк (розд. 32(а) ОРА);

·     якщо воно не створено на фіксований строк, за повідомленням одного партнера всім іншим (розд. 26 та 32(с) ОРА);

·     якщо створено для одноразової операції або справи після закінчення операції чи справи (розд. 32(b) ОРА);

·     у разі смерті або неплатоспроможності будь-кого з партнерів (розд. 33(а) ОРА).

Партнери можуть також передбачити будь-які інші події, які призведуть до припинення діяльності товариства, такі як неможливість партнера продовжувати роботу в товаристві. Розділ 33 (b) розглядає варіант, коли партнери можуть погодитися на ліквідацію, якщо будь-який партнер дозволить, щоб його часткою майна в товаристві були сплачені особисті борги.

Закон про товариства провінції Онтаріо (ОРА) передбачає припинення, незалежно від будь-якого договору між партнерами, якщо стає протизаконним ведення підприємницької діяльності товариством взагалі або членами товариства (розд. 34 ОРА). Позбавлення всіх юристів права займатися адвокатською діяльністю в юридичному товаристві є прикладом ситуації, яка може покласти початок ліквідації згідно з цим розділом. Закон також передбачає, що суд може прийняти рішення про ліквідацію на основі багатьох причин, включаючи:

·     недієздатність партнера з причини психічного захворювання;

·     постійне порушення партнерської угоди;

·     неоднорідна причина: суд може прийняти рішення про ліквідацію, коли, на думку суду, це правильно та справедливо зробити. Приклади, коли суд схильний прийняти рішення про ліквідацію: відмова групи партнерів  дати дозвіл партнеру на використання свого права приймати участь в управлінні товариством згідно з розд. 24.5 ОРА або непримиримі суперечності між партнерами.

Розділ 44 ОРА дає канву процесу по врегулюванню багатьох претензій, що виникають під час ліквідації. Спочатку сплачуються борги та заборгованості перед особами, які не є партнерами, потім борги партнерам (крім капітальних витрат), а потім повертається капітал. Схема, встановлена законом, може бути конкретизована в партнерській угоді.

1.2.4.1  Питання права власності

Назва товариства формує частину престижу підприємницької діяльності і належить партнерам. Якщо в партнерській угоді відсутні такі положення, кожен може мати право використовувати назву після ліквідації фірми. Партнерська угода повинна містити положення про те, хто має право використовувати назву фірми у випадку, коли відбувається зміна складу партнерів або ліквідація товариства. Для того, щоби уникнути конфлікту, партнери можуть погодитися, що після вибуття партнера, ані партнер, що вибув, ані партнери, що залишилися, не можуть використовувати назву фірми. Партнери, що залишилися, повинні будуть взяти іншу назву. Коли підприємницьку діяльність, або фах покидає партнер (або вмирає), чиє ім’я використано в назві, фірма може бажати продовжувати використовувати назву, можливо, з причини зв’язку між назвою та престижем фірми. В такому випадку партнерська угода може передбачати продовження використання назви.

1.2.4.2  Ліквідація обмеженого товариства

Ліквідація обмеженого товариства відбувається за тими ж обставинами, що і повного товариства: смерть, некомпетентність та відставка повного партнера, якщо принаймні один повний партнер не залишиться і партнерська угода не передбачає продовження, або за згодою всіх партнерів (розд. 21 ОLРА). Ліквідація також відбувається при виході всіх пасивних партнерів (розд. 23 ОLРА) або, якщо (а) внесок пасивного партнера не повернено, коли його треба повернути, (б) заборгованість обмеженого товариства не сплачена або активів обмеженого товариства недостатньо для сплати заборгованості (розд. 15(4) ОLРА). І нарешті, як і в повному товаристві, ліквідація може відбутися за рішенням суду згідно з розділом 35 закону про товариства.

Фізична особа може бути і повним, і пасивним партнером (розд. 5(1) ОLРА). Відповідальність повного партнера може бути лише необмеженою, а перетворення на пасивного партнера не впливає на цю відповідальність. Повний партнер може, тим не менш, бажати бути пасивним партнером, щоб брати участь з пасивними партнерами в розподілі збитків, прибутків, а при ліквідації в межах паїв, якими він володіє в обмеженому товаристві.

1.3        Акціонерна компанія (корпорація)

На відміну від одноосібного власника і повного товариства акціонерні компанії не виникають на основі започаткування підприємницької діяльності однією чи кількома особами. Створення (заснування) відбувається після подання документів до відповідних органів державної влади й сплати потрібного грошового внеску. Заснування може відбуватися за федеральним законодавством – Законом Канади про підприємницькі корпорації (Canada Business Corporation Act - CBCA) або згідно законодавчих актів про акціонерні компанії кожної провінції та території. Акціонерна компанія (АК) є створінням, заснованим суто на законодавчому акті. Як і з товариством, для акціонерів АК можливо підігнати свої відносини з АК. За умови деяких обмежень, вони можуть розширити встановлену законом схему положеннями різноманітних складових заснування АК, статутами, розпорядженнями та постановами директорів і акціонерів, а також договорами між акціонерами.

Акціонерним компанія притаманні такі характеристики:

·     Окреме юридичне існування – АК сама веде підприємницьку діяльність, володіє майном, має права і бере на себе зобов’язання. Акціонери мають багато прав у відношеннях з АК через володіння своїми акціями, але вони не володіють бізнесом, який веде АК або майном, що належить АК.

o    Акціонер може бути працівником і кредитором АК, тому що існує юридична особа, окрема від акціонера, яка є стороною в угоді про найняття або кредитному зобов’язання.

o    АК існує постійно, тому що вона відокремлена від людей, які є акціонерами; АК ніяким чином не залежить від строку існування своїх акціонерів. Якщо акціонер вмирає чи виходить з АК, продавши свої акції, це не впливає на існування акціонерної компанії.

o    З метою стягнення податку на прибуток АК оподатковується окремо.

·     Розділення володіння та управління – Права і обв’язки менеджерів і тих, чиї інтереси представлені акціями АК, юридично чітко визначені. Згідно з організаційною структурою, покладеною правовим актом на рівні федерації, провінції та території, акціонерними компаніями управляють рада директорів, обрана більшістю голосів акціонерів, та адміністрація – посадові особи, призначені директорами, яким останні делегували повноваження. Акціонери не приймають участі як акціонери в управлінні АК.

·     Корпоративна демократія – акціонери мають колективне право встановити, хто є директорами, і впливати на вибір директорами посадових осіб-адміністраторів, а також на рішення, які приймають директори.

·     Обов’язки директорів та адміністрації – керівництво зобов’язане діяти на користь АК, тим самим захищаючи інтереси акціонерів.

·     Права акціонерів на інформацію – акціонери мають певні права доступу до інформації, яка допомагає впевнитися, що керівництво виконало свої обов’язки.

·     Засоби захисту акціонерів – акціонери мають певні засоби захисту на випадок, коли керівництво не виконує свої обов’язки.

1.3.1     Подання заяви/реєстрація

Після заснування АК відомості, подані акціонерною компанією, стають предметом державного запису. Аналогічно, реєстрація згідно з законодавством провінції про назви підприємств не вимагається для АК, якщо вони не використовують назву, відмінну від їхньої корпоративної назви. Однак усі провінції мають законодавчі акти, які встановлюють певні вимоги до акціонерних компаній, заснованих за межами провінції. АК, засновані в інших провінціях чи за межами Канади, повинні отримати дозвіл у формі ліцензії на ведення підприємницької діяльності. Такі ліцензії видаються регулярно, крім випадку, коли назва АК за межами провінції плутається з назвою бізнесу, що вже існує в провінції. АК, засновані на федеральному рівні, мають право займатися підприємницькою діяльністю в будь-якій провінції.

1.3.1.1  Інформація, що вимагається в документах про заснування

(а) Зареєстрований офіс

Згідно з СВСА необхідно визначити місце в Канаді – звичайно в смислі муніципалітету – де буде розташовуватися зареєстрований офіс. Адреса зареєстрованого офісу вказується в повідомленні про зареєстрований офіс (форма 19). СВСА вніс концепцію “зареєстрованого офісу”. Це не повинен бути головний офіс, а лише місце, де зберігаються документи АК (розд. 20(1) СВСА) і який може слугувати адресою для листування з Директором та обслуговуванням документів (розд. 254 СВСА). Місце, визначене для зареєстрованого офісу, може бути змінено лише  після внесення змін в установчі документи ((розд. 173(1) (b) СВСА). Зміна адреси місця розташування в установчих документах робиться після схвалення директорами. Якщо директори дозволяють таку зміну, Директор подає на реєстрацію і зберігає повідомлення про зміну зареєстрованого офісу (розд. 19(3), форма 19).

Зареєстрований офіс АК в провінції повинен бути розташований в межах провінції, де заснована АК. Місце зареєстрованого офісу може також змінюватися за постановою директорів. Місце розташування зареєстрованого офісу може змінюватися за спеціальною ухвалою акціонерів.

(б) Клас і кількість акцій

Установчі документи визначають класи акцій, які АК уповноважена випустити. Для цього необхідно визначити назву для кожного класу акцій (наприклад, “прості акції”), а також “права, переваги, обмеження та умови” кожного класу, як-от: чи вони голосують, можуть отримувати дивіденди або частку при розподілі активів АК під час її ліквідації після розрахунку з кредиторами. Також необхідно вказати кількість акцій, яку може випустити АК.

(в) Кількісний склад директорів

Згідно з СВСА установчі документи повинні визначити кількість директорів або їх мінімальну та максимальну кількість. Кількість директорів або їх мінімальна та максимальна кількість може змінюватися шляхом внесення змін в установчі документи.

(г) Обмеження щодо випуску, передачі або володіння акціями

Якщо установчі документи не містять обмежень щодо передачі акцій, то на відміну від партнерських інтересів припускається, що акції можуть вільно передаватися. Однак зазвичай для АК з малою кількістю акціонерів прийнято мати якесь обмеження щодо передачі акцій, зафіксоване в установчих документах. Акціонери в таких АК зазвичай займаються підприємницькою діяльністю і не хочуть, щоби їх колеги-акціонери розпродавали акції, як і не бажають, щоб інша особа ставала акціонером без їхньої згоди. Інша причина обмежень на передачу акцій – уникнути обов’язків, покладених на відкриті АК згідно з законодавством про цінні папери. Закон про цінні папери штату Онтаріо (Ontario Securities Act) дає широке звільнення від зобов’язань для акцій “приватної компанії”, визначеної як АК, що містить такі положення в своїх установчих документах:

·     обмеження на передачу своїх акцій;

·     обмеження кількості акціонерів не більше, ніж 50 осіб;

·     заборона будь-якої пропозиції відкритої підписки на її цінні папери (розд. 1(1)).

Отже, положення, що визначають ці обмеження, повинні бути включені до установчих документів усіх акціонерних компаній, крім тих, що збираються пропонувати свої акції для відкритої підписки.

(д) Обмеження щодо підприємницької діяльності, якою може займатися АК

За статутами АК було прийнято описувати цілі діяльності АК. Однак, це могло привести до проблем, якщо діяльність АК виходила за межі вказаних цілей. Згідно з типовими статутами СВСА акціонерній компанії не потрібно описувати діяльність, якою вона буде займатися. АК має всю компетенцію та, за умови певних обмежень в корпоративному статуті, права, можливості й переваги фізичної особи. Для того, щоби уникнути ризику корпоративних дій, не передбачених статутом АК, звичайно в установчі документи не включаються ніякі обмеження на підприємницьку діяльність, якою може займатися АК.

(е) Інші положення

Іноді в установчі документи включать різноманітні інші положення. СВСА передбачає, що статути можуть мати справу з такими питаннями: вимоги, щоби  певні рішення приймалися “супер” більшістю (90% і більше) директорів чи акціонерів (р.5(4)), обмеження права придбання акцій (рр.30 і 31), право утримання акцій акціонерів, які заборгували перед АК (р.40(1)), кворум для зборів директорів (р.126(3)) і вимога щодо виконавчого комітету ради директорів (р.127).  До того ж будь-яке положення, дозволене СВСА на включення до підзаконного акту, може бути включено в статути (р.6(2)). Основна різниця між включенням норми в статути і в підзаконні акти полягає в тому, що зміни в статути можна вносити лише за спеціальною постановою акціонерів, яка вимагає голосування 2/3 більшості. Натомість, підзаконні акти вимагають схвалення лише простої більшості.

Якщо АК займатиметься підприємницькою діяльністю в Квебеку, деякі юристи мають звичку включати в статути конкурентноздатність (кредитоспроможність) та здатність закладати майно, передбачені Законом провінції Квебек про спеціальні корпоративні повноваження (Special Corporate Powers Act of Quebec). Цей законодавчий акт дозволяє АК закладати майно в Квебеку лише, коли це санкціоновано її резолюцією. Без спеціального положення існує ризик, що АК може бути визнана  такою, що немає права на це згідно з Законом.

1.3.1.2  Інші документи, необхідні для реєстрації заснування

Повідомлення від директорів просто перелічує директорів та їх адреси і вказує, чи вони постійно проживають в Канаді. СВСА вимагає, щоби більшість директорів постійно проживала в Канаді. Повідомлення про зареєстрований офіс просто вказує адресу розташування зареєстрованого офісу. Єдина причина, чому ця інформація міститься в окремих документах, - це дати можливість поновлювати повідомлення для реєстрації кожного разу, коли змінюється інформація про директорів чи адреса зареєстрованого офісу без внесення змін у статути. Згідно з ОВСА адреса зареєстрованого офісу, а також особа, адреса та статус постійного проживання в Канаді директорів містяться у статутах. Однак, немає потреби змінювати статути кожного разу при зміні директорів. Згідно з законом про інформацію АК (Corporations Information Act) достатньо подати на реєстрацію інформаційний документ, що зветься “повідомлення про зміну”. ОВСА вимагає від кожного директора, переліченого в статутах, подати на реєстрацію згоду виступати директором (розд. 5(2) ОВСА; розд. 46(2), форма 2 Директиви ОВСА).

Усі закони вимагають сплату за заснування акціонерного товариства. Згідно з СВСА плата за заснування становить $500, в той час як більшість провінційних законів вимагають дещо меншу плату. ОВСА встановлює плату в розмірі $315 (розд. 1, перелік 1 Директиви ОВСА).

1.3.1.3.1.         Завершення процесу створення компанії 

Відразу після належної подачі цих документів та здійснення сплати, директор, призначений для керівництва CCRA, видає свідоцтво (форму 2), в якому засвідчується, що акціонерна компанія, офіційні акти про реєстрацію якої додаються, була створена на дату цього сертифікату. Акціонерна компанія набирає чинність на дату цього свідоцтва.  Директори, зазначені у Повідомленні про призначення директорів, займають свою посаду до перших зборів акціонерів.  Положення офіційних актів про реєстрацію можуть змінюватися тільки актами про внесення змін, що подаються директором після затвердження їх спеціальним рішенням акціонерів.

Фактичний процес подання необхідних документів і здійснення сплати, а також отримання свідоцтва про реєстрацію не займає багато часу і може бути здійснений будь-ким.  Юристи регулярно реєструють акціонерні компанії для своїх клієнтів, але зараз подібні послуги надаються також численними комерційними службами, які швидко і недорого здійснюють реєстрацію.  Фізичні особи також можуть отримати комплект реєстраційних документів, які дозволять їм провести реєстрацію самостійно.  Існує кілька комплектів реєстраційних документів, в тому числі, “Інструкція для засновників господарських акціонерних компаній”, опублікована Міністерством з питань обслуговування споживачів та господарських компаній.  Основна мета цього комплекту документів полягає у наданні підтримки засновникам акціонерних компаній  при виборі правильної корпоративної назви.  Програмне забезпечення, яке дає змогу користувачам швидко і легко зареєструвати акціонерну компанію, в наш час теж стало доступним на комерційних засадах. 

1.3.2.        Державна акціонерна компанія

1.3.2.1       Регулювання цінних паперів

В кожній провінції діє своє законодавство, яким регулюється ринок операцій з цінними паперами.  Основна мета законодавства з питань цінних паперів полягає в забезпеченні гідної поведінки учасників ринку та наданні продавцям і покупцям інформації, достатньої для прийняття рішень щодо здійснення інвестицій в цінні папери.  Основний підхід, який застосовується в законодавстві з питань цінних паперів для досягнення поставленої мети, має чотири аспекти:

1.    Ділери цінних паперів, які займаються господарською діяльністю, що включає в себе операції з цінними паперами, повинні бути зареєстровані, а їх діяльність повинна підлягати регулюванню. 

2.    Компанії, що випускають цінні папери, повинні оприлюднювати (розголошувати) інформацію щодо цінних паперів і своєї господарської діяльності вперше, коли цінні папери запропоновуються на продаж і надалі - на регулярних засадах, а також в будь-який час при виникненні обставин, що можуть вплинути на вартість цінних паперів. 

3.    Згідно із законодавством з питань цінних паперів та корпоративним законодавством, існують загальні правила щодо розголошення інформації акціонерам в зв’язку з проведенням зборів акціонерів та, що трапляється частіше, для того, щоб упевнитися, що корпоративні рішення приймаються з урахуванням інтересів меншості акціонерів. 

4.    Крім цього, існують правила, що регулюють внутрішні операції з цінними паперами та пропозиції щодо поглинання однієї компанії іншою. 

Управління та примусове виконання законодавства з питань цінних паперів кожної провінції входить в обов’язки спеціалізованого агентства при органах управління цієї провінції.  В Онтаріо таким агентством є Комісія з питань цінних паперів Онтаріо (Ontario Securities Commission - OSC).

Щоб оприлюднити ціні папери, компанія повинно забезпечити надання основної інформації про компанія і цінні папери в документі, що називається “інформаційним проспектом”.  Згідно із Законом провінції Онтаріо, проспект повинен готуватися і подаватися кожного разу, коли компанія має намір провести операції з цінними паперами, що полягають в їх “реалізації”, якщо ці папери не підпадають під виключення з регулюючих правил.  Режим роботи з цінними паперами називається “замкнутою системою”, так як умовою здійснення випуску цінних паперів є представлення емітентом проспекту чи визначення конкретного випадку виключення з правил, як це описано нижче.  Як тільки цінні папери будуть випущені і вимоги до проспекту будуть задоволені, вони можуть безперешкодно підлягати перепродажу. 

Першорядною метою регулюючого органу є не проведення перевірки умов продажу цінних паперів для того, щоб упевнитися у відповідності ціни чи інших ознаках справедливості цих умов.  Головна задача полягає у забезпеченні адекватного розголошення інформації з тим, щоб інвестори могли отримати належну інформаційну базу для здійснення свого вибору щодо інвестування.  Проте, в більшості юрисдикціях закони про цінні папери надають адміністраторам деяку інформацію, яка дає змогу ознайомитися із суттю операцій з цінними паперами. 

Згідно із Законом про цінні папери, найважливішими привілеями користуються цінні папери “приватних компаній”, які не пропонуються для продажу широкій публіці.  В Параграфі 1 (1) Закону про цінні папери Онтаріо (Ontario Securities Act - OSA) “приватна компанія” визначається як акціонерна компанія , пункти статуту якої вводять в певні рамки передачу акцій, обмежують кількість акціонерів до п’ятдесяти (за винятком її службовців) та забороняють надання будь-яких пропозицій широкій публіці щодо підписки на цінні папери.  Можна також звернутися до адміністраторів цінних паперів з проханням звільнити компанію від реєстрації, якщо ні власник цінних паперів, ні покупець не можуть іншим чином отримати право на такий виняток.  В Онтаріо OSC має право звільняти від дотримання певних вимог, пов’язаних з реєстрацією компанії, якщо при цьому не буде нанесено шкоди інтересам громадськості. 

1.3.3                Ліквідація акціонерної компанії

1.3.3.1             Вимушена ліквідація

(a)   За судовим наказом

Будь-який акціонер, Директор чи будь-яка інша зацікавлена особа, така як ліквідатор чи кредитор, може звернутися із заявою про ліквідацію чи розпуск акціонерної компанії на підставі ряду причин, викладених в CBCA.  Таку дію інколи називають “ліквідацією за наказом суду”.  Причини такої ліквідації включають недотримання певних положень Закону, виникнення подій, які дають акціонеру підстави вимагати розпуску акціонерної компанії за одностайною згодою акціонерів, чи обставин, за яких розпуск акціонерної компанії буде представляти собою єдино чесну та справедливу дію.  В CBCA також чітко зазначено, що суд може видати наказ щодо ліквідації акціонерної компанії, якщо вона матиме характер звільнення від пригноблювання. 

Розпуск акціонерної компанії включає розпродаж або ліквідацію всіх активів акціонерної компанії із використанням виручки від продажу цінних паперів на позабіржовому ринку для сплати всіх фінансових зобов’язань акціонерної компанії та виплати будь-яких наявних надлишків акціонерам акціонерної компанії згідно з планом розподілу активів при розпуску акціонерної компанії, встановленим в її статуті.  При розпуску акціонерної компанії будь-які її привілейовані акції будуть сплачуватися в першу чергу, а надлишок, що залишився, буде сплачуватися на додаток до акцій згідно з вимогою щодо активів, які залишаються після розпуску акціонерної компанії ( як правило, це прості акції).

Суди видають наказ щодо ліквідації акціонерної компанії у випадках, коли:

·     вона більше не могла вести господарську діяльність, задля якої була створена;

·     акціонер, який звертається з проханням про ліквідацію, виказує обґрунтовану недовіру до поведінки керівництва акціонерної компанії .  Така недовіра не може заключатися тільки у незгоді із стратегією управління.  Вона, скоріше, передбачає недостойну поведінку представників керівництва акціонерної компанії.  Така поведінка може включати не тільки обман чи шахрайство, але й також умисні порушення корпоративної політики, такі як не проведення щорічних засідань та намагання усунути акціонерів від здійснення їх прав на участь в справах акціонерної компанії;

·     діяльність акціонерної компанії, по суті, є партнерством між двома або більше сторонами, які мають більш-менш рівноцінні права в акціонерній компанії, але не прийшли до згоди щодо основних принципів ведення господарської діяльності.  Така ситуація відноситься до випадку, що називається “тупиковою ситуацією”. 

Суд може видавати будь-який наказ, який він вважає доцільним при розпуску чи ліквідації акціонерної компанії, в тому числі, може призначити ліквідатора та прослідкувати за наданням повідомлення чи здійсненням платежів сторонам акціонерної компанії.  Будь-який ліквідатор, призначений судом, має певні законні повноваження щодо сприяння ліквідації, а також певні обов’язки, такі як надання повідомлення кредиторам.  Зразу після завершення процесу ліквідації, подання ліквідатором остаточних рахунків та затвердження цих рахунків судом, суд повинен видати наказ щодо подання письмового договору про ліквідацію акціонерної компанії.  Потім ліквідатор повинен підготувати та представити цей договір, а Директор повинен видати свідоцтво про ліквідацію акціонерної компанії. 

(б) Розпуск (ліквідація) акціонерної компанії за рішенням Директора.

Згідно з CBCA, існує дві підстави, на яких директор може видати свідоцтво про ліквідацію акціонерної компанії із власної ініціативи та ліквідувати цю акціонерну компанію : якщо акціонерна компанія не проводила господарську діяльність протягом трьох років або протягом одного року не подала жодного документу, який мав бути представлений згідно з цим Законом.  Перш ніж ліквідувати акціонерну компанію, Директор повинен щонайменше за 120 днів надати акціонерній компанії повідомлення, а також опублікувати це повідомлення в “Canada Gazette” і в бюлетені, що видається Директором. 

1.3.3.2              Добровільна ліквідація акціонерної компанії

Добровільна ліквідація представляє собою найпростішу та найбільш розповсюджену форму припинення діяльності акціонерної компанії.  Вона проводиться керівництвом акціонерної компанії або іншою особою, призначеною з цією метою. 

Якщо акціонерна компанія ніколи не випускала ніякі акції, вона може бути ліквідована її директорами в будь-який час.  Акціонерна компанія, що випускала акції, але не має ніякого майна та фінансових зобов’язань, може бути ліквідована  згідно із спеціальним рішенням акціонерів або, якщо вона випускала акції більш ніж одного типу, згідно із спеціальним рішення акціонерів-власників кожного типу акцій, незалежно від того, чи вони мають право голосу, чи ні.  Якщо акціонерна компанія має активи чи пасиви або і ті, і інші, вона може бути ліквідована згідно з таким самим рішенням, оскільки акціонери також уповноважують директорів виконати всі зобов’язання та розподілити всі активи, що залишилися.  В будь-якому із цих трьох випадків зразу після отримання згоди на ліквідацію та, в останньому випадку, після виконання всіх зобов’язань і розподілу активів, договір про ліквідацію (Форма 17) може бути надісланий Директору, який повинен видати свідоцтво про ліквідацію акціонерної компанії . 

Якщо всі питання, пов’язані з активами і пасивами, не можуть бути вирішені без проблем, що часто трапляється, якщо акціонерна компанія не здійснювала ніякої суттєвої господарської діяльності, CBCA пропонує більш складний порядок ліквідації.  За пропозицією будь-якого директора чи акціонера, необхідно скликати позачергові збори акціонерів з метою розгляду питань ліквідації активів акціонерної компанії та розпуску акціонерної компанії.  Зразу після затвердження ліквідації та розпуску акціонерної компанії згідно з порядком, описаним в попередньому параграфу, акціонерна компанія повинна направити Директору письмову заяву про свій намір щодо розпуску акціонерної компанії (Форма 19).  Потім Директор повинен видати свідоцтво про намір щодо розпуску акціонерної компанії .  Починаючи від дати цього свідоцтва, акціонерна компанія не може здійснювати господарську діяльність, крім тієї, що необхідна для завершення ліквідації чи розпуску акціонерної компанії . 

Після видання свідоцтва акціонерна компанія повинна здійснити такі дії:

·     надіслати повідомлення кожному відомому їй кредитору;

·     раз на тиждень протягом чотирьох наступних тижнів опубліковувати заяву про намір щодо ліквідації чи розпуску акціонерної компанії в газеті, що випускається чи реалізується в місці реєстрації головного офісу акціонерної компанії, та уживати всіх необхідних заходів для надання публічного повідомлення в кожній провінції, де ця акціонерна компанія здійснювала господарську діяльність;

·     ліквідувати господарську діяльність шляхом проведення обліку всього майна акціонерної компанії, виконання її фінансових зобов’язань та розпродажу всіх активів, що не були розподілені між акціонерами; та 

·     після завершення вищезазначених дій, розподілити між акціонерами активи, що залишилися.

Будь-яка зацікавлена сторона може звертатися із проханням, щоб ліквідація проходила під наглядом суду. 

Зразу після завершення цих дій, акціонерна компанія може підготувати та представити договір про ліквідацію акціонерної компанії за рішенням Директора.  Подання такого договору не потребує ніякої сплати.  Після отримання цього договору про ліквідацію Директор видає свідоцтво про ліквідацію акціонерної компанії . 

Хоча це не вимагається згідно із CBSA, бажано отримати згоду Канадської агенції з митних та податкових питань (CCRA) на проведення ліквідації акціонерної компанії.  При відсутності такої згоди директори нестимуть персональну відповідальність за будь-який несплачений корпоративний податок чи будь-яку іншу суму, заборговану CCRA, а також суму, розподілену між акціонерами при ліквідації акціонерної компанії .  Також бажано було б отримати дозволи від місцевих податкових органів кожної провінції, де ця акціонерна компанія здійснювала господарську діяльність. 

1.3.3.3              Дії після ліквідації акціонерної компанії

Якщо в результаті здійснення будь-якої із вищеописаних процедур Директор видав свідоцтво про ліквідацію, акціонерна компанія припиняє існувати на дату цього свідоцтва.  Незважаючи на це, процесуальні дії, що існували на дату ліквідації акціонерної компанії, залишаються чинними, а нові можуть порушуватися ще протягом п’яти років.  Кожний акціонер залишається відповідальним за майно, отримане при ліквідації акціонерної компанії.

Будь-яке майно, не ліквідоване під час розпуску акціонерної компанії, закріплюється за Державою.  Згідно з правом акціонерних компаній більшості юрисдикцій Канади, існує процедура, яка за певних обставин передбачає поновлення дії акціонерної компанії .  У випадку поновлення чинності акціонерної компанії будь-які активи, передані Державі при її ліквідації, повертаються компанії або, якщо при ліквідації акціонерної компанії було ліквідовано її майно, то при поновленні дії акціонерної компанії їй сплачується сума, еквівалентна вартості ліквідованого майна на дату ліквідації акціонерної компанії . 

2.                     Система реєстрації в провінції Онтаріо

В Законі про назви компаній передбачені всі типи компаній, в тому числі, акціонерні компанії, які функціонують під іншою назвою, а не під іменем власника чи назвою акціонерної компанії .  Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) [LLP] повинні реєструватися згідно із Законом про назви компаній.  Законодавство, що регулює реєстрацію відповідно до професії, повинно дозволити особам, які подали заявку про реєстрацію, створити ТОВ.  В наш час тільки ліцензовані бухгалтери чи юристи можуть засновувати ТОВ.  Чинні на 15 лютого 2001 року Товариства з обмеженою відповідальністю, що були створені за межами провінції, та Компанії з обмеженою відповідальністю, створені за межами провінції, також повинні реєструвати свою назву в Онтаріо згідно із Законом про назви компаній.  

Згідно із Законом про назви компаній, за відсутність реєстрації або за реєстрацію фальшивої чи оманної інформації з фізичних осіб може бути стягнено штраф до 2 000 Доларів США, а з акціонерних компаній  – до 25 000 Доларів США.

Після реєстрації назва компанії вноситься до державного реєстру, що ведеться Відділенням з питань реєстрації компаній Міністерства обслуговування споживачів та компаній.  Це дозволяє споживачам та підприємцям знайти власників чи довірених осіб, що стоять за іменем компанії.  Такий вид інформації є важливим для осіб, які намагаються владнати спори.  Будь-яка особа може знайти інформацію щодо назви компанії, яка міститься в державному реєстру, у встановлені часи за певну плату.  Реєстрація не надає компанії виключного права на використання назви. 

Закон про назви компаній не забороняє реєстрацію ідентичних назв, але використання однієї і тої ж назви або назви, яка настільки подібна до назви вже існуючої компанії, що може викликати плутанину, може призвести до виникнення правового спору.  Особа, яка реєструє назву, бере на себе повну відповідальність за будь-який ризик сплутати її з назвою вже діючої акціонерної компанії чи торговою маркою. 

Закон про назви компаній не захищає виключність зареєстрованої назви.  Проте, ідентичні назви акціонерної компанії не можуть бути зареєстровані в Онтаріо. 

2.3.                  Вибір назви компанії

При виборі назви компанії певні слова чи вирази не можуть використовуватися.  Це:

·     Слова чи вирази (на будь-якій мові), які є непристойними чи неприйнятними для використання за своїм характером.

·     Слова, що мають на увазі те, що компанія представляє собою інший тип організації.

·     Слова “коледж”, “інститут” та “університет” не можуть використовуватися без письмової згоди на те Міністерства Освіти та Навчання, якщо використання цього слова означає, що компанія представляє собою учбовий заклад для отримання вищої освіти.

·     Слова “Limited”, “Incorporated”, “Corporation” чи відповідні скорочення “Ltd.”, “Inc.” “Corp.”.

·     “Товариство з обмеженою відповідальністю” або скорочення ТОВ не може використовуватися в назві компанії, доки ця компанія не буде зареєстрована як Товариство з обмеженою відповідальністю в Онтаріо або Товариство з обмеженою відповідальністю за межами провінції.

·     “Компанія з обмеженою відповідальністю” або скорочення “КОВ” не може використовуватися, доки компанія не буде зареєстрована як Компанія з обмеженою відповідальністю, що знаходиться поза межами провінції. 

·     Слово “обмежений” може використовуватися в назві компанії, якщо воно є частиною слів, що ідентифікують товариство чи компанію як Товариство з обмеженою відповідальністю в Онтаріо, Товариство з обмеженою відповідальністю за межами провінції, Компанію з обмеженою відповідальністю, що знаходиться поза межами провінції, чи Товариство з обмеженою відповідальністю (зареєстроване згідно із Законом про обмежені товариства).

·     Слова, використання яких обмежується Федеральним правом чи правом провінції Онтаріо.

·     Слова, які означають, що діяльність компанії пов’язана з Державою чи Урядом Канади, будь-яким органом влади провінції чи будь-якими муніципальними органами влади, не можуть використовуватися без попередньої згоди відповідного органу влади.

·     Імена фізичних осіб не можуть використовуватися, якщо ці особи не мають чи не мали матеріальної зацікавленості у господарській діяльності та не дали на це свій дозвіл.  Якщо фізична особа померла, а його чи її ім’я використовувалося протягом 30 років після дати смерті, необхідно отримати письмовий дозвіл “виконавця духівниці” чи “судового виконавця”, відповідального за розпорядження майном померлого. 

2.1.1                 Проведення пошуку в державному реєстрі відділення з питань реєстрації компаній

Проведення пошуку назв компаній в державному реєстрі Відділення з питань реєстрації компаній Міністерства обслуговування споживачів та компаній дає змогу виявити, чи хтось вже використовував вибрану назву, і де ця компанія знаходиться.  Такий пошук не дає варіантів зареєстрованих назв фірм і назв акціонерних компаній.  Пошук в державному реєстрі слід проводити тільки на предмет конкретної назви, зазначеної в запиті.  Тому причини бажано вивчити всі варіанти назви компаній.  Міністерство надає доступ до Електронного корпоративного каталогу в Державному управлінні Відділення з питань реєстрації компаній чи Інтернеті за допомогою двох Основних провайдерів послуг згідно з контрактом Міністерства обслуговування споживачів та компаній, OnCorp. Direct Inc. чи Cyberbahn Inc.  Замовлення на корпоративний пошук може також робитися з метою виявлення, чи не використовує акціонерна компанія подібну назву.  При пошуку назви компанії не здійснюється автоматично і пошук корпоративних назв. Необхідно зробити запит на окремий пошук корпоративної назви. 

2.1.2                 Автоматична система пошуку (NUANS)

Вивчення бази даних автоматичної системи пошуку (NUANS), реєстру корпоративних назв та назв компаній Канади представляє собою ще один шлях, який дає можливість виявити, чи назва компанії вже використовувалася.  При реєстрації господарської акціонерної компанії в Онтаріо необхідно скласти неупереджений звіт про результати пошуку за допомогою системи пошуку (NUANS) в межах Онтаріо.  Відділення з питань реєстрації компаній не забезпечує проведення  такого пошуку.  Компанії-виконавці пошуку перелічуються в збірці “Жовті Сторінки” під заголовком “Решершери (пошуковці) реєстрів”. 

2.2                    Реєстрація назви компанії

Плата за реєстрацію назви компанії поштою (час надання цієї послуги складає 6-8 тижнів) або особою (робиться негайно) в Відділі з питань реєстрації компаній становить 80 Доларів США.  Реєстрація назви компанії є чинною протягом п’яти років, після чого повинна бути поновлена.  Компанія несе відповідальність за те, щоб інформація щодо реєстрації зберігалася до цієї дати та щоб по закінченню п’яти років була проведена перереєстрація.  Зміна назви компанії чи форми власності компанії розглядається як нова реєстрація, що вимагає оплати.  За інші зміни чи ліквідацію плата не вноситься.  Зразу після реєстрації необхідно повідомити Відділ з питань реєстрації компаній про будь-які зміни в інформації, що підлягала реєстрації.  Особа, яка подала заяву на ре