Щодо результатів обговорення законопроектів № 2002 та № 2043 "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження"  та "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження"

16 травня  2003 року на пленарному засіданні відбулося обговорення двох законопроектів - № 2002 та № 2043 "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження"  та "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження".

За словами міністра юстиції Олександра Лавріновича метою законопроектів є:

-  забезпечити чіткість процесуальних дій при виконанні судових рішень з одного боку, з іншого боку –

-  встановити чіткий режим контролю за цим процесом і

-  передбачити процесуальні права тих, хто буде мати право втручатися у випадку відхилення від законності в діях державних виконавців.

Доповідач - міністр юстиції Олександр Лаврінович та співдоповідач - голова підкомітету Комітету з питань правової політики Юрій Кармазін надали відповіді на більшість питань та зауважень народних депутатів, які стосувалися механізму виконання судових рішень.

Разом з тим, відповідаючи на запитання депутата Шибко В.Я. щодо небезпечності посилення “генералів від виконавчого провадження”, Олександр Лаврінович доводив необхідність введення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на який планується покласти виконання рішень, за якими відповідачами є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Рахункова палата, центральні органи влади, та за якими  сума стягнення перевищить 10 мільйонів гривень – тобто щодо законопроекту № 2043. Як слушно зауважив Олександр Лаврінович, виконувати і такі рішення будуть не “генерали”, а “сержанти”.

Між тим що до “генералів”, то їм нові повноваження надаються іншим законопроектом - № 2002.

Саме, запропонованими законопроектом № 2002 новими статтями 8-1, 8-2 та 8-3 до Закону України “Про виконавче провадження” посадовим особам Мінюсту - директору Департаменту виконавчої служби, його заступникам, керівникам в областях надається право витребувати виконавче провадження, що знаходиться на виконанні, проводити його перевірку протягом 15 робочих днів після надходження витребуваного виконавчого провадження, зупиняти виконавче провадження на час перевірки. Перевірки здійснюються за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника районного, міського, районного в місті відділу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Згідно ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України. Норми закону, що надають можливість зупинення виконання судового рішення на значний строк посадовими особами Мінюсту в будь-який час та за будь-яких обставин під виглядом “перевірки виконавчого провадження” є дуже шкідливими і підривають авторитет судової влади.

До того ж розгляд скарг на дії державного виконавця, як відомо, віднесено законом до компетенції суду. Отже, такий підхід суперечить ч.1 ст. 124 Конституції України, згідно якої правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Близьку думку висловив при обговоренні законопроектів співдоповідач – Юрій Кармазин. Він вважає, що керівникам Мінюсту, його управлінь не можна надавати навіть право давати рекомендації щодо виконання державними виконавцями судових та інших рішень, бо це може призвести за негативний вплив на діяльність державних виконавців.

Крім того, нормам про контроль за законністю виконавчого провадження з боку посадових осіб Мінюсту взагалі не місце у цьому Законі. Посадові особи Мінюсту мають впливати на законність виконавчого провадження засобами, притаманними державній службі в цілому, такими як: притягнення винних до дисциплінарної відповідальності, відсторонення від виконання повноважень за посадою з одночасним проведенням службового розслідування, аж до припинення державної служби, притягнення до цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності (ст.ст.14, 22, 30, 38 Закону України “Про державну службу”). Тобто, необхідно обрати інший спосіб контролю і регулювання діяльності державних виконавців з боку керівників Мінюсту та його управлінь, і цей спосіб вже встановлено законом.

З викладеного випливає, що обговоренням виявлена необхідність прийняття рішення щодо основних положень, на яких має бути доопрацьовано законопроекти (ст.6.4.4, п.3 ст.6.5.4 Регламенту Верховної Ради України). Саме, є необхідність внесення поправки до проекту Постанови Верховної Ради України “Про прийняття за основу проектів законів України про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження”:

доповнити п.2 цієї постанови текстом “за винятком положень щодо перевірки  виконавчого провадження та його зупинення посадовими особами державної виконавчої служби”.

 Голосування відбудеться 22 травня 2003р.