ВСТУП

У цьому огляді переглянуто закони та порядок виконавчого провадження судових рішень та інших виконавчих документів у таких країнах як Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Угорщина, Румунія та Словенія, а також обговорюється система виконавчого провадження в Сербії. В ньому зроблено спробу описати найкращі методи та набутий досвід, які зможуть стати у пригоді Україні при реформуванні її системи виконавчого провадження судових рішень.

Цей огляд було створено шляхом перегляду законодавства та інтерв’ювання практикуючих юристів кожної із країн. Переглянуте законодавство викладено у Додатку А. Перелік інтерв’юйованих практикуючих юристів надається у Додатку Б.

Цей документ починається з короткого огляду досліджень, наданого разом з рекомендаціями для українських розробників політики. У цьому огляді описуються закони і процедури, що застосовуються в різних країнах. У першій частині цього огляду увага зосереджена на процедурах провадження виконавчих документів.  У другій частині зроблено акцент на законодавстві зазначених країн, яке стосується незалежних судових виконавців

РЕЗЮМЕ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Хоча у досліджуваних країнах розглядається виконавче провадження по відношенню до однакової власності та використовуються однакові методи вчинення виконавчих дій щодо однакового майна, порядок виконавчого провадження та вчинені при цьому дії є різними. Жодна із країн не може похвалитися відмінною системою, яку варто було б наслідувати; всі країни стикаються з проблемами введення в дію законів, і в деяких випадках ці закони спричиняють виникнення проблем. Згідно з нижче наданою таблицею, із всіх досліджуваних країн Україна має більш швидко діючу систему.[1]  Проте, останні дослідження Виконавчого провадження в Україні показують, що кредитори стягують тільки незначний процент грошових коштів, присуджених судовим рішенням.[2]

Показники World Bank Doing Business щодо виконання контрактів

Ми відібрали в цих країнах декілька найкращих (а також декілька невдалих) методів, дослідження яких може допомогти Україні в удосконаленні її системи виконавчого провадження. Нижче підсумовано досвід та знання з основних питань виконавчого провадження.

§  Розгляд судової справи.  Ефективність роботи суду є основною умовою поліпшення системи виконавчого провадження. Визначення та дотримання граничних термінів виконавчого провадження може сприяти більш швидкому проходженню судових справ через систему судочинства.  В цілях обмеження можливостей боржників щодо гальмування виконавчого провадження кожна із країн ужила різних заходів для зміни законодавства, таких як, наприклад, обмеження приводів для подання апеляцій, дозвіл продовжувати судову справу під час слухання заперечення чи клопотання, встановлення коротших строків для подання заперечень та пов’язаних з цим процедур, а також накладання санкцій за невиконання наказів або приховування майна. Але цих заходів було недостатньо для досягнення поставлених цілей, так як суди переповнені, судді – недосвідчені та/ або законодавству не вдалося досягти успіху у послабленні захисту боржників. В усіх досліджуваних країнах юристи кредиторів вважають, що судді перестраховуються, захищаючи боржників та треті сторони у виконавчому провадженні судової справи.  Таке перестрахування сприяє уповільненню розгляду справ, так як часто призводить до призупинення їх суддями та сприяє подовженню тривалості судових процедур і розширенню часових обмежень.

<  Судові процедури.  Чим в більшій мірі у справу втручається суд, тим більшою є вірогідність зволікання у розгляді справи через неефективність роботи або накопичення нерозглянутих справ у суді, або через наявність у боржників можливості відкласти розгляд справи.  Наприклад, незважаючи на те, що при розгляді більшості заперечень та апеляцій виконавче провадження не призупиняється, Боснія і Герцеговина (надалі – „Боснія”) страждають від нездатності суду розглядати справи за цих обставин.  Тягар численних процесуальних дій у Боснії збільшується через те, що всі побутові позови розглядаються у суді, створюючи таким чином нездоланну кількість нерозглянутих справ. Прийняття надто багатьох підстав для подання заперечень та апеляцій може викликати збій системи виконавчого провадження, зокрема, при перенавантаженні та поганому управлінні судів або при відсутності у них права чи бажання протистояти діям боржника, спрямованим на зволікання у виконавчому провадженні. У Хорватії, згідно із законом, судді мають широкі повноваження щодо управління виконавчим провадженням судових справ в цілях швидкого та ефективного їх вирішення, але підвищення ефективності гальмується, так як недосвідчені або обережні судді не використовують свої права на швидке прийняття рішень щодо фіктивних заперечень та апеляцій, поданих від імені боржників і третіх сторін. 

<  Позасудові процедури.  Деякі процедури можна вивести за межі суду.  Наприклад, за певних обставин в Угорщині дозволяється вчиняти виконавчі дії у позасудовому порядку по відношенню до рухомого майна, а у Хорватії - по відношенню до нерухомого майна.  В обох випадках виконавче провадження може здійснюватися у позасудовому порядку тільки у випадку, коли боржник та кредитор домовляться про це у письмовій формі.  В Угорщині така домовленість повинна містити такі положення: визначення мінімальної ціни, за якою заставлений предмет може бути продано, та/ або визначення методу калькуляції, використаного для цієї цілі; визначення періоду, протягом якого застава повинна бути реалізована (продана) після закінчення терміну застави; та правові наслідки нездійснення продажу майна. Можливі три види продажу (реалізації) у позасудовому порядку: спільний продаж майна; продаж майна самим кредитором; або продаж майна агентом кредитора, наприклад, особою, яка офіційно займається наданням кредитів, забезпечених заставою, та/ або організацією аукціонного продажу.  Продаж майна кредитором дозволяється тільки у випадку, якщо ринкова ціна цього майна зареєстрована або якщо кредитор в комерційних цілях займається наданням кредитів, забезпечених заставами.

<  Система судових виконавців.  Болгарія, Угорщина, Румунія та Словенія прийняли законодавство, яке передбачає використання послуг незалежних судових виконавців [3].  Хоча наш огляд носить дуже обмежений характер, виявилося, що для Румунії та Болгарії ця система дуже вигідна, у той час як Словенія отримує від неї значно меншу вигоду. Наш огляд показує, що основною запорукою успішного використання незалежних судових агентів є:

1.  Більш суворі та об’єктивні вимоги до навчання та тестування.

У Словенії працює багато незалежних судових виконавців низької кваліфікації, можливо, через зниження рівня вимог до середньої школи, і судові виконавці все ще тільки набувають досвіду роботи. Так як кредитори у Словенії можуть вибирати судового виконавця за власним бажанням, невдовзі ринок очиститься від судових виконавців низької кваліфікації.  Румунія виставляє вищі освітні вимоги (ступінь Бакалавра права) та має п’ятирічний досвід роботи з незалежними судовими виконавцями.  Болгарська модель передбачає високо об’єктивний критерій оцінки разом із залученням професіоналів, що дозволяє звести до мінімуму свободу дій і покластися на результати екзаменів, які у більшості випадків проводяться анонімно.

2.  Ефективна система контролю і дисципліни.  Ця система повинна включати: обов’язкове ведення записів щодо розглянутих справ та фінансів: регулярні перевірки з боку суду та надання звітів до суду, залучення колегії суддів чи міністерства (можливо, ефективніше звертатися до міністерства, хоча у Словенії діє колегія суддів, яка проводить перевірки та звітує перед Міністерством юстиції); та дисциплінарні процедури і санкції, які може бути запропоновані колегією та судами, але введені міністерством (як у Словенії).

3.  Добросовісна та гнучка шкала зборів.

Найкращим методом може стати встановлення шкали зборів, яка дозволить кредиторам і судовим виконавцям обговорювати нижчі або вищі збори, якщо боржник, відповідальний за сплату зборів, матиме захист. Збори можуть встановлюватися Міністерством юстиції за участі кредиторів і судових агентів та після визначення витрат на різні дії виконавчого провадження.

<  Ефективність роботи судових виконавців.  Стабілізація та мотивування роботи судових виконавців може підвищити її ефективність. Як зазначалося вище, судові виконавці повинні бути належним чином навчені, і в деяких країнах прийшли до висновку, що вони повинні мати професійну освіту. Незалежні судові виконавці можуть підвищити ефективність роботи за умови високої кваліфікації та належного контролю. Угорські та Словенські практикуючі юристи рекомендують в цілях мотивування судових виконавців визначати граничні строки конфіскації та продажу майна, і при здійсненні роботи судовим виконавцем раніше граничного строку сплачувати йому частину суми, а при порушенні ним граничного строку – застосовувати до нього санкції.

<  Прискорення процедур виконавчого провадження.  Україна повинна розглянути спеціальні процедури виконавчого провадження судових справ між підприємствами при достатній кількості доказів заборгованості та засобів оспорювання.  Прикладом є спеціальні боргові зобов’язання (“zaduznica”) між підприємствами, за якими кредитор може звернути до стягнення безпосередньо вказані банківські рахунки, не потребуючи при цьому судового наказу[4]. 

<  Чітка організація та поліпшення процедур виконавчого провадження.  Прискорена процедура вчинення виконавчих дій по відношенню до банківських рахунків через Національний Банк Сербії є чудовим прикладом простого та економічно ефективного методу виконавчого провадження по відношенню до активів. В Угорщині грошові позови проти компаній можуть також звертатися до примусового виконання за допомогою наказу щодо негайного стягнення боргу через банківську систему, не вдаючись до відкриття виконавчого провадження у суді. 

<  Обмеження апеляційних скарг (оскаржень).  У більшості із досліджуваних країн було змінено закони в цілях обмеження кількості апеляційних скарг та їх впливу.  Апеляції (оскарження) з боку боржників та третіх сторін можуть суттєво загальмувати процесуальні дії, як, наприклад, у Словенії.  Єдиним рішенням є створення законодавства, яке не передбачає призупинення розгляду судових справ при наявності апеляційної скарги. Проте, у більшості із досліджуваних країн суд може встановити такий порядок виконавчого провадження, коли при наявності апеляції судовий розгляд справи призупиняється. Єдиним рішенням у випадку призупинення судового розгляду є виставлення вимоги, щоб боржник вніс примусову судову заставу у сумі позову кредитора. Це також може бути застосовано по відношенню до заперечень проти судових наказів та дій судових працівників і виконавців.

<  Гнучкі процедури, що стосуються прав на заставу.  Бажано, щоб кредитори мали право застосовувати до рухомого майна боржника заставу, яка охоплює всі види активів божника (blanket lien). Це дасть їм можливість надавати кредит, беручи до уваги поточні та майбутні активи, не укладаючи нових договорів про забезпечення.  Це також спростить виконавчі дії по відношенню до рухомого майна підприємства-боржника, так як кредитор зможе визначити майно, що на цей час є у власності боржника і по відношенню до якого повинні бути здійснені виконавчі дії, – або ще краще, судовий виконавець зможе визначити майно при зверненні до виконання судового наказу (виконавчого листа) щодо накладення арешту на все рухоме майно в службових приміщеннях боржника. 

<  Стягнення торгових боргів.  У більшості із досліджуваних країн є відносна впевненість в тому, що кредитор, який утримує цінну заставу, з часом отримає заборговані йому гроші. Це особливо правильно по відношенню до банків, які мають можливість максимально захистити кредити і одержати інформацію, яка необхідна їм для визначення місцезнаходження майна, а також можуть використати процедури виконавчого провадження по відношенню до його забезпечення (застави).  Але торгові кредитори (фірми, що надають комерційний кредит), наприклад, постачальники, які мають дебіторську заборгованість, не мають чітко визначеного періоду часу для стягнення заборгованих сум.  У деяких країнах намагалися допомогти їм шляхом введення такого правила, що виконавчі по відношенню до торгових боргів можна вчиняти без одержання на це судового рішення у суді з цивільних справ чи у господарчому суді. Наприклад, в Румунії існує спеціальна процедура стягнення грошових боргів, наприклад, дебіторської заборгованості.  Якщо борг визнається боржником у письмовому документі та належить до сплати і не оскаржується, кредитор може звернутися до суду, і суд повинен видати виконавчий лист, не аналізуючи конкретні обставини справи. 

<  Перехід заставленого нерухомого майна у власність заставоутримувача.  Нерухоме майно є одним із джерел добробуту та використовується як застава при одержанні позики. Але, якщо банки стикнуться з дорогим та тривалим процесом переходу майна у власність заставоутримувача, вірогідність надання ними кредиту під заставу нерухомого майна буде меншою, а якщо вони все-таки нададуть кредит, то вимагатимуть вищої процентної ставки, більш жорстких умов забезпечення та коротших строків, ніж у випадку добре організованої процедури переходу майна у власність заставоутримувача.  На жаль, в усіх досліджуваних країнах процедури переходу нерухомого майна у власність заставоутримувача (конфіскації) є складнішими, ніж для будь-якої іншої застави.  Законодавство, яке захищає боржників, може базуватися на думці, що нерухоме майно є більш цінним, ніж інші види майна, і що помешкання не повинні переходити у власність заставоутримувача. Хоча нерухоме майно є особливим видом власності, воно не обов’язково є більш цінним, ніж інше майно, і є сенс забезпечити більш високий захист помешкань боржника, ніж інших видів майна. Але майно, яке не є місцем проживання боржника, підпадає під прискорене судове провадження (або, можливо, під розгляд у позасудовому порядку). Помешкання, яке є місцем проживання, можна захистити у інші способи, наприклад, шляхом звільнення житла з прилягаючою ділянкою від виконавчих дій, надання часу для виконання зобов’язань і т.п. Деякі з процедур зовсім не захищають боржників. Наприклад, умови численних аукціонних продажів, де запропонована ціна мінімально знижена у порівнянні з оціночною вартістю, пригнічує покупців і провокує конфлікти. У Болгарії аукціонний продаж проводиться незалежними судовими виконавцями, які збирають закриті пропозиції протягом місяця. 

<  Здійснення виконавчого провадження по відношенню до рухомого майна.  У кожній країні процедура виконавчого провадження по відношенню до рухомого майна включає накладення арешту, оцінку, продаж і розподіл. Проте, в Угорщині дозволяється перехід заставленого майна у власність заставоутримувача у позасудовому порядку, якщо сторони письмово домовилися про це.

У Боснії, Хорватії та Словенії у заяві на виконавче провадження та виконавчому листі не потрібно ідентифікувати майно, по відношенню до якого будуть здійснюватися виконавчі дії. У Болгарії, перш ніж накласти арешт, судовий виконавець повинен визначити майнові об’єкти, проти яких будуть здійснюватися виконавчі дії.

У Боснії, Хорватії та Словенії виконавчий лист повинен вручатися боржнику до накладення арешту на майно, хоча суд може дати розпорядження щодо надання боржнику повідомлення про це в період накладення арешту.

У Боснії, Хорватії та Словенії судовий виконавець проводить арешт майна шляхом його інвентаризації і залишає це майно для зберігання боржнику, якщо суд не дасть розпорядження про передачу цього майна для зберігання у кредитора або третьої сторони. У Болгарії судовий виконавець проводить арешт майна шляхом його інвентаризації і залишає це майно для зберігання боржнику, якщо боржник не відмовляється виступити як хранитель цього майна. У разі відмови судовий виконавець повинен найняти хранителя для арештованого майна.

У Хорватії, Угорщині та Словенії оцінка майна проводиться судовим виконавцем, якщо суд не дав розпорядження про проведення оцінки майна судовим експертом чи спеціальним оцінщиком. В інших досліджуваних країнах експерт проводитиме оцінку у тому разі, якщо не буде установлена ринкова ціна майна.

У Боснії та Хорватії продаж майна здійснюється методом публічного аукціону або згідно з приватною домовленістю, що визначається судом. У Болгарії продаж конфіскованого або арештованого майна здійснюється через магазини чи товарну біржу за мінімальною ціною відносно до оціночної вартості. У Хорватії мінімальна ціна становить 2/3 оціночної вартості, а на другому аукціоні чи продажу – 1/3 оціночної вартості. В Угорщині рухоме майно повинно продаватися з аукціону, якщо сторони не домовилися про інший метод продажу. У Словенії метод продажу визначається судовим виконавцем.

Продаж особистого майна, яке зберігається у місці проживання чи у службовому приміщенні, може бути нелегкою та незручною справою для потенційних покупців. Останнім часом у Хорватії та Боснії робилися спроби надання допомоги судам, судовим виконавцям і кредиторам у розпорядженні конфіскованим особистим майном. У Хорватії було прийнято законодавство стосовно організації спеціальних складів-магазинів в цілях забезпечення продажу майна, а у Боснії нещодавно відкрився центр аукціонного продажу, який фінансували USAID та комерційні банки. Ні Хорватія, ні Боснія не досягли успіху, так як кредитори та підприємці Хорватії не були зацікавлені у відкритті таких магазинів.

<  Використання технології.  Виконавче провадження у досліджуваних країнах можна поліпшити шляхом введення для кредиторів системи електронного подання клопотань. У Словенії в Любляні вводиться система електронного подання, яка повинна скоротити час одержання виконавчого листа з трьох місяців до одного тижня.  Крім того, можливість пошуку майна через Інтернет може зменшити витрати кредиторів, що спостерігалося у Словенії.

<  Накопичення нерозглянутих справ у судах виконавчого провадження.  Більшість судових виконавців та суддів досліджуваних країн страждають від накопичення нерозглянутих справ[5].  Єдиним реальним шляхом вирішення цієї проблеми є звільнення суддів від багатьох адміністративних та чиновницьких функцій. Наприклад, обробка заяв на одержання наказів щодо виконання рішення повинна здійснюватися не суддями, а їх помічниками.  Саме така ситуація склалася у більшості хорватських судів, коли судді залучаються тільки у разі виникнення складного питання чи спору (на жаль, виникає багато заперечень).  У Румунії всі рішення за виконавчим провадженням передаються судовим виконавцям чи нотаріусам, а судді беруть участь тільки у випадку виникнення спорів, на противагу Боснії, де судові накази вимагаються під час всього процесу виконавчого провадження, та Сербії, де судді беруть участь у надто багатьох судових процедур в системі виконавчого провадження.

<  Надання допомоги процесу виконавчого провадження з боку поліції.  У кожній країні поліція зобов’язана при необхідності допомагати судовим виконавцям у здійсненні примусових дій.  Деякі органи влади в межах досліджуваних країн діють краще за інших, але, загалом, поліція не надає у такій мірі допомоги і не приділяє стільки уваги, скільки потребується.  Україна могла би розглянути іншу модель: організувати окремий поліцейський підрозділ при суді, який знаходитиметься під контролем суду чи судового виконавця.

<  Проблеми вручення судових документів при виконавчому провадженні.  У досліджуваних країнах багато із боржників намагаються не користуватися службою вручення судових документів, яка призводить до затримки виконавчого провадження.  У Хорватії вручення наказу про виконання судового рішення здійснюється за адресою, вказаною кредитором; якщо це не вдається зробити, тоді вручення наказу здійснюється за адресою головного офісу, зазначеною у реєстрі компаній або пенсійній агенції; якщо і це не вдається, тоді документи надсилаються поштою до суду і вважаються врученими на восьмий день після відсилання. 

<  Недостатній доступ до інформації про майно боржника.  У більшості країн існує процедура видання судом боржнику наказу про надання фінансового звіту або інформації про його майно.  Але ця процедура є ефективною тільки у тому випадку, коли існує реальна загроза накладення санкцій за невідповідність звіту або неповну інформацію. Більш ефективним здається виклик боржника до суду з ціллю надання ним фінансового звіту. Незалежні слідчі теж можуть стати джерелом інформації щодо майна боржника.  Хоча в кожній країні існують незалежні слідчі, через високу вартість їх послуг тільки великі кредитори використовують їх для розшуку майна. В США вартість слідчих дій з пошуку майна боржника є дуже низькою і навіть може бути одержана через Інтернет (дивіться, наприклад, www.assetsearches.com.). Вірогідно, що така система (з наступним її регулюванням) буде розроблена в Україні та в інших місцях регіону. 

<  Витрати і санкції

В усіх досліджуваних країнах передбачається, що витрати на виконавче провадження будуть заздалегідь сплачуватися кредиторами, але можуть стягуватися з боржника, починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження.

Суди Боснії, Болгарії та Словенії можуть накладати штрафи на боржника та треті сторони за нерозголошення інформації про майно боржника, порушення судового наказу, приховування чи пошкодження майна боржника або гальмування процесу виконавчого провадження. Хорватські суди можуть накладати штрафи за невиконання судових наказів, як і румунські суди, які також можуть збільшувати штрафи за повторне невиконання судового наказу. У Румунії суди можуть накладати штрафи на боржника за затримку виконавчого провадження.

<  Попередні засоби судового захисту. В кожній із досліджуваних країн передбачається отримання кредиторами попередніх засобів судового захисту проти боржника, тобто накладення арешту (конфіскації) майна. Такі засоби судового захисту можна отримати до порушення судової справи під час розгляду пріоритетної справи у суді другої інстанції або під час виконавчого провадження. В кожній країні забезпечується отримання кредитором попереднього засобу судового захисту, якщо кредитор може довести вірогідність успішного вирішення його позову та наявність небезпеки, що відсутність попереднього засобу судового захисту може завадити здійсненню стягнення за позовом. Кредитори також повинні внести заставу у сумі, визначеній судом. В Угорщині кредитор може отримати попередній засіб судового захисту тільки у тому разі, якщо його позов порушується на підставі письмового контракту або документу, що підтверджує прийняття позову на розгляд. За винятком деяких обставин по відношенню до Угорщини, у жодній із країн кредитору не надається попередній засіб судового захисту на користь однієї сторони: боржнику повинно бути надано повідомлення про подання заяви на одержання засобів судового захисту. В Угорщині заява на одержання засобів судового захисту в односторонньому порядку може мати місце при судовому процесі щодо певних видів інтелектуальної власності.

<  Оманна передача та приховування майна.  Очевидно, що жодна із країн на має ефективних засобів розгляду такої широко розповсюдженої проблеми як оманна передача майна боржника.  За винятком Румунії, де дозволяється оскарження оманної передачі майна шляхом виконавчого провадження, у кожній країні кредитор повинен вирішувати проблему оманної передачі шляхом порушення проти боржника окремої судової справи у суді з цивільних справ або судової справи про банкрутство. У справі про банкрутство часто тягар доказів є легшим, хоча ця справа може розглядатися довше, ніж справа про оманну передачу у суді з цивільних справ. У більшості країн при оманній передачі та приховуванні майна суд може накласти санкції, але, як показує досвід практикуючих юристів, це рідко дає належний ефект. В Угорщині за оманну передачу майна боржник може притягуватися до кримінальної відповідальності.

РОЗДІЛ 1: РЕЖИМИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

У цьому розділі обговорюються та порівнюються системи виконавчого провадження шістьох країн. Обговорення включає документи, які можуть бути звернені до примусового виконання; майно, по відношенню до якого повинні вчинятися виконавчі дії, та процедури виконавчого провадження.

A. Документи, які можуть бути звернені до примусового виконання шляхом застосування процедур виконавчого провадження

1.Боснія і Герцеговина

У Боснії документи, по відношенню до яких можуть здійснюватися виконавчі дії, включають: судові рішення або акти про розпорядження майном, нотаріальні документи, що можуть бути звернені до примусового виконання, та автентичні документи (векселі або чеки з протестом, рахунки за комунальні послуги). Документи, що можуть бути звернені до примусового виконання, повинні включати ім’я та адресу кредитора і боржника, а також предмет, вид, обсяг та час виконання зобов’язання).

Дозвіл на примусову сплату комунальних рахунків через систему виконавчого провадження призводить до накопичення нерозглянутих справ у суді. Опалювальна компанія не може відключити опалювання; всі свої претензії вона повинна надсилати до суду, безвідносно заборгованої суми. Отже, у Відділенні суду Сараєво з питань виконавчого провадження (Sarajevo Court Enforcement Division) накопичено десятки тисяч позовів за несплату незначних комунальних рахунків.

2. Болгарія

У Болгарії документи, по відношенню до яких можуть здійснюватися виконавчі дії, включають: судові рішення, облікові записи у трудових книжках, певні адміністративні рішення, платіжні доручення, векселі або інші цінні папери, нотаріальні документи, в яких вказуються платіжні зобов’язання, витяги із Спеціального реєстру застав та акти, що підтверджують державні позови.

Але не всі позови мають однакові пріоритети у процесі виконавчого провадження.  Як показує судова практика, позови, учинені на підставі судового рішення, мають переважне право при здійсненні виконавчого провадження, у порівнянні з іншими позовами.

3. Хорватія

У Хорватії документи, по відношенню до яких можуть здійснюватися виконавчі дії, включають: судові рішення або акти про розпорядження майном; адміністративні судові рішення або адміністративні акти про розпорядження майном; та нотаріально засвідчені документи. Виконавчі дії можуть також вчинятися по відношенню до рахунків або повернених чеків, які є відомими як „достовірні документи”. Акти про розпорядження майном та нотаріально засвідчені документи повинні підлягати належному виконанню. Документ повинен включати ім’я боржника і кредитора, а також суму і дату сплати зобов’язання. 

4. Угорщина

Судові рішення, акти про розпорядження майном, підтверджені судом, рішення або акти арбітражного суду та нотаріально засвідчені документи можуть також звертатися до примусового виконання без одержання судового рішення. Документи, які підлягають виконанню в інших країнах Європейського Союзу, наприклад, рішення, видані в країнах ЄС, також підлягають виконанню і в Угорщині. Звичайною практикою для угорських юристів та фінансових установ є нотаріальне засвідчення кредитних договорів та інших контрактів, що у разі їх порушення дасть можливість швидко забезпечити їх примусове виконання. 

5. Румунія

У Румунії документи, по відношенню до яких можуть здійснюватися виконавчі дії, включають: судові рішення, рішення арбітражного суду, нотаріально засвідчені документи щодо належного до сплати боргу, нотаріально засвідчені векселі, рішення та інші документи до виконання країн-членів Європейського Союзу.

6. Словенія

У Законі про виконавче провадження визначаються процедури, які різняться між собою, в залежності від того, до якого із двох основних видів документів вони застосовуються. Це – виконавчі документи та автентичні документи.

Виконавчі документи включають остаточні судові рішення, судові акти про розпорядження майном, виконавчі записи нотаріуса або інші рішення чи свідоцтва, визначені законом. В них повинно бути зазначено кредитора, боржника, зобов’язання і строк виконання цього зобов’язання. Звернення до примусового виконання виконавчих документів є досить ефективним, і, як правило, до одержання платежу проходить рік чи менше.

Автентичні документи включають інвойси, рахунки або чеки, офіційні документи або підтверджені виписки з рахунку про несплату боргу. Якщо у автентичному документі чітко не вказано строк сплати боргу, кредитор повинен подати письмовий документ із зазначенням дати сплати і підтвердженням несплати боргу.

B. Відкриття виконавчого провадження

1. Боснія і Герцеговина

Кредитор відкриває виконавче провадження поданням клопотання про виконавче провадження. Це клопотання повинно містити заяву про відкриття виконавчого провадження, виконавчий або автентичний документ, імена кредитора і боржника, позовну заяву, а також засоби і цілі виконавчого провадження. Клопотання вручається боржнику. 

Боржник може подати заперечення проти цього клопотання. Кредитор може дати відповідь не це заперечення. Як правило, слухання проводиться тільки тоді, коли інформації, отриманої судом з Клопотання, Заперечення та Відповіді, недостатньо для прийняття рішення. 

Суд повинен прийняти рішення щодо клопотання про виконавче провадження протягом восьми днів після слухання. Виконавчий лист має посилатися на виконавчий чи автентичний документ, наприклад, на рішення суду, позов, засоби і цілі виконавчого провадження та іншу інформацію, необхідну для виконання рішення.  Цей виконавчий лист повинен бути вручений кредитору і боржнику.  Якщо він стосується особистого (рухомого) майна, він вручається в час здійснення першого етапу провадження. При здійсненні виконавчого провадження по відношенню до нерухомого майна суд повинен також внести запис про виконавче провадження в Земельну книгу.

Якщо кредитор хоче здійснити виконавчі дії по відношенню до коштів чи майна, заборгованих боржнику, тоді виконавчий лист необхідно вручити боржнику боржника. Там, де порушується позов щодо майна, яке є у спільному володінні, всі власники мають бути повідомлені про рішення щодо відкриття виконавчого провадження.  Виконавчий лист щодо вчинення виконавчих дій по відношенню до особистого майна передається для виконання судовому виконавцю.

Єдиною проблемою виконавчого провадження у Боснії є те, що кредитор може вчиняти виконавчі дії по відношенню до різних предметів майна боржника в кількох судах. Місцем виконавчого провадження щодо нерухомого майна є суд, до округу якого відноситься місцезнаходження майна.

Процедура одержання виконавчого листа, як правило, займає три або чотири місяці, хоча у невеликих судах вона може бути значно коротшою.

2. Болгарія

Кредитор вимагає від суду видання виконавчого листа. Після перевірки та визначення обґрунтованості цієї вимоги суд видає виконавчий лист. Клопотання кредитора повинно бути вручено боржнику. Кредитор надає виконавчий лист незалежному або державному судовому виконавцю і визначає спосіб його виконання; кредитор може пізніше визначити інші методи або майно, які можуть бути використані для покриття боргу.

Після одержання вимоги кредитора судовий виконавець повинен надіслати боржнику пропозицію щодо добровільного виконання зобов’язань протягом семи днів.  Якщо позов було порушено на підставі несудового документу, після одержання цієї вимоги боржник може протягом семи днів подати заперечення проти законності боргу, вказаного у виконавчому листі, перериваючи цим процес виконавчого провадження; або боржник може оспорити цей виконавчий лист шляхом порушення окремого позову у суді. Виконавче провадження може бути продовжене тільки після видання судом рішення щодо заперечення. 

3. Хорватія

Суд видає наказ про виконання рішення у відповідь на заяву кредитора, яка може бути надіслана поштою. Заява повинна включати імена кредитора і боржника, позовну заяву, майно, по відношенню до якого вчиняються виконавчі дії, і повинна посилатися на документ, на підставі якого вчиняються виконавчі дії. Позов, що порушується згідно із „достовірним документом”, повинен містити вимогу, яка полягає у тому, що суд повинен наказати боржнику сплатити суму позову протягом восьми днів, та заяву на здійснення виконавчого провадження. У більшості випадків заява розглядається судовим чиновником. Якщо при виконанні документу виявляються попередні умови, суд може сам прийняти рішення. Там, де факти оспорюються, суд може перевірити їх і внести поправку. Проте, ця процедура часто викликає суттєву затримку у здійсненні виконавчого провадження.

У невеликих судах процедура видачі виконавчого листа є швидкою та ефективною; але у суді в Загребі і деяких великих судах видача виконавчого листа часто затримується через перевантаження судів.

4. Угорщина

Кредитор подає до суду заяву на видачу виконавчого листа разом із документом, що підлягає виконанню, та зазначенням заборгованої суми. Потім суд видає виконавчий лист, який передається судовому виконавцю для виконання. Грошові позови проти компаній також можуть вирішуватися шляхом видання наказу стосовно негайного стягнення боргу, що дає можливість стягнути борг через банківську систему без застосування процедури виконавчого провадження у суді.

Згідно з інформацією, отриманою від інтерв’юйованих практикуючих юристів, цей порядок діє добре, але у більшості судових округів спостерігається незначна затримка в одержанні виконавчого листа.

5. Румунія

Кредитор подає заяву на видачу виконавчого листа судовому виконавцю. Потім судовий виконавець подає до суду заяву кредитора і виконавчий лист. Суд приймає рішення без присутності сторін і включає до нього „юридичну формулу виконання” (штамп, який ставиться судом на виконавчому рішенні суду і засвідчує, що це відповідне рішення може бути звернене до виконання). Затвердження виконавчого листа не підлягає оспорюванню; відмова у наданні виконавчого листа може бути оскаржена кредитором протягом п’яти днів. У деяких випадках суд першої інстанції визначає граничний строк сплати, і до цього строку процедури виконавчого провадження не можуть бути розпочаті, якщо суд не накаже зробити це терміново через існування небезпеки несплати боргу у разі затримки виконавчого провадження (у зв’язку з передачею чи розтратою майна і т.п.).

Перш ніж по відношенню до майна боржника будуть вчинені виконавчі дії, боржнику надсилається повістка, яка включає ім’я та адресу боржника, виконавчий лист, граничний строк добровільного виконання зобов’язання та наслідки його невиконання. Якщо боржник не виконав зобов’язання до граничного строку, судовий виконавець повинен негайно відкрити виконавче провадження.

Існує спеціальна процедура для грошових боргів, наприклад для дебіторської заборгованості. Якщо борг визнається боржником у письмовому документі, підлягає сплаті і не оспорюється, кредитор може звернутися до суду, і суд повинен видати виконавчий лист, не аналізуючи конкретні обставини справи.  У таких випадках немає необхідності у сплаті гербового збору (який, як правило, становить 1% від вартості позову).

6. Словенія

Кредитор подає заяву на виконавче провадження, в якій визначається кредитор, боржник, виконавчий чи автентичний документ, зобов’язання боржника, необхідні виконавчі заходи, майно, яке підпадає під виконавчі дії (ми вважаємо, що немає необхідності докладно описувати рухоме майно) та доказ сплати судових зборів. Заява, що подається на підставі автентичного документу, повинна містити клопотання до суду щодо накладання на боржника зобов’язання сплатити борг протягом восьми днів від вручення виконавчого листа.  Якщо кредитор, який застосовує автентичний документ, звертається з проханням про вчинення виконавчих дій по відношенню до банківських рахунків, він не повинен надавати банківську інформацію чи номер рахунку; суд сам робить запит і дізнається цю інформацію після видачі виконавчого листа.

У судовому виконавчому листі вказується кредитор, боржник, документ, що підлягає виконанню, зобов’язання боржника, виконавчі заходи, майно, що підпадає під виконавче провадження, та інша інформація, необхідна для виконання судового рішення. Наказом також призначається судовий виконавець. Наказ, виданий на підставі автентичного документу, накладає на боржника зобов’язання щодо сплати боргу та витрат.

Суд вручає наказ про виконання рішення, в якому призначається судовий виконавець, або наказ про призначення судового виконавця, або наказ про призначення судового виконавця разом з копіями всіх документів, необхідних для виконання рішення. Суд також вручає наказ щодо вчинення виконавчих дій по відношенню до грошового позову, виданий на підставі виконавчого документу, щодо боржника боржника, а також інформацію про банк, в якому у боржника відкрито рахунок.

Судові експерти і судові чиновники можуть проводити виконавче провадження та видавати накази, які дозволяють вчиняти виконавчі дії в цілях стягнення грошів за позовами, вчиняти виконавчі дії на підставі автентичних документів і наказів, а також видавати накази щодо авансових платежів, цінних паперів, затрат на виконавче провадження та судових зборів.

Словенія рухається вперед до електронної подачі заяв на виконавче провадження. Було визначено, що електронна подача заяв скоротить час, необхідний для одержання наказів, з трьох місяців до одного тижня.

Словенія має добре організовану процедуру розгляду грошових позовів, які підлягають сплаті і порушуються на підставі автентичного документу (оригіналу чи засвідченої копії). Суд не вивчає всі обставини справи за позовом.  Якщо позов відповідає процесуальним умовам, суд видає платіжне доручення. Наказ, який відхиляє заяву на видання платіжного доручення, не підлягає оспорюванню. Заперечення повинно бути надане відповідачу протягом 8 днів з дня вручення платіжного доручення. При подачі заперечення, як правило, судова справа автоматично переходить на розгляд до суду з цивільних справ. Платіжне доручення звертається до примусового виконання, якщо відповідач не оспорив позов протягом восьми днів з моменту вручення платіжного доручення. У спорах, які стосуються векселів або чеків, цей термін сплати становить три дні. Незважаючи на можливість прискорення виконавчого провадження, кредитор який застосовує автентичні документи, може стикнутися з тривалим і дорогим виконавчим провадженням, так як заперечення дійсності документу може призвести до передачі справи до суду першої інстанції для розгляду її з урахуванням обставин справи.

C. Види майна, що підпадають під виконавче провадження

1.Боснія і Герцеговина

Будь-яке рухоме чи особисте майно або будь-яке право, яке не виключається законом, може підпадати під виконавче провадження.

Майно, що перебуває у спільній власності, підлягає продажу, але при цьому суд повинен вказати, що майно пропонується для продажу як неподільно, так і як частка спільної власності. Пізніше суд вирішить, чи це майно буде продано неподільно, чи тільки як частка власності боржника.  Це залежатиме від того, чи буде продажна ціна майна „суттєво вищою” у разі неподільного продажу. Рішення приймається на підставі цін, запропонованих під час аукціонного продажу, для всього майна і для окремих його часток. Спільні власники, які не є боржниками, отримують повідомлення про продаж і можуть вимагати здійснення своїх прав або опротестувати процедуру.

2. Болгарія

Майно, на яке можна накласти арешт при здійсненні виконавчого провадження, включає нерухоме майно, рухоме майно та надходження. Надходження включають заробітну плату та банківські рахунки. Володіння нерухомим майном, яке включає землю і будівлі, не має обмежень. Як зазначено нижче, існують деякі труднощі з визначенням місцезнаходження рухомого та нерухомого майна боржника.

Виконавче провадження не має особливих положень щодо інтелектуальної власності. На сьогодні не було спроб відкриття виконавчого провадження проти сплати роялті або подібного доходу від інтелектуальної власності.

3. Хорватія

Нерухоме та особисте майно може підпадати під виконавче провадження. Якщо кредитор запропонує вчинити виконавчі дії по відношенню до ряду майнових об’єктів, суд, на вимогу боржника, може обмежити виконавче провадження тільки деякими майновими об’єктами, якщо їх буде досить для задоволення позову, або може призначити здійснення виконавчих дій по відношенню до інших майнових об’єктів.

4. Угорщина

Частина нерухомого майна, що належить боржнику, може підпадати під виконавче провадження, незалежно його характеру чи виду управління ним, та безвідносно будь-яких прав чи обмежень, якими це майно обтяжене. Проте, частка нерухомого майна може продаватися тільки у випадку, якщо іншого майна боржника недостатньо для задоволення позову або якщо цей позов може бути задоволений за допомогою іншого майна тільки через непомірковано тривалий період часу.

Особиста власність, що належить боржнику, підпадає під виконавче провадження.

Кредитор може учинити позов проти інтелектуальної власності, який реєструється і може виступати як застава; або реєструється судовий наказ про накладення арешту на майно. Кредитор може також накласти арешт на роялті або продати авторське право чи сам патент.

Слід відмітити, що кредитор може також порушити проти неплатоспроможного підприємства судову справу з його ліквідації. У такому випадку справу не може вести фізична особа, а веде управляючий майном. Управляючий майном стягує борги боржника і ліквідовує майно боржника (в тому числі майно, заставлене як забезпечення). Зобов’язання задовольняються відповідно до пріоритетів, викладених в Законі про банкрутство (адміністративні, забезпечені, незабезпечені зобов’язання і т.п.).

5. Румунія

Кредитор може вчиняти виконавчі дії по відношенню до всіх доходів та майна, за деяким винятком.

6. Словенія

Кредитор може вчиняти виконавчі дії по відношенню до нерухомого та особистого майна, за деяким винятком.

Виконавчі дії можуть вчинятися безпосередньо по відношенню до нотаріальних документів на нерухоме майно, якщо вони включають імена кредитора і боржника, опис майна, суму і дату сплати забезпеченого позову або дані, на підставі яких можна визначити суму і дату сплати, а також заяву боржника про те, що він згоден із внесенням застави, здійсненням виконавчих дій по відношенню до майна і його обігом протягом одного місяця від початку продажу, який проводився для покриття боргу у порядку виконання рішення суду.

Нотаріальний документ, що підлягає безпосередньому виконанню, який підтверджує заставу рухомого майна, позовну заяву або право на участь, повинен містити імена кредитора і боржника, опис правової бази, опис майна, позовної заяви або права, суму і дату сплати забезпеченого позову, або дані, на підставі яких можна визначити суму і дату сплати, а також заяву боржника про те, що він згоден із внесенням застави і сплатою забезпеченого позову за рахунок заставленого майна після того, як наступить строк сплати. 

D. Процедури виконавчого провадження

1.Боснія і Герцеговина

Крім трьох або чотирьох місяців, необхідних для одержання наказу на здійснення виконавчого провадження, від шести місяців до року займає вчинення виконавчих дій по відношенню до майна, і навіть інколи більше, якщо це стосується нерухомого майна.

Розслідування щодо місцезнаходження майна

Важко визначити місцезнаходження нерухомого майна, яке належить боржнику. Державного реєстру нерухомого майна не існує, і тому не можна оперативно знайти інформацію, що зберігається в різних судах (де проводилася реєстрація цього майна). Звісно, можна здійснити пошук майна конкретної особи за ім’ям власника, але це дуже складний процес для країни, яка має безліч муніципальних судів і погані системи доставки через гористу місцевість.

Також важко визначити місцезнаходження особистого майна. Реєстр транспортних засобів закритий для доступу широкого кола осіб, а реєстр застав надає інформацію тільки про заставлене майно (і крім цього, виступає як система реєстрації повідомлень і визначення черговості).

Інформацію про банківські рахунки боржника можна отримати шляхом надання запиту до Центрального банківського реєстру рахунків. Це коштує біля 5 доларів США. Такий запит дасть можливість дізнатися про номер рахунку, але не про суму, що зберігається на цьому рахунку.

Кредитор може звернутися з проханням, щоб суд зажадав від боржника розголошення інформації про майно боржника (надалі – „Наказ про розголошення”). Це прохання повинно бути включено до клопотання про відкриття виконавчого провадження або може бути подане окремо, якщо попередні засоби, спрямовані на відкриття виконавчого провадження, не мали успіху. Щоб одержати наказ на розголошення інформації третім сторонам, кредитор повинен довести, що ці треті сторони мають право володіти цією інформацією. Часто суд надсилає боржнику або третій стороні форму для заповнення, в якій зазначаються майно, доход, місцезнаходження майна та джерело доходу, а також граничний термін надання такого звіту. Форма повинна бути підписана і доставлена до суду. Суд може вимагати, щоб боржник замість заповнення форми надав звіт в процесі слухання справи. Для складання такого звіту боржнику дається 15 днів. За невиконання наказу може накладатися штраф, а особа чи компанія, яка надала неправдиву інформацію, може бути притягнена до кримінальної відповідальності.

Є кілька приватних слідчих, які можуть надати допомогу у визначенні місцезнаходження майна. Але це не є устояною практикою, головним чином, через те, що їх послуги частіше є економічно невигідними, тобто майно є достатньо цінним, щоб виправдати затрати на проведення слідчих дій.

Вручення судових документів

Більшість заяв та клопотань з боку кредитора надаються односторонньо (на користь однієї сторони). Суд надає боржнику повідомлення після прийняття рішення.

При необхідності судовий виконавець може здійснити розшук майна боржника. Судовий виконавець може ужити заходів для усунення особи, яка заважає його роботі, і може отримати допомогу від поліції.

Заперечення, апеляційні скарги та відстрочки

Заперечення може подаватися по відношенню до всіх рішень суду. Відповідь кредитора на заперечення повинна бути надана протягом трьох днів від дня одержання заперечення. Прийняття рішення судом щодо заперечення не має обмежень у часі.  Якщо суд прийме заперечення, це повністю чи частково припинить виконавче провадження.

Третя сторона, яка має право на майновий об’єкт виконавчого провадження, може подати заперечення проти відкриття виконавчого провадження. Заперечення може бути подано до завершення виконавчого провадження. Суд повинен вручити заперечення кредитору і боржнику. Кредитор повинен дати свою відповідь щодо заперечення з боку третьої сторони протягом восьми днів з дня вручення заперечення.

Співвласники нерухомого майна можуть вимагати повернення майнових об’єктів шляхом надання забезпечення (застави) та порушення судового процесу проти кредитора з метою доведення свого права на майно. Суд може також прийняти рішення в процесі здійснення виконавчого провадження.

Боржник або третя сторона може подати клопотання щодо відкриття зустрічного виконавчого провадження, спрямованого на повернення того, що теж було отримано в результаті виконавчого провадження. Клопотання може бути подано протягом 30 днів з дати ознайомлення боржника з підставами для відкриття зустрічного виконавчого провадження. Кредитор повинен дати відповідь протягом трьох днів.

Апеляції можуть подаватися тільки після прийняття рішення щодо заперечення. Раніше боржники зловживали запереченнями та апеляційними скаргами, щоб затримати вирішення справ. Але останні зміни, внесені до Закону про виконавче провадження, усунули цю можливість, і виконавчі дії продовжують вчинятися незалежно від подання заперечення чи апеляційної скарги. Не існує процедур термінового розгляду апеляційних скарг при здійсненні виконавчого провадження.

Звільнення від виконавчих дій

Майнові об’єкти, які звільнюються від застосування до них виконавчих дій, включають: предмети, необхідні для повсякденних потреб; харчові продукти і паливо на три місяці; грошові кошти, одержані в результаті вимоги про звільнення від виконавчих дій; неоподатковуваний мінімальний доход; особисті речі, в тому числі військові нагороди, весільні обручки і т.п.; доход, отриманий за позовами на аліменти та податковими позовами; позови проти тілесних пошкоджень; тимчасова допомога безробітним; допомога на дітей; при цьому стипендії звільнюються наполовину. Сільськогосподарська ділянка землі, площею менше 5 000 м², теж звільнюється від виконавчих дій.

Сплата витрат і санкцій

Кредитор повинен сплачувати витрати на виконавче провадження. Вимога щодо відшкодування йому цих витрат повинна бути надана не пізніше ніж через 15 днів після винесення остаточного рішення суду щодо відкриття виконавчого провадження.

За невиконання рішення на боржника та інші треті сторони можуть накладатися штрафи:

<  Штрафи можуть накладатися на боржника за витрати, понесені при здійсненні виконавчого провадження, якщо боржник не виконав наказ або порушив заборону.

<  Штрафи можуть накладатися на відповідальних осіб юридичної особи за нерозголошення інформації про майно боржника, порушення судового наказу або заборони, приховування, пошкодження чи знищення майна боржника або за гальмування процесу виконавчого провадження. 

Суд визначає суму штрафу з огляду на фінансові можливості боржника, його поведінку та інші відповідні обставини. Штрафи можуть коливатися від 100 до 5 000 КМ (у.о.) для фізичної особи і від 1 000 до 100 000 КМ (у.о.) - для юридичної особи.

Оманна передача власності розглядається за допомогою цивільних та/ або кримінальних справ окремо від виконавчого провадження. Їх можна анулювати. Положення, що стосуються оманної передачі майна, входять до Закону про зобов’язання.

Попередні засоби судового захисту

Кредитор може отримати наказ щодо арешту майна до початку і під час ведення судової справи або після прийняття рішення. Кредитор повинен довести можливість успішного розгляду його позову і загрози стягнення при відсутності попередніх засобів судового захисту. Кредитор також повинен дати забезпечення. 

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо рухомого майна

Виконавчі процедури по відношенню до рухомого майна включають: арешт, оцінку, продаж та здійснення сплати кредитору. В клопотанні кредитора щодо відкриття виконавчого провадження та одержання судового рішення не потрібно зазначати все майно, по відношенню до якого будуть вчинятися виконавчі дії. 

Якщо це можливо, судовий виконавець повинен вручити боржнику рішення щодо відкриття виконавчого провадження до початку конфіскації майна, тобто він повинен надати боржнику попереднє повідомлення про конфіскацію (арешт) майна.

Судовий виконавець здійснює опис майна, що підлягає арешту, і залишає це майно на зберіганні у боржника, якщо суд, на прохання кредитора, не наказав передати майнові об’єкти на зберігання кредитору чи третій стороні. Грошові кошти, цінні папери та предмети суттєвої цінності повинні зберігатися у суді. Якщо арешт на майно не було накладено, суд повинен повідомити про це кредиторів, які протягом трьох місяців можуть подати інше клопотання щодо арешту майна.

Продаж може здійснюватися через 15 чи більше днів після арешту майна або раніше, якщо предмети арешту є швидкопсувними чи можуть суттєво упасти в ціні. Методом продажу можуть бути публічні торги чи приватна домовленість, що вирішується судом. Майно не може бути продано за приватною домовленістю за менш ніж одну третину його оціночної вартості.

Сплата з боку кредиторів повинна здійснюватися у порядку черговості після сплати затрат.

Якщо кредитор має претензію до майна, утримуваного третьою стороною, або до третьої сторони, він повинен подати клопотання щодо задоволення його претензії шляхом передачі майна. Суд приймає рішення, яке вручається боржнику боржника. Суд може наказати боржнику боржника охороняти майнові об’єкти або передати їх на зберігання. Продаж може здійснюватися через 15 чи більше днів після арешту або раніше, якщо предмети арешту є швидкопсувними чи можуть суттєво упасти в ціні. Методом продажу можуть бути публічні торги чи приватна домовленість, що вирішується судом. Майно не може бути продано за приватною домовленістю за менш ніж одну третину його оціночної вартості.

З допомогою USAID Асоціація комерційних банків Боснії нещодавно відкрила аукціонний центр для продажу конфіскованого майна. Проте, в ньому проводиться дуже мало аукціонних продажів – було продано майна тільки на суму біля 10 000 КМ (у.о.).

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо нерухомого майна

Виконавчі процедури по відношенню до нерухомого майна включають: арешт, оцінку, перевірку і захист, продаж та розподіл.

Після реєстрації виконавчого листа у земельному реєстрі суд визначає метод оцінки. Як правило, повне здійснення оцінки потребує біля місяця. Будь-яка особа, яка має першочергове право на арешт майна, порівнюючи з правом кредитора, може запропонувати скасування виконавчого провадження, якщо оціночна вартість не покриває якусь частину суми позову кредитора.

Як тільки суд визначить вартість майна, він повинен надати остаточне рішення із зазначенням вартості майна, а також методу, часу і місця аукціонного продажу. Суд також повинен визначити час і спосіб перевірки майна кредитором і потенційними покупцями. Суд може наказати видалити боржника та інших осіб з майнового об’єкту та ужити інших заходів захисту цього майна.

Продаж проводитиметься через 30 чи більше днів після оголошення рішення суду у повідомленні на дошці для оголошень. Його повідомлять сторонам та іншим особам, зацікавленим у цьому майні. Продаж повинен здійснюватися методом публічного аукціону у приміщенні суду. Покупці повинні надати забезпечення, за винятком кредитора і заставоутримувачів, вартість чиїх позовів рівна вартості забезпечення. Сума забезпечення є на 10% меншою ніж оціночна вартість майна або становить 10 000 КМ (у.о.) (5 000 євро).

Аукціонний продаж проходить таким чином:

<  На першому аукціоні сума продажу повинна хоч частково задовольняти позов кредитора і становити принаймні половину оціночної вартості.

<  Якщо перший аукціонний продаж буде невдалим, буде проведено другий аукціон, на якому сума продажу повинна становити щонайменше 33% від оціночної вартості. 

<  Якщо і другий аукціон не вдасться, буде проведено третій аукціон, на якому майно продаватиметься за будь-яку ціну. Якщо на аукціоні не буде ніякого продажу, суд може скасувати провадження. 

Як тільки купівельна ціна буде сплачена, суд повинен передати майно покупцю. Продаж анулює всі застави майна. Але сервітути та обтяження продовжують діяти після продажу майна, як і діючі контракти на оренду чи лізинг, що були занесені у Земельний Реєстр. Суд може наказати боржнику звільнити об’єкт нерухомого майна, і боржник та інші особи, які не мають юридичних підстав, щоб зайняти цей майновий об’єкт, можуть бути виселені.

На Слуханні з питань розподілу здійснюється розподіл вирученої суми (для відшкодування затрат, заставоутримувачам та кредиторам, які вчиняють виконавчі дії) у порядку черговості згідно з Рішенням чи Актом про передачу майна заставоутримувачу. Якщо внесено багато застав по відношенню до майна, сплата заставоутримувачам третьої сторони буде здійснюватися у відповідності з правилами черговості.

Сторони і заставоутримувачі, які мають переважні права або такі самі права на задоволення позову як і кредитор, можуть домовитися письмово до початку продажу про те, що продаж буде оформлено згідно з приватною домовленістю з визначенням граничного строку. Продаж за приватною домовленістю може проводитися за допомогою уповноваженого агента з нерухомості, судового рефері або іншим шляхом. Особа, яка уповноважена проводити продаж на підставі остаточного рішення суду, повинна укласти договір від імені та на користь боржника, проти якого винесено судове рішення.

Боржник може подати клопотання щодо здійснення виконавчого провадження проти іншого нерухомого чи рухомого майна, якщо доведе: що виконавчі дії по відношенню до запропонованого нерухомого майна буде дуже важко здійснити; що для непродажу іншого запропонованого нерухомого майна в цілях здійснення сплати кредитору була серйозна причина; що позов кредитора, який отримав судове рішення, може бути повністю задоволений завдяки іншому запропонованому майновому об’єкту виконавчих дій; та що при внесенні такої зміни оформлення не буде для кредитора дуже тривалим, складним і дорогим. Клопотання повинно включати доказ права власності на інше майно. Кредитор може дати відповідь на клопотання протягом трьох днів з дня його вручення.

Загалом, вчинення виконавчих дій по відношенню до нерухомого майна є повільнішим і дорожчим ніж повинно бути. Основною проблемою є система з трьох аукціонів. Немає жодної поважної причини для проведення більш ніж одного аукціону, як показав продаж з проведенням одного аукціону згідно із Законом про банкрутство. Такий продаж може дати більший доход за умови ефективності і прозорості цього одного аукціону. Крім того, суд залучається до надто великої кількості процедур, як у випадку з виконавчим провадженням у Боснії.

У деяких сферах судової практики виникають важливі проблеми при вчиненні виконавчих дій по відношенню до нерухомого майна. В усій країні тільки 30% майна зареєстровано в земельних книгах. У таких випадках кредитор повинен уживати заходів для реєстрації майна, що включають обнародування цих заходів та надання за два, три або шість місяців повідомлення про наявність заперечення щодо будь-якого майна, по відношенню до якого було учинено позов. Процедура виконавчого провадження проти майна, не занесеного до земельного реєстру, включає визначення в клопотанні щодо відкриття виконавчого провадження місцезнаходження нерухомого майна, його назви, меж і розміру, а також дані кадастрального дослідження, що стосуються цього нерухомого майна, якщо воно було введено в земельний реєстр. Слухання за участю зацікавлених сторін повинно проводитися після надання повідомлення та надання можливості подати заперечення.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо грошових коштів та документів

У Боснії розроблено спеціальні процедури для вчинення виконавчих дій по відношенню до грошових позовів, цінних паперів та доходу. Місцем вчинення виконавчих дій по відношенню до грошового позову боржника є суд, до округу якого відноситься житло боржника, так що тут відсутня серйозна проблема з підсудністю, яка може вплинути на виконавчі дії по відношенню до нерухомого майна та особистого майна.

Коли кредитор захоче накласти арешт на доход, суд може наказати роботодавцю сплатити цю суму кредитору. Такий виконавчий лист обмежується 50% заробітної плати. Роботодавець повинен утримати цю суму, відіслати її на спеціальний рахунок і надати до суду звіт про кожний здійснений платіж. Роботодавець, який не виконав таке рішення, може бути притягнутий до відповідальності за збитки, понесені кредитором.

Арешт грошових коштів на банківських рахунках здійснюється згідно з такою процедурою:

<  Кредитор подає заяву на видання наказу щодо арешту грошових коштів. Заява повинна включати назву банку і номер рахунку, про які, як згадувалося раніше, можна дізнатися у Центральному банку. Якщо боржник має багато рахунків, кредитор повинен вказати пріоритетність (черговість) їх арешту.

<  Суд дає банку розпорядження переказати грошові кошти на рахунок кредитора. У судовому рішенні необхідно вказати номера банківських рахунків кредитора. Це рішення  надсилається прямо до банку.

<  Суд також дає розпорядження банку розголосити 30-денну історію транзакції боржника, якщо коштів на рахунках виявиться недостатньо для задоволення позову кредитора.

<  Суд також може дати банку розпорядження здійснити сплату у розстрочку.

<  Банк, який не виконає рішення суду або інші накази, буде притягнутий до відповідальності за збитки, понесені кредитором.

Виконавчі дії, що можуть бути вчинені по відношенню до цінних паперів та права власності, включають арешт, оцінку, продаж та сплату кредитору. Арешт цінних паперів здійснюється шляхом вручення рішення про виконавче провадження Реєстратору цінних паперів. Акції, що продаються на біржі, повинні продаватися через брокера, призначеного судом. Акції, що не котуються на біржі, продаються на публічних торгах або за приватною домовленістю. Цінні папери повинні передаватися, але, якщо їх вартість перевищує суму позову кредитора, кредитор повинен надати забезпечення, гарантуючи цим, що сума перевищення буде передана до суду. Затримка у реалізації цінних паперів може призвести до відповідальності кредитора.

При вчиненні виконавчих дій по відношенню до інтелектуальної власності кредитор повинен дотримуватися правил, якими регулюється продаж рухомого майна.

2. Болгарія

Протягом кількох останніх років Болгарія провела важливі реформи в системі виконання судових рішень, в тому числі залучила незалежних судових виконавців і ввела процедури прискореного вчинення виконавчих дій по відношенню до рухомого майна.

Розслідування щодо місцезнаходження майна

В наш час не існує жодного положення, вивчення якого допомогло б визначити місцезнаходження майна боржника. Отже, після винесення судового рішення кредитор або судовий виконавець не має можливості надати боржнику усний чи письмовий запит; крім того, не існує ніяких книг чи записів для вивчення. Пропозиції щодо зміни існуючих обмежень стосовно вивчення справ боржника готуються сьогодні для подання до законодавчих органів. 

Намагаючись використати державні реєстри або записи в цілях визначення місцезнаходження майна боржника, судовий виконавець повинен подати лист до відповідної агенції від імені кредитора, щоб санкціонувати одержання інформації. Реєстри нерухомого майна в цілому вважаються точними, але неповними. Ці реєстри знаходяться на місцевому, а не на державному рівні і не зв’язані між собою. Існує 128 місцевих реєстрів майна, які зв’язані з районними судами. В Міністерстві юстиції існує єдина база даних, але місцеві суди не мають до неї доступу. Проте, сьогодні у розробці знаходяться плани забезпечення централізованого доступу до інформації. Заважає цим планам те, що в електронній формі є тільки частина бази даних, а всі операції, здійснені до 1991 року, відображені тільки у паперовому форматі. Файли можна знайти за ім’ям власника.

Визначення місцезнаходження особистого майна є нелегкою задачею. Хоча існують реєстри автотранспорту, визначити місцезнаходження його в цілях арешту теж важко. Не існує правового механізму розшуку автотранспорту, і поліція не вимагає застав за автотранспортні засоби, які б перешкоджали їх передачі чи реєстрації. Реєстр компаній не містить інформацію щодо індивідуального майна, що належить фірмі боржника.

Трудові контракти повинні реєструватися у державному фонді соціального страхування, що полегшує їх ідентифікацію; наскільки відомо, не виникало серйозних порушень цієї вимоги. В той час, коли не існує механізму визначення місцезнаходження банківських рахунків фізичних осіб, визначити місцезнаходження банківських рахунків фірм зовсім неважко. Судовий виконавець надсилає банку повідомлення, „заморожуючи” на рахунках суми, передбачені судовим рішенням. На цьому етапі банк повинен чи сплатити наявні кошти судовому виконавцю у сумі, передбаченій судовим рішенням, чи заявити, що на рахунку недостатньо коштів для задоволення судового рішення. Хоча банк при одержанні наказу про „замороження” рахунків повинен поставити на ньому штамп з позначкою часу, боржник може частково зняти кошти з рахунку навіть після одержання банком наказу про „замороження” рахунків, тому що важко довести час здійснення цієї операції боржником.

Вручення судових документів

Повідомлення про процедуру виконавчого провадження надається боржнику судовим виконавцем у виконавчому листі, в якому він пропонує йому „добровільно виконати зобов’язання протягом семи днів”. Це відбувається після подання кредитором судовому виконавцю заяви на відкриття виконавчого провадження на підставі відповідного наказу. Повідомлення боржнику повинно включати виконавчий лист, ім’я та адресу подавця та застереження, що у випадку невиконання зобов’язань у визначений період до нього будуть застосовані примусові виконавчі дії.

Повідомлення повинно бути надане боржнику на його адресу, визначену для судового процесу. Якщо боржник змінив адресу, не повідомивши про це суд, повідомлення долучається до справи і вважається врученим.

Заперечення, апеляційні скарги та відстрочки

Будь-яка сторона судової справи може подати заперечення проти дій судового виконавця, в тому числі це можуть зробити треті сторони, якщо виконавче провадження відкривається проти майнового об’єкту, який знаходиться у їх власності. Клопотання, що містить заперечення, подається судовому виконавцю, який, в свою чергу, повинен подати його до суду протягом визначеного періоду. Іншим сторонам виконавчого провадження також необхідно надати повідомлення. Всі заперечення судового виконавця стосовно процедури об’єднуються в єдиному клопотанні.

Клопотання розглядаються судом на закритому засіданні, якщо для вирішення позову не потрібні показання свідків. Клопотання, що подаються третіми сторонами, розглядаються на слуханні, на яке скликаються всі сторони. Суд повинен оголосити своє рішення протягом тридцяти днів.

Звільнення від виконавчих дій

Майно боржника, яке не підпадає під звільнення від виконавчих дій, включає:

• Харчові продукти, які необхідні боржнику та його сім’ї на період, рівний 1 місяцю;
• У випадку, якщо боржник є фермером, культури на корню або інші сільськогосподарські продукти, що знаходяться на етапі виробництва; обмежена кількість сільськогосподарських тварин та корм, необхідний для їх годування на період до збору нового урожаю, а також обмежена кількість землі;
• Паливо, необхідне для опалення, приготування їжі та освітлення на період, рівний трьом місяцям;
• Механізми, прилади, інструменти та книги, які необхідні боржнику для здійснення торгівлі;
• Житло боржника; хоча, якщо вважається, що воно є більшим ніж того потребує боржник чи його сім’я, частина житла за певних обставин може бути продана;
• Деякі предмети повсякденного використання та інші права, визначені виконавчими органами, а також інші предмети і права, які не підпадають під арешт згідно з іншим законодавством.

Сплата витрат і санкції

Кредитор повинен сплачувати витрати на виконавче провадження. Вимога щодо відшкодування йому цих витрат повинна бути надана не пізніше ніж через 15 днів після винесення остаточного рішення суду щодо відкриття виконавчого провадження.

За невиконання рішення на боржника та інші треті сторони можуть накладатися штрафи:

<  Штрафи можуть накладатися на боржника за витрати, понесені при здійсненні виконавчого провадження, якщо боржник не виконав наказ або порушив судову заборону.

<  Штрафи можуть накладатися на відповідальних осіб юридичної особи за приховування інформації про майно боржника, порушення судового наказу або заборони, приховування, пошкодження чи знищення майна боржника або за гальмування процесу виконавчого провадження. 

Суд визначає суму штрафу з огляду на фінансові можливості боржника, його поведінку та інші відповідні обставини.

Попередні засоби судового захисту

Позивач має право удатися до попередніх засобів судового захисту в цілях забезпечення позову на будь-якому етапі судового процесу, в тому числі до подання позову до суду з цивільних справ. Як правило, вимога щодо попередніх засобів судового захисту подається тільки у випадку, якщо позивач виявить, що позов не може бути виконано у інший спосіб, або якщо йому заважатимуть виконати цей позов. Крім того, позов повинен бути підтверджений письмовими доказами, і позивач має надати гарантію у сумі, визначеній судом. Гарантія повинна надаватися у формі грошових коштів, державних цінних паперів або іпотеки.

За допомогою попередніх засобів судового захисту можна накласти арешт на майно відповідача, на рухомість та доходи відповідача, а також можна забезпечити інші засоби судового захисту, приписані судом.

Постанова суду щодо попереднього засобу судового захисту підлягає оскарженню протягом обмеженого періоду часу. Попередні засоби судового захисту можуть бути анульовані на вимогу відповідача та згідно з рішенням суду про відсутність причин для уживання заходів безпеки.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо рухомого майна

Судові повістки щодо здійснення сплати, адресовані боржнику, видаються судовим виконавцем. В них повинні визначатися майнові об’єкти, по відношенню до яких має бути відкрито виконавче провадження. Почавши виконавче провадження, судовий виконавець повинен зареєструвати об’єкти арешту і надати при цьому виконавчий лист, докладний опис та оцінку об’єктів, а також заперечення сторін і претензії третіх сторін щодо цих об’єктів. У лістингу повинно бути вказано, чи майно залишилося у власності боржника, а також має бути визначено час і місце продажу, якщо позивач вимагає цього. Така повістка представляє собою надане боржнику повідомлення про продовження продажу.

Арештоване майно може бути оцінено судовим виконавцем за ринковою ціною, або для оцінки протягом семи днів після лістингу може бути запрошений висококваліфікований оцінщик. Якщо боржник відмовиться охороняти майно, на яке накладено арешт, можна також найняти охоронця. Витрати на досвідченого оцінщика та на охоронця судовий виконавець покладає на кредитора.

Продаж арештованого чи конфіскованого майна здійснюється через магазин або товарну біржу. П’ять процентів продажної ціни сплачується магазину чи біржі за здійснення продажу. Судовий виконавець може продавати майнові предмети, вартістю менше суми, установленої законом. Продаж може здійснюватися за ціною, рівною оціночній вартості. Якщо предмети не будуть продані через магазин протягом трьох місяців, арешт знімається і предмети повертаються до боржника, якщо відповідач не погодиться взяти ці предмети замість платежу за ціною, рівною оціночній вартості, або якщо відповідач не вимагатиме проведення нового продажу. Новий продаж проводиться з дотриманням таких самих правил, але за ціною, що становить 80% від оціночної вартості. Якщо продаж не матиме успіху, предмети будуть повернені боржнику і арешт буде знято. Завершений продаж не може оскаржувати ся чи оспорюватися ні у який спосіб.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо нерухомого майна

Після закінчення періоду добровільного виконання зобов’язань, судовий виконавець повинен приступити до офіційної реєстрації майна, призначеного для продажу згідно з повісткою. Спочатку судовий виконавець повинен визначити законність права власності боржника на майно шляхом перевірки реєстрів або застосування таких неофіційних засобів як опитування сусідів. Якщо не буде виявлено ніяких певних даних щодо права власності, факт володіння майном можна вважати установленим. Повний опис майна повинен надаватися у лістингу, в тому числі дійсні координати місцезнаходження майна, всі іпотеки і обтяження, а також належні до сплати податки, що визначаються на підставі даних, наданих управлінням реєстрів чи державною податковою агенцією. Потім майно оцінюється судовим виконавцем з допомогою одного або більше досвідчених оцінщиків.

Майно повинно залишатися у власності боржника до моменту продажу. Боржник повинен належним чином доглядати за майном і передати його у такому стані, в якому це майно перебувало в момент лістингу. Якщо боржник не виконав свої обов’язки належним чином, судовий виконавець може призначити третю сторону управляти майном до початку його продажу.

Потім, принаймні за один день до продажу, судовий виконавець надає повідомлення про продаж, підготовлене в офісі судового виконавця, із зазначенням приміщення та майнових об’єктів. Майно є доступним для огляду потенційними покупцями.

Продаж повинен проводитися в офісі судового виконавця. Він продовжується протягом одного місяця і закінчується у дату, визначену в повідомленні про продаж. Покупець дає судовому виконавець завдаток за участь у продажу у сумі 10% від оціночної вартості. Кожний покупець надає цінову пропозицію письмово у запечатаному конверті разом із квитанцією про сплату обов’язкової авансової суми. Пропозиції реєструються в офісі судового виконавця. Боржник, юридичний представник боржника та посадові особи з відділу судового виконавця не можуть брати участь у торгах. В день після закінчення торгів судовий виконавець розголошує пропозиції у присутності учасників торгів. Учасник, який запропонує найвищу ціну, стане покупцем. У разі надання учасниками однакових пропозицій судовий виконавець вибирає покупця з цих учасників шляхом жеребкування. Переможець повинен протягом п’яти днів з дня відкриття торгів здійснити повну сплату, вирахувавши із суми, належної до сплати, початкові 10% завдатку за участь у торгах.

Якщо не було зроблено жодної обґрунтованої пропозиції, позивач може протягом семи днів з дня отримання повідомлення про це, вимагати, щоб його оголосили покупцем в оплату його позову за ціною, рівною оціночній вартості; або позивач може вимагати проведення нового продажу. Новий продаж буде проводитися згідно з такою самою процедурою не раніше ніж через шість місяців після завершення першого продажу, і початкова ціна становитиме 80% від початкової оціночної вартості. Якщо майно не буде продано, його повернуть боржнику без обтяження.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо грошових коштів та документів

Виконавчому провадженню, відкритому по відношенню до всіх позовів та документів, передує надання боржнику третьої сторони повідомлення про учинення позову у той самий час, коли була надана повістка щодо добровільного виконання. Цим повідомленням боржнику забороняється сплачувати борг. На дату одержання повідомлення третя сторона зобов’язується виступати як охоронець приналежних йому майнових об’єктів. 

Боржник третьої сторони повинен протягом трьох днів повідомити судового виконавця про дійсність позову та існування будь-яких конфліктуючих позовів, учинених проти того ж самого боргу. Якщо цей позов не опротестовано, боржник третьої сторони повинен переказати суму на рахунок судового виконавця. 

Заборговані суми можуть підлягати конфіскації двома шляхами – накладенням арешту на заробітну плату та банківські рахунки. Обидва ці механізми працюють досить добре. Для вчинення виконавчих дій по відношенню до банківських рахунків судовий виконавець надсилає до банку повідомлення, „заморожуючи” на рахунках суми, передбачені судовим рішенням. На цьому етапі банк повинен чи сплатити наявні кошти судовому виконавцю у сумі, передбаченій судовим рішенням, чи заявити, що на рахунку недостатньо коштів для задоволення судового рішення. Хоча банк при одержанні наказу про „замороження” рахунків повинен поставити на ньому штамп з позначкою часу, боржник може частково зняти кошти з рахунку навіть після одержання банком наказу про „замороження” рахунків, тому що важко довести час здійснення цієї операції боржником.

Якщо позов стосується заробітної плати і боржник змінив місце роботи, роботодавець, який отримав повідомлення, повинен передати це повідомлення новому роботодавцю, і це повідомлення буде застосовано до нового роботодавця.

Зареєстровані цінні папери реєструються на біржі, конфіскуються судовим виконавцем і зберігаються у банку. Компанія, що випускає цінні папери, отримує повідомлення про це, і конфіскація застосовується також до емітента. На цінні папери, що мають електронну форму, стягнення звертається шляхом подання повідомлення до Центрального Депозитарію. Накладання арешту на акціонерний капітал компанії оподатковується шляхом подання повідомлення, яке вводиться в Комерційний Реєстр для реєстрації.

3. Хорватія

Передбачалося, що виконавче провадження буде терміновою процедурою. Проте, у великих судах, таких як Муніципальний суд Загребу, воно часто затримується через накопичення нерозглянутих судових справ. Великі суди мають спеціальні виконавчі відділення або спеціальних суддів, але практикуючі юристи повідомили нас, що це не змінило суттєво ситуацію. В невеликих судах одні і ті ж судді слухають всі основні справи (якщо такі є) і ведуть виконавче провадження.

При виконанні рішення про присудження грошової суми або при вчиненні виконавчих дій по відношенню до рухомого і нерухомого майна слід дотримуватися тих самих процедур, які використовуються для здійснення права накладення арешту на майно.

Хорватія розробила кілька добре діючих процедур, які дають кредиторам можливість швидко і дешево стягнути борги. Вони включають спеціальні боргові зобов’язання (“zaduznica”) між підприємствами, за якими кредитор може звернути до стягнення безпосередньо вказані банківські рахунки, не потребуючи при цьому судового наказу. Підпис на документі має бути нотаріально засвідченим. Якщо банк має недостатньо коштів для покриття боргу, кредитор повинен звернутися до суду щодо одержання виконавчого листа, який дозволить звернути до стягнення інше майно. 

Незважаючи на Закон про виконавче провадження, який нещодавно було змінено в цілях удосконалення процесів і процедур виконавчого провадження, численні підстави для заперечень, апеляційних скарг та звільнень від виконавчих дій (дивіться нижче) призводять до суттєвого уповільнення багатьох процедур виконавчого провадження. Боржники та їх адвокати удаються до „торгових хитрощів”, зловживаючи цими процедурами, що ускладнює виконавче провадження, якщо взагалі не уможливлює його. Закони включають положення, які дають суддям можливість протистояти діям юрисконсультів боржника, спрямованим на зволікання у виконавчому провадженні, але, згідно з інформацією, отриманою від інтерв’юйованих практикуючих юристів, більшість хорватських суддів є недостатньо досвідченими для використання цих можливостей.

При сучасній системі провадження банки не стикаються з багатьма проблемами, так як вони у достатній мірі захищені, мають досить обширну інформацію про боржника і його майно та використовують нотаріально засвідчені документи. Але у торгових кредиторів при стягненні боргів виникає багато проблем. В цілях забезпечення кредиту банки також можуть здійснювати передачу права власності.

Розслідування щодо місцезнаходження майна

Ця процедура призначена для проведення розслідування щодо місцезнаходження майна. На підставі заяви кредитора суди просять боржника скласти звіт про стан майна. У судах Загребу та інших великих судах ця процедура є неефективною, так як боржники відмовляються від надання інформації. Але в невеликих судах це може бути корисним, так як судді схильні зробити цю процедуру примусовою.

Вручення судових документів

Виконавчий лист повинен вручатися за адресою, наданою кредитором; якщо це не вдасться, тоді його треба вручити за адресою головного офісу компанії, вказаною в реєстрі; якщо і це не вдасться, його надсилають поштою до суду і вважають врученим на восьмий день з дня надіслання. 

Постанова суду щодо вчинення виконавчих дій по відношенню до рухомого майна повинна вручатися кредитору до звернення стягнення. Якщо боржник або його представник не будуть присутні у помешканні при здійсненні стягнення, судового виконавця повинні супроводжувати два дорослі свідки або державний нотаріус. Судовий виконавець може видалити з приміщення осіб, які заважають виконавчому провадженню, і може звернутися за допомогою до поліції.

Заперечення, апеляційні скарги та затримки

Заперечення можуть стосуватися судових постанов. Апеляційна скарга щодо судової постанови може бути подана до суду другої інстанції протягом восьми днів від дати постанови, за винятком випадків, коли інше передбачено законом. В основному, підстави для подання апеляцій не мають обмежень, а спеціальні підстави, що викладені в Законі про виконавче провадження, Стаття 46, включають нездатні до виконання або недійсні документи, позови, що не підлягають сплаті, закон про позовну давність, звільнення від виконавчих дій або акти про розпорядження майном. 

Крім того, боржники і треті сторони можуть отримати відстрочку від виконавчого провадження на підставі „невідновлюваних або майже невідновлюваних збитків”, спричинених відкриттям виконавчого провадження. Суд може дати розпорядження про відстрочку, зокрема (але не тільки), коли судове рішення чи документ, який є у процесі виконання, або процедура виконавчого провадження оскаржуються апеляцією чи у інший спосіб. Кредитор може дати відповідь на вимоги боржника чи третьої сторони щодо відстрочки. Суд може вимагати надання забезпечення боржником чи третьою стороною, якщо вони хочуть отримати відстрочку. Кредитор може уникнути відстрочки шляхом надання забезпечення за потенційні збитки боржника чи третьої сторони. Тривалість відстрочки визначається судом. Відстрочка не заважає кредитору накладати заставу чи проводити оцінку.

Треті сторони, які подають позови щодо виконавчих дій по відношенню до майна, можуть заперечувати проти цих дій. Кредитор і боржник мають вісім днів для надання відповіді. Якщо третя сторона не має судового рішення чи документу, що підтверджує її позов, вона може протягом 15 днів розпочати судовий процес щодо свого позову.

Після здійснення виконавчих дій боржник може у виконавчому порядку звернутися до суду за розпорядженням стосовно повернення його майна на підставі недійсного або нечинного основного документу або позасудового платежу.

Звільнення від виконавчих дій

Сільськогосподарська земля і будинки звільнюються від виконавчих дій у мірі, необхідній для утримання фермера та залежних від нього осіб.

Предмети, що звільнюються від виконавчих дій, включають: особисті предмети, такі як одежа, меблі та нерухомий інвентар, харчові продукти, паливо, необхідне для нормального життя; худобу, корми, насіння та сільськогосподарське обладнання, необхідне для роботи ферми (передбачається кількість харчових продуктів і палива на 6-місячний період); ремісничі механізми та інструменти; предмети, необхідні для професійної діяльності (юристів, лікарів і т.п.), грошові кошти у сумі, що досягає місячного доходу, та деякі особисті предмети (медалі, листи і т.п.).

Крім цих предметів, хорватський закон запобігає здійсненню виконавчого провадження по відношенню до „речей і прав юридичних осіб... якщо ці речі і права необхідні для ведення бізнесу” (якщо предмет не був куплений у кредитора) та „по відношенню до речей і прав, необхідних для задоволення основних життєвих потреб боржника та осіб, яких він утримує”. Але нерухомість, що використовується під офіси чи службові приміщення підприємств не звільнюється від виконавчих дій, якщо вона не була побудована для спеціальної цілі і звернення її до стягнення не заважатиме роботі боржника.

Сплата витрат і санкцій

Витрати на здійснення виконавчого провадження сплачуються заздалегідь кредитором. Відшкодування витрат може стягуватися з боржника згідно з рішенням суду після подання кредитором заяви.

Невиконання судових наказів може призвести до штрафів (приблизно від $2 000 до $20 000 для підприємств) або до тюремного ув’язнення, строком від п’ятнадцяти днів до шести місяців максимально. Така санкція може застосовуватися до „відповідальних осіб” підприємств.

Попередні засоби судового захисту.

У Хорваті також є можливість використання попередніх засобів судового захисту. Але їх важко отримати, і практикуючі юристи вважають, що суди не люблять надавати такі засоби, зокрема, у випадку заперечення з боку боржника. Кредитор повинен довести суду наявність реальної загрози завдання йому шкоди у разі ненадання попереднього засобу судового захисту. Слухання заперечень може відстрочити провадження на шість або більше місяців. Не існує положення щодо односторонніх судових наказів про накладення арешту на майно (на користь однієї сторони), так що кредитор не може швидко накласти заставу чи арешт на майно без надання повідомлення боржнику.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо рухомого майна

Процедури здійснення виконавчого провадження по відношенню до рухомого майна включають видачу виконавчого листа, накладення арешту, оцінку та продаж майна. Після видачі виконавчого листа судовий виконавець вручає його боржнику і вимагає сплати. Виконавчий лист також реєструється у реєстрі застав. Після цього судовий виконавець може негайно розпочати арешт майна. Арешт на майно не повинен накладатися кредитором. Судовий виконавець може накласти арешт на все рухоме майно, що знаходиться за вказаною адресою, якщо це майно не належить третій стороні (в тому числі чоловіку чи дружині, які володіють половиною цього майна). Слід відмітити, що, якщо кредитор не дасть розпорядження щодо зберігання майна кредитором чи третьою стороною, майно може залишитися на зберіганні у боржника. Якщо не вдасться накласти арешт на майно, кредитор може протягом трьох місяців вимагати повторної спроби накладення арешту.

Однією із проблем кредитора є визначення місцезнаходження рухомого майна. Існує реєстр автотранспортних засобів та реєстр застав, але більша частина рухомого майна не внесена ні в який реєстр. Є кілька приватних (незалежних) слідчих, які виконують пошук майна, але проведення ними розслідування є економічно невигідним.

Інша проблема кредитора полягає в тому, що, хоча передбачається, що боржники не повинні заздалегідь знати про звернення стягнення з боку судового виконавця, часто з вини працівників суду інформація просочуються і боржники мають достатньо часу, щоб приховати чи передати майно до звернення на нього стягнення.

Після підготовки переліку майнових об’єктів, що підлягають арешту, судовий виконавець готує оцінку майна, якщо суд не надасть розпорядження про здійснення цих дій судовим експертом чи спеціальним оцінщиком. Сума оціночної вартості може бути оскаржена протягом восьми днів.

Продаж може проводитися щонайменше через 15 днів після конфіскації. Згідно із судовим наказом, реалізація майна може здійснюватися судовим виконавцем чи державним нотаріусом шляхом публічних торгів або прямого продажу. На першому аукціоні або під час прямого продажу майно не може бути продане за ціну, що становить менше 2/3 оціночної вартості. На другому аукціоні або під час другої спроби прямого продажу майно не може бути продане за ціну, що становить менше 1/3 оціночної вартості.

Після продажу виручена сума розподіляється судом у порядку черговості, причому відшкодування витрат на виконавче провадження є першочерговим.

Так як багатьом із потенційних покупців незручно доставатися до службових приміщень чи помешкань боржника, щоб придбати особисте майно, у Хорватії було внесено зміни до закону, які передбачають забезпечення складів для продажу конфіскованого рухомого майна. Але це положення ще не діє, так як ніхто із підприємців не хоче сплачувати за відкриття складів, так як малоймовірно, що кредитори захочуть сплатити витрати на транспортування товарів до складів та сховищ. Якщо майно не буде продано протягом 30 днів, кредитор повинен сплатити за його транспортування назад.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо нерухомого майна

Виконавче провадження по відношенню до нерухомості може здійснюватися різними шляхами:

1)  Якщо кредитор має право на арешт майна і договір з боржником щодо прямого продажу майна, він може вчиняти виконавчі дії по відношенню до майна без відкриття судового процесу;

2)  Якщо кредитор має право на арешт майна, він може вчиняти виконавчі дії по відношенню до майна за допомогою судочинства;

3)  Якщо кредитор має виконавчий документ, він може одержати право на арешт майна і продати його за допомогою судочинства.

Для здійснення виконавчих дій за допомогою судочинства вимагається заява на здійснення виконавчого провадження, реєстрація виконавчих дій у земельному реєстрі, оцінка і продаж шляхом торгів чи іншим узгодженим шляхом. Заява повинна містити витяг із земельного реєстру, в якому має підтверджуватися приналежність майна боржнику. Суд вимагає внесення виконавчого листа до земельного реєстру та визначення процедури оцінки майна. Кредитор, який дійшов згоди з боржником щодо вартості майна, може не проводити оцінку. Після одержання результатів оцінки суд визначає спосіб та умови продажу, а також час і місце у разі проведення аукціонного продажу. Про розпорядження суду буде повідомлено у судовому повідомленні на дошці об’яв та в оголошеннях, якщо вони будуть оплачені кредитором. Продаж може бути здійснено протягом 30 днів з моменту появи повідомлення на дошці об’яв. Продаж буде проводитися шляхом публічних торгів, якщо боржник і кредитор не складуть письмову домовленість з нотаріально засвіченими підписами. На першому аукціоні майно не може бути продане за ціну, що становить менше 80% оціночної вартості. На другому аукціоні, якщо він потрібен, майно не може бути продане за ціну, що становить менше 40% оціночної вартості. Ці обмеження можна не брати до уваги, якщо сторони висловлять свою згоду у судовій декларації. Виплата кредиторам виручки від продажу здійснюється у порядку черговості, причому витрати на виконавче провадження є першочерговими. Особа, яка оспорює позов, повинна порушити окремий судовий процес, але сплата за оскарженим позовом може бути відстрочена судом. На вимогу кредитора або покупця виконавчий суд може дати розпорядження і видалити з майнових об’єктів осіб, які незаконно його займають.

Якщо кредитор має судове рішення або позов, не забезпечені нерухомим майном, він повинен визначити місцезнаходження майна і зареєструвати його заставу. Щоб знайти майно, кредитор повинен зробити запит до кадастру відповідних округів (у Хорватії нараховується 12 округів) і вияснити, чи це майно знаходиться у власності боржника. Якщо майно зареєстровано у кадастрі, кредитору буде надіслано реєстраційний номер майна у земельному кадастрі. Маючи цей номер, кредитор може здійснити оперативний пошук майна у реєстраційних книгах.

За винятком випадків, коли виконавче провадження здійснюється на підставі договору про іпотеку/ забезпечення, боржник може отримати розпорядження здійснити виконавче провадження по відношенню до іншого майна. Щоб одержати таке розпорядження, боржник повинен довести, що виконавче провадження по відношенню до запропонованого нерухомого майна може бути „дуже шкідливим” і боржник не зможе сам продати це майно. Тоді виконавче провадження не буде відстрочене, і продаж майна дозволить покрити борг. Також, якщо боржник хоче отримати вищезазначене розпорядження, суд може вимагати від нього надання забезпечення. Постанова суду, яка відхиляє цю пропозицію, не підлягає оскарженню.

На жаль, суди Загребу потребують три або чотири роки для продажу нерухомості шляхом здійснення виконавчого провадження.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо грошових коштів та документів

Щоб вчинити виконавчі дії по відношенню до банківських рахунків, заробітної плати, цінних паперів, заборгованості або інших грошових статей, кредитор отримує виконавчий лист, яким боржнику боржника дається розпорядження здійснити платіж кредитору. Кредитор не має права звертатися до суду з проханням, щоб судове розпорядження передбачало видачу виконавчого листа на арешт грошових коштів. Накладення арешту на цінні папери здійснюється шляхом накладення арешту на документ і передачі його до суду. Якщо акції будуть зареєстровані в Агенції Центрального Депозитарію, процедура буде значно простішою: кредитор звертається до Агенції, і, якщо кредитор доведе свій статус і сплатить збір не менше 5 доларів США, Агенція надасть кредитору інформацію про право власності боржника на акції, і кредитор зможе вчиняти виконавчі дії шляхом реєстрації та продажу. 

У розпорядженні щодо арешту грошових коштів на банківських рахунках не потрібно вказувати номер рахунку. Суд може наказати тимчасово накласти арешт на всі рахунки боржника у певному банку. Банк повинен негайно надати суду реквізити банківських рахунків боржника. Суд надає ці реквізити кредитору, і це має бути зроблено протягом восьми днів з моменту пропозиції щодо звернення стягнення на банківські рахунки. Виконавчий лист, в якому дається розпорядження щодо арешту заробітної плати, вручається роботодавцю боржника, а роботодавець повинен сплатити кредитору суму, визначену в цьому розпорядженні. Боржник боржника несе відповідальність перед кредитором за збитки, спричинені в результаті ненадання відповіді на виконавчий лист, наприклад, за здійснення сплати боржнику, не зважаючи на розпорядження. Боржник боржника виконує своє зобов’язання шляхом зберігання коштів у суді або у державного нотаріуса. Позови на неустановлену суму для звернення стягнення передаються кредитору.

Кредитор може накласти арешт або стягнення на банківський рахунок без виконавчого листа, якщо боржник в нотаріально засвідченому документі дає згоду на здійснення сплати кредитору. Нотаріально засвідчений документ, що підтверджує його згоду, може бути вручений кредитором роботодавцю або банку поштою чи через нотаріуса.

Виконавчі дії по відношенню до заробітної плати, пенсії та допомоги у зв’язку з інвалідністю обмежується однією третиною. Від виконавчих дій звільнюється компенсація за непрацездатність, соціальна допомога, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та допомога дітям.

4. Угорщина

Процедури здійснення виконавчого провадження по відношенню до грошових позовів викладені в Законі про виконавче провадження і Наказі Міністра юстиції №16 2001 року щодо організації виконавчого провадження. Зміни, внесені до Закону про виконавче провадження в 2001 році та Наказ були спрямовані на підвищення ефективності виконавчого провадження.

При виконанні незабезпечених судових рішень про присудження грошової суми або іншого виконавчого документу щодо рухомого та нерухомого майна слід дотримуватися процедур, викладених нижче по відношенню до застав.

Згідно з угорським законом, кредитор може брати забезпечення для рухомого і нерухомого майна, заборгованості, грошових коштів та цінних паперів. Договір про забезпечення повинен бути оформлений письмово. Нотаріально засвідчені домовленості про заставу можна зареєструвати у реєстрі застав, який веде Угорська Палата нотаріусів (для рухомого майна), і земельному реєстрі (для нерухомого майна). Документ про заставу повинен включати імена кредитора і боржника, опис майна і суму позову (максимальну основну суму плюс проценти і витрати). Слід відмітити, що можна отримати право на арешт всіх корпоративних витрат, не визначаючи конкретно майно, і це стосується існуючого та майбутнього майна. Права вимоги уступаються кредитору, і цей засіб все частіше використовується для фінансування оборотного капіталу. Право вимоги повинно бути чітко визначено, і майбутні позови не можуть уступатися. Після повідомлення про уступку, боржник третьої сторони повинен сплатити належні до сплати суми цесіонарію (правонаступнику)/ кредитору. Угорський закон також забезпечує поручництво, в якому може брати участь звичайний поручитель (кредитор повинен першим порушити справу проти боржника) або поручитель і платник (боржник та поручитель мають спільну та окрему відповідальність).

Як правило, звернення стягнення на забезпечення повинно здійснюватися у судовому порядку. В деяких випадках, описаних нижче, виконавчі дії по відношенню до гарантійних депозитів та застав на рухоме майно можуть вчинятися у позасудовому порядку.

Розслідування щодо місцезнаходження майна

В Угорщині існує реєстр нерухомого майна, що дає можливість оперативно знайти базу даних. Проте, пошук можна робити тільки за топографічним номером, а не за ім’ям власника. Тільки судовий виконавець може здійснювати пошук за ім’ям власника. Існує також реєстр застав, але він мало допомагає у визначенні місцезнаходження майна.

Важко визначити місцезнаходження особистого майна. Автотранспортні засоби та судна реєструються, але так як вони є рухомими, то визначити їх місцезнаходження дуже важко. Інші види особистого майна реєструються тільки у реєстрі застав, який включає тільки майно, що підлягає заставі.

Великі компанії іноді користуються послугами слідчих для визначення місцезнаходження майна, але ця галузь ще недостатньо розвинута.

Вручення судових документів

Більшість документів можуть вручатися судовим виконавцем. Якщо необхідно, при накладанні арешту на майно судовий виконавець може вдаватися до допомоги поліції.

Заперечення, апеляційні скарги та відстрочки

Протягом 15 днів від учинення будь-якого позову судовим виконавцем боржник може подати заперечення до суду. Рішення щодо заперечення може оспорювати ся у суді другої інстанції.

Звільнення від виконавчих дій

Арешту не підлягають такі виплати: допомога за рахунок благодійних фондів; допомога ветеранам; сплати жертвам політичного переслідування; допомога у зв’язку з безробіттям; допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; допомога інвалідам; заробітна плата і додатковий дохід працівників з частковою непрацездатністю; та допомога розумово хворим особам.

Від виконавчих дій звільнюється таке рухоме майно (навіть, якщо боржник згоден із здійсненням виконавчого провадження): інструменти та обладнання, яке є важливим для професійної діяльності боржника; засоби, важливі для навчання; необхідні предмети одягу; необхідні меблі та постіль; засоби опалення та освітлення; необхідні кухонні та господарчі приладдя; офіційні нагороди; ліки, медичні та технічні прилади, в яких є потреба через нездоров’я чи непрацездатність боржника; дитячі предмети; запас харчових продуктів на один місяць та палива для опалення на три місяці; ще не зібраний урожай зернових чи фруктів; страхові суми, що не включають відшкодування за конфісковане рухоме майно; та грошові кошти, внесені до страйкового фонду профспілки. Що стосується фермерів, то від виконавчих дій також звільнюються насіння, сільськогосподарське обладнання та машини, необхідні для обробки землі боржника, а також одна корова або інша сільськогосподарська худоба із забезпеченням корму на три місяці.

Авторські права, в тому числі п’ятдесят процентів роялті, також звільнюються від виконавчих дій.

Будь-яке нерухоме майно, що належить боржнику, може підпадати під виконавче провадження, незалежно від його характеру, сільськогосподарського районування, будь-якого права або заборони щодо нього та будь-якої обставини, внесеної до реєстру нерухомого майна.

Сплата витрат і санкцій

Кредитор заздалегідь сплачує всі витрати на виконавче провадження (гонорари судового виконавця, транспортування, зберігання і т.п.). Кредитор може стягувати витрати на виконавче провадження, в тому числі гонорари юристів та судових виконавців, з боржника за допомогою виконавчого провадження.

За невиконання судового наказу можуть накладатися штрафи. При повторному невиконанні наказу суд може дати розпорядження щодо збільшення штрафу. Штраф може накладатися на компанію або її керівництво.

Існує цивільна та кримінальна відповідальність за оманну передачу майна. Цивільний кодекс, Закон про компанії та Кримінальний кодекс мають положення про оманну передачу майна. Оманна передача майна повинна розглядатися як окрема справа, а не в ході виконавчого провадження.

Попередні засоби судового захисту

В Угорщині застосовуються попередні засоби судового захисту. Кредитор може отримати судовий наказ про накладення арешту тільки у випадку, якщо позов було порушено на підставі письмового контракту або документу про прийняття позову, та якщо з позову видно, що якщо кредитор не отримає наказ про накладення арешту, виникне небезпека, що він не зможе стягнути борг. Суддя може вимагати надання повідомлення боржнику та проведення слухання до видачі наказу про накладення арешту. По відношенню до інтелектуальної власності діють спеціальні правила, і заява може бути зроблена в односторонньому порядку. Після видання наказу про накладення арешту він передається судовому виконавцю для виконання.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо рухомого майна

Коли кредитор має право на арешт всього корпоративного майна, він може перетворити арешт всього майна на арешт визначеного майна. Це робиться шляхом надання кредитором боржнику повідомлення про таке перетворення. Черговість накладення арешту на визначене майно визначається відповідно до дати реєстрації застави (за винятком застав майна, придбаних до перетворення майна в корпоративне майно).

Якщо позов не оскаржено (у тому числі, якщо визнання відповідальності підтверджено нотаріально засвідченим документом), виконавчий суд заявляє, що при скороченому виконавчому провадженні кредитор має право на задоволення свого позову, тобто кредитор може взяти участь у виконавчому провадженні з метою виконання свого права на арешт майна. Для цієї цілі правова підстава та сума забезпеченого позову не повинні оскаржуватися. Визнання відповідальності у формі нотаріального запису, який боржник фактично уже здійснює, коли укладає кредитний договір та договір про забезпечення, робить банківський позов здатним до виконання і незаперечним. Суд направляє клопотання кредитора боржнику, і боржник має вісім днів для його оскарження і правового обґрунтування (надання правових підстав). Якщо позов буде оскаржено і боржник надасть докази щодо необхідності такого оскарження, суд може відхилити клопотання кредитора, і кредитор буде вимушений подати свій позов на розгляд до суду. Так чи інакше, виконавче судове рішення може бути оскаржено.

При накладенні арешту на рухоме майно наступним кроком судового виконавця є складення переліку рухомого майна і визначення його вартості шляхом проведення оцінки. Ця оцінка робиться на підставі ринкової вартості майна. Якщо сторони домовилися про оціночну вартість майна, ця вартість матиме обов’язкову силу при здійсненні виконавчого провадження. На вимогу однієї із сторін судовий виконавець уповноважує експерта провести оцінку майна. Після накладення арешту та/ або одержання даних щодо застави на це майно з реєстру застав, судовий виконавець повідомляє утримувачів застави та інші зацікавлені сторони про звернення майна до стягнення.

Рухоме майно повинно продаватися шляхом аукціонного продажу, якщо сторони не домовилися про інший спосіб його продажу. Судовий виконавець сповіщає про проведення аукціонного продажу і оголошує час його проведення. Зацікавлені сторони можуть брати участь в аукціоні особисто чи через агента. Якщо перший аукціон буде невдалим, для реалізації майна необхідно буде провести другий та, при необхідності, третій аукціон. Виручка, отримана від реалізації майна, в першу чергу повинна бути використана для задоволення позовів кредитора.

Важливим моментом для банківської практики є те, що кредитні установи можуть домовитися з боржником про звернення стягнення на застави без відкриття виконавчого провадження. Це означає, що банки можуть відносно швидко задовольнити свої позови. Щоб кредитор міг реалізувати (продати) свою заставу у позасудовому порядку, від повинен укласти з банком та боржником письмовий договір продажу. Цей договір має містити такі положення: визначення мінімальної продажної ціни заставленого предмету та/ або метод калькуляції цієї ціни; визначення періоду, протягом якого застава повинна бути реалізована після закінчення строку її сплати; та правові наслідки нездійснення продажу майна.

Існує три види відчуження майна за борги у позасудовому порядку: спільний продаж заставленого майнового об’єкту; здійснення продажу кредитором та здійснення продажу агентом кредитора. Здійснення продажу майна кредитором дозволяється тільки у випадку, якщо ринкова ціна цього майна зареєстрована або якщо кредитор в комерційних цілях займається наданням кредитів, забезпечених заставами. Офіційно зареєстрованою ринковою ціною вважається, наприклад, ціна, що запропонована на фондовій біржі, або будь-яка інша ціна, що зареєстрована в уповноважених установах згідно з торгівельним порядком. Торговим агентом може виступати ломбард, іпотечна установа, інша кредитна установа або управляючий майном банкрута. В законі не визначається метод, що використовується кредитором чи його агентом при вчиненні виконавчих дій по відношенню до нерухомого майна, але вказується, що вони зобов’язані дотримуватися обережності у поводженні з майном. Кредитор або агент зобов’язаний продати майно за ціною, яке є розумною у даній ринковій ситуації, з урахуванням інтересів боржника. Вибраний метод продажу повинен дати можливість потенційним покупцям надати конкурентні цінові пропозиції.

Якщо продаж буде невдалим, сторони повинні протягом 15 днів домовитися про новий виконавчий період. Якщо це не буде зроблено протягом 15 днів, майно повинно бути повернено боржнику протягом восьми днів. Повернення майнового об’єкту не буде вимагатися, якщо кредитор протягом 15 днів після закінчення восьмиденного періоду знову відкриє процес виконавчого провадження.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо нерухомого майна

Судовий виконавець вносить виконавчий лист, що стосується нерухомого майна, до земельного реєстру. Земельний реєстр вручає повідомлення про здійснення права на арешт майна судовому виконавцю, сторонам та іншим особам, які мають право на це нерухоме майно.

Перш ніж виставити нерухоме майно на продаж, судовий виконавець повинен оцінити його на підставі думки експерту, державного податку та свідоцтва про вартість, виданого не раніше, ніж шість місяців тому. Державний податок, свідоцтво про вартість та/ або оцінка оцінщика повинні показати, чи це нерухоме майно є житловою власністю. Судовий виконавець повідомляє сторони і заставоутримувачів про оціночну вартість нерухомого майна.

Нерухоме майно повинно продаватися з аукціону. Аукціон повинен проводитися протягом 45 днів з моменту реєстрації виконавчого листа. Судовий агент надає повідомлення про проведення аукціону боржнику, кредитору та всім, хто має зареєстровані права на це нерухоме майно. Будь-яка особа, яка внесла судовому виконавцю авансову суму у розмірі 10% від оціночної вартості майна, може брати участь в аукціоні. Якщо запропонована купівельна ціна буде нижчою ніж мінімальна ціна, що запропонована на аукціоні, ця мінімальна аукціонна ціна має бути поступово зменшена до половини оціночної вартості. У випадку житлової власності мінімальна аукціонна ціна не повинна зменшуватися до суми, меншої за 70% від оціночної вартості, якщо це нерухоме майно є основним місцем проживання боржника.

Альтернативно аукціону, судовий виконавець, на вимогу сторін, може продати нерухоме майно покупцю, про якого сторони домовилися, за ціною, рівною принаймні оціночній вартості, встановленій сторонами, без проведення аукціону, але з такими же правовими наслідками.

Якщо при розподілі виручки позов кредитора, забезпечений зареєстрованою заставою, не може бути задоволений, покупець повинен внести завдаток у розмірі купівельної ціни або нерозподіленої її частини плюс проценти протягом 15 днів після звернення до нього судового виконавця з проханням внести такий завдаток.

Якщо другий аукціон буде невдалим, кредитор може внести цінову пропозицію щодо нерухомого майна, рівну половині оціночної вартості, протягом 15 днів після отримання звіту про аукціон. Якщо сума позову кредитора не досягає половини оціночної вартості нерухомого майна, він повинен сплатити надлишкову суму готівкою.

Виручка від аукціону, в першу чергу, повинна бути використана для задоволення кредиторів у порядку черговості. Якщо не всі правомірні претензії кредитора можуть бути задоволені у процесі виконавчого провадження, судовий виконавець повинен скласти план розподілу вирученої суми та надіслати його боржнику, кредитору та зацікавленим сторонам, інформуючи їх про їх право на оскарження. План розподілу виручених коштів  може оспорювати ся шляхом подання апеляції до виконавчого суду.

Закон містить спеціальні положення щодо часу, наданого для звільнення житлової власності. Якщо боржник є фізичною особою, виселення є неможливим в період між 1 грудня та 1 березня. В цей час кредитор може отримати наказ про виселення тільки у тому випадку, якщо було ужито інших заходів, щоб запобігти бездомності боржника. Після закінчення цього періоду судовий виконавець дає розпорядження щодо виселення боржника з житла шляхом відкриття спрощеного виконавчого провадження.

Вищевикладені процедури працюють досить добре, але законодавство містить жорсткі процесуальні граничні строки. На практиці судовий виконавець часто не дотримується граничних строків, і це не має ніяких правових наслідків. Крім цього, призупинення виконавчого провадження стало звичним для судових виконавців у разі неможливості визначення місцезнаходження будь-якого майна боржника. У разі призупинення виконавчого провадження судові виконавці більше не зобов’язані перевіряти бази даних у пошуках майна. Угорські професіонали з питань виконавчого провадження вважають, що цієї проблеми можна уникнути шляхом визначення для судових виконавців граничних строків виконавчого провадження, нездійснення передплати повної суми судовому виконавцю та/ або забезпечення санкцій проти судових виконавців за недотримання ними граничних строків виконавчого провадження.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо грошових коштів та документів

В Угорщині діє удосконалена процедура відкриття виконавчого провадження по відношенню до грошових позовів проти компаній. Банки зобов’язані надати інформацію про те, чи має боржник банківський рахунок та чи цей позов може бути задоволений повністю чи частково.

5. Румунія

Румунія ужила двох важливих заходів для удосконалення системи виконавчого провадження. По-перше, вона забезпечила виконавче провадження незалежними судовими виконавцями, і, по-друге, вона надала судовим виконавцям великі повноваження у прийнятті рішень щодо вчинення виконавчих дій. Після видачі виконавчого листа суддя не займається розглядом заперечень чи спорів. Крім того, боржник або кредитор можуть домовитися про процедуру продажу майна.

Якщо кредитор протягом шести місяців не вчинятиме ніяких дій для виконання судового рішення, судовий наказ про накладення арешту на майно втратить свою силу.

Розслідування щодо місцезнаходження майна

В Румунії не розроблена судова процедура виклику боржників до суду в цілях розголошення інформації про місцезнаходження їх майна. Після видачі судом виконавчого листа судовий виконавець може звернутися до банків з проханням ідентифікувати банківські рахунки боржника, і банки зобов’язані надати всі дані та інформацію про рахунки. Це стосується також інших установ, які володіють інформацією, наприклад, реєстру цінних паперів. Суд і судовий виконавець повинні дотримуватися конфіденційності всієї такої інформації.

Крім того, на вимогу суду або судового виконавця, компанії, що заборгували гроші боржнику, або що утримують майно боржника, зобов’язані надати інформацію, яка може допомогти у зверненні боргу до стягнення.

Також існує система незалежних слідчих, послуги яких можна використати для визначення місцезнаходження майна. Більшість слідчих є колишніми працівниками тайної поліції, і тому межі чи рівень регулювання або контролю їх діяльності не є чітко визначеними для нас.

Вручення судових документів

Судовий виконавець може ввійти до офісу чи житлового приміщення боржника з його дозволу, а якщо йому буде відмовлено у такому дозволі, він може запросити допомоги у судових виконавців. Якщо суд або судовий виконавець вважатимуть це за необхідне, поліцейські або інші відповідні судові виконавці зобов’язані надати допомогу в цілях ефективного виконання процедур виконавчого провадження. Процедури виконавчого провадження не можуть здійснюватися у вихідні і святкові дні, а також в робочі дні між 20:00 до 6:00 , за винятком непередбачених обставин.

Заперечення, апеляційні скарги та відстрочки

Боржники або зацікавлені сторони можуть заперечувати проти видачі виконавчого листа та вчинення будь-яких виконавчих дій. Якщо заперечення стосується виконавчого провадження, відкритого на підставі позасудового виконавчого документу, заперечення може включати засоби захисту, пов’язані з обставинами справи. Заперечення повинні бути подані протягом 15 днів з дати отримання боржником або зацікавленою стороною інформації про факт відкриття виконавчого провадження (за допомогою судових повісток, повідомлення і т.п.), про дату „замороження” доходу третьою стороною або, що стосується тільки третьої сторони, про дату продажу чи передачі майна, по відношенню до якого було розпочато виконавче провадження. Слухання проводитиметься як екстрене засідання. Рішення щодо заперечень не підлягають оскарженню, за винятком тих, як стосуються третіх сторін.

Заперечення не призупиняє виконавче провадження, якщо суд не дасть на це розпорядження і якщо боргове зобов’язання буде сплачено згідно з рішенням суду. Якщо майно, по відношенню до якого вчинялися виконавчі дії, є швидкопсувним, призупинення може вплинути тільки на розподіл виручки з продажу. Якщо заперечення призупинить виконавче провадження і, зрештою, буде відхилене, сторона, яка висунула це заперечення, може бути змушена сплатити компенсацію за збитки, спричинені затримкою виконавчого провадження плюс штраф за недобросовісне заперечення.

Крім права на заперечення по відношенню до деяких дій, боржник або зацікавлена сторона можуть подати окрему скаргу в цілях здійснення своїх прав.

Звільнення від виконавчих дій

Деяке сімейне майно звільнюється від виконавчих дій (наприклад, майно для особистого або домашнього користування, що є необхідним для сім’ї боржника, харчові продукти на період, рівний 2 місяцям, сільськогосподарський інвентар та насіння, необхідне на період до наступного урожаю). Крім цього, заробітна плата та інший регулярний дохід можуть звільнюватися від виконавчих дій тільки у розмірі до 50% від їх чистої місячної суми.

Сплата витрат і санкцій

Кредитор заздалегідь сплачує всі витрати на виконавче провадження. Румунські суди також стягують гербовий збір у розмірі 1% від суми позову. Витрати, в тому числі гербовий збір, можуть стягуватися з боржника шляхом виконавчого провадження.

Кредитор може оскаржити оманну передачу майна шляхом порушення судової справи, але він стикається при цьому з важкою задачею. Кредитор вимагає скасування оманної передачі майна боржником і надання розпорядження, яке б дозволило вчинення виконавчих дій по відношенню до цього майна. Кредитор повинен довести добросовісність продажу. У більшості випадків для кредитора краще порушити проти боржника справу про банкрутство, так як тягар доказів щодо оманної передачі є легшим.

Кредитор може переконати суд накласти на боржника штраф за затримку виконавчого провадження і на судового виконавця за неналежне виконання його обов’язків. Кредитор повинен розглядати протиправні дії третіх сторін шляхом порушення окремої справи. Як зазначалося вище, якщо заперечення призупинить виконавче провадження і, зрештою, буде відхилене, сторона, яка висунула це заперечення, може бути змушена сплатити компенсацію за збитки, спричинені затримкою виконавчого провадження плюс штраф за недобросовісне заперечення.

Попередні засоби судового захисту

Кредитор може отримати попередній засіб судового захисту під час судового процесу по суті позову. Попередній засіб судового захисту може застосовуватися до визначеного нерухомого майна або до всього рухомого майна. Судове розпорядження на надання попередніх засобів судового захисту одержати неважко: кредитор повинен довести, що є ризик продажу майна боржником у період, поки буде тягнутися виконавче провадження, або що боржник робить спроби приховати своє майно. Кредитор повинен довести це, розкривши всі минулі та сьогоднішні дії боржника.

Якщо судове рішення суду першої інстанції включає граничний строк платежу, процедури виконавчого провадження не можуть бути розпочаті до цього граничного строку, поки виконавчий суд не дасть розпорядження щодо негайного відкриття виконавчого провадження на підставі загрози, що у разі відстрочки провадження борг не буде стягнено (через передачу чи розтрату майна і т.п.). У таких випадках кредитор повинен внести судову заставу, а суд має викликати сторони справи для термінового слухання.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо рухомого майна

Виконавче провадження здійснюється у місці, де знаходиться майно. Якщо майно знаходиться під юрисдикцією кількох судів, будь-який із судових виконавців, прикріплений до цих судів, може звертати виконавчий лист до виконання.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо нерухомого майна

Так як часто виникає проблема з реєстрацією майна, кредитор повинен зареєструвати майно до реєстрації застави за судовим рішенням. Якщо кредитор знає місцезнаходження майна, реєстрація здійснюється досить швидко. Реєстрація може проводитися судовим виконавцем.

Після отримання доказів, згідно із розпорядженнями кредитора, судовий виконавець може отримати результати оцінки з тим, щоб встановити мінімальну ціну для продажу майна на торгах.

Виконавче провадження здійснюється у місці, де знаходиться майно. Якщо майно знаходиться під юрисдикцією кількох судів, будь-який із судових виконавців, прикріплених до цих судів, може звертати до виконання виконавчий лист.

Хоча основна справа може бути порушена, наприклад, в Бухаресті, кредитор може залучити до виконавчого провадження судового виконавця із судового округу, де знаходиться майно.

Процес вчинення правових дій по відношенню до нерухомого майна може бути швидким, якщо не будуть подані заперечення та апеляційні скарги, або повільним, якщо заперечення та апеляції боржника та/ або третіх сторін носитимуть агресивний характер. Проти кожної дії судового виконавця може бути висунуто заперечення. Апеляції (оскарження) об’єднуються, і по відношенню до всіх дій судового виконавця може бути надана тільки одна апеляція. Апеляція не призупиняє виконавче провадження, але боржник може попросити суд другої інстанції про його призупинення. Суди не схильні до призупинення виконавчого провадження, особливо, якщо це майно є важливим для підприємства або сім’ї боржника. Суд може виставити перед боржником вимогу внесення застави як умову призупинення виконавчого провадження. Хоча процедури розгляду заперечень є досить швидкими, процес вчинення виконавчих дій може зайняти більше року. 

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо грошових коштів та документів

Для вчинення судових дій по відношенню до банківських рахунків судовий виконавець повинен надіслати до банку запит, і банк зобов’язаний надати йому інформацію про рахунки боржника та їх замороження. Закони про банківську таємницю не застосовуються до судових виконавців, які діють в межах своїх обов’язків.

6. Словенія

У 1998 році Словенія прийняла свій Закон про виконавче провадження (виконання судових рішень). Він змінювався кілька разів в цілях підвищення ефективності виконавчого провадження, збільшення прав кредиторів, обмеження можливостей боржника щодо зволікання при здійсненні провадження та надання судовим виконавцям більше повноважень в цілях забезпечення їх незалежності. Як зазначено в Розділі 2 цього документу, одна із реформ повинна призвести до використання послуг незалежних судових виконавців.

Процедура починається з подачі клопотання про здійснення виконавчого провадження. Суд видає наказ про відкриття виконавчого провадження, і судовий виконавець конфісковує та продає майно, здійснює передачу позовів, а також реалізовує цінні папери та інші права власності. Строк завершення виконавчого провадження не визначається, але всі процедури його повинні „проводитися без зволікання”.

Перед Словаччиною повстала проблема накопичення нерозглянутих судових справ за кілька років. Останнім часом Європейський суд з прав людини у Страсбурзі виніс кілька вердиктів проти Словенії через проблему присудження компенсацій „жертвам” затяжних судових процесів. У 2004 році більша частина всіх нерозглянутих справ, тобто 42%, припадала на справи, що вирішувалися шляхом виконавчого провадження. Деякі зміни здійснюються як частина Урядового Проекту Lukenda, названого так за назвою однієї із справ з питань прав людини.

Слід відмітити, що більшість виконавчих проваджень проводиться згідно із розпорядження, виданими суддею, судовим експертом чи судовим чиновником.

Розслідування щодо місцезнаходження майна

Кредитор може подати до суду заяву з вимогою, щоб боржник провів інвентаризацію свого майна. Кредитор повинен довести, що запропоновані виконавчі заходи не можуть задовольнити його позов. Суд може дати розпорядження, згідно з яким боржник повинен буде в будь-який час протягом здійснення виконавчого провадження надати опис свого майна, а також перелік майна, яким боржник розпоряджався в останній рік, та майна, відчуженого на користь чоловіка чи дружини протягом останніх трьох років. Якщо боржник не надасть опис майна до граничного строку, встановленого судом, або надасть неправдиву інформацію, суд повинен буде призначити слухання, на якому боржника будуть під присягою допитувати на предмет його майна і доходу. На боржника, який не з’явиться на слухання, буде накладено штраф. Але юристи кредитора вважають, що ця процедура є малокорисною, так як на практиці правдивість свідчень боржника не контролюється. Суди не люблять цю процедуру і не наполягають на її виконанні боржником.

Суд, судовий виконавець або кредитор, який доведе, що в нього є виконавчий документ, можуть зробити запит щодо місця і дати народження боржника, ідентифікаційного номеру та номеру платника податку, адреси, місця роботи, інформації про позови, частки участі в капіталі, акцій та інших цінних паперів, рухомого та нерухомого майна, кількості рахунків, на яких він має кошти, та щодо іншої інформації, яка необхідна для подання заяви на виконавче провадження і здійснення виконавчих дій.

Урядові установи та підприємства повинні, за розпорядженням суду, безкоштовно надати дані, що стосуються боржника, його рухомого і нерухомого майна та активів, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення виконавчого провадження. Отже, пенсійна та податкова агенції повинні на вимогу надати інформацію про місце роботи, реєстр цінних паперів повинен надати дані щодо портфеля цінних паперів, а банк повинен надати інформацію щодо банківського рахунку. Реєстри нерухомого майна комп’ютеризовані, і доступ до них є платним. Кредитор може проводити пошук за ім’ям боржника. Інформація щодо номерів рахунків юридичних осіб та їх стану (чи вони „заморожені”) є загальнодоступною у реєстрі операційних (розрахункових) рахунків на веб-сайті Банку Словенії (http://www.bsi.si).

Якщо кредитор має виконавчий документ, він може провести власне розслідування щодо роботодавців, частки акцій і т.п. Якщо кредитор здійснює процесуальні дії на підставі автентичного документу, він не має права робити пошук, і у такому випадку суд у письмовій формі звертається за інформацією до банків, реєстру цінних паперів та агенції соціального захисту. Цей тягар покладається на суди, так як вони не можуть сплачувати за ці послуги і мають недостатню кількість персоналу.

Вручення судових документів

Виконавчі дії повинні вчинятися в робочі дні вдень, якщо це не завдає кредиторам невиправних збитків. Виконавчі дії у місці проживання боржника у його відсутність повинні вчинятися в присутності принаймні двох свідків. Судовий виконавець зобов’язаний здійснювати прямі виконавчі дії, незалежно від фактично існуючих чи правових перешкод, якщо інше не буде наказано судом.

При необхідності судовий виконавець може удаватися до допомоги поліції.

Якщо існує один кредитор, виплата виручки з продажу здійснюється судовим виконавцем. При участі двох чи більше кредиторів питання розподілу виручки з продажу та сплати відшкодування кредиторам вирішується судовим наказом.

Заперечення, апеляційні скарги та відстрочки

Боржник може подати заперечення проти судових наказів, в тому числі проти наказу, згідно з яким видається виконавчий лист. Заперечення повинно містити підстави його подання, підтверджені доказами. Суд, який дав наказ, проти якого було подано заперечення, повинен заслухати його і встановити порядок розгляду.

Заперечення, подане проти наказу, згідно з яким було видано виконавчий лист, на підставі автентичного документу, може вимусити суд скасувати виконавчий лист та будь-які виконавчі дії, а суд може чи заслухати докази щодо позову, чи передати справу на розгляд до суду належної юрисдикції. Проте, якщо боржник не викладе підстави поданого ним заперечення, або подасть їх надто пізно, або якщо вони будуть неповними чи неприйнятними, суд повинен буде відхилити це заперечення чи зняти його з розгляду.

Боржник може оскаржити будь-які судові розпорядження (накази) протягом восьми днів з дня їх вручення (або протягом трьох днів, якщо вони видані на підставі векселю чи чеку). Судові рішення щодо апеляційних скарг є остаточними і не можуть оскаржуватися. Проти видачі виконавчого листа може подаватися тільки заперечення, але не апеляційна скарга.

Треті сторони можуть подати заперечення проти виконавчого наказу на підставі свого права на майно, по відношенню до якого вчиняються виконавчі дії. Такі заперечення можуть бути подані у будь-який час до завершення виконавчого провадження. Кредитор матиме вісім днів для надання відповіді. Якщо кредитор виступить проти заперечення, суд повинен буде відхилити це заперечення, а третя сторона матиме 30 днів для порушення судової справи в цілях доведення неприйнятності виконавчих дій по відношенню до цього майна. Такі цивільні судові справи повинні розглядатися ”у першочерговому порядку та без зволікання”.

Якщо виконавчі дії вже вчинено, боржник може подати заяву на зустрічне виконавче провадження, намагаючись повернути собі виручку, отриману в результаті виконавчого провадження. Підстави для відкриття зустрічного виконавчого провадження включають зміну, анулювання або скасування виконавчого документу, виконавчого листа чи судового наказу про неналежне вчинення виконавчих дій. Заява на відкриття зустрічного виконавчого провадження повинна бути подана протягом трьох місяців з дати виявлення підстав для цього. Кредитор має вісім днів для надання відповіді на заяву щодо відкриття зустрічного виконавчого провадження.

Співвласник майна, що підпадає під виконавче провадження, частка власності якого не перевищує 50% загальної вартості майна, не може звертатися з клопотанням щодо нездійснення виконавчих дій по відношенню до його частки власності, але має право на сплату своєї частки із суми, отриманої від продажу майна, пропорційно до продажної ціни або оціночної вартості майна (в залежності від того, яка з них є вищою) раніше всіх інших кредиторів та до відшкодування затрат. 

Боржник або третя сторона можуть також подати заяву на повне або часткове призупинення виконавчого провадження. Боржник повинен довести, що при продовженні виконавчого провадження він може зазнати таких серйозних збитків, які переважать збитки кредитора, понесені у разі призупинення виконавчого провадження. Боржник також повинен підтвердити, що він подав заяву на анулювання чи інше оскарження дійсності основного боргу, виконавчого листа, іншого документу, зверненого до виконання, або дій, вчинених під час виконавчого провадження. Третя сторона може тільки довести, що вона може понести значні збитки. Суд може вимагати від боржника або третьої сторони внесення застави як умови призупинення виконавчого провадження.

Потенційно існує багато підстав для заперечень, призупинення та оскарження, зокрема, що стосується можливих заперечень третьої сторони. Таким чином, виконавче провадження може бути тривалим і дорогим, і це є однією з причин накопичення нерозглянутих справ, зокрема, у Люблянському суді (70 000-80 000 справ) та Маріборському суді. Словенія намагалася обмежити подані оскарження оскарженнями судових рішень і не приймати на розгляд оскарження щодо судових наказів, але Верховний Суд опротестував законодавство і прийняв постанову про оскарження судових наказів.

Звільнення від виконавчих дій

При відкритті виконавчого провадження проти підприємств (в тому числі проти юридичних осіб та одноосібних власників) під виконавчі дії не підпадають такі об’єкти: машинне обладнання та інші виробничі засоби у мірі їх необхідності для ведення бізнесу боржником та сировина у кількості, необхідній для одного виробничого тижня, якщо ці об’єкти не були куплені в борг.. 

При відкритті виконавчого провадження проти фізичних осіб під виконавчі дії не підпадають: дохід від передбачених законом прожиткових засобів або допомога за інвалідністю, соціальна допомога та допомога на дітей, особисті речі, необхідні боржнику чи членам його сім’ї, харчові продукти та опалювальні засоби, необхідні на період 6 місяців, тварини та сільськогосподарська земля, будівлі та механізми, що необхідні фермеру (якщо вони не підпадають під іпотеку) та предмети, необхідні боржнику для здійснення професійної діяльності, якщо все це не було куплено в борг. Крім того, від виконавчих дій звільнюються без обмеження: весільні обручки та інші особисті речі; пристрої, необхідні для інвалідів; речі, що не підпадають під юридичні операції; мінеральні та інші природні ресурси; приміщення та обладнання, необхідні державним або місцевим автономним громадам; приміщення, пристрої чи засоби, що необхідні боржнику для виконання державної служби. Арешту може підлягати заробітна плата та пенсія, що перевищує мінімальну заробітну плату, у сумі до двох третіх доходу.

При виникненні спору, чи підпадає певний предмет під звільнення від виконавчих дій, спір вирішується судом.

Боржник також може вимагати видачі судового наказу, який обмежує вчинення виконавчих дій по відношенню до певного майна.

Сплата витрат і санкцій

Витрати і збори повинні сплачуватися кредитором заздалегідь. Всі витрати і збори можуть стягуватися шляхом здійснення виконавчого провадження. Шкала зборів надається в Законі про судові збори і прив’язується до вартості позову.

Суд може накласти штраф на боржника, який приховує ушкоджує чи знищує своє майно у невиконання судового рішення, здійснює дії, які можуть завдати збитків кредитору та заважати судовому виконавцю, або дії, що суперечать наданому наказу про правовий захист позову.

Оманна передача майна повинна розглядатися як окрема цивільна справа, а не в ході виконавчого провадження. Підстави цього викладені в Законі про зобов’язання. У випадку банкрутства тягар зобов’язань є легшим.

Попередні засоби судового захисту

У Словенії попередні засоби судового захисту є доступними і досить часто використовуються. Позивач у цивільній судовій справі або кредитор у виконавчому провадженні може отримати судовий наказ про накладення арешту за грошовим позовом або за негрошовим позовом. Щоб убезпечити грошові позови, суд може видати наказ щодо арешту рухомого майна, судової заборони, передачі чи іпотеки нерухомого майна, рухомого майна, позовів, коштів чи платежів (в тому числі дати банку чи іншій організації розпорядження не здійснювати сплату з рахунка боржника на рахунок боржника чи будь-якої іншої особи). Щоб убезпечити грошові позови, суд може накласти заборону на передачу або іпотеку предмету рухомого чи нерухомого майна, заборонити боржнику вчиняти будь-які дії, які могли б завдати збитків кредитору, або заборонити йому вносити будь-які зміни до майна, щодо якого подано позов.

Тільки суди мають право надавати засоби судового захисту. До будь-якого майна боржника можуть застосовуватися забезпечувальні заходи, наприклад, до грошових коштів на банківських рахунка, рухомого майна, зареєстрованих транспортних засобів, нерухомого майна та інших майнових прав. Роль судового виконавця у цій процедурі полягає у здійсненні дій, спрямованих безпосередньо на охорону рухомого майна (наприклад, взяти майно на зберігання або скласти інвентарний опис майна) або на забезпечення здійснення боржником певних дій.

Щоб отримати попередній засіб судового захисту для убезпечення грошового позову, кредитор повинен довести наявність позову чи вірогідність його виникнення, а також існування ризику передачі, приховування чи іншого розпорядження майном, яке унеможливить чи суттєво ускладнить звернення позову до виконання. Кредитор повинен показати попередні дії боржника і довести, що він приховав майно, або що майно готується до продажу. Суди вимагають довести наявність конкретної загрози таких дій.

Період дійсності забезпечувальних заходів визначається судом у наказі. Якщо цей захід надається до подачі скарги або до початку будь-якого іншого судового процесу, або якщо цей захід надається для убезпечення позову, який ще не було порушено, суд встановлює граничний строк відкриття судової справи або подачі скарги. Якщо кредитор не подасть скаргу чи не відкриє судову справу до цього граничного строку, суд припинить процедуру.

Боржник може подати заперечення проти попереднього забезпечувального заходу протягом восьми днів з моменту вручення наказу. Боржник або кредитор може протягом восьми днів після вручення наказу подати оскарження проти рішення суду, що стосується заперечення, або проти наказу, яким суд, який видав цей наказ, відхиляє заяву на надання попереднього заходу. Як правило, заперечення і скарги не впливають на призупинення процедури; проте, на практиці суди фактично призупиняють виконавче провадження, зазвичай, коли по відношенню до майна існують позови третьої сторони. Частіше суд не видає наказ про призупинення виконавчого провадження, а просто не вчиняє ніякі дії в період розгляду заперечення чи оскарження.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо рухомого майна

Виконавчі процедури по відношенню до рухомого майна включають арешт, оцінку і продаж майна та здійснення сплати кредитору із суми, отриманої від продажу.

У заяві на отримання виконавчого листа кредитор не повинен вказувати місцезнаходження майна. У заяві на відкриття виконавчого провадження кредитор може просити тільки про арешт та оцінку майна, що дає кредитору час для визначення місцезнаходження майна. Проте, у цьому випадку він зобов’язаний подати заяву на продаж майна протягом трьох місяців з моменту арешту та оцінки майна, інакше суд призупинить виконавче провадження.

Арешт і заборона відчуження майна реєструється в реєстрі застав або іншому прийнятному реєстрі. Перш ніж накласти арешт на майно, судовий виконавець вручає боржнику виконавчий лист, вимагає здійснити сплату та повідомляє його про час і місце накладення арешту на майно. При накладенні арешту судовий виконавець повинен віддавати перевагу неоскарженому майну та майуо, яку буде найлегше продати. Накласти арешт на майно, що знаходиться у власності третьої сторони, можна тільки за домовленістю із третьою стороною.

Якщо при накладенні арешту не було виявлено ніякого майна, по відношенню до якого можна було б вчинити виконавчі дії, або якщо арештованого майна виявилося недостатньо для сплати позову кредитора, кредитор має право звертатися до судового виконавця з проханням про повторне накладення арешту на майно стільки разів, скільки йому потрібно, протягом одного року з дня першої спроби накладення арешту.

У більшості випадків арештоване майно маркується і залишається в приміщеннях боржника, і боржнику забороняється розпоряджатися арештованим майном. Після накладення арешту, судовий виконавець повинен оцінити майно. На вимогу сторони, оцінка може проводитися судовим оцінщиком після здійснення нею сплати. Якщо оцінки носять суперечний характер, середня величина буде використовуватися як оціночна сума, якщо суд не визначить інше. Цей наказ не може оскаржуватися. Судовий виконавець повинен підготовити протокол про накладення арешту, опис арештованих майнових об’єктів, їх оціночну вартість, звіти сторін та третіх сторін, а також визначити місце зберігання та відповідальну особу.

Продаж майна може здійснюватися через п’ятнадцять днів після накладення арешту, якщо боржник не погодиться на більш ранній продаж чи якщо майно є швидкопсувним. Судовий виконавець повинен визначити метод продажу, маючи на меті досягнення максимально високої продажної ціни. Публічний аукціон проводиться, якщо майно має суттєву вартість і очікується, що продажна ціна буде вищою ніж оціночна вартість майна. Судовий виконавець повинен повідомити кредитора і боржника про дату, час і місце проведення аукціону. На першому аукціоні або до моменту проведення продажу іншим методом мінімальна продажна ціна буде дорівнювати оціночній вартості майна. При необхідності проведення другого аукціону або продажу мінімальна продажна ціна буде становити дві третіх оціночної вартості майна. Кредитор може звернутися з проханням щодо проведення другого аукціону або подовження періоду продажу. Якщо майно не буде продано, воно повертається боржнику. Якщо воно буде продано та існує тільки один кредитор, розподіл вирученої суми здійснюється судовим виконавцем. При участі двох чи більше кредиторів питання розподілу виручки з продажу та сплати відшкодування кредиторам вирішується судовим наказом.

Виконавче провадження по відношенню до рухомого майна здійснюється у суді, до округу якого відноситься місце проживання боржника або, якщо майнові об’єкти визначено, - у суді, до округу якого відноситься місце, де знаходиться майно.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо нерухомого майна

Здійснення  права на арешт та виконання судових рішень по відношенню до нерухомого майна є найдовшою і найдорожчою процедурою виконавчого провадження. Вона включає судовий контроль протягом усього процесу провадження та численні підстави для подання заперечень та оскаржень з боку боржників та третіх сторін (вони включають виконавчий лист, визначення вартості, продаж, розподіл і т.п.). Незалежні судові виконавці грають обмежену роль у цьому процесі.

Виконавчі дії по відношенню до нерухомого майна вчиняються шляхом внесення виконавчого листа до земельного реєстру, оцінки майна, продажу майна, та здійснення сплати кредиторам з виручки, отриманої з продажу. Разом із заявою на отримання виконавчого листа кредитор повинен надати витяг із земельного реєстру, що підтверджує внесення майна до земельного реєстру та приналежність боржнику частки цього майна.

Протягом восьми днів з моменту вручення виконавчого листа боржник може подати заяву на застосування іншого виконавчого заходу, і кредитор має вісім днів для надання відповіді. Судовий наказ на може оскаржувати ся.

Виконавчий лист вноситься судом до земельного реєстру. Інші кредитори, що мають застави на майно, можуть приєднатися до виконавчого провадження.

Суд визначає вартість майна на підставі оцінки експерта. Сторона може звернутися із заявою про повторну оцінку майна принаймні за вісім днів до слухання на предмет продажу майна, якщо це прохання буде підкріплено поточною оцінкою майна. На слуханні суд видасть наказ стосовно вартості майна. Наказ може оскаржуватися, і будь-який кредитор може подати заяву на призупинення виконавчого провадження, якщо оціночна вартість буде надто малою, щоб покрити вартість позову.

Після видачі наказу щодо вартості майна суд повинен видати наказ про продаж майна з визначенням методу продажу, умов і часу продажу, якщо він буде здійснюватися через аукціон. Наказ вивішується на дошці оголошень або доводиться до відома у інший спосіб, який не суперечить місцевим звичаям та прийнятій практиці. Кредитор може також опублікувати наказ у засобах масової інформації за рахунок кредитора. Продаж буде здійснюватися шляхом публічного аукціону, якщо сторони і заставоутримувачі не домовляться письмово про приватний продаж. Учасники аукціону, крім кредитора, повинні внести депозит у розмірі 10% від оціночної вартості майна. Якщо на аукціоні є присутнім тільки один покупець, суд може продовжувати продаж або відкласти слухання. На першому аукціоні або до моменту проведення продажу іншим методом мінімальна продажна ціна буде дорівнювати оціночній вартості майна. При необхідності другий аукціон або продаж буде проводиться принаймні через 30 днів після першого слухання, і мінімальна продажна ціна становитиме 50% від оціночної вартості майна. Сторони можуть домовитися про продаж за ціною, що становить менше половини оціночної вартості. Якщо майно не буде продано, кредитор може вимагати проведення третього аукціону протягом шести місяців, на якому мінімальна продажна ціна становитиме 50% від оціночної вартості майна, або майно буде повернено боржнику.

Якщо майно буде продано та існує тільки один кредитор, розподіл вирученої суми здійснюється судовим виконавцем. При участі двох чи більше кредиторів питання розподілу виручки з продажу та сплати відшкодування кредиторам вирішується судовим наказом. Після продажу суд видасть наказ про передачу права власності на майно. Потім суд проведе слухання щодо розподілу суми, отриманої з продажу, під час якого суд дасть наказ про сплату.

Боржник, який займає квартиру разом із сім’єю, може залишатися в ній як орендар протягом трьох років після дати продажу, якщо ця квартира не була заставлена в рахунок боргу.

Головний заставоутримувач може після аукціону запропонувати ціну, порівнянну з ціною на аукціоні, або що перевищує найвищу запропоновану ціну. Учасник аукціону, який запропонував найвищу ціну, має шанс перевищити цінову пропозицію заставоутримувача.

Виконавче провадження по відношенню до нерухомого майна здійснюється у суді, до округу якого відноситься місце, де знаходиться майно.

Здійснення права на арешт та виконання судових рішень щодо грошових коштів та документів

Вчинення виконавчих дій по відношенню до банківських рахунків є найлегшим засобом виконання рішення, іншого виконавчого документу або автентичного документу.

Вчинення виконавчих дій по відношенню до грошового позову повинно здійснюватися шляхом накладення арешту та передачі до суду. Судовий виконавець вручає рішення про накладення арешту на кошти боржника боржника, і боржнику боржника забороняється сплачувати позов боржника. Кредитор може звернутися до суду з вимогою, щоб боржник боржника заявив, чи він підтверджує позов та чи цей позов є умовним.

Заява на видачу виконавчого листа щодо вчинення виконавчих дій по відношенню до банківських рахунків включає назву банку та номер рахунку, якщо кредитор не доведе, що у нього не було ніякої можливості дізнатися реквізити банку. Якщо кредитор не зміг знайти реквізити банку, він може вказати банки, до яких суд повинен зробити запит щодо інформації про рахунок(и) боржника. Виконавчий лист щодо грошових коштів на банківському рахунку включає наказ банку заморозити активи боржника на суму зобов’язання та виплатити кошти кредитору. Банк повинен надати суду або кредитору, який довів своє законне право на одержання інформації, адресу, дані про місце роботи, інформацію про позови, частку участі у капіталі, акції та інші цінні папери, рухоме і нерухоме майно, кількість рахунків, на яких знаходяться активи, платіжні організації та іншу інформацію, необхідну для підготовки заяви на здійснення виконавчого провадження і вчинення виконавчих дій. Кредитор повинен довести своє законне право шляхом надання виконавчого документу.

Якщо, згідно з автентичним документом, кредитор подасть заяву на здійснення виконавчих дій по відношенню до майна боржника банками, кредитор не буде зобов’язаний надавати у заяві на здійснення виконавчого провадження інформацію про організацію, в якій боржник утримує майно чи має рахунок. У такому випадку суд повинен зробити запит до кредитора.

Суд повинен передати виконавчий лист щодо здійснення виконавчих дій по відношенню до цінних паперів до центральної розрахункової палати, що займається цінними паперами, а розрахункова палата повинна зареєструвати наказ щодо здійснення виконавчого провадження по відношенню до цінних паперів, накладаючи цим арешт на цінній папери і заморожуючи право розпорядження ними. Арешт на цінні папери, які можуть передаватися, накладається шляхом арешту свідоцтва і передачі його до суду. Суд дає розпорядження щодо продажу цінних паперів, і цінні папери, що котуються на фондовій біржі, повинні продаватися брокером.

Виконавчі дії по відношенню до частки партнера можуть вчинятися шляхом накладення арешту на цю частку та її продажу. Арешт накладається судовим наказом, який забороняє боржнику розпоряджатися цією часткою і також вручається компанії.

Якщо накладається арешт на позов проти третьої сторони, він може бути переданий кредитору для стягнення заборгованих сум, наприклад, платежів, належних до сплати за векселем. Кредитор не отримує ніякого права на укладення документу про передачу або інше розпорядження позовом. Надлишкові суми, що перевищують борг, повинні зберігатися у суді.

Виконавче провадження по відношенню до грошового позову здійснюється у суді, до округу якого належить місце проживання боржника.

РОЗДІЛ 2: ВИКОРИСТАННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ СУДОВИХ ВИКОНАВЦІВ

A. Коротка характеристика та аналітичні висновки щодо діючих систем незалежних судових виконавців у Південно-східній Європі

1. Болгарія

A. Природа професії судових виконавців

У Болгарії була створена подвійна система - державних та незалежних судових виконавців. Система державних судових виконавців була залишена без змін, а нагляд та управління державними суддями (які функціонують як судові виконавці та знаходяться у штаті Міністерства юстиції і призначаються до окружних судів) залишається під відповідальністю Міністерства юстиції. Проте в той же час нове законодавство, яке набуло чинності у 2005 році, створило цілком нову систему незалежних судових виконавців, які існують на змагальних засадах із державними виконавцями. Кредитор, який позивається щодо свого боржника, має право вибору чи то найняти незалежного судового виконавця, чи то вимагати у державного судді, який знаходиться на території своєї юрисдикції, провадити примусове виконання рішення по його справі. Подібним чином державний суддя має право вибору призначати виконавцями судових рішень, що стосуються публічних позовів, незалежних судових виконавців, якщо суддя, на свій розсуд, цього забажає.[6]

Чітко зрозумілий той факт, що професія незалежного (приватного) судового виконавця (надалі – “НСВ”), відповідно до чинного законодавства, є виключно приватною (незалежною від державних органів) діяльністю. У законодавстві чітко визначено, що НСВ виконує свої функції лише після надання йому доручення державним повноважним органом,[7] а держава, в свою чергу, різноманітними шляхами контролює та регулює діяльність НСВ. Перелік напрямків діяльності в яких НСВ може брати участь чітко визначений у законодавстві - вповноважуючи одних, дозволяючи іншим та забороняючи третім. У професії незалежних судових виконавців діє система обліку, моніторингу, інспектування та дисциплінарної відповідальності. Професія НСВ одночасно передбачає членство у професійній Палаті, організаційну структуру та функції якої детально викладено у законодавстві. Також, на НСВ накладаються й інші додаткові зобов’язання.

Щодо державних судових виконавців (суддів), то згадані види наглядового контролю, за законодавством, не застосовуються (хоча до них можуть бути застосовані подібні адміністративні заходи), і державні судові виконавці не можуть бути членами Палати незалежних судових виконавців. Навзамін цьому, державні судові виконавці повинні відповідати існуючим внутрішнім адміністративним вимогам Міністерства юстиції. Як було і у попередньому законодавстві, державні судді продовжують фінансуватися з державного бюджету, в той час, коли незалежні судові виконавці не отримують коштів з держбюджету, окрім тієї частини бюджету, що розрахована на виплату аліментів, утримання для дітей та виплату заробітної плати. Дохід, отриманий від діяльності державних суддів (звичайно, не включаючи ті фонди, що були зібрані від імені своїх клієнтів), повертається до державного бюджету тоді, як сплачений гонорар на користь незалежних судових виконавців залишається у їх розпорядженні (за виключенням суми, сплаченої на податок). Проте гонорар, який отримують незалежні судові виконавці ідентичний тому, що сплачується за послуги державним суддям.

Оскільки НСВ вважаються приватними юристами, то на них лежить публічна відповідальність. Таким чином, являючись частиною процесу відбору потенційних новачків у професії судового виконавця, Палата незалежних судових виконавців оцінює спроможність кандидата щодо “публічної довіри” та надає рекомендації Міністерству юстиції стосовно цього питання, яке, навпаки, вирішує, хто із кандидатів заслуговує, а хто не заслуговує публічної довіри.

Хоча, на даний час, у Болгарії діє двояка система виконавчого провадження, основною метою запровадження такої двоякої системи було встановлення того, яка із діючих альтернативних моделей – незалежні судові виконавці, чи державні судді – найкращим чином справляться із своїм завданням (краще забезпечать публічні потреби). Таким чином очікується, що колись в майбутньому (строк у законодавстві не встановлений) буде вибрана одна з моделей як домінуюча, базуючись на потребах ринку, тоді іншу модель буде ліквідовано. Болгарія не планує підтримувати одночасно дві діючі моделі на однаковому рівні.

B. Діяльність незалежних судових виконавців

Від незалежних судових виконавців вимагається, щоб вони виконували всі примусові дії щодо боржника з метою забезпечення виконання судового рішення.[8] Подібним чином НСВ зобов’язані застосовувати примусові заходи проти закладеного майна”„за дорученням заставоутримувача, за заявою якого була розпочата справа про застосування примусових дій.” Оскільки, незалежні судові виконавці можуть діяти лише в певному регіоні, який знаходиться під юрисдикцією місцевого суду, то і братися судові виконавці можуть лише за справи, які підпадають під юрисдикцію місцевого суду.

На додаток до цієї головної діяльності, незалежним судовим виконавцям дозволено займатися й іншою професійною діяльністю. Після отримання доручення позивача, незалежний судовий виконавець може запропонувати наступні послуги:

<  Розпочати слідчі дії щодо встановлення статусу власності боржника, у зв’язку із застосуванням примусових дій, які повинен вчинити НСВ;

<  Діяти в якості власника описаного майна, у зв’язку із застосуванням примусових дій, які повинен вчинити НСВ;

<  Діяти в якості управляючого іпотечною власністю, у зв’язку із застосуванням примусових дій, які повинен вчинити НСВ;

<  Діяти в якості посередника між кредитором та боржником, у зв’язку із застосуванням примусових дій, які повинен вчинити НСВ;

<  Вручати повістки та процесуальні документи, у зв’язку із застосуванням примусових дій, які повинен вчинити НСВ;[9]

На додаток до вищезазначених послуг, щодо застосування примусових заходів, стосовно заяви про застосування примусових дій, НСВ мають також право конфісковувати, передавати, чи продавати заставлене майно.[10]

І нарешті, є певні види діяльності, в яких незалежним судовим виконавцям не можна приймати участі. А саме:

<  Бути членом Парламенту, входити до складу керівників міської мерії, бути міністром, чи муніципальним радником.

<  Бути працівником, чи керівником офіційного, державного чи муніципального органу.

<  Бути службовцем – таким чином не дозволяється НСВ працювати в якості службовців кредитних інституцій таких, як банки.

<  Займатися адвокатською практикою.

<  Бути нотаріусом, чи повіреним у правах.

<  Займатися іншою комерційною діяльністю, чи бути у керівному чи наглядовому складі будь-якої комерційної компанії чи кооперативу.

C. Конкурентне середовище серед незалежних судових виконавців

Незалежні судові виконавці знаходяться у конкурентному середовищі. По-перше, головними їхніми конкурентами є державні судові виконавці. Будь-яка із сторін, що подає заяву про судове провадження, має право вибору між державними суддями та незалежними судовими виконавцями. В цілому, державні та незалежні судові виконавці конкурують один з одним на прозорих умовах, в тому розумінні, що гонорари, які стягують державними виконавцями, є ідентичними до мінімальних гонорарів, які можуть витребувати незалежні судові виконавці. Державні та незалежні судові виконавці є у кожному судовому окрузі. Таким чином, для більшості клієнтів є можливість зробити більш-менш осмислений вибір між державними та незалежними судовими виконавцями. Однак, існують теоретичні прогнози, що колись в майбутньому інститут державних виконавців буде ліквідовано, таким чином зникне джерело конкурентного тиску на незалежних судових виконавців.

У даному конкурентному середовищі справи у незалежних судових виконавців, здається, йдуть непогано. Вперше незалежних судових виконавців допустили до практичної діяльності у квітні 2006 року. За період із квітня по листопад 2006 року кількість клієнтів, яким була надана послуга незалежними судовими виконавцями, становила близько 20 тисяч, в той час, коли державні судді надали послуги приблизно у 7 тисячах справ. Ці статистичні дані наводять на думку про те, що у своєму початковому періоді незалежні судові виконавці були більш привабливішими для своїх клієнтів.

На додаток до конкуренції від державних виконавців, незалежні судові виконавці конкурують із іншими незалежними судовими виконавцями. Закон Болгарії „Про незалежних судових виконавців” обмежує кількість судових виконавців і забороняє необмежену конкуренцію між ними. Проте закон встановлює чіткий намір організувати конкурентоспроможне середовище між ними.

Діяльність НСВ обмежується певним районом, де знаходиться окружний суд, під юрисдикцію якого віднесено НСВ.[11] У законі не зазначається, що НСВ мають будь-які повноваження діяти поза межами юрисдикції свого району (за виключенням певних обставин таких, як тимчасова заміна судового виконавця, який тимчасово не може виконувати свої зобов’язання, у іншому районі).[12] Таким чином судовий виконавець уповноважується займатися лише тими справами, які належать до юрисдикції окружного суду або іншими справами в межах округу.[13] Отже, судові виконавці можуть конкурувати лише із тими судовими виконавцями, які знаходяться у тому ж самому окрузі.

Кількість судових виконавців в окрузі обмежується внутрішньою конкуренцією. У Статті 8 говориться: “Стосовно певного регіону створюється одна позиція незалежного судового виконавця на кожні 30 000 мешканців.” На практиці це означає, що в окрузі кількість судових виконавців може коливатися від 4 до 50 чоловік; у місті Софія, наприклад, найбільша кількість судових виконавців. Звідси очевидно, що із зростанням кількості населення може збільшуватись кількість судових виконавців, що й передбачено у законі. Також варто зазначити, що вибір кількісного складу суду не залишений на власний розсуд будь-якої із сторін, яким могли б надати право на такий вибір – Палата, Міністерство юстиції та окружний суд.

Як насправді організувати конкурентне середовище серед судових виконавців? Зокрема, це залежить від відстані офісів судових виконавців один від одного та можливості додаткових витрат, що лягають на плечі клієнтів, пов’язаних із витратами на дорогу судових виконавців до власності боржника. Інформації щодо фізичної відстані в окрузі, або щодо принципу розташування судових виконавців в окрузі на даний час немає. Якщо відстані в окрузі доволі великі і для їх подолання стягуватимуться додаткові витрати з клієнтів, то цілком ймовірно, що судові виконавці, офіси яких знаходяться на допустимій відстані в порівнянні з іншими судовими виконавцями, матимуть маленькі місцеві монополії. Це, можливо, вплине чи то на ціну послуг, що надаються клієнтові[14], чи то на якість самої послуги.

Попри вимоги законодавства стосовно того, що судові виконавці мають лише окружну юрисдикцію, все ще залишається можливість, за законодавством, організації асоціації судових виконавців, що діятиме на території всієї країни – або, навіть, по усьому світі. Стаття 30 Закону “Про незалежних судових виконавців” дозволяє НСВ ставати партнерами та діяти спільно. У законі не зазначаються вимоги, щоб НСВ – партнери мали спільну окружну юрисдикцію. Законом передбачається, що НСВ – партнери можуть спільно працювати у справі, яка вимагає діяльності у кількох округах – наприклад, проти боржника, майно якого розташоване у декількох округах, або надаючи послугу клієнтам (таким, як комунальні підприємства чи продавці споживчих товарів) діяльність яких знаходиться у більш, ніж одному окрузі. Таким чином, законодавство залишило відчинені двері для розвитку фірм на всій території країни, що пропонують послуги судового виконання рішення по всій країні. Проте закон обмежує форми цих компаній, зазначаючи, що це мають бути товариства і що судові виконавці не повинні бути його співробітниками. Вид цієї послуги (незалежне виконання судових рішень), включаючи національні асоціації чи товариства судових виконавців, дістало розповсюдження на певній частині Західної Європи (із дещо різними юридичними особливостями у кожній із країн), що допомогло знизити витрати та підвищити якість надаваних послуг.

D. Умови набуття статусу судового виконавця та виходу з нього.

За законом існують обмеження щодо кількості судових виконавців, які можуть займатися практичною діяльністю і навіть більше, не всі кандидати, що пройшли кваліфікаційний відбір, можуть бути допущені. Навпаки, закон визначає кількість цих місць, тому повинна бути створена саме така кількість місць; і аж ніяк не менше.[15]

Процес набуття статусу судового виконавця має певні обмеження, і, загалом (хоча і не повністю), анонімний та організований таким чином, щоб бути безпристрасним і рівноправним. Після того, як Міністр юстиції оголосить про відкриття для обслуговування певного округу, Комітет з питань конкуренції (який виступає від імені Міністерства юстиції в якості представника, до складу якого також входить суддя, два судових виконавці, призначених Палатою та професор права, призначений Міністром) організовує тестування кандидатів. Тільки ті кандидати, які повністю відповідають всім юридичним вимогам можуть подавати заяви на участь у тестуванні; до юридичних вимог відносяться:

<  Громадянство

<  Юридична освіт

<  Три роки юридичної практики

<  Відсутність будь-яких проблем із законом (наявність чи відсутність судимостей)

<  Відсутність будь-якого запису про банкрутство

<  Медична довідка про задовільний стан здоров’я.

Процес тестування проходить та оцінюється анонімно і допускаються до усного екзамену, оцінювання в якому вже проходить не анонімно, лише ті кандидати, які набрали необхідну кількість балів. Всі кандидати, які набрали необхідну кількість балів на обох видах тестування, подаються на розгляд до Міністра.

Потім Міністр проводить відбір серед фіналістів ґрунтуючись на принципі “публічної довіри”. На той час Палата повинна надати Міністру свою оцінку “публічної довіри”, яку, на їх думку, заслуговують фіналісти; тоді Міністр проводить на цій основі остаточний вибір серед фіналістів. Після вибору кандидата, останній повинен продемонструвати доказ придбання страховки обов’язкової громадянської відповідальності та наявність обладнаного і діючого офісу.

Одним із питань в процесі відбору кандидата стоїть питання чи має Міністр юстиції, професійна Палата будь-яку можливість прояву нерівноправного оцінювання кандидата чи пристрасного ставлення до нього в процесі відбору. Звичайно, існує певна вірогідність пристрасного ставлення до кандидата в процесі відбору, особливо під час проходження усного тестування та в оцінюванні “публічної довіри” кандидата, що, в принципі, звучить відкрито, проте може бути використано неналежним чином. Другим питанням в процесі відбору стоїть питання щодо того, чи може Палата використати процес відбору кандидатів з метою підвищення вартості послуг чи зниження конкурентного середовища. Це, в принципі, обмежено процентним співвідношенням між кількістю місць судових виконавців та кількістю жителів округу.

E. Нагляд та дисципліна

У законодавстві чітко викладено план проведення наглядових та дисциплінарних заходів для незалежних судових виконавців. Суть наглядових заходів, у першу чергу, заключається в тому, щоб прослідкувати належне використання та провести облік фінансових витрат, а також забезпечити суворе дотримання юридичних правил та норм професійної діяльності.

a) Ведення обліку

З метою забезпечення ефективного проведення наглядових та дисциплінарних заходів, законодавство висуває ряд вимог до всіх незалежних судових виконавців.

По-перше, судові виконавці повинні вести архів із детальним обліком (1) усіх справ, що ведуться, (2) усіх отриманих та надісланих документів і листів, (3) усіх вжитих заходів та (4) всіх отриманих і витрачених фондів.[16]

По-друге, судовий виконавець повинен вести бухгалтерський облік всіх отриманих коштів, виплат клієнтам, витрат на офіс та інших витрат фондів.

По-третє, судовий виконавець повинен вести один чи декілька банківських рахунків клієнтів, окремих від тих, що використовуються ним для своїх потреб та втрат.[17]

І на кінець, судовий виконавець повинен придбати та належним чином дотримуватись правил страховки обов’язкової професійної відповідальності з метою покриття витрат за заподіяну шкоду сторонам та третім особам, що виникли в результаті „невиконання судовим виконавцем своїх зобов’язань”[18]; мінімальна сума страхування основується на сумі гонорару (прибутку) за рік і до максимального рівня.

b) Інспектування та звіти

Міністерство юстиції наймає професійних інспекторів для перевірки облікових документів, офісу та діяльності НСВ. Щодо періодичності перевірки діяльності судових виконавців немає чітко встановленого часового інтервалу, це може відбуватися за наказом Міністра юстиції у будь-який час, „реагуючи на отриманий сигнал чи скаргу зацікавленої особи, або на пропозицію Палати”. Інспектору необхідно надати повний доступ до всіх архівних документів та банківських записів, а також на вимогу інспектора надати йому фотокопії документів. Потім Міністр може надати судовому виконавцю та Палаті рекомендації стосовно виявлених недоліків.

Від судового виконавця також вимагається подавати до Міністерства юстиції щорічний звіт стосовно своєї діяльності за минулий рік. Умови написання звіту викладені в інструкціях міністерства.

c) Дисциплінарна процедура та санкції

Незалежний судовий виконавець підданий до двох видів дисциплінарних стягнень.

Перший, Палата незалежних судових виконавців (створена за статутом професійна Палата, яка має регуляторні повноваження, надані їй за статутом, над НСВ) має у своєму складі дисциплінарний комітет, який може застосовувати санкції до НСВ. Міністр юстиції чи Радник Палати може застосувати санкції до НСВ раніше дисциплінарного комітету, висунувши обвинувачення до НСВ щодо “невиконання своїх обов’язків відповідно до статуту та правил Палати”[19]. Це може призвести до застосування до НСВ адміністративних заходів чи стягнень таких, як: догани, штрафи в розмірі від 100 до 10 000 болгарських левів; попередження про припинення повноважень та припинення повноважень судового виконавця строком від трьох місяців до 5 років.

Другий, проти судового виконавця може бути подано позов за “чинену ним шкоду під час виконання своєї професійної діяльності”. Потерпіла сторона може подати такий позов до звичайного суду.

F.  Гонорар незалежних судових виконавців

У статуті говориться, що “ума примусових платежів повинна бути викладена у тарифних нормах Ради міністрів, після надання пропозиції Міністра юстиції та після узгодження із Палатою (незалежних судових виконавців)”[20]. Граничні тарифи та схема виплат боржника викладена у окремому нормативному документі. Метою встановлення граничних тарифів є захист боржника від примусової сплати на користь НСВ надмірних сум без згоди самого божника.

У граничних тарифах чітко говориться, що перед початком збору відомостей чи будь-якою іншою діяльністю судового виконавця, на користь НСВ повинен виплачуватися клієнтом (позивачем) аванс, а потім решта гонорару, відповідно до Граничних тарифів, який стягуватиметься із боржника і використовуватиметься з метою покриття позивачем виплаченого ним авансу.

Однак, у статуті говориться, що НСВ можуть домовлятися щодо виплати їм додаткових компенсацій, що становлять суму, на порядок вищу від зазначених у Граничних тарифах, які повинен сплатити позивач, проте ці додаткові виплати не повинен компенсувати боржник. У жодному із нормативних документів (статуті та Граничних тарифах) не згадується про можливість узгодити меншу суму ніж та, про яку йдеться у Граничних тарифах. Чи мається на увазі, що сторони не мають права домовлятися про нижчі тарифи? Із жодного із зазначених документів це не зрозуміло, проте, здається, що такі переговори між сторонами можливі; тому що єдине на що це впливає, так це прибуток судового виконавця.

Проте тут постає інше запитання, у випадку сплати позивачем меншої суми авансу, то чи можливо компенсувати нестачу суми, встановленої у Граничних тарифах, стягненням більшої суми з боржника? Стягнути додаткові кошти із боржника, щоб компенсувати витрати, які поніс позивач, можливо лише у тому випадку, якщо ці витрати були спричинені боржником; за відсутності положень, що прямо забороняють вести розмову про виплату меншого авансу, ніж це зазначено у Граничних тарифах, витрати, які не були спричинені боржником, ймовірніше за все не відшкодовуватимуться. Варто також зазначити, що менший авансовий платіж може стати гарним тактичним кроком судового виконавця, щоб привабити більше клієнтів.

Одне спірне питання є в Статті 19(3) Закону про НСВ, в якій говориться: “Судовий виконавець не може відмовити у виконанні примусових дій”. Обов’язкова участь судового виконавця у проведенні дій примусового характеру, може підняти питання щодо права судового виконавця вимагати підвищення авансової платні, а, оскільки, судовий виконавець немає можливості відмовити клієнту щодо участі у справі, то вимога щодо підвищення авансової платні може стати причиною відмови клієнту, якщо той не погодиться сплатити йому зазначену суму.

Граничні тарифи представляють собою встановлені прості, змішані чи пропорційні суми виплат. Прості виплати головним чином стягуються у таких випадках, як початок інкасування боржника чи підрахунок його власності. Пропорційні стягнення головним чином застосовуються при поверненні боргу боржником. Щоб повернути борг за грошовою претензією, наприклад, початково накладається 15% стягнення із загальної суми, із збільшенням виплачуваної суми зменшується відсоткова ставка до більшої суми від отриманих коштів.

G. Професійна Палата

Законодавство встановлює заснування професійної організації – Палати незалежних судових виконавців.[21] Всі НСВ повинні бути членами цієї організації[22] та, згідно із законодавством, сплачувати членські внески.[23]

Законодавством встановлено наступні функції Палати:

<  Ведення Реєстру НСВ[24]

<  Участь у розробці, адмініструванні, та оцінюванні іспитів для кандидатів на посаду НСВ[25]

<  Представлення висновків щодо кредиту публічної довіри, який завоювали кандидати та допомога при входженні на посади успішним заявникам [26]

<  Надавати висновки Міністерству юстиції з приводу вимог, встановлених щодо кількості робочих годин та вимог щодо обов’язкового ведення переліку всіх НСВ [27]

<  Ведення реєстру асистентів та працівників, які тимчасово заміщують НСВ [28]

<  Представлення, на вимогу НСВ, групового страхування відповідальності, яке задовольнятиме вимогам щодо страхування для НСВ [29]

<  Надання допомоги НСВ у покращенні їх професійних навичок [30]

<  Вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності

<  Надання допомоги Міністерству юстиції у розробці графіку сплати винагород (тарифної сітки).

2. Румунія

A. Природа професії судових виконавців

В Румунії також існує система незалежних судових виконавців. У цих судових виконавців існує законодавчо дозволена монополія на забезпечення виконання положень судових наказів.[31] Коли Румунія переходила 6 років тому від державної системи судових виконавців до існуючої системи, судовим виконавцям тоді було запропоновано вибір стати незалежними судовими виконавцями чи залишитись на альтернативній державній службі. Таким чином, позивач із судовим розпорядженням, яке передбачає виконавче провадження, повинен звертатися до незалежного судового виконавця для забезпечення виконання цього розпорядження. Проте судові виконавці можуть виконувати й ряд інших послуг, на виконання яких вони не мають монопольного права.

Незважаючи на те, що, теоретично, позивач має право вибору спеціаліста серед незалежних судових виконавців, існують суворі юридичні обмеження цього вибору, так як заява може бути передана до виконання лише тим судовим виконавцям, які територіально прикріплені до окружного суду, відповідно, і юрисдикція судового виконавця не поширюється поза межі цієї території.[32] Це значно обмежує вибір позивача серед судових виконавців.

Законодавство наділяє судових виконавців повноваженнями надавати публічні послуги[33], що обумовлено правом судового виконавця практикувати свою діяльність. Однією із основних зобов’язань, які покладені на службового виконавця – це вимога забезпечити виконання будь-якої з дозволених послуг, зокрема, виконання рішень на вимогу суду.[34] На судового виконавця також покладено ряд інших зобов’язань, зокрема, проходити перевірки, дотримуватися дисциплінарних вимог, бути членом Палати професійних судових виконавців у своїй юрисдикції, зберігати конфіденційність інформації, що була зібрана в ході роботи, вести архів, а також утримувати зареєстрований офіс. Більше того, НСВ не заборонено займатися іншими видами господарської діяльності.

B. Діяльність Судового виконавця

На додаток до свого законодавчо регламентованого монопольного права щодо виконання “цивільних положень наказів”[35], судові виконавці можуть виконувати додаткові послуги. До них входять наступні:

<  Надсилати повідомлення про судові та додаткові документи;

<  Доставляти всі судові документи;

<  Супроводжувати добровільне погашення будь-якого боргу;

<  Виконувати деякі рутинні послуги на вимогу суду під юрисдикцію якого він підпадає;

<  Здобувати юридично важливі факти (завірені копії документів “constats”);

<  Подавати документи із важливими фактами, що стосуються виплати боргу.[36]

В той час, коли немає запитань з приводу того, чи зобов’язані судові виконавці виконувати примусові дії, за законом, здається, на них покладаються зобов’язання виконувати будь-які інші подібні функції на вимогу.[37] У зв’язку з тим, що послуги, які надають судові виконавці є обов’язковими, то виконання їх повинно слідувати всім нормативним стандартам, – від звітування щодо їх виконання до інспектування про належність їх виконання – що застосовуються до виконання примусових дій загалом. Далі, можна підкреслити із закону, що ціна надання послуг повинна регулюватися графіком погашення, оскільки, на практиці, важко домовитися щодо ціни виконуваної судовими виконавцями роботи, які поставлені перед фактом щодо необхідності проводити примусові дії. Проте підтвердити останнє положення неможливо із-за відсутності копії графіку погашення.

Румунські судові виконавці не можуть брати участь у будь-якій іншій діяльності, що пов’язана із грошовою виплатою, за певним виключенням.[38] Також судові виконавці не можуть займатися комерційною діяльністю (робота судового виконавця не є комерційною діяльністю, оскільки за законом визначено, що це державна служба), чи займатися управлінською діяльністю у будь-якій компанії.[39] Тут видно, що в Румунії заборон існує більше, ніж у Болгарії.

За положеннями Румунського законодавства дозволяється створювати дещо складнішу форму організації роботи судових виконавців. За Законом вимагається, щоб “...робота судових виконавців проводилась в офісному приміщенні, де можуть також працювати один чи кілька асоційованих виконавців...”.[40] У законодавстві не згадується про можливість судових виконавців одночасно працювати в одному офісному приміщенні із іншими судовими виконавцями, і опосередковано, здається, забороняє це. З іншого боку, можна сказати, законодавство дозволяє формування „громадських професійних асоціацій” з участю судових виконавців; чи мається на увазі, що судові виконавці можуть створювати асоціації, наприклад, з іншими професіоналами на кшталт юристів чи нотаріусів, чітко не визначено. Найбільш резонним тлумаченням, здається, буде те, що судові виконавці, для надання своїх послуг клієнтам, можуть створювати асоціації з іншими судовими виконавцями у тих випадках, коли виконання судового розпорядження виходить за територіальні рамки юрисдикції одного із судових виконавців. Також не зовсім зрозуміло, чи призведе створення асоціації з іншими судовими виконавцями, які знаходяться під однією юрисдикцією, до порушення норм конкурентного права.

C. Конкурентне середовище серед незалежних судових виконавців

Головною статтею у які йде мова про конкуренцію є Стаття 14 в якій говориться, що: “Один або кілька офісів судових виконавців, які знаходяться під юрисдикцією одного суду, можуть працювати на території цього суду”.

Проте постає запитання щодо кількості судових виконавців, яким дозволено працювати під юрисдикцією одного суду. Вільного допуску до практики судового виконавця немає так само, як і відповідність кандидата усім кваліфікаційним вимогам та іншим критеріям не гарантує право допуску до практики судового виконавця. Навзамін, існує визначена кількість посад судових виконавців, зміни до яких вносяться щорічно Міністром юстиції “...на пропозицію Національного об’єднання судових виконавців...”[41]. Далі, юридичні правила мають деякі обмеження щодо діяльності судових виконавців: вони обмежують діяльність судових виконавців на території “суду”, який на практиці означає місцевий суд першої інстанції. Географічний розмір та характер юрисдикції місцевого суду впливає на рівень конкуренції між даною кількістю судових виконавців. Бідні чи віддалені райони менше приваблюють судових виконавців, ніж інші райони, і тому справжньої конкуренції навряд чи можна досягнути в таких районах. Приблизно 250 судових виконавців у Румунії знаходяться в окремих маленьких округах із надзвичайно малою конкуренцією на кожному із них, а в під-округах, у порівнянні з іншими округами, конкуренція виявлена найменшою з усіх.

Відповідно до Статті 13(2), Національне об’єднання судових виконавців, здається, грає ключову роль у визначенні загальної кількості судових виконавців: Міністр юстиції щорічно визначає кількість судових виконавців за пропозицією об’єднання. Фраза, зазначена вище про те, що Міністр встановлює кількість судових виконавців “за пропозицією об’єднання”, здається, передбачає, що Міністр в певній мірі обмежений пропозицією Національного об’єднання.

Фактично, ситуація стосовно конкуренції, здається, більш обмежена, ніж це було описано вище. На додаток до членства у Національному об’єднанні, судові виконавці повинні також бути членами Місцевої (окружної) палати судових виконавців. Кожна окружна Палата включає всіх судових виконавців, які знаходяться під юрисдикцією єдиного апеляційного суду;[42] однією з ключових статутних функцій місцевої Палати є: “...інформування Національного об’єднання судових виконавців стосовно професійної діяльності самих судових виконавців, необхідної кількості судових виконавців та практикантів...”[43]

Іншими словами, окружна Палата “інформує” Національне об’єднання щодо кількості судових виконавців, які повинні бути в певному окрузі, потім Національне об’єднання передає цю інформацію Міністру юстиції на основі чого він визначає кількість судових виконавців у певному окрузі. Місцева палата складається із самих судових виконавців, які кооперуються для спільної роботи із новими судовими виконавцями, які приєдналися до певного округу, і які навряд чи будуть великими ентузіастами стосовно підвищення конкурентного середовища за будь-яких обставин.

Небезпека заклечається в тому, що така систематизація призведе до обмеження в регіоні кількості судових виконавців, таким чином більше слугуючи інтересам судових виконавців іншого регіону, ніж інтересам громадськості або клієнтам судових виконавців. Обмежена кількість звітів, що є доступна на даний час, свідчить про те, що, можливо, кількість судових виконавців є “недостатньою”, з точки зору пересічного громадянина під юрисдикцією окружного суду є лише один судовий виконавець.

D. Умови набуття статусу судового виконавця та виходу з нього.

Як зазначено вище, кількість позицій на посаду судового виконавця не є необмеженою, вона встановлюється щорічно Міністром юстиції. На кількість позицій впливає чи то збільшення їх кількості за подачею Міністра, чи то дискваліфікація чинних судових виконавців. Кандидати, які збираються зайняти посади судових виконавців, повинні відповідати наступним кваліфікаційним вимогам:

<  Мати громадянство Румунії із доміцилієм в Румунії.

<  Бути „спроможнім виконувати свої функції”

<  Мати диплом бакалавра з права

<  Не стояти на кримінальному обліку

<  Володіти румунською мовою

<  Надати медичну довідку щодо спроможності виконувати покладені завдання

<  Мати завершене дворічне проходження стажування в якості судового виконавця та документ про здачу двох іспитів “кваліфікаційного іспиту” та на “компетентність”; або мати досвід роботи юристом не менше трьох років, то, в такому випадку, необхідно лише здавати “кваліфікаційний екзамен”.[44]

Таким чином, вбачається 2 шляхи набуття статусу судового виконавця: чи то як практикант судового виконавця, чи то як практикуючий юрист на іншому юридичному напрямку. Судовий виконавець може прийняти на роботу практиканта судового виконавця із того кола кандидатів, що пройшли кваліфікацію.[45] Вимог щодо прийняття судовими виконавцями на роботу практикантів немає. Проте, щоб стати кандидатом необхідно:

<  Відповідати усім вимогам, щоб кваліфікуватися як судовий виконавець, що зазначені вище, за виключення останньої.

<  Здати кваліфікаційний екзамен.

Якщо кандидат відповідає цим вимогам, то він може бути прийнятим на роботу в якості практиканта. Після двох років стажування, кандидат повинен скласти іспит на “компетентність” після чого він чи вона може бути допущений до роботи в якості, власне, судового виконавця – мається на увазі у тому випадку, коли буде доступна така позиція.

Практикуючий юрист, що займається іншим юридичним напрямком, може бути допущений до роботи в якості судового виконавця без проходження практики (інтернатури). Проте такий юрист повинен скласти кваліфікаційний екзамен, а стосовно складання екзамену на компетентність, то вимог щодо цього немає.

Кандидати, які склали іспити і підходять для роботи в якості судового виконавця, повинні подати заяву на прийняття їх на посаду судового виконавця. Відібраних кандидатів призначає на посаду Міністр юстиції “після надання пропозицій Радою Національного об’єднання судових виконавців.” Звідси випливає, що Міністр не може призначати осіб, які не були запропоновані Національним об’єднанням.

Яким чином проходить відбір кандидатів для подання Національним об’єднанням на розгляд Міністру? Знову ж таки, Палата місцевих судових виконавців – Палата включає всіх судових виконавців, які знаходяться під юрисдикцією єдиного апеляційного суду – грає вирішальну роль: кандидати повинні бути “рекомендовані” Національному об’єднанню окружною Палатою.[46] Таким чином, знову ж, окружні судові виконавці грають вирішальну роль: вони повинні не тільки затверджувати посади судових виконавців, через Палату, а також і нових судових виконавців. За цих обставин, було б дивно, якби хтось, кого призначили, і хто не поділяє поглядів з іншими окружними судовими виконавцями щодо конкурентної ситуації або іншої вразливої для судових виконавців теми, сам був би особливо спроможнім конкурентом.

Обидва екзамени кваліфікаційний та на компетентність розроблені та супроводжуються комісією, до складу якої входять представники Міністерства юстиції, Національного об’єднання судових виконавців та професор з університету, якого призначає Міністр. Знайти відмінність значення “іспит на компетентність” від “кваліфікаційного іспиту” не вдалося. Стандарти, за якими приймаються ці екзамени, викладені в окремому нормативному документі Міністерства юстиції, знову ж, за пропозиціями Національного об’єднання.

Вихід із статусу судового виконавця відбувається на прохання судового виконавця чи у зв’язку із виходом його на пенсію; у зв’язку із недієздатністю; втратою компетентності; ліквідацією офісу судового виконавця; дисциплінарними санкціями проти нього; вчиненням злочину та позбавленням волі; невідповідність будь-яким умовам, яким повинен відповідати судовий виконавець.[47] На додаток, Національне об’єднання може відкликати посаду судового виконавця звернувшись до Міністерства юстиції [48].

E. Нагляд та дисципліна

(a) Ведення обліку

Від судових виконавців вимагається, щоб вони вели облік документів (архів).[49] Зміст архіву та умови його зберігання повинні регулюватися спеціальним підзаконним актом [50]; проте на даний час копія цього законодавчого акту у нас відсутня.

На додаток, від судових виконавців вимагається, щоб ті вели бухгалтерський облік; хоча, природа такої вимоги у даному не розкрита, а адресована на окремий законодавчий документ[51]. Однак, у законодавчих документах йде також мова про те, що “судові пристави повинні відповідати юридичним та статутним вимогам у фінансово-бухгалтерській діяльності”, [52] і попереджається, що у випадку неспроможності займатися фінансово – бухгалтерською діяльністю, це може призвести до правової відповідальності, як зазначено десь у законі.

(b) Інспектування та звіти

За діяльністю судових виконавців проводиться професійний аудит в якому беруть участь спеціалізовані інспектори від Міністерства юстиції та Національного об’єднання судових виконавців. [53] У законодавстві йде мова лише про один аудит, що проводиться спільно із двома органами; законодавство не дає пояснення щодо рівня співпраці між ними. Сам аудит проводиться щодо наступних питань:

“a) організація та функціонування окружних Палат судових виконавців разом із офісами судових виконавців;”

“b) якість оформлення документів та роботи, яку виконують судові виконавці;”

“c) поведінки та стосунків судових виконавців на роботі з персоналом, органами влади та юридичними особами”.

Варто зазначити, що цей перелік не включає проведення аудиту бухгалтерської діяльності. Також судовий виконавець за законом не зобов’язаний відкривати та супроводжувати рахунок клієнта окремо від свого власного рахунку. Фінансовий аудит міг би бути включений до основної категорії “організація та функціонування ...офісів”; проте незрозуміло, чому це не було чітко встановлено.

У статуті Національного об’єднання можна знайти трохи більше інформації щодо проведення аудиту. Рада Національного об’єднання судових виконавців (керівний орган у Національному об’єднанні) вповноважена “проводити професійно – адміністративний контроль окружних Палат та судових виконавців так само, як і якість ведення документації, принаймні один раз у два роки, або делегувати своє право проводити інспектування до Ради Палати судових виконавців.”[54] Закон “Про судових виконавців”, однак, дозволяє Національному об’єднанню делегувати окружній Палаті лише проведення аудиту “якості ведення документації та виконуваних судовими виконавцями робіт” .[55] Таким чином, можна сказати, що вимагається лише один раз у два роки проводити аудит для встановлення якості ведення документації; у положеннях законодавчих актів не зазначається точний графік проведення аудиту щодо інших видів діяльності. Якщо той факт, що Об’єднання чи Палата повинні проводити перевірку документів зрозумілий, то із законодавства не чітко зрозуміло хто є відповідальним за аудит інших видів діяльності.

На додаток до проведення аудиту, хочеться зазначити, що від Дисциплінарного комітету окружної Палати вимагається проводити розслідування незалежно від того, яке дисциплінарне стягнення накладено на судового виконавця. Очевидно, що існує ймовірність упередженого ставлення в процесі дисциплінарного покарання. На додаток до того, що окружна Палата грає головну роль у виборі кандидатів на допуск до практичної діяльності судових виконавців в окрузі, Дисциплінарний комітет також має право вирішувати ці питання. У той же час, окружні судові виконавці, які входять до складу Палати, виступають за те, щоб знизити конкурентоспроможність, якщо одного із судових виконавців зняли з його посади за дисциплінарний проступок.

c) Дисциплінарна процедура та санкції

До румунський судових виконавців застосовується дві форми юридичної відповідальності:

<  Цивільна відповідальність за заподіяну шкоду або за порушення професійних зобов’язань, як зазначено у інших законодавчих актах.[56]

<  Дисциплінарна відповідальність за порушення, визначена у законі “Про судових виконавців” і всі питання, пов’язані із цією відповідальністю, також викладені у ньому.

Положення щодо цивільної відповідальності викладені також в інших нормативних документах, а справи щодо цивільної відповідальності вирішуються відповідно до норм судочинства, після заяви потерпілої сторони. Для того, щоб забезпечити можливість фінансової відповідальності, що виникає в результаті цивільних дій, судовим виконавцям дозволяється – але не вимагається – страхувати свою професійну відповідальність[57]. Однією з головних функцій Національного об’єднання судових виконавців є сприяння судовим виконавцям у придбанні такої страховки. [58]

Дисциплінарна відповідальність ініціюється Дисциплінарною радою окружної Палати судових виконавців. До дисциплінарної відповідальності можна привести судового виконавця за:

<  “Розголошення конфіденційної інформації чи то, що стосується клієнта, боржника, чи то, що стосується третіх сторін”.

<  “Порушення положень чи норм закону”.

<  “Вчинення проступку, що ганьбить честь, професійну непідкупність та мораль”.

<  “Неспроможність забезпечити практиканту належну практику для повноцінного стажування в якості судового виконавця”.

<  “Систематичні затримки та прояви недбалості при виконанні покладених зобов’язань”.

<  Необґрунтоване ухилення від виконання роботи.[59]

Дисциплінарне провадження ініціюється чи то Міністром юстиції, чи то Дисциплінарною радою окружної Палати, хоча в разі більш серйозних порушень, можуть приймати участь також і інспектори Міністерства юстиції. Після цього проходять слухання по справі, в яких судовим виконавцям можуть запропонувати взяти захисника. Рішення виносяться Дисциплінарною радою окружної Палати, яке згодом “сторонами” може бути оскаржено до Дисциплінарної ради Національного об’єднання; рішення Ради об’єднання є “остаточним” проте, тим не менше, до нього можна апелювати до відповідного територіального апеляційного суду.[60]

Відповідно до рішення, можуть бути застосовані наступні санкції:

<  Догана

<  Попередження

<  Сплата штрафу в розмірі від 500 000 румунських лей до 5 000 000 румунський лей

<  Накладання заборони на ведення діяльності протягом одного - шести місяців

<  Зняття з посади судового виконавця.[61]

F. Гонорар незалежних судових виконавців

Мінімальний гонорар встановлюється Національним об’єднанням судових виконавців, який потім повинен затверджуватись Міністерством юстиції[62]. Оскільки, цей гонорар є мінімальним, здається, що судові виконавці могли б домовитися з клієнтами щодо збільшення свого гонорару, хоча, відповідно до Статей 6 та 49, судові виконавці не мають права відмовити виконувати судові розпорядження, тому малоймовірно, що вони вестимуть переговори щодо збільшення свого гонорару. У зв’язку з тим, що за законодавством це є гранично мінімальна сума гонорару, то, відповідно, сплачувати меншу суму від граничної не дозволяється, тому згода судового виконавця на меншу суму є дисциплінарним порушенням, відповідно до Статті 44(b) закону “Про судових виконавців”, де сказано, що це є “порушенням ... норм, передбачених законом”.

Інформації у статутах щодо того, чи повинен гонорар бути сплачений клієнтом наперед немає, немає також інформації щодо того, чи базується графік виплат на фіксованих або пропорційних основах, чи з певною комбінацією обох типів. Зазначені деталі викладені в умовах про графік виплат, розробленого Національним об’єднанням.

Оскільки, Національне об’єднання, разом із окружною палатою, може суттєво змінювати кількість посад судових виконавців у кожному окрузі; оскільки, Національне об’єднання може суттєво впливати на розмір гонорарів; та, оскільки, окружна Палата має повноваження наказувати порушників, здається, резонно було б припустити, що гонорар не сильно впливає на конкурентне середовище, а більше на зацікавленість у професії.

G. Професійна Палата

Закон “Про судових виконавців” визначає, що кожний апеляційний суд округу повинен мати Палату судових виконавців, юридичну особу, до складу якої повинні входити всі судові виконавці, які належать до визначеного округу.[63] Національне об’єднання судових виконавців є організацією, яка діє на території усієї країни відповідно до чинного законодавства, і членами якої повинні бути всі судові виконавці[64]. Окружні Палати вибирають делегатів до Конгресу Національного об’єднання, збори якого проходять раз на рік.

Окружні Палати є відповідальними за широкий спектр діяльності стосовно управління окружними судовими виконавцями. Найбільш характерними серед них є надання рекомендацій Національному об’єднанню щодо необхідності змін у кількості посад судових виконавців у певному окрузі, надання пропозицій щодо певних кандидатів на посаду та забезпечення підвищення кваліфікації судових виконавців.

Національне об’єднання є відповідальним за управління судовими виконавцями по всій території країни та підтримку інтересів судових виконавців. До найголовніших входять - надання пропозицій Міністерству юстиції щодо посад у кожному окрузі апеляційного суду, призначення та зняття з посад судових виконавців, надання пропозицій щодо кваліфікаційного екзамену та надання пропозицій щодо графіку виплат.[65]

3. Словенія.

A. Природа професії судових виконавців

У Словенії існує два види судових виконавців. Обидва займають державні посади. Перший – є незалежним судовим виконавцем, призначений до державної установи, і не являється співробітником судової установи, чи будь-якої іншої державної установи, а є просто приватним підприємцем[66]. Другий - є державним судовим виконавцем, який є співробітником судової установи,[67] і чия діяльність регулюється адміністративними нормами що діють для судового персоналу. З даного документу (статуту) не чітко проглядається перелік відповідальності між незалежними та державними судовими виконавцями, проте у інших нормативних документах вони викладені.

Незалежний судовий виконавець призначається на тій території, що належить визначеному окружному суду і на якій він повинен вести свою діяльність. Незалежний судовий виконавець є альтернативою до державного судового виконавця, який є штатним працівником суду.

З даного статуту не зовсім зрозуміло, чи мають незалежні судові виконавці та державні судові виконавці однакові зобов’язання; чи мають державні судові виконавці виключну відповідальність за виконання певних спеціальних справ (наприклад, соціальних справ, або справ, що представляють державні інтереси), або чи є повноваження обох виконавців однаковими.

Незалежний судовий виконавець є приватним підприємцем, хоча утримує муніципальну установу. Міністр юстиції має право вирішувати щодо кількості незалежних судових виконавців, які можуть діяти в окремому окрузі і має повну свободу вибору щодо особи, яку необхідно призначити зі списку кваліфікованих кандидатів.

Незалежні судові виконавці отримують справи для виконання двома шляхами. Якщо кредитор не висловлює будь-яких побажань щодо судового виконавця, то суд назначає справи незалежним судовим виконавцям у окрузі за тими ж правилами, що застосовуються для справ, призначених для державних судових виконавців. Як альтернативу, клієнт може висловити свої побажання щодо судового виконавця, в такому разі клієнту буде надано судового виконавця на його прохання. Від незалежного судового виконавця вимагається, щоб він дав згоду прийняти обидва варіанти. Таким чином, клієнт може вибрати чи то незалежного, чи то державного судового виконавця, оскільки обидва утримують офіси в окрузі місцевого суду. Проте клієнт може також вибрати незалежного судового виконавця розташованого поза межами даного судового округу, у такому випадку суд призначає того судового виконавця, якого забажає клієнт.

Від судового виконавця вимагається регулярно проходити професійні курси підвищення кваліфікації і складати, назначені Міністром юстиції, іспити кожні 4 роки.

B. Діяльність незалежних судових виконавців

Оскільки, межа компетенції та повноважень незалежного судового виконавця визначена у окремому документі, то не зрозуміло, чи може незалежний виконавець користуватися іншими розпорядчими документами окрім судового розпорядження та тимчасової правової охорони.[68]. Відповідальність судового виконавця включає виконання судового розпорядження та забезпечення тимчасового правового захисту активів відповідача під час судового процесу. Інша діяльність судового виконавця, яку він може виконувати, не зазначається у даному статуті. Оскільки, цей закон є основним для незалежних судових виконавців, створюючи таким чином окрему категорію незалежних виконавців; і, оскільки, у інших нормативних актах ґрунтовно викладені повноваження судових виконавців, то здається малоймовірним те, що інші закони та нормативні акти зазначатимуть компетенцію незалежних судових виконавців у більшому об’ємі, ніж мають державні судові виконавці. Те, що діяльність незалежних судових виконавців обмежена в рамках судового розпорядження та тимчасового правового захисту, звучить правдоподібно, проте, не переконливо.

Незалежні судові виконавці не мають права приймати участь у наступних видах діяльності:

<  Займати державні посади

<  Виконувати управлінські та наглядові функції в компаніях чи організаціях, які уповноважені провадити державну політику

<  Займати оплачувану посаду співробітника

<  Займатися комерційною діяльністю

<  Займатися детективною – розшуковою роботою

<  Займатись нотаріальною діяльністю

<  Працювати прокурором.[69]

Незалежні судові виконавці є приватними підприємцями.[70] В той час, коли кількість звичайних співробітників офісу судового виконавця не обмежується, то заступником судового виконавця може бути лише одна особа[71] (який, в окремих випадках, може діяти самостійно), а помічниками (ті, хто може допомагати у виконанні судового розпорядження та тимчасовій правовій охороні) судового виконавця не більше 5 осіб[72]. Таким чином об’єм виконуваних функцій судовим виконавцем обмежений. Судовим виконавцям не дозволяється рекламувати свої послуги[73]. Крім того, за законом, підґрунтя для створення судовим виконавцем будь-якого товариства чи асоціації з іншими виконавцями немає. Таким чином, судові виконавці повинні надавати свої послуги через невеликі, самостійні приватні підприємства, які діють на території певного округу[74].

C. Конкурентне середовище серед незалежних судових виконавців

Згідно зі Статтею 28 даного закону, про поділ судових виконавців на судових виконавців, які є працівниками суду (державних судових виконавців), та незалежних судових виконавців, передбачається, що незалежні судові виконавці можуть мати зовсім іншу професію, яка дозволяє їм займатися діяльністю, дуже подібною до діяльності державних судових виконавців. Проте, на сьогодні ми знаємо небагато про роль державних судових виконавців, діяльність яких може бути обмежена окремим видом судових справ чи мати інші обмеження. Отже, незрозуміло, чи державні судові виконавці конкурують з незалежними судовими виконавцями безпосередньо за цей бізнес, чи вони просто мають обов’язки або обмеження, які не застосовуються до незалежних судових виконавців.

Є два способи передачі справ на опрацювання незалежним судовим виконавцям. У обох випадках призначення справи судовому виконавцю є функцією суду. Перший спосіб, кредитор може сам запропонувати кандидатуру судового виконавця на розгляд суду. Суд приймає до уваги кандидатуру, запропоновану кредитором, проте сам вирішує, чи призначати справу цьому судовому виконавцю, але, зазвичай, суд погоджується на кандидатуру, яку пропонує кредитор. [75] Другий спосіб, у випадку, якщо кредитор не зможе надати кандидатуру судового виконавця, то його призначає суд відповідно до чинних правил.

Судові виконавці, яких призначає суд, повинні бути під юрисдикцією окружного суду, який розглядав дану справу (і таким чином приймає рішення про призначення у справі). Проте, важливо зазначити, що кредитор “може запропонувати призначити судового виконавця, який знаходиться поза юрисдикцією даного окружного суду”[76]. Подібним же чином, суд може призначити судового виконавця з іншого округу. Але це може статися лише у випадку, якщо місцевий судовий виконавець не зможе виконати поставлене завдання, або просто якщо “це необхідно з причин витрат та продуктивності”[77].

Таким чином, кредитор має право вибирати будь-якого незалежного судового виконавця, чи то такого, який знаходиться під юрисдикцією суду, де розглядалася справа, чи то іншого, поза межами судової юрисдикції. Отже, незалежні судові виконавці, здається, можуть конкурувати з усіма іншими незалежними судовими виконавцями так само, як і державні судові виконавці в межах округу.

В той час, коли державні судові виконавці повинні працювати лише в окрузі, на який розповсюджується юрисдикція суду до якого вони були прикріплені, то немає жодних положень у законі, які б обмежували юрисдикцію незалежних судових виконавців. Із закону витікає, що судові виконавці мають можливість виконувати судові розпорядження та здійснювати тимчасову правову охорону у будь-якому місці на всій території країни. Це, насправді, дає право кредитору вибирати судового виконавця з іншого округу: такий судовий виконавець може працювати в іншому окрузі на рівні з місцевими судовими виконавцями. У законі говориться, що “компетенція та повноваження” незалежного судового виконавця “регулюється чинним законом” [78], проте у нас немає доступу до цього законодавчого акту, але з тим, все ще важко зрозуміти яким чином судовий виконавець може бути призначений з іншого округу, не маючи юридичного підґрунтя діяти у цьому окрузі.

Так само, як і в Румунії, кількість незалежних судових виконавців у Словенії, які призначаються для виконання судових розпоряджень, обмежена, вони, також, повинні основувати свою діяльність під юрисдикцією окружного суду, до якого їх було прикріплено. Попри те, що судові виконавці можуть більш ширше конкурувати один з одним, здається малоймовірним те, що будь-хто із кредиторів звернеться за допомогою до судових виконавців, що знаходяться під юрисдикцією іншого окружного суду.

Однак, у законі є деякі норми, які сприяють розвитку конкурентного середовища. Незалежні судові виконавці, за законом, повинні подавати щорічний звіт щодо виконаних завдань за попередній рік на адресу керівника окружного суду, Міністра юстиції та Професійної палати. Основуючись на звітах всіх судових виконавців, Міністр юстиції дає вказівку про розміщення інформації щодо кожного судового виконавця на Інтернет сторінці міністерства з метою сприяння більшої прозорості стосовно діяльності судових виконавців. Ця інформація включає:

<  Загальну кількість справ, що знаходяться на опрацюванні

<  Загальну кількість закінчених справ

<  Загальну кількість незакінчених справ станом на кінець року

<  Загальну кількість активів, вилучених через виконавче провадження[79].

Зрозуміло, що ця інформація буде корисною для кредиторів, які робитимуть вибір серед судових виконавців. Особливо після того, як незалежним судовим виконавцям у Словенії заборонили рекламуватися, і таким чином кредитор немає можливості дістати інформацію щодо окремого виконавця в цілому, звісно, і немає основ для надання пріоритету тому, чи іншому судовому виконавцю. Якщо кредитори знають про сайт міністерства та мають змогу користуватися інформацією на ньому, то це надасть значну допомогу під час вибору кредитором судових виконавців. Можливість отримати інформацію у будь-якому куточку країни та можливість зв’язатися із будь-яким судовим виконавцем означає, що подібне інформування може допомогти вибрати певного судового виконавця навіть у іншому окрузі.

Оскільки, при призначенні судового виконавця у певній справі, судді не можуть впливати на цей вибір[80], то ця інформація не впливатиме на їх рішення, проте може, природнім чином, вплинути на вибір кредиторів.

Скільки може бути судових виконавців на території окружного суду? Це питання повністю відноситься до Міністерства юстиції. У законі говориться, що правом призначати судового виконавця володіє Міністр “якщо він вважатиме таке призначення необхідним кроком для виконання судового розпорядження та тимчасової правової охорони позовів”[81]. У законі, також, говориться, що Міністр повинен вимагати, щоб судовий виконавець надавав інформацію керівнику окружного суду “стосовно стану справ, які він виконує ...в окружному суді, до якого було прикріплено виконавця”[82]. Якщо судовий виконавець досить непогано справився із рядом завдань, керівник окружного суду звітує, що стан справ прийнятний, хоча і це може не вплинути на вибір кредитора і той може вибрати судового виконавця із сусіднього округу. Однак, важливо зазначити, що саме керівник окружного суду, а не Професійна палата, надає поради Міністру з цього питання.

D. Умови набуття статусу судового виконавця та виходу з нього

Міністр юстиції, який діє у співпраці із радником керівника окружного суду, вирішує питання щодо зміни кількості судових виконавців в окрузі. Єдиним критерієм для такого рішення є необхідність введення нової посади судового виконавця для “виконання судового розпорядження”. Коли судовий виконавець залишає свою посаду (Міністр вважає таку посаду “вакантною”), то Міністром призначається новий судовий виконавець на його місце. Міністр може вибирати нового судового виконавця із переліку кандидатів, які відповідають критеріям, визначеним у Статті 281 цього закону; вибравши одного кандидата, Міністр, у першу чергу, звертає увагу:

<  Чи пройшов кандидат усі види стажування із судовим виконавцем, на справді, не потребується наявність юридичного досвіду, а лише два роки “стажу роботи”

<  Чи є у кандидата запис про судимість, хоча законом не вимагається доводити відсутність такого запису, чи доводити гарну репутацію, хоча, кандидат повинен довести свою відповідність на публічну довіру.

<  На наявність диплому юриста, бути громадянином Словенії, вільно володіти словенською мовою та мати відповідне фізичне здоров’я.

<  Чи склав кандидат іспит на посаду судового виконавця, відповідно до вимог Міністра[83].

Таким чином проходить перший етап відбору кандидатів, після встановлення прийнятних кандидатур, Міністр продовжує відбір у другому турі. На наступному етапі Міністр звертає увагу на:

<  Стаж роботи кандидата

<  Тривалість зайнятості

<  Здатність кандидата відповідати критеріям публічної довіри

<  Місцезнаходження офісу кандидата стосовно відстані до окружного суду

<  Думку керівника окружного суду та Палати судових виконавців[84]

Важливо зазначити той факт, що Міністр звертається, серед іншого, до консультації представників Палати, проте не зобов’язаний покладатися на їх думку. Для порівняння, у Болгарії вимагається, щоб Палата надала на розгляд одного кандидата, який відповідає вимогам публічної довіри, в той час, коли Румунія робить ставку на думку Палати і завуальовано вимагає, щоб Міністр покладався на цю думку.

Проти рішення Міністра щодо кандидатури судового виконавця апелювати не можна, проте дозволяється відкриття судової справи; подання документів на судовий розгляд щодо кандидатури, запропонованої Міністром, затримує призначення судового виконавця доти, доки не закінчиться слухання по справі[85].

Судовий виконавець позбавляється своєї посади у випадках:

<  Відмови від займаної посади

<  Якщо він не відповідає одній чи декільком кваліфікаційним вимогам

<  Накладання на судового виконавця дисциплінарного покарання через звільнення із займаної посади

<  Вчинення кримінального злочину

<  Якщо судовий виконавець був задіяний у вчинках, які не співвідносяться із репутацією судового виконавця

<  Якщо він не відповідає стандартам бізнес дисципліни, за звітами проведених інспектувань

<  Якщо судовий виконавець не склав одного із іспитів, які він повинен здавати один раз у чотири роки[86].

Хоча судового виконавця і можуть звільнити з посади із дисциплінарних причин, закон, все ж, обмежує такі звільнення. Взагалі, звільнення судових виконавців із посади може бути лише як санкція за суворе порушення (як зазначено в законі), що викликало у громадськості втрату публічної довіри до судового виконавця”[87].

E. Нагляд та дисципліна

(a) Ведення обліку

Від судових виконавців вимагається, щоб вони вели облік справ, які їм доручені. У цьому обліку повинні міститися наступні деталі, що стосуються кожної справи:

<  Інформація, що ідентифікує справу, дату, окружний суд та сторони

<  Вжиті заходи та отримані або конфісковані активи

<  Отриману суму

<  Суму коштів, використану на виконання робіт та відшкодування витрат[88]

b) Інспектування та звіти

Міністр оприлюднює стандарти, яким повинні керуватися у своїй роботі судові виконавці.[89] Судовий виконавець повинен складати щорічний звіт за виконану роботу та подавати його до Міністра, відповідно до правил, встановлених Міністром.[90] Основуючись на поданому звіті та на результатах інспектування, що проходить відповідно до правил, викладених нижче, Міністр узагальнює результати поданої інформації кожні чотири роки і складає відповідний звіт. Цей звіт потім надається судовому виконавцю, керівнику судової установи, до якої виконавець прикріплений та до Палати судових виконавців; судовий виконавець може прокоментувати цей звіт чи надати роз’яснення. У разі негативного звіту, результати якого не відповідатимуть стандартам Міністра, можливе звільнення судового виконавця із займаної посади.[91]

Судові виконавці можуть проходити три види інспектування:

1. Міністерства юстиції. Перше проводиться Міністром.[92] Воно проводиться не за графіком, але на думку Міністра воно необхідне.[93] Міністр може найняти кваліфікованих спеціалістів, щоб ті провели інспектування. Це інспектування дозволяє здобувати будь-яку інформацію щодо діяльності судового виконавця та може отримувати інформацію з банків, щодо грошового обігу та сплати податків. Основуючись на результатах проведеного інспектування, Міністр може призначити адміністративне покарання судовому виконавцю за неналежну роботу.

2. Судового. Окружний суд, під юрисдикцією якого судовий офіцер знаходиться, може провести інспектування діяльності судового виконавця стосовно справ, які були призначені судовому виконавцю для опрацювання. Ці інспекції нерегулярні, і відбуваються на розсуд керівника судової установи; пропозиції провести інспекції може вносити і Міністр юстиції. Судова інспекція обмежується перевірками справ, призначених судом.  На підставі інспекції голова суду на свій розсуд може:

<  Запропонувати Міністру більш широку перевірку згідно з видом інспектування під номером (1) вище

<  Запропонувати проведення дисциплінарного судового розгляду

<  Видати наказ виконавцю виправити свої недоліки, і встановити термін для його виконання.

3. Палата. Палата проводить регулярні перевірки кожного НСВ щонайменше 1 раз на рік, але також усякий раз, коли Палата вважає за потрібне. Під час інспекції здійснюється перевірка законності всіх процедур, питань управління майном, що передано на зберігання та фінансових питань. Перевірка Палати може мати два наступні наслідки:

<  Палата надає інструкції виконавцю щодо дій, які йому треба здійснити для того, щоб привести свою діяльність у відповідність до законодавства та загальноприйнятих стандартів

<  Палата надсилає звіт перевірки Міністру юстиції.

c) Дисциплінарна процедура та санкції

На НСВ накладаються 2 види дисциплінарних санкцій.

По-перше, відповідно до Статті 289, вони несуть відповідальність за нанесення будь-якої шкоди, заподіяної під час виконання своєї діяльності, що спричинена „їх діями або бездіяльністю, у відповідності із своїми законодавчими обов’язками, виконавчими розпорядженнями та судовими наказами.”[94] З цієї причини, виконавці повинні забезпечити страхування своєї професійної відповідальності. Мінімальна страхова сума підлягає визначенню Міністерством юстиції в окремому розпорядженні.[95]

По-друге, на виконавця накладаються дисциплінарні санкції. Рішення про дисциплінарні стягнення приймаються Міністром юстиції та можуть бути оскаржені шляхом звернення до дисциплінарної комісії.  Комісія складається з двох суддів „із вищого суду, що має юрисдикцією, яка розповсюджується на територію окружного суду, який призначив виконавця, і з представника Палати.  Передбачені наступні санкції:

<  Письмова догана

<  Публічна догана

<  Штраф

<  Тимчасове усунення або постійне відсторонення від професії.

Ці санкції накладаються за вчинення більшості порушень. Проте, існує додаткова категорія дій, що тягне за собою інший клас санкцій.  Ці інші порушення описуються у законодавстві як „порушення проти репутації судових виконавців”, та визначаються і санкціонуються Палатою[96].

Закон не встановлює ніякого механізму для подання скарг проти виконавців сторонами чи механізму для проведення якогось неформального розв’язання спорів. Не існує ніякого механізму, згідно з яким особи могли би висловити заперечення проти дій виконавця, крім як подання проти виконавця судового позову. Це, звичайно, процедура складна, витратна та вимагає часу, і тому багато кредиторів не користаються цією можливістю, особливо це стосується незначних справ.

F. Гонорар незалежних судових виконавців

Робота та витрати НСВ оплачується відповідно до тарифів, встановлених Міністерством юстиції.[97]  Інформація щодо регулювання цих тарифів наразі відсутня.

Проте, найважливіша риса у законодавчих тарифних положеннях, є те, що відповідно до законодавства на тарифну сітку, запропоновану Палатою, може бути накладено вето.  Закон встановлює, що тарифи "встановлюються міністром відповідальним за правосуддя за попереднім погодженням із Палатою Судових Виконавців".[98] Дослівно кажучи, мається на увазі, що міністр не може встановити тарифи, які не були погоджені Палатою.

Вважається дисциплінарним порушенням для виконавця вимагати вищу плату або більшу компенсацію, ніж це дозволено такому виконавцю згідно з тарифною сіткою. Також дисциплінарним порушенням для виконавця є відмова забезпечити виконання чи тимчасовий захист без поважної на те причини та без попереднього дозволу суду.[99]  Таким чином, здається очевидним, що виконавець не може підвищити оплату вище за таку, що визначена тарифною сіткою, і відтак, виконавці не мають права пропонувати клієнтам вищий рівень послуг в обмін на вищу оплату; проте, таке може мати місце у тій мірі, що деякі виконавці можуть мати на місцях певні монопольні права.

У той же час варто відмітити, що закон також не забороняє оцінювати такі послуги нижче, ніж це визначено тарифною сіткою, як, наприклад, забороняє законодавство Румунії. Таким чином, виконавцям дозволено пропонувати клієнту меншу ціну. Такий підхід може бути корисним засобом захисту конкуренції серед виконавців, та попереджатиме перетворенню тарифної сітки, встановленою Палатою, у мінімальну картельно-узгоджену ціну.

G. Професійна Палата

Від судових виконавців вимагається, щоб вони ставали членами Палати судових виконавців. Хоча створення Палати і не розкрито достатньо широко у законодавстві, проте вимагається, щоб Палата судових виконавців розробила статут, який, щоб набути чинності, повинен бути затверджений Урядом Республіки Словенія. Щодо інших питань, окрім затвердження Статуту, Міністр юстиції уповноважений наглядати за Палатою і повинен узгоджувати всі інші формальні дії Палати [100].

Палата відповідальна за:

<  Погодження розміру тарифів та гонорарів [101]

<  Проведення регулярних інспектувань дальності судових виконавців та надсилання відповідного звіту Міністру [102]

<  Надання пропозицій Міністру щодо оцінки діяльності та компетентності судових виконавців.[103]

<  За встановлення переліку дій, скоєних судовими виконавцями, які кваліфікуються, як порушення, так зване “порушення репутації судового виконавця” [104]

<  Надання пропозицій щодо проведення дисциплінарних процесуальних дій проти судових виконавців

<  Створення дисциплінарної комісії з метою розгляду апеляційних позовів проти рішень Міністра щодо накладання дисциплінарного стягнення на судового виконавця.[105]

Варто зазначити, що під компетенцію Палати не були віддані певні завдання:

<  Не були віддані повноваження встановлювати тарифи та компенсації

<  Не були віддані повноваження контролювати кількість посад для судових виконавців чи, навіть, подавати пропозиції щодо кількості посад і створення нових.

<  Не були віддані повноваження визначати найсерйозніші дисциплінарні порушення

<  Не були віддані повноваження визначати яким чином повинна оцінюватися робота інших судових виконавців, лише тільки коментувати думку Міністра

<  Не були віддані повноваження встановлювати стягнення за дисциплінарне порушення проти інших судових виконавців.

Іншими словами, Палата допомагає провадити наглядову діяльність Міністра у різних напрямках, проте сама такий нагляд не здійснює.

4. Угорщина

A. Природа професії судового виконавця

В Угорщині існує два види судових виконавців – незалежні судові виконавці та окружні судові виконавці.[106] Окружні судові виконавці (включаючи виконавців суду Будапешту) є працівниками окружних судів; вони – судові чиновники, що мають “службові відносини” з окружними судами.[107] Окружні судові виконавці мають виключні права на виконавче провадження певних видів позовів, включаючи:

<  Справи стосовно допомоги на дитину, в яких держава є позивачем;

<  Позови, в яких сам суд або інший державний орган є позивачем;

<  Позови до виконавчої служби з боку особи, що раніше була позбавлена волі.[108]

Усі інші позови можуть виконуватися або незалежними судовими виконавцями, або окружними судовими виконавцями.

Окружні судові виконавці призначаються головою окружного суду, а більшість аспектів їх найняття регулюється іншим законом.[109] У позовах, де незалежний судовий виконавець не обмежений в участі, як було викладено вище, і окружний судовий виконавець, і незалежний судовий виконавець мають право діяти і, таким чином, представляти альтернативу вибору для позивача.

Незалежні виконавці призначаються у конкретний судовий округ і працюють в тому ж районі, що і суд, у який призначений судовий виконавець. До того ж юрисдикція виконавця обмежена тим же судовим округом.[110] Tе ж саме стосується й окружних судових виконавців.[111]

Оскільки Міністр юстиції має право загального нагляду за організацією виконавчого провадження, обидва види судових виконавців підпорядковані Міністру. Стосовно незалежних судових виконавців, значна частина цих наглядових зобов’язань делегована професійній Палаті судових виконавців Угорщини. Отже, хоча незалежний судовий виконавець призначається Міністром, Палата виконує більшість завдань з пошуку кандидатів, їх перевірки та попереднього відбору обмеженої групи для подання Міністру для кінцевого відбору.[112] І хоча Міністр відповідає за нагляд, усі перевірки та дисциплінарні обов’язки покладені на Палату,[113] a Міністр лише отримує річний звіт.[114]

Судові виконавці повинні мати страховку громадянської відповідальності на суму мінімум два мільйони Угорських форинтів, щоб обробляти усю інформацію, отриману конфіденційно, бути членами Палати і не вчиняти дій, які б могли принизити репутацію професії.

B. Діяльність незалежного виконавця

Закон не визначає коло діяльності, якою дозволено займатися незалежним судовим виконавцям (далі ми вживатимемо термін “судові виконавці” лише до незалежних судових виконавців).[115] Однак, закон вказує, що незалежні судові виконавці “виконують інші обов’язки, запропоновані нормативно-правовим актом.”[116] Нам не вдалося отримати примірник цього нормативного акту. Невідомо, чи ця діяльність включає типову діяльність судових виконавців в інших країнах, таку як вручення правових документів та повісток, управління конфіскованим майном, посередництво у спорах між кредитором і боржником у справах з виконавчого провадження тощо.

Разом з тим, незважаючи на твердження нормативного акту, надання цих послуг вважається обов’язковим для незалежних судових виконавців (“Незалежні судові виконавці повинні виконувати. . .”). Стосовно виконавчого провадження, важко взнати, чи вимагається від незалежного судового виконавця приймати усі справи, передані йому. Розділ 225(1) каже: “Незалежні судові виконавці . . . повинні отримати розпорядження та втілити виконавче провадження.” Закон не містить іншого твердження, яке пропонує обов’язкове виконання з боку незалежного судового виконавця-фізичної особи, однак, наведена цитата пропонує виключення інших учасників з виконавчої діяльності, але не прийняття кожної справи судовим виконавцем. Тому зобов’язання виконати кожну подану справу  є невизначеним.

Окружним судовим виконавцям та незалежним судовим виконавцям не дозволяється займатися низкою інших видів діяльності:

<  Будь-якою прибутковою діяльністю, окрім освіти, науки, літератури мистецтва та спорту;

<  Інвестуванням у будь-яку підприємницьку діяльність, окрім своєї власної підприємницької діяльності як судового виконавця;

<  Наданням посередницьких послуг у нерухомості та кредитних угодах;

<  Поручительством.

C. Конкурентне середовище незалежного виконавця

Окружні та незалежні судові виконавці мають чіткий намір співіснувати в одному й тому ж судовому окрузі, а, отже, безпосередньо конкурувати.[117] До того ж, закон чітко виголошує, що в той самий судовий округ можна призначати більше одного незалежного судового виконавця; таким чином, залежно від дій Міністра, незалежний судовий виконавець може стикнутися з конкуренцією з боку інших незалежних судових виконавців.[118]

Поки ми не маємо ніяких відомостей про кількість незалежних судових виконавців, виглядає слушним припустити, що в окрузі може бути більше одного виконавця. В залежності від розташування офісів судових виконавців на території окружного суду (закон не обмежує місць розташування, хоча, вочевидь, таке обмеження повинно бути на тій самій території, що і місцевий суд, який він обслуговує)[119] та географії території, незалежний виконавець може або не може стикатися з фактичною конкуренцією з боку інших виконавців на цій території.

В той же час, маловірогідне, щоб незалежний судовий виконавець відчував конкуренцію з боку інших незалежних виконавців поза округом. Незалежні судові виконавці не мають юрисдикції поза своїм округом. Незалежний судовий виконавець має таку ж юрисдикцію, що і місцевий суд, до якого він призначений,[120] a справи на розгляді у конкретному судовому окрузі повинні виконуватися судовим виконавцем, який має юрисдикцію цього судового округу.[121] Таким чином, судові виконавці із сусідніх округів неправомочні займатися справами на території місцевого судового виконавця.

Існує лише один очевидний виняток з цього правила: якщо виконавча процедура розпочата у конкретному окрузі, нею повинен займатися судовий виконавець, що має юрисдикцію цього округу, навіть якщо виконавче провадження включає арешт майна в іншому місці; для цієї обмеженої мети арешту (а не конфіскації) нерухомості судовий виконавець має загальнонаціональні повноваження.

Допускається дозвіл судовому виконавцю на бізнесові стосунки із судовими виконавцями в інших округах, щоб надавати послуги клієнтам поза своєї території. Стаття 254A говорить, що робота офісів судових виконавців керується положеннями іншого закону “Про підприємницькі організації” і відноситься до компаній з обмеженою відповідальністю, окрім тієї роботи, що передбачена законом, яким керуються судові виконавці. Зазвичай, компанії з обмеженою відповідальністю можуть укладати контракти з іншими компаніями для розширення можливостей кожної компанії надавати послуги клієнтам. Немає нічого в цьому законі, що б могло перешкоджати судовому виконавцю це зробити. Значить, правдоподібно, що офіси судових виконавців (які самі є юридичними особами) можуть укладати контракти на надання низки послуг (не тільки з виконавчого провадження) клієнтам як в середині, так і поза своїм власним судовим округом.

D. Умови набуття статусу судового виконавця та виходу з нього

Закон не встановлює кількості посад для незалежних судових виконавців у будь-якому судовому окрузі та не пояснює, як визначається їх кількість або хто повинен встановлювати кількість чи спосіб прийняття рішення.

Однак, виконавців треба відбирати шляхом “тендеру” або, інакше кажучи,  шляхом об’яви про відкриття вакансії та відкритого запрошення заяв на вакансію. Закон відзначає, що Палата повинна оголошувати тендер.[122] Потім Палата повинна провести інтерв’ю з кандидатами і запропонувати трьох Міністру, який приймає кінцеве рішення. Суд, в якому буде працювати виконавець, не відіграє жодної ролі у рішенні стосовно об’яви вакансії на посаду незалежного судового виконавця чи хто має обійняти цю посаду. Виявляється, що саме Палата повинна приймати рішення про забезпечення додаткової посади судового виконавця в окрузі. 

Щоб кваліфікуватися як кандидат, заявник повинен відповідати наступним критеріям:

<  мати угорське громадянство;

<  не мати судимостей;

<  бути не молодше 24 років;

<  мати право голосу;

<  здати спеціальний іспит на звання судового виконавця;

<  (a) мати дворічний досвід помічника судового виконавця та диплом про вищу освіту або (б) один рік роботи помічником судового виконавця та диплом про вищу юридичну освіту.

До того ж кандидат повинен мати хороше здоров’я, не бути відстороненим від роботи (звільненим за статтєю), тимчасово відстороненим або виключеним з лав судових виконавців і вважатися достойним громадської довіри.[123]

Отже, досвід роботи помічником судового виконавця є обов’язковим для призначення на посаду судового виконавця. Помічник судового виконавця – це особа, яка може здійснювати виконавчі процедури (за деякими винятками) від імені судового виконавця.[124] В той час як існує кілька вимог до помічника судового виконавця, основною вимогою є наявність у кандидата “діючого контракту про найняття з незалежним судовим виконавцем.. .”[125] Коротко кажучи, судові виконавці самі вирішують, отримає чи ні особа  повноваження, необхідні для того, щоб стати судовим виконавцем.

Розірвання трудового договору з судовим виконавцем відбувається, якщо він:

<  втрачає громадянство;

<  звільняється;

<  йому заборонена професійна діяльність з-за відсутності юридичної освіти;

<  відсторонений Палатою від роботи судовим виконавцем (позбавлений ліцензії);

<  дискваліфікований з моральних або “інших” причин;

<  досягнув 65-річного віку.[126]

Палата приймає рішення, чи можна позбавити ліцензії особу, а потім повідомляє Міністра, який “повинен” звільнити виконавця від його обов’язків.[127] Закон не містить механізму оскарження. Отже, потенційно палата може вибрати звільнення особи з “інших” причин – доволі широкої категорії, і Міністр зобов’язаний діяти. А оскільки закон надає Палаті власний механізм дисциплінарного стягнення, повноваження Палати у цьому питанні виявляються майже необмеженими.

Е. Нагляд і дисципліна

a) Облік

Стосовно діяльності окремих незалежних судових виконавців, від Палати вимагається вести облік: 

<  Виконавчих процедур, що їх проводили судові виконавці

<  Господарських організацій, виконавчі дії проти яких не дали результатів.[128]

Крім того, Палата повинна вказати, який облік вимагається від судових виконавців.[129]

б) Інспектування та звіти

Обов’язком Палати є перевірка/інспектування офісів судових виконавців.[130] Вона проводить ретельну перевірку кожного судового виконавця кожні три роки. Голова Палати може в будь-який час дати наказ про розслідування діяльності судового виконавця. 

Палата подає річний звіт Міністру юстиції з описом результатів контрольних процедур під час перевірки діяльності судового виконавця.[131] Закон не накладає на самих судових виконавців зобов’язань щодо звітності.

F. Гонорар незалежних  судових виконавців

Закон Угорщини не вказує, хто встановлює розцінку винагородження. Закон санкціонує, що судові виконавці повинні мати право на винагороду, а також на відшкодування витрат, але не роз’яснює, хто повинен платити ці кошти.[132]

Закон вказує, що винагорода – це поєднання оплати послуг та комісійних. Оплата послуг не визначена, але пропонується фіксована сума, тісно пов’язана з витратами. Комісійні сплачуються з будь-яких зібраних сум, не зважаючи на стягнення усього позову або його частини.

Мабуть, закон говорить про те, що не дозволяється домовлятися про винагороду, встановлену тарифом.

G. Професійна Палата

Закон Угорщини містить довгий і детальний перелік структури Палати судових виконавців Угорщини. Від судових виконавців вимагають бути членами Палати, а Палата має довгий перелік обов’язків і прав. Серед багатьох інших Палата повинна:

<  Накладати адміністративні стягнення

<  Вести облік справ й усіх дій, проведених судовими виконавцями

<  Вести облік усіх юридичних осіб, проти яких були вжиті виконавчі дії 

<  Здійснювати усі наглядові перевірки судових виконавців

<  Відігравати головну роль у найнятті нових судових виконавців.

5. Хорватія

На цей час у нас немає матеріалів, які детально описують судових виконавців Хорватії. Зрозуміло, що Хорватія дотримується традиційної системи використання судових працівників в якості судових виконавців. Думаємо, що система дуже нагадує існуючу модель у Сербії.

Б. Оцінка та рекомендації

1. Природа професії  виконавця

a) Подвійна або чисто приватна система?

Три з країн, що описані тут, прийняли системи приватних бейліфів, а також вирішили зберегти раніше існуючих судових виконавців. Взагалі, зрозумілий намір Болгарії припинити діяльність судових виконавців після того, як приватні агенти (бейліфи) добре себе зарекомендували й були сприйняті громадськістю. Натомість, Словенія та Угорщина, вочевидь, мають намір зберегти подвійну систему надовго. Хорватія не прийняла приватну систему і не має зараз чіткого наміру це робити.

Країни, що створили подвійні системи, до деякої міри відрізняються у цільовому використанні державних виконавців. Угорщина залишила державним виконавцям спеціальні категорії позовів – певні “соціальні” справи й справи, в яких позивачем є держава, а усі інші позивачі можуть використовувати державних і приватних виконавців на свій розсуд. Болгарія дозволила усім позивачам, включаючи державу, вибирати між державними і приватними виконавцями, однак пропонує грошову субсидію певним “соціальним позивачам”, щоб захистити їх від витрат на провадження. Словенія також пропонує вибір для всіх; в законі не вказано про субсидії на оплату послуг для соціально захищених категорій позивачів. Румунія, навпаки, пропонує лише один вид виконавців – приватних судових службовців, і, здається, держава зазвичай направляє позови приватним виконавцям для стягнення.

Великою перевагою подвійної системи є те, що вона полегшує перехід від державного або судового управління системою виконавчого провадження до приватної системи виконавчого провадження. Позивачам, які відчувають себе ніяково з новою концепцією приватних виконавців, вона пропонує можливість користуватися старою добре зрозумілою системою. Вона надає захист існуючим суддям-виконавцям, інакше вони могли б чинити опір введенню системи приватних виконавців. Вона полегшує процес переходу, не навантажуючи на нових приватних виконавців виконання усіх справ на певну дату, надаючи тим самим їм стабільність та час для пристосування. 

Разом з тим, немає чіткої переваги для збереження державної системи на необмежений строк, після того, як запроваджено приватних бейліфів, припускаючи, що громада задоволена приватними службовцями. Державна система дорога в утриманні: найняття, перевірки, забезпечення якості та нагляд, навчання, капітальне інвестування – усе це повинно регулюватися та оплачуватися з державного бюджету. Якщо місцеві суди керують державними виконавцями, існує проблема підтримки якості в округах та можливості того, що одні суди будуть кращими менеджерами судових виконавців, ніж інші. До того ж, припускаючи, що приватні бейліфи працюватимуть, як очікується, вони цілком здатні здійснити провадження як державних, так і соціальних справ і можуть конкурувати за цю роботу (хоча, все ще може бути потреба у спеціалізованих соціальних працівниках, які б займалися питаннями опікунства над дитиною). Вибір Болгарії займатися спеціальними категоріями справ, пропонуючи державну субсидію при виплаті винагороди приватним виконавцям, вочевидь, є найбільш слушним та економічно ефективним вирішенням цієї проблеми.

Рекомендації

Необхідно зберегти існуючу систему судових виконавців протягом декількох років перехідного періоду, пропонуючи позивачам вибір використовувати приватних або державних виконавців для  стягнення позовів. Щоб зробити цей вибір справедливим та якісним і сприяти переходу до приватної системи, плата за державне та приватне провадження повинна  бути однаковою або близькою для порівняння. Пропонування субсидій з державного бюджету для справ спеціального соціального напряму є найкращим шляхом їх виконання, оскільки громадським позивачам, як і будь-якому іншому позивачеві, пропонується доступ до методів провадження, яким вони надають перевагу.

Необхідно дозволити перехідний період протягом кількох років, щоб забезпечити зручність від нової системи, а також навчальний період  для нових приватних виконавців. Існуючим державним виконавцям треба надати можливість вибору стати приватними виконавцями протягом обмеженого строку після вступу у силу закону про приватних судових виконавців.

б) Характеристика професії

Існує доволі стійка однорідність усіх систем приватних виконавців, описаних в цьому документі, з огляду на обов’язки та повноваження її працівників.

І хоча конкретні права детально не описані в законах, усі приватні судові виконавці повністю уповноважені провадити виконавчі дії згідно з процедурними правилами судів, що існували раніше, і вживати свої тимчасові захисні заходи у судовому процесі. Їм також надається доступ до державних джерел даних щодо майна боржника та його місця знаходження. Усі закони вимагають, щоб виконавець  приймав будь-яку подану обґрунтовану претензію.

В той час як усі є приватними саморегульованими професіоналами, не найманими працівниками, чий прибуток складають гонорари, які вони заробляють, усі вони підпадають під широкий регуляторний контроль з боку держави. Усі приватні системи, описані тут, вважаються такими, що виконують державні функції. Отже, держава може накласти зобов’язання та умови щодо надання офісу і виконання самої роботи, щоб забезпечити її виконання згідно з передбаченими законодавством стандартами. Ці зобов’язання та передумови включають:

<  Збереження конфіденційних даних про позивачів, боржників та третіх сторін;

<  Додержання секретів клієнтів і невикористання їх в інтересах інших;

<  Захист фінансів клієнтів шляхом використання окремих банківських рахунків для утримання конфіскованих коштів від імені клієнтів чи боржників;

<  Забезпечення страхування громадянської відповідальності згідно з законодавством;

<  Підтримку офіційного архіву та ведення широкого обліку і бухгалтерії;

<  Вступ до професійної Палати і сплата членських внесків;

<  Проходження постійних перевірок та наглядів;

<  Складання регулярних звітів про діяльність для подання призначеним наглядовим органам;

<  Проходження постійного навчання, у деяких випадках навіть після започаткування приватної практики.

рекомендації

Взагалі, приватні виконавці повинні бути приватними, не найманими службовцями, незалежними від держави стосовно свого повсякденного функціонування. Описані вимоги важливі для проведення постійного контролю за судовими виконавцями. Постійні та ефективні перевірки, нагляди та (за необхідністю) дисциплінарні покарання чи відповідальність – це засоби, що змушують систему приватних виконавців працювати. Без них система не працюватиме.

Таким чином, важливими є страхування громадянської відповідальності, ведення обліку, постійні перевірки, звіти та навчання. Виконавець тримає в руках значні суми коштів від імені клієнтів і не повинен користуватися можливістю неправильного поводження з цими коштами. Так само, оскільки виконавці здійснюватиму юридичні повноваження від імені держави, необхідно виключити можливість зловживання боржником від імені клієнта виконавця, забезпечуючи тим самим накладання санкцій. Необхідно, щоб працювали системи, які б унеможливлювали такі зловживання. Це можна зробити, адже насправді такі зловживання дуже рідко трапляються в інших системах приватних судових виконавців. 

Обов’язок бути членом професійної Палати можна оспорювати. Палата могла б легко функціонувати в якості картельного механізму, слугуючи інтересам виконавців, виступаючи проти тих працівників, які не відстоюють інтереси професії, шляхом збивання цін або привертанням уваги до зловживань. Хотілося б захистити таких працівників. Однак, це робиться найкращим чином  шляхом обмеження влади Палати та забезпечення залучення значного внеску до вжиття дисциплінарних дій з боку сторонніх організацій, як-от, Мінюсту, судової системи чи правознавців. Усі переглянуті закони досить розумно делегували Палаті важливі функції, а для того, щоб виконувати ці функції, Палата залежить від членських внесків до її операційних фондів. Більшість виконавців, звичайно, воліли б отримувати безкоштовні послуги від Палати і не сплачувати за них. Отже, обов’язкове членство й плата за нього є, мабуть, необхідними, але з обмеженнями дискреційного повноваження Палати діяти проти членів, окрім згідно з дисциплінарними процедурами. 

2. діяльність приватного судового виконавця

a) Заборонені та дозволені дії

Болгарія та Румунія дозволяють приватним судовим виконавцям займатися численною діяльністю на додаток до виконавчого провадження, як-от: стягнення боргу шляхом мирової угоди, доставка повідомлень та судових наказів, а також тимчасове зберігання майна. Натомість, інші закони про приватних виконавців, оглянуті тут, чітко не дозволяють такої діяльності, а закон Словенії безумовно її виключає.

Усі описані тут закони забороняють приватному виконавцеві займатися різними видами діяльності. Можна стверджувати, що це діяльність, яка створює конфлікт інтересів для виконавця, як-от, перебування працівником в організації, що сама може бути втягнута в судовий спір; однак, можна уявити, що дискваліфікація не вирішить адекватно проблему конфлікту інтересів. Навпаки, багатогранна якість переліків забороненої діяльності говорить про те, що реальна мотивація заборони полягає у тому, щоб виконавець отримував засоби існування від провадження і був весь час на місці, а не відволікався на іншу діяльність, що може вимагати уваги, якщо є важливим джерелом доходу. Таким чином, переліки дозволеної діяльності невиконавчого характеру більшою мірою пов’язані з виконавчим провадженням, в той час як заборонені види діяльності або фінансово непривабливі (мистецтво чи викладання), або не відносяться до провадження.

Постає важливе питання: чи може провадження як бізнес достатньою мірою підтримати фізичну особу, щоб вона могла весь час присвяти йому, на додаток до забезпечення офісом, персоналом і капітальним обладнанням (комп’ютерами тощо), які є дійсно необхідними? У більшості випадків виконавче провадження вважається досить прибутковим, але так не може бути у віддалених чи менш розвинених регіонах. За цих обставин легко уявити, що спокуса займатися іншою діяльністю як джерелом доходу може бути сильною і відволікати від процесу провадження. 

рекомендація

Приватному судовому виконавцю слід дозволити займатися різноманітною діяльністю, такою, яка перелічена у законі Болгарії, що не конфліктує із здатністю приватного виконавця проводити виконавчі дії неупереджено і узгоджується з образом судового виконавця як надавача юридичних послуг державним органам. Це особливо вірно, якщо від приватного виконавця вимагають провадження за будь-яким поданим позовом: виконавець має чітке зобов’язання надати послуги з провадження, і йому треба дозволити розпоряджати своїм часом стосовно іншої невиконавчої діяльності.

Основним аргументом, що дозволяє таку діяльність, є необхідність для виконавця підтвердити економічну доцільність як підприємця. Практично, в малих або менш активних регіонах немає впевненості, що виконавець зможе залишитися на плаву в інший спосіб. У багатьох європейських країнах приватним судовим виконавцям дозволяється різноманітна діяльність, яка загалом узгоджується з провадженням або природними похідними виконавчого провадження, такими як обслуговування процесу чи зберігання конфіскованого майна. Заборона виконавцю надавати такі послуги викличе незручності для клієнта, вимагаючи від нього наймати інших надавачів цих послуг і тісно узгоджувати їх з діями виконавця. Безумовно, кредитор вибирає, чи використовувати виконавця для цих послуг. Аналогічно, виконавець повинен мати вибір надавати чи ні такі послуги, вибір якого закон Румунії не дозволяє виконавцю. 

Здається особливо справедливим, що, якщо закон забороняє виконавцю займатися  численною діяльністю саме тому, що вона може виявитися більш прибутковою, ніж виконавче провадження, тоді закон повинен дозволити виконавцю займатися діяльністю, пов’язаною з виконавчим провадженням, такою як обслуговування процесу, щоб забезпечити можливість виживання виконавця в бізнесі. 

б) Організаційна структура підприємницької діяльності приватних судових виконавців

Кілька законів чітко дозволяють судовим виконавцям створювати підприємницькі організації поза своїм офісом. Наприклад, Болгарія дозволяє виконавцям створювати підприємницькі товариства один з одним.[133] Закон не обмежує такі товариства виконавцями однієї юрисдикції (території), а дозволяє товариства між численними виконавцями на численних територіях. Закон Румунії аналогічно дозволяє виконавцям брати участь у “цивільних професійних товариствах”.[134] Угорщина підпорядковує організацію офісів виконавців  загальним положенням закону Угорщини про компанії з обмеженою відповідальністю, дозволяючи цим самим займатися їм майже будь-якою діяльністю, яку зазвичай ведуть компанії з обмеженою діяльністю, включаючи укладання контрактів один з одним.[135] Закон Словенії безпосередньо не займається цим питанням.

Достоїнством створення таких робочих стосунків з іншими судовими виконавцями є можливість надання конкурентної переваги, розширюючи спектр послуг, що їх виконавець може запропонувати клієнтам. Наприклад, комунальне підприємство, яке збирає борги по всій країні, може мати справу з однією організацією з усіх видів діяльності, пов’язаної зі збором боргів, маючи можливість обговорювати кращі ціни на великі об’єми робіт і надаючи більше зручностей в роботі, як, наприклад, автоматичний розподіл роботи між працівниками у певному регіоні та комплексна виписка рахунків, обробка даних, інші послуги. Можна залучити більшу кількість клієнтів до цієї мережі у численних місцях розташування, забезпечуючи більше роботи для всіх працівників і уможливлюючи обговорення зниження цін, щоб відобразити ефективність роботи. Комплексна виписка рахунків, маркетинг та послуги з обробки можуть призвести до зменшення витрат. 

рекомендації

Створення підприємницьких товариств серед судових виконавців-фізичних осіб може призвести до більш ефективного обслуговування клієнтів, дозволяючи судовим виконавцям нести особисту відповідальність за виконання регуляторних вимог та зобов’язань. Це слугує інтересам потенційних клієнтів, узгоджується з цілями закону і повинно дозволятися.

3. конкурентне становище судового виконавця

Стандартним аргументом на користь більшої конкуренції серед судових виконавців є той самий аргумент, що і на користь приватного виконавчого провадження. Виконавець, який стикається зі значущою боротьбою за клієнтів, матиме стимул надавати клієнтам кращі послуги й удосконалювати якість виконавчого провадження. Якість виконання часто вимагає значних внесків часу, наприклад, у розшук місця знаходження майна боржника, самого боржника, а також у планування і складання графіку виконавчих дій. Якісне й ретельне виконання цих дій часто вимагає сильної мотивації з боку судових виконавців. Немає кращого джерела мотивації, ніж стимули, які приходять разом із серйозною конкуренцією за клієнта, а також фінансовою винагородою за успішне виконання. 

Однак, насправді багато країн, яких ми вивчали у цій роботі, накладають серйозні обмеження на конкуренцію. Усі обговорені тут країни обмежують кількість приватних виконавців не тільки тими, хто відповідає кваліфікаційним вимогам, але й меншою кількістю, визначеною кількістю дозволених посад. Типово у цих країнах кількість встановлюється довільним правом на обмеження кількості у кожному судовому окрузі. Наприклад, закон Болгарії встановлює фіксоване правило мати одного виконавця на кожні  30 000 осіб у судовому окрузі. Словенія надає повну свободу дій Міністру юстиції приймати рішення щодо дозволеної кількості приватних виконавців у кожному окрузі на основі оцінки про стан справ в окрузі, зробленої головою даного окружного суду. Румунія також залишає остаточне рішення за Міністром юстиції, однак він повинен приймати рішення на основі “пропозиції” Національної спілки судових виконавців, яка, в свою чергу, отримує інформацію про потреби в місцевих округах з рекомендацій відповідних місцевих Палат судових виконавців, які складаються з потенційних конкурентів для будь-якого нового судового виконавця, посада якого дозволена у регіоні. Вочевидь, обмежений таким чином доступ обмежує кількість конкурентів у кожному регіоні..

Аналогічно, більшість цих країн, що мають приватних виконавців, займає обмежувальну позицію стосовно території, на якій виконавець може конкурувати. Усі вони вимагають, щоб виконавці знаходилися у певному регіоні, пов’язаному з територією місцевого суду. Більшість країн вимагає, щоб місцевий судовий виконавець не мав можливості надавати послуги  на сусідніх з судом територіях, не кажучи вже про усю країну. В результаті конкуренція на ці послуги обмежена кількістю надавачів, яким дозволено практикувати у цьому регіоні. Болгарія дозволяє приватним виконавцям працювати лише зі справами, які “виникають” у місцевому окружному суді. Румунія обмежує своїх приватних виконавців практикою лише на території місцевого окружного суду. 

Однак, Словенія дивиться на речі більш ліберально. В той час як  кожний приватний виконавець знаходиться на території конкретного місцевого суду, кредиторам, зокрема, дозволено використовувати виконавця з іншого судового округу, а виконавцям не забороняється діяти поза своїм місцевим округом. І якщо вимога базуватися на території конкретного суду забезпечує надання послуг у національному масштабі, навіть у малому чи віддаленому регіоні, надання загальнонаціональної  юрисдикції  та право вибирати виконавця поза округом означає, що місцеві виконавці стикаються з конкурентним стимулом для забезпечення швидкості та якості роботи згідно з національними стандартами конкуренції. Необхідно також відзначити, що словенські виконавці мають дозвіл на надання послуг з провадження за цінами нижчими, ніж встановлено офіційним тарифом, тим самим більш ефективним виконавцям надається шанс залучати бізнес, передаючи своїм клієнтам накопичення продуктивності.

На додаток до обмежень щодо конкуренції, описаних вище, існують також правила, які прискорюють значиму конкуренцію. В усіх країнах, що тут згадуються, клієнт має  необмежене право вибирати приватних судових виконавців серед тих, хто практикує у відповідному регіоні. Натомість, словенські суди повинні розміщати справи між виконавцями згідно з незмінними правилами, тобто, лише тоді, коли сам клієнт не віддає перевагу конкретному судовому виконавцю. Три з чотирьох вищезгаданих приватних систем пропонують клієнту можливість вибору приватного чи державного виконавця, в той час як Румунія пропонує лише приватних виконавців; у конкуренції з державними виконавцями з’являється принаймні якийсь конкурентний тиск, навіть у тих країнах і регіонах, де існує обмежена кількість приватних судових виконавців.

Хоча Словенія стримує своїх приватних виконавців у рекламуванні своїх послуг, а отже, обмежує їх можливість інформувати потенційних клієнтів як на місцевому, так і на національному рівні про свої послуги, країна санкціонує іншу діяльність, яка чітко сприяє більш широкій конкуренції та кращій поінформованості клієнтів. Словенія зобов’язує кожного виконавця складати річний звіт про свою роботу, який потім розміщується на веб-сайті Мінюсту таким чином, щоб полегшити клієнтам порівняння роботи виконавців. Отже, потенційні клієнти можуть безпосередньо порівняти роботу усіх приватних виконавців,  як на місцевому, так і на національному, що допомагає при виборі судових виконавців. Ця інформаційна особливість дає сильну мотивацію виконавцям щодо результатів роботи, які виглядатимуть привабливими для клієнтів у порівнянні з роботою інших виконавців, а також забезпечує конкурентні засади, які безпосередньо прискорюють виконавчі дії. 

Право стримувати доступ до професії шляхом обмеження кількості наявних посад створює в деяких випадках більш серйозну загрозу конкуренції, тому що контроль за прийняттям цих рішень покладається на місцеву Палату судових виконавців. З усіх можливих отримувачів цього права саме місцева Палата  найбільш вірогідно використовує його для надмірного обмеження кількості місцевих судових виконавців. Все ж-таки, місцева Палата в усіх цих країнах  складається з інших судових виконавців, які працюють на місцевому рівні. Саме вони отримують найбільшу вигоду від усунення нових конкурентів; вона, насправді, є потенційним місцевим картелем, який зацікавлений обмежити пропозицію і підняти ціни для вигоди усіх існуючих в регіоні приватних виконавців. Коли неможливо підняти ціни, там, де встановлені національні тарифні ставки, така монополістична поведінка часто віддзеркалюється навпаки на зниженні якості виконання, наприклад, зменшуючи ризиковану діяльність, що забирає багато часу, як-от, розшук майна, а також на зменшенні капітальних інвестицій. Альтернативою надання такого права місцевій Палаті є передача його Міністру юстиції, встановлюючи фіксоване правило щодо кількості виконавців на душу населення, як це зробила Болгарія, або передача цього права національній професійній організації. З них фіксоване правило може бути найкращим вибором: воно встановлюється на законодавчих засадах, а суб’єкт все ще під державним наглядом і, вірогідно, під найменшим впливом зацікавленості з боку групи, що лобіює галузь. Фактично, Болгарія вибрала кількість виконавців – один на 30 000 населення, цифру, що наближається до середньої в Європі,  і, мабуть, близька до результату, якого міг би досягти сам ринок. Надання права Міністру – це наступна найкраща альтернатива, оскільки існує можливість почути нефахові погляди, хоча майже немислимо, що галузь матиме довгостроковий вплив на дії Міністра. Національна організація судових виконавців все ще має перевагу для місцевої Палати, оскільки вона до певної міри зацікавлена сприйняттям судових виконавців на національному рівні .

Чому усі ці країни до різної міри накладають обмеження на конкуренцію, що описана тут?  Існує принаймні дві причини. Перша, існує низка аргументів на користь обмеження конкуренції, яку дехто вважає переконливою. Друга, сама галузь має сильні мотиви стримувати конкуренцію,  і з огляду на свою сильну само зацікавленість, має тенденцію брати набагато більш активний інтерес у створенні установ, які керують галуззю, ніж це роблять численні кредитори, які поодинці є лише випадковими користувачами послуг провадження. 

Аргументи на користь обмеження конкуренції до різного ступеню включають наступне. Деякі доводять, що надмірна конкуренція для клієнтів призведе до зловживання боржниками або до банкрутства виконавців, руйнуючи процес виконавчого провадження. Жоден з цих аргументів не є переконливим. Стосовно захисту прав боржника, правила щодо відповідальності й дисциплінарні заходи виключають прибуток від надмірно ревного обслуговування клієнтів і дають боржникам прямі й потенційно вигідні засоби захисту своїх прав. Крім того, сподівання на відсутність конкуренції для захисту прав кредиторів йде ще далі: відсутність конкуренції підриває мотивацію надавати високоякісні послуги клієнтам і, таким чином, підриває само розумне пояснення для приватних судових виконавців. Стосовно проблеми банкрутства, захисники стверджують, що виконавці конкуруватимуть шляхом зниження ціни та збільшення витрат до тієї межі, що веде до банкрутства, неприпустимий результат для цієї суттєвої державної служби. Однак марно сподіватися на цей результат в інших галузях, які також стикаються з багатозначущою конкуренцією, але де банкрутство є скоріше випадковим та незвичним результатом, ніж типовим; в інших юридичних професіях, як адвокати та нотаріуси, де практикуючі юристи скоріше розбагатіють, ніж збанкрутують; чи в інших європейських країнах, що мають приватних судових виконавців, де дійсно приватне виконавче провадження функціонує стабільно та прибутково. Аргумент дорівнює твердженню, що приватні виконавці не зможуть вести свій бізнес розумним чином, а це твердження є майже напевно неправильним. 

рекомендації

Конкуренція між державними та приватними судовими виконавцями забезпечує, принаймні тимчасово, бажану форму конкуренції для приватних виконавців. За будь-яких обставин, немає причини вірити, що державні виконавці або найняті судом забезпечать кращий чи більш економічно вигідний спосіб обслуговування соціальних клієнтів або уряду, і немає ризику доручити провадження таких справ державним чи приватним виконавцям, за вибором клієнта. Отже, не повинно бути жодного обмеженого класу справ, відкладених для державних чи приватних судових виконавців. Кращим рішенням допомоги соціально залежним клієнтам з боку держави є просто надання субсидій, коли клієнти воліють використовувати приватного виконавця.

Як тільки прийнято рішення про запровадження системи приватних судових виконавців, має бути зобов’язання, яке надає клієнтам широкий вибір; інакше виключаються заохочення, що керують перевагами конкурентної системи. Отже, якщо зроблено вибір обмежити виконавців місцевим округом, повинно бути достатньо виконавців, яким дозволено працювати у кожному місцевому окрузі, щоб конкуренція мала сенс.

Однією з вагомих причин вимоги, щоб виконавці розташовувалися у конкретній місцевості, є забезпечення послуг виконавчого провадження на місцевому рівні з метою полегшити доступ до правосуддя. Однак, немає потреби обмежувати виконавців діями лише на території своїх місцевих судів, як більшість цих країн і робить. Дозвіл виконавцям діяти поза своїми місцевими округами сприяє конкуренції між судовими виконавцями в національному масштабі, а також змушує виконавців з віддалених регіонів удосконалювати свої послуги до стандартів національного рівня. Це дає більш широкий вибір клієнтам, незалежно від їх місцезнаходження у великому місті чи у віддаленій місцевості. І це змушує виконавців надавати кращі послуги і за нижчі ціни клієнтам у справах більш ніж однієї юрисдикції.

Одним з підходів до цієї більш широкої конкуренції є підхід Словенії, який вимагає, щоб виконавці знаходилися у конкретному місці розташування, але дозволяє їм працювати на інших територіях. Від виконавців Словенії вимагають приймати подані їм справи, а закон не встановлює різниці між місцевими і немісцевими справами; таким чином, від виконавців Словенії вимагають приймати подані їм справи, не зважаючи на місце походження справ. Оскільки це набагато краще, ніж вибір інших країн, оглянутих тут, щодо обмеження юрисдикції виконавця місцевими справами, кращою альтернативою є нідерландський підхід, який вимагає, щоб виконавці розташовувалися у конкретному окрузі й приймали справи, які походять з того самого округу, однак, дозволяє  їм приймати чи відхиляти справи  з іншого округу. Можна віддати перевагу нідерландському підходу, ніж словенському, але обидва набагато кращі у порівнянні з більш обмеженими виборами інших оглянутих тут країн. 

Це піднімає питання, чи треба дозволити виконавцям створювати господарські товариства для надання послуг. Зазвичай такий дозвіл уможливлює виконання низки робіт з більшою економічною ефективністю, починаючи від маркетингу до комп’ютерного програмування та придбання обладнання.  Небезпека господарських товариств полягає в тому, що вони можуть втручатися у зобов’язання виконавців стосовно своїх власних дій або іншим чином спричиняти ухилення від дисциплінарних норм. Необхідно структурувати право створювати господарські товариства, щоб унеможливити такі випадки. Закони Болгарії та Румунії дозволяють виконавцям створювати товариства або “цивільні професійні асоціації”, які покликані забезпечити, щоб цього не сталося. 

Хто повинен мати право вирішувати, яка кількість судових виконавців має бути в країні чи конкретному окрузі? Нічого не варто, що усі переглянуті тут країни відкинули прямий підхід, який дозволяє прийом на посаду будь-якого кандидата, що відповідає кваліфікаційним нормам та підкоряється регуляторним вимогам, як, наприклад, більшість адвокатів допускають практикувати. Неясно, яка причина цього, коли інші спеціальності, як-от адвокати, покладаються на ринкові механізми для встановлення кількості практикуючих фахівців. Якщо цей метод неприйнятний, тоді, можливо, найкращим підходом буде підхід, запропонований законом Болгарії, який встановлює кількість у кожному регіоні через фіксоване співвідношення виконавців до населення. Сподівання на місцеву Палату або національну організацію судових виконавців визнає, що кількість фахівців встановлюється тими, чия  сильна самозацікавленість слугує якомога більш обмеженому доступу до професії. Дозволити Міністру юстиції це робити, мабуть, призведе до того, що національне агентство покладатиметься на поради фахівців-практиків  галузі, які використовуватимуть свій вплив для формування уяви Міністерства про місцеві умови. Підхід Словенії, який дозволяє голові окружного суду встановлювати кількість виконавців на своїй території, здається слушним, але часто голови окружних судів, незважаючи на  свою місцеве розташування, не мають причин, щоб ознайомитися з місцевими ринковими умовами для судових виконавців: вони займаються судовим процесом, а не виконавчим провадженням і можуть покладатися на поради інших місцевих виконавців. Мабуть, кращою альтернативою є фіксоване правило, за умови, що правило встановлено на рівні, аналогічному Болгарії, яка наближається до європейської норми співвідношення між судовими виконавцями та населенням.

Заслуговують коментарів вимоги до інформації у Словенії. Словенія забороняє рекламу виконавців, але вимагає, щоб усі виконавці надавали порівняльні дані роботи у своїх звітах Міністерству і надсилали ці дані на веб-сайт Міністерства. Заборона реклами нагадує досвід Сполучених Штатів, де багато років адвокатам забороняли рекламу; згодом від цієї заборони відмовилися, тому що виявилося, що вона стримувала конкуренцію і мало допомагала етичній поведінці. Жодний сплеск дисциплінарних чи етичних порушень не стався в результаті майже тридцятирічного досвіду рекламування адвокатської діяльності. Реклама з боку виконавців наносить збитки клієнтам лише тоді, коли вона неправдива чи оманлива, що можна цілком врегулювати без заборони рекламування. Статистичні дані виконавчого провадження, надіслані на веб-сайт Міністерства юстиції, полегшують порівняльний пошук для клієнтів, тим самим сприяючи статутним цілям; це слід взяти до уваги при розробці українського законодавства, яке може передбачити створення системи приватних судових виконавців. 

4. Прийняття та звільнення з посади

Переглянуті закони відрізняються ступенем свободи дій та можливостей для упередженості чи фаворитизму в процесі відбору кандидатів. Вони також відрізняються тим, хто може втілювати цю свободу дій. Наприклад, Болгарія дозволяє лише невелику ступінь свободи дій у процесі відбору. Кандидати, що відповідають основним вимогам (таким, як громадянство), здають іспит, підготовлений і класифікований комітетом, який складається з представників різних установ. Екзаменаційний процес ретельно розроблений, щоб бути неупередженим, анонімним і якомога більше недискреційним. Фіналісти іспиту на основі анонімної градації подаються на розгляд Міністру, якого інструктують вибрати з-поміж них на основі ступеню, до якого кандидати варті громадської довіри, оціненого Палатою судових виконавців. Фаворитизм з боку Палати обмежений до оцінки критерію  “громадська довіра”.

Натомість, Угорщина і Румунія головний критерій найняття передають членам професії. Неможливо вступити на посаду, не пропрацювавши кілька років інтерном у практикуючого судового виконавця (або, як в Угорщині, помічником судового виконавця).  В той час як фаворитизм знижується через вимогу здавати іспит, щоб стати інтерном, практикуючі судові виконавці чітко контролюють вступ у галузь й можуть надати своїм друзям чи родичам доступ до професії. До того ж, коли відкривається вакансія судового виконавця, саме Палата робить “пропозицію” стосовно кандидата, і виявляється, що Міністр повинен діяти за пропозицією Палати. Це наводить на роздуми про більший ступінь інсайдерського фаворитизму, ніж існує в моделі Болгарії. 

Словенська модель є чимось середнім поміж інших двох. Хоча система містить важливу свободу дій, її повністю віддано Міністру юстиції, який може розглядати але не повинен приймати рекомендації Палати. Міністру, головним чином, дозволений необмежений вибір з повного списку кандидатів, що відповідають критеріям закону про найняття.  Перевага дозволити вибір Міністру, а не Палаті у румунській моделі, здається, вимагає, щоб Міністр не підбирав кандидата, який вже розділяє погляди чинних судових виконавців стосовно керівників галузі, a отже, залучає свіжі погляди у професію.

Рекомендації

Вірогідно, що болгарська модель високооб’єктивних критеріїв прийому на посаду, поєднана з поміркованим/обмеженим внеском професійної Палати, представляє найкращий вибір серед усіх оглянутих законів. Особиста думка чітко мінімізована залежністю від іспиту, що проводиться неупереджено та анонімно  (вочевидь, усний іспит не може бути анонімним). Думка Палати присутня, але їй не дозволено домінувати у процесі відбору. В результаті раніше існуючі упередженості не стають керівним критерієм прийому. Вони виявилися цінними складовими болгарської моделі.

І знов-таки, особиста думка (особливо думка професійної Палати) повинна відігравати малу роль у рішенні про виключення кого-небудь з професії.

5. Контроль і дисципліна

Процес контролю і дисципліни важливий для моделі приватного виконавчого провадження. Без нього існує ризик, що виконавці можуть ввести в оману боржників, щоб краще слугувати інтересам своїх клієнтів – кредиторів; не поводитися чесно з коштами клієнтів чи обманути правову систему якимось чином, як-от зловживання конфіденційною особистою чи діловою інформацією, доступ до якої дозволяє мати його посада. Ефективна система контролю і дисципліни важлива для мінімізації цих проблем. 

Ефективна система контролю і дисципліни має три складові: обов’язковий облік, перевірки та звітність і дисциплінарні процедури та санкції /стягнення.

a) Обов’язковий облік

Необхідно, щоб від виконавців вимагалося вести детальний облік (записи) усіх справ у провадженні, а також усіх дій по кожній справі і, що найбільш важливо, фінансових потоків (прибутків та витрат). Облік необхідно заздалегідь детально визначити, щоб забезпечити контролюючий орган необхідною інформацією для встановлення, чи відповідає виконавець стандартам поведінки. 

Дуже важливо, щоб бухгалтерський облік виконавця був якомога прозорішим. Найбільший ризик неналежної поведінки виконавця походить з фінансової сфери.  Отже, інструкція або закон повинні санкціонувати бухгалтерський облік, що відповідає міжнародним стандартам. Вони повинні повністю бути конкретизовані у розпорядженні відповідного регуляторного органу. Необхідно зберігати всю супроводжуючу документацію для перевірки усіх чеків та виплат. Кошти клієнтів треба відокремити від власних коштів виконавця, а доступ до банківських даних, як особових і бізнесових рахунків виконавця, так і рахунків клієнтів, треба зробити частиною бухгалтерського обліку. Необхідно також вести облік осіб, що мають доступ до архіву документів виконавця.

Важливо мати змогу відслідковувати рух справ у діяльності виконавця, їх завершення, припинення чи закриття; а у кожній справі дії, що їх було вжито по кожній справі. Це дозволяє перевірити законність дій судового виконавця в процесуальному сенсі, а також встановити, коли грошовий результат повинен бути присутнім у бухгалтерських звітах.

б) Перевірки та звіти

Перевірки документів і роботи виконавців повинні бути ретельними, професійними і постійними – принаймні, раз на рік, а також проводитися, якщо виникли проблеми. Тут важливо, щоби перевірку не доручили проводити недосвідченим, ненавченим особам або з низькою мотивацією. Дуже важливо, щоб на перевірку призначили особу, здатну на значимий ефективний нагляд за діяльністю судових виконавців.

Існує три основні вибори: доручити процес перевірки місцевому суду, Палаті (місцевій або національній) та Міністерству юстиції.

І хоча місцевий суд може мати найкращі наміри, вірогідно, що він вважатиме процес перевірки судових виконавців технічно складним і таким, що вимагає багато часу. Звичайно округ не матиме достатньої кількості судових виконавців, щоб виправдати найняття кваліфікованого фінансового аудитора для щорічної перевірки бухгалтерських книг кожного виконавця, – а наймати одного в кожному регіоні було б дублюючим і безнадійно дорогим процесом. Самі судді не мають досвіду бухгалтерського обліку та аудиту, щоб адекватно це робити, і в усякому випадку, це серйозні заявки на їх час з їх власних завантажень справами. До того ж є шанс, що місцеві судді особисто познайомляться з місцевими судовими виконавцями і розвинуть стосунки, несумісні з суперницькою перевіркою роботи виконавця.

Палата може бути достатньо знайома з роботою виконавців, щоб провести правоздатну перевірку, але тут виникає проблема зі стимулами та мотивацією. Палата представляє громаду інших виконавців, жоден з яких не бажає, щоб його власна робота проходила пошукову перевірку, і які можуть побудувати свій процес перевірки, що буде менш втручальним або детальним, ніж вимагається.

Нарешті, Міністерство юстиції має національний обов’язок перевіряти роботу судових виконавців по всій країні, а отже, повинно  мати значну кількість виконавців, яких треба інспектувати. Велика кількість повинна виправдати найняття команди фахівців, кваліфікованих фінансових аудиторів і юристів для, принаймні, щорічної перевірки фінансових документів/обліків та законної діяльності. Далі, спеціалізація, яку вимагає ця робота, та велика кількість судових виконавців по всій країні  дають можливість команді інспекторів розробити досвід і ознайомитися з практичною діяльністю, щоб дозволити найбільш фахову перевірку. З цих трьох описаних вище способів, останній є незрівнянно найкращим і представляє загальноприйняту практику у Західній Європі.

З другого боку, система Словенії також заслуговує на  розгляд. Словенія санкціонувала трирівневу систему. Палата судових виконавців повинна щороку проводити ретельну перевірку кожного виконавця, оскільки це створює вищевикладені проблеми, її привабливість полягає у тому, що вона перенесла більший тягар (у часі та витратах) на саму галузь, а не на державний бюджет. Однак, Палата не уповноважена висувати дисциплінарні обвинувачення, коли знаходить проблеми. Навпаки, від Палати вимагають щороку подавати звіт Міністерству юстиції про кожного перевіреного виконавця. Міністерство має повноваження проводити своє власне розслідування, що воно і робить, коли вважає за необхідне,  – або при виявленні проблем, висвітлених у звіті Палати, по конкретному виконавцю, або з інших причин.[136] Таким чином, Міністерство має нагоду постійно перевіряти роботу Палати, і коли воно реагує на конкретні питання, підняті у звіті, і коли воно довільно вибирає перевірку виконавця. Звичайно, Міністерство має вибір проводити більш пошукові перевірки, ніж Палата, і теоретично воно може підняти питання стосовно Палати, якщо виявить, що перевірки Палати були незадовільними. На додаток до цих двох рівнів перевірки суд також має набагато скромний обов’язок розгляду: перевіряти роботу виконавця лише по тих справах, які суд передав йому на виконання, щоб впевнитися, що виконавець адекватно працював зі справами, переданими йому судом. 

Небезпека системи Словенії полягає в тому, що Палата може вступити якимось чином у змову і приховати порушення від Міністерства або допомоги виконавцю у приховуванні порушень, а само Міністерство може не проводити перевірки достатньо часто, щоб запобігти цьому. В результаті постійні незалежні перевірки з боку Міністерства все ж вважаються ідеальним підходом, але великий фінансовий тягар, який вони покладають на Міністерство, може бути небажаним. 

в) Дисциплінарні процедури та стягнення

Стосовно стягнень, по-перше, важливо, щоб вони коливалися від м’яких до дуже суворих. Більшість порушень незначні, а надзвичайно суворі стягнення стримуватимуть їх застосування до таких порушень. В той же час, санкції повинні  мати достатню “вогневу міць”, щоб забезпечити реальний стимул для належної поведінки. Можливість застосування дуже великих штрафів, а надто виключення з професійних лав, як у законі Болгарії, здаються слушним підходом до останньої проблеми. 

Стосовно дисциплінарної процедури, підхід Словенії є ефективним. Дисциплінарні дії може пропонувати широке коло осіб: Палата, голова окружного суду, голова виїзного суду, голова верховного суду, а також сторони у виконавчому провадженні, з якими працює виконавець. Однак, лише Міністр юстиції може фактично порушити дисциплінарну справу або за поданням однієї з цих сторін, або за своїм власним рішенням. В той час як будь-яка з постраждалих сторін має право висловити свої скарги, Міністр має владу вирішувати, чи дозволити продовжувати процесуальні дії, тим самим не допускаючи надмірного тягаря доказування на виконавців. Відмінивши їх, Міністр, і більше ніхто інший, може в будь-який час порушити службове розслідування проти виконавця. 

Дивно, однак, що закон Словенії наділяє Міністра правом приймати рішення по скаргах – отже, Міністр розслідує, звинувачує і судить. Це може відображати інквізиторську суть системи цивільного права, але має більше сенсу передати слухання і прийняття рішення якійсь третій стороні, як, наприклад, голові суду, до якого приписано виконавця. Однак передача рішення в руки Палати, як це роблять кілька інших переглянутих тут законів, є потенційною помилкою; не треба недооцінювати самозахисту якість професійних організацій, а для виконавців важливо усвідомлювати, що неналежна поведінка може насправді призвести до фактичних цілеспрямованих дисциплінарних санкцій.

6. Відшкодування судовим виконавцям

Тариф гонорарів – це прейскурант ставок за різні послуги або дії, що їх виконує приватний судовий виконавець. Типове тлумачення прейскуранту: він включає максимально дозволені стягнення з боржника, коли надаються конкретні послуги.  Головне, щоб виплата гонорару не лягала на кредитора – адже вже визнано судом, що збитки, нанесені кредитору є за законом відповідальністю боржника, а дозвіл на стягнення гонорару з кредитора просто збільшує ці збитки. Отже, гонорар стягується з боржника як частина процесу стягнення; якщо кредитор заплатив наперед, тоді ця частина стягнення компенсується кредитору, але якщо кредитор ще не заплатив, тоді, безумовно, гонорар йде напряму виконавцю. Однак, кредитор наймає виконавця, а боржник не бере участі у цих переговорах, значить, боржник потребує захисту від необґрунтованої змови щодо гонорару між кредитором та виконавцем. Тариф представляє “підходящий” гонорар, що теоретично є максимальною сумою, яку можна стягнути з боржника. 

Однак, тариф часто розглядається як фіксований набір цін, які виконавець повинен вимагати за свої послуги, не більше, не менше. Отже, одне питання таке: чи можна дозволити переговори про відхилення від тарифу? Інакше кажучи, якщо з якихось причин кредитор бажає сплатити за послуги виконавця більше, ніж встановлено тарифом, чи можна дозволити переговори про це? Аналогічно, якщо виконавець бажає отримати менше, скажімо, щоб залучити більше кредиторів, замість того, щоб віддати їх іншому виконавцю, чи можна дозволити переговори про це?

Стосовно цього предмету суперечки, нібито правильною відповіддю на обидва питання є дозволити переговори по ціні в обох напрямах. Зниження гонорарів для залучення клієнтів є суттю конкуренції. Виконавець цілком здатний вирішувати, чи зменшені гонорари підходять йому. Зниження гонорарів часто практикується, зокрема, для залучення клієнтів з великою кількістю справ (як-от, скажімо, комунальне господарство). Чому кредитор повинен турбуватися про знижені гонорари, якщо гонорар (яким би він не був, до максимального дозволеного) стягується з боржника? Відповідь полягає в тому, що гонорар в кінцевому рахунку може і не бути стягнутий, отже, знижений гонорар знижає ризик кредитора від попередньої оплати.

Ці розмірковування ускладнює той факт, що усі закони про приватних судових виконавців, оглянуті в цій статті, вимагають від виконавця приймати будь-яку запропоновану справу. Це правило є дійсно досить типовим. Якщо йдуть переговори про зниження гонорарів у порівнянні з тарифом, що заважає позивачу принести справу виконавцю й вимагати її провадження без усілякої оплати, – як ні як, а виконавець не матиме іншого вибору, ніж погодитися. З цієї причини дехто стверджує, що тариф повинен бути набором мінімальних зборів, що захищає виконавця від експлуатації з боку кредиторів.

Однак, кращим підходом є розглядати регулювання тарифу як визначення суми, яку виконавець має право стягувати за роботу – ніхто не може змусити його взяти провадження справи за менші кошти, але виконавець може вибрати переговори зі зниження гонорару, щоб залучити, скажімо, велику кількість справ позивача. Таким чином, тариф насправді стає чимось на кшталт прейскуранту гонорарів для усіх справ, який, тим не менш, виконавець може добровільно вирішити зменшити.

Стосовно переговорів про підвищення. Оскільки від виконавця вимагають прийняти справу, але він має право на гонорар згідно прейскуранту, за що ж платить клієнт, якщо він згоден платити більше? Чи треба дозволити виконавцю пропонувати клієнтам, що платять більше, кращі послуги, ніж “стандартні”, тим самим потенційно ставлячи у невигідне становище інших клієнтів, які заплатили лише стандартний гонорар, але зараз отримують менше уваги з боку виконавця? З цієї причини, чи треба виконавцю дозволити брати більші гонорари, якщо це наносить збиток іншим клієнтам? Фактично, навіть отримання нової справи ставить у невигідне становище існуючих клієнтів, і все ж-таки, від виконавця вимагають задовільного провадження, навіть якщо навантаження справ на виконавця зростає; якщо він не в змозі це зробити, клієнти виберуть інших виконавців. Насправді виконавці мають тисячі справ у роботі; найняття нового персоналу або помічників виконавців, подальша автоматизація процесу виконавчого провадження за допомоги додаткових комп’ютерних технологій – ось шлях вирішення зростаючого навантаження на судового виконавця. Очікується, що у повсякденній роботі виконавці можуть справитися з надходженням додаткових справ і повинні справлятися з додатковим тиском окремих справ. Таким чином, можна оспорювати той факт, що виконавцям необхідно давати можливість вести переговори як про збільшення, так і про зменшення гонорарів, але вони все ще несуть відповідальність за задовільне провадження усіх справ. 

Інше важливе питання, яке повинно бути вирішено стосовно прейскуранту на послуги, незалежно від того, з чого вони складаються, це: хто приймає рішення? Чи повинна встановлювати прейскурант Палата, Міністерство чи хтось ще, і хто б ні приймав рішення, на якій основі вони приймаються? Звісно, це відрізняється від процесу ринкової рівноваги цін; головна наявність змушених боржників, які, в кінцевому рахунку, платять винагороду, виключає будь-яке значуще ринкове ціноутворення. Ціни у прейскуранті послуг в ідеалі повинні повторювати результат ринкових стосунків попиту і пропозиції. Однак, ми не можемо застосовувати процес вільного ринку до встановлення того, якою повинна бути ця рівновага.

Оскільки Палата представляє інтереси виконавців, можна припустити, що Палата воліла б мати тариф послуг типовий для картелів: вони хотіли б встановлювати ціни вище ринкових. Тому передача їм повноваження щодо встановлення тарифів, вірогідно, підриває конкурентність ринку  й працює в інтересах скоріше виконавців, а не позивачів, яким вона повинна слугувати. 

Мінюст – більш неупереджений кандидат на встановлення гонорарів, але, на жаль, в Міністерстві немає безпосередніх знань про те, якими повинні  бути ці гонорари. Тому, можливо, найвідчутнішим рішенням є досвід кількох західноєвропейських країн: міністерство проводить вивчення витрат на основі часових та інших трудових затрат на виконання певних дій і встановлює гонорари на основі цих розрахунків.

Додаток A: перелік законів стосовно виконання судових рішень

Боснія і Герцеговина

Закон про виконавче провадження

Болгарія

Цивільно-процесуальний кодекс (чинний з 9 листопада 2006 року)

Закон про незалежних судових виконавців (5 травня 2005 року)

Закон про зобов’язання і контракти (чинний з 1 липня 2006 року)

Хорватія

Закон про виконавче провадження (1996 рік, чинний зі змінами з 2003 року)

Угорщина

Закон про виконавче провадження (1994 рік)

Наказ №16 Міністерства юстиції (2001 рік)

Румунія

Цивільно-процесуальний кодекс (змінений у 2003 році)

Закон про судових виконавців (1 листопада 2000 року)

Закон про юрисдикцію, визнання та виконання в Румунії судових рішень щодо цивільних та господарчих справ, винесених в країнах-членах ЄС (9 травня 2003 року)

Словенія

Закон про виконавче провадження та попередній захист позовів (30 червня 1998 року, змінено 18 липня 2002 року).

ДОДАТОК Б. перелік опитувань, проведених для цього огляду

Боснія і Герцеговина

Феджад Закіраджік (Fedjad Zaciragic)

Hiseta 6

71000 Sarajevo

Bosnia & Herzegovina

Тел. /факс: +387 33 204 358

Болгарія

Каталін Попов (Katalin Popov)

Тел.: +359-2-851 7636

e-mail:

Кріс Томпсон (Chris Thompson)

Керівник проекту Chief of Party

USAID Bulgaria Commercial Law Project

Хорватія

Даніела Божик (Danijela Bozic)

Law Office Bozic

Zigroviceva 1

10 000 Zagreb

Croatia

Тел.: +385 1 2361 275

Факс: +385 1 2361 276

e-mail:

Влатка Надрамія (Vlatka Nadramija), LLB

Odvjetnicki ured Vlatka Nadramija

Kranjceviceva 10

HR-10000 Zagreb, Croatia

Тел.: +385 1 3646805

Факс: +385 1 3643824

e-mail:

Саня Ткалек Ковач (Sanja Tkalec Kovač)

Vukmin & Associates

Pantovèak 35

10000 Zagreb Croatia

Тел.:: +3851 376 0511

Факс: +3851 376 0555

e-mail:

Угорщина

Д-р Густав Бахер (Dr. Gusztáv Bacher)

Дора Бойта (Dora Boytha)

Szecskay Ügyvedi Iroda - Адвокат

Kossuth tér 16-17, H-1055 Budapest, Hungary

Тел.: +36 (1) 472-3000 

Факс: +36 (1) 472-3001

Пряма адреса e-mail: gusztav.bacher@szecskay.com

Ел. адреса відділу реєстрації: e-mail: info@szecskay.com

Website: www.szecskay.com

Румунія

Валентин Береа (Valentin Berea)

2-4 Armand Calinescu street, 2^nd floor,

Millennium Business Center,

Bucharest, Romania

Тел.: + 40 21 408 89 04

Факс: + 40 21 408 89 11

Мобільний: + 40 721 47 33 17

e-mail:

Website: www.bulboaca.com/

Словенія  

Девід Премельч (David Premelč)

Юридична фірма „Colja, Rojs & partnerji o.p., d.n.o.”

Tivolska cesta 48

1000 Ljubljana

Тел.: + 386 01 23 06 750, 23 06 752, 23 06 754

Факс: + 386 01 43 25 123

e-mail:

Website: www.colja-rojs-partnerji.si

ДОДАТОК В. ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ

[1] World Bank, Doing Business 2007.

[2] Kahn, Peter, Виконання рішень судів з цивільних справ в Україні, листопад 2006 року

[3] При перекладі законів про виконавче провадження різних країн на англійську мову використовуються різні терміни для відображення роботи судового виконавця – „enforcement agent, execution agent, court distrainer” і т.п. – ми використовуємо термін “enforcement agent” для опису роботи судового виконавця по відношенню до всіх країн.

[4] В різних країнах використовується різна термінологія для відображення понять „початковий судовий наказ” та „судовий наказ, який дозволяє розпочати виконавче провадження”, і надається різний переклад. Для простоти ми будемо використовувати в цій роботі термін „виконавчий лист” для опису обох судових наказів.

[5] Звертаємо Вашу увагу на те, що в усіх країнах у великих судах були судді, які спеціалізувалися на виконавчому провадженні, які входили до складу судових управлінь чи просто призначалися.

[6] Закон Болгарії, “Law on Private Enforcement Agents,” (Закон “Про незалежних судових виконавців”) (2005) Стаття 2(2), 2(3).

[7] Id., Ст. 1

[8] Id., Стаття 19(3).

[9] Id., Стаття 18.

[10] Id.

[11] Id., Article 2(3).

[12] Id., Стаття 40.

[13] Хоча судовий виконавець має виключну юрисдикцію у своєму окрузі, це не виключає виконання ним своїх повноважень за межами свого округу – іншими словами, конфіскація частини землі, що належить боржнику, і яка знаходиться за межами відповідального округу – може вимагати допомоги іншого судового виконавця, чия компетентність розповсюджується на даний округ.

[14] Варто зазначити, що відповідно до Статті 78(3) Закону про НСВ, судові виконавці можуть в ході виконання своїх зобов’язань вести із клієнтом розмову про підвищення розміру винагороди, яка зазначена в тарифах.

[15] У Статті 8 Закону про НСВ говориться: “Для певного округу (що належить компетенції певного суду), створюється одна посада судового виконавця на кожні 30 000 жителів.”

[16] Id., Стаття 22.

[17] Id., Стаття 24.

[18] Id., Стаття 25, Закон про НСВ; Номер документу 2, 6 лютого 2006 року, Закон “Про обов’язкове страхування незалежних судових виконавців”, Міністерство юстиції Болгарії.

[19] Id., Статті 67, 70(1).

[20] Закон про НСВ, Стаття 78(2).

[21] Id., Стаття 3(1).

[22] Id., Стаття 3(2).

[23] Id., Стаття 27.

[24] Id., Стаття 4, 23.

[25] Id., Стаття 7, 9, 10.

[26] Id., Стаття 19, 13

[27] Id., Стаття 22

[28] Id., Стаття 36, 39

[29] Id., Стаття 50

[30] Id., Стаття 59

[31] Закон Румунії, “Про судових виконавців,” номер Закону 188 (від 1 листопада 2000 року), Стаття 1.

[32] Id., Стаття 9.

[33] Id., Стаття 2.

[34] Id., Статті 6, 49.

[35] Id., Стаття 1.

[36] Id., Стаття 7.

[37]Стаття 49, “Про Судових виконавців”,” говорить: “Виконання судовим агентом своїх функцій чи додаткових судових розпоряджень, повинно проводитись лише за наявності вимоги про це, якщо інше не передбачено законом”.

[38] Стаття 40(a) дозволяє судовим агентам вести викладацьку практику в „університетах, артистичну та літературну та публічну діяльність”.

[39] Id., Стаття 40.

[40] Id., Стаття 12(1).

[41] Id., Стаття 13.

[42] Id., Стаття 15.

[43] Id., Стаття 27(c).

[44] Id., Стаття. 15.

[45] Id., Стаття. 12(3).

[46]

[47] Id., Стаття 22.

[48] Id., Стаття 33(a).

[49] Id., Стаття 60(1).

[50] Id., Стаття 61.

[51] Id., Стаття 62.

[52] Закон Румунії, “Про Національне об’єднання судових виконавців,” (Офіційний протокол 311, від 12 червня 2001), Стаття 44.

[53] Стаття 59, Закон “Про судових виконавців”

[54] Закон “Про Національне об’єднання судових виконавців” Стаття 19(k).

[55] Закон “Про судових виконавців” Стаття 59(2).

[56] Закон “Про судових виконавців” Стаття 42(1).

[57] Id., Стаття 42(2).

[58] Id., Стаття 34.

[59] Id., Стаття 44.

[60] Id., Стаття 45.

[61] Id., Стаття 47.

[62] Закон “Про Національне об’єднання судових виконавців” Стаття 19(d).

[63] “Про судових виконавців” Стаття 25.

[64] Id., Стаття 28; Закон “Про Національне об’єднання судових виконавців” Стаття 1.

[65] “Про судових виконавців” Стаття 33.

[66] Закон Словенії “Про виконання та тимчасовий правовий захист позовів” (29 вересня, 2006, набув чинності у 1998 році), Стаття 280.

[67] Id., Стаття 298(g).

[68] Id., Стаття 280.

[69] Id., Стаття 282.

[70] Id., Стаття 280.

[71] Id., Стаття 294.

[72] Id., Стаття. 294b. За згодою Міністра юстиції, судовий виконавець може прийняти до себе на роботу не більше 10 чоловік.

[73] Id., Стаття. 288(8).

[74] Id., Стаття. 280(5).

[75] Стаття 290(3) говорить: “ Якщо два чи більше незалежних судових виконавці призначені під юрисдикцію одного окружного суду, то справи будуть передаватися їм, за виключенням тих випадків, коли кредитор надасть свої пропозиції щодо бажаного судового виконавця в порядку та відповідно до норм, за якими призначають справи судовим виконавцям із записом до обліку призначень справ для судових виконавців”

[76] Id., Стаття 290(2).

[77] Id., Стаття 290(2).

[78] Id., Стаття 280(1).

[79] Id., Стаття 297c.

[80] Id., Стаття 290(3).

[81] Id., Стаття 283(2).

[82] Id., Стаття 283(4).

[83] Id., Стаття 283(6)

[84] Id., Стаття 281.

[85] Id., Стаття 283.

[86] Id., Стаття 287.

[87] Id., Стаття 298b.

[88] Id., Стаття 291.

[89] Id., Стаття 297c.

[90] Id., Стаття 297ch.

[91] Стаття 287(9).

[92] Стаття 297.

[93] Проведення інспектування може бути запропоновано на розсуд Міністра за поданням керівника окружного суду, президента Палати, генерального прокурора або “осіб, які мають законний інтерес”

[94] Id., Стаття 289.

[95] Id., Стаття 285

[96] Id., Стаття 298(3).

[97] Id., Стаття 292

[98] Id.

[99] Id., Стаття 290(4), 298č(1).

[100] Id., Стаття 296.

[101] Id., Стаття 292.

[102] Id., Стаття 297b.

[103] Id., Стаття 297č.

[104] Id., Стаття 298.

[105] Id., Стаття 298d.

[106] Закон Угорщини, Акт виконавчого провадження , Стаття 225.

[107] Id., 256. Однак, Мінюст несе відповідальність за загальний нагляд за організацією судового виконання, включаючи судових виконавців. 230.

[108] Id.., 255.

[109] Aкт LXVIII від 1997, “Про службові відносини працівників виконавчих органів.”

[110] Закон Угорщини, Акт виконавчого провадження, 232(3).

[111] Id., 255A(1).

[112] Id., 232(1)

[113] Id., 250(1)g, h,  i, l.

[114] Id., 230(6).

[115] Id., 225.

[116] Id., 225(5).

[117] Id., 225(3).

[118] Id., 232(2).

[119] Id., 232(1) to (3).

[120] Id., 232(3).

[121] Id., 232(4).

[122] Id., 234(3).

[123] Id., 233(1), (2).

[124] Id., 240C.

[125] Id. , 240E(h).

[126] Id., 239(1).

[127] Id., 239(2).

[128] Id., 250.

[129] Id.

[130] Id.

[131] Id., 230(6).

[132] Id., Стаття 254.

[133] Ст..30, Закон Болгарії “Про приватних виконавців.”

[134] Ст. 12(2), Закон Румунії “Про судових виконавців.”

[135] Ст. 254A(2), Закон Угорщини.

[136] Стаття 297 закону Словенії каже, що Міністерство повинно проводити контрольну перевірку виконавця “ex officio або за наказом голови окружного, виїзного чи вищого суду, голови Палати, державного обвинувача, генерального прокурора або особи, що виявляє правовий інтерес.”