Огляд стану гендерного балансу на теренах комерційного права України

Цей “Огляд” є компіляцією, створеною на підставі численних консультацій з фахівцями, даних таких організацій, як:  Winrock International, Програма сприяння економічного розвитку жінок, Жіночий консорціум ННД-США (NIS-US Women’s Consortium), Проект ООН “Сприяння гендерній рівності”, Канадсько-Український гендерний фонд, Український центр жіночих студій, Всеукраїнський жіночий центр інформації та соціально-економічної адаптації, а також таких джерел інформації:

1.  Гендерний аналіз українського суспільства, ПРООН, Київ, 1999

2 .  Матеріали національної тристоронньої конференції “Жінки на ринку праці України”, Міжнародне Бюро Праці, Міністерство України у справах сім’ї та молоді

3 .  Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. Україна; Кабінет Міністрів України, Державний комітет статистики України, Проект “Сприяння гендерній рівності” ПРООН, Київ, 2000

4 . Публікації за  Проектом “Гендерна експертиза українського законодавства”

5.  Дослідження “Жінка в бізнесі”, Об’єднання працівників підприємств роздрібної торгівлі, м. Київ

6 .  Жінка в Україні, Міжвідомчий науковий збірник, т.23, Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, К. 2001

7.  Часопис “Політика і культура”, № 183, 2003

8 .  http://gender.ntu-kpi.kiev.ua, сайт гендерних програм ПРООН в Україні

9 .  http://gender.ru, Московский центр гендерных исследований

Центр комерційного права підкреслює, що визнає авторські права на всі матеріали, що цитуються, за вищезазначеними організаціями та видавничими колективами  і висловлює їм глибоку подяку за роботу у сфері встановлення  генедерної демократії в України.

ЗМІСТ:

1.  Загальні дані

2.  Жінка у бізнесі

3.  Проблема законодавчого забезпечення гендерної рівності

4.   Жіночі організації України

5.  Висновки

Додаток 1.

Проект Закону України “Про забезпечення рівності прав жінок та чоловіків”

 (Інтерв’ю з народним депутатом України п. Романом Зваричем).

Додаток 2.

Жінки в юридичному бізнесі  (legal profession)

(П. Ярослави Зелинської-Джонсон,  директора Київського представництва  фірми “Альтгаймер і Грей”).

_____________________________________________________________________

Гендерна демократія - це система волевиявлення жінок і чоловіків  як рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені й реально забезпечені у політико-правових принципах, а також у діяльності державних  та суспільних інститутів. 

Україна – єдина країна світу, в якій понад 50% загальної робочої сили становлять жінки.

1. Загальні дані: участь жінок у підприємницькій діяльності, у законодавчому процесі, в юридичній освіті, на посадах юристів у державному і приватному секторах і суддів господарських судів

У структурі населення України жінки займають 54%.

Одним із важливіших проявів рівноправності є рівність чоловіків і жінок на ринку праці. Трудове законодавство України проголошує формальну рівність, забороняє дискримінацію на ринку праці, але на практиці жінки мають менше можливостей кар’єрного зростання, меншу заробітну платню, працюють переважно в низькооплачуваній сфері. Існує певна дискримінація при працевлаштуванні: 80% безробітних  в Україні – жінки. Рівень жіночої заробітної платні становить у середньому 73% від платні чоловіків. Про певну нерівноправність свідчить і незначне  залучення жінок з вищою освітою та лідерськими якостями на керівні посади.

У приватному бізнесі гендерний баланс зберігається більш-менш стало: 50.4% жінок – 49.6% чоловіків.

Діаграма 1 показує, що більше половини жінок зайняті у сфері сільськогосподарського виробництва. Що означає переважно низько кваліфіковану тяжку  фізичну працю по вирощуванню продуктів харчування. Торгівля і послуги – традиційно жіночі сфери -  займають друге місце. Бізнесом у промисловості  займається  2% жінок.

Діаграма 2 показує розподіл жінок-підприємниць за віковим показником. Бачимо, що найбільша група жінок-підприємиць -  предпенсійного й пенсійного віку. Для них бізнес, як правило дрібний, кустарний,  є просто засобом виживання. Кваліфікованих, готових до сучасного ринку підприємниць слід очікувати від молодшого покоління українок, а їх, як бачимо, на сьогодні біля 14%.

На ринку приватних юридичних послуг жінки займають біля 2% (Див. Додаток 2).

Серед державних службовців жінки становлять 68%, проте на керівних посадах, на рівні прийняття рішень їх  буквально одиниці. Сьогодні немає жодної жінки  у складі Уряду, у керівництві Адміністрації Президента України, на посаді голів обласних (міських) державних адміністрацій. У нинішньому складі Верховної Ради жінки складають 5% від загальної кількості депутатів (середній світовий показник – 10%, у Швеції – 46%),  і є лише одна жінка серед 24 голів парламентських комітетів.

У Вищому господарському суді України близько 40% суддів – жінки. В обласних господарських судах жінки-судді складають 60%. Таким чином, можемо стверджувати, що у сфері господарського судочинства жінки відіграють не меншу, ніж чоловіки, роль.

Юридична освіта у вищих навчальних закладах України: гендерний баланс є абсолютним - 50 на 50, це стосується як викладачів, так і студентів.

Не вдалося знайти статистичних даних щодо участі жінок на фінансових ринках, проте і без них можна стверджувати, що у цій сфері, як і в інших, жінки посідають переважно нижчі і середні позиції і практично ніколи не досягають рівня, де приймаються рішення.

2. Жінка у бізнесі

Ситуація перехідної економіки вимагає посилення ділової активності людей в усіх економічних структурах. Сфера підприємництва і, зокрема, малого бізнесу, поповнюється жінками майже цілковито за рахунок торгівельної сфери. Жінкам не вистачає стартового капіталу, зв’язків у верхніх ешелонах влади – всього того, що є в чоловіків, які розпочинають свій бізнес.

Виділяються дві основні групи жінок-підприємців. Перша – особи з високою кваліфікацією, знанням мов, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом, але не на перших, а на других ролях у фірмі: консультантами, економістами. Це дуже незначна, порівняно з чоловіками, група жінок. Серед причин – загальний дефіцит спеціалістів високого класу і традиційна монополія чоловіків у діловому світі. Друга категорія – жінки середньої кваліфікації, що ризикнули створити власне підприємство, як правило у сфері побутових послуг. Вже через рік-два, як доводять соціологічні дослідження, багато з них відходять від справ, не витримав жорстких  умов, непрозорості, кримінальності, корупції, що панують в економічній сфері.

 За даними соціологічних опитувань, більше третини респондентів  відмічають, що їх надії не справдилися і вони повністю розчаровані. Всі опитані жінки-підприємиці вважають, що жінкам дуже важко вижити в світі “чоловічого” бізнесу. Було б справедливо, аби держава надавала деякі пільги “жіночому” бізнесу, як це відбувається  у ряді  розвинених країн. Держава повинна сприяти участі жінок у підприємницькій діяльності, по-перше, тому що без цієї підтримки жінки не можуть на рівних з чоловіками займатися бізнесом, а по-друге, тому, що в українському суспільстві підприємництво асоціюється виключно з чоловічою половиною людства. Цієї ж позиції дотримуються і ЗМІ, що орієнтуються на бізнес і підприємництво. Формується розуміння, що жінок у бізнесі майже не існує, хоча насправді їх у приватному секторі біля  50%.

Із найзагальніших проблем, які змушують жінок серйозно замислитись про заснування власної справи, можна виділити:

-  реальна відсутність для жінок місця для автономії або ініціативи у командній системі державної економіки

-  підвищена порівняно з чоловіками відповідальність за родину і дітей, що негативно позначається на професійній кар’єрі

-   якщо у вищому керівництві домінують чоловіки з патріархальною ментальністю, та головним критерієм оцінювання придатності жінки на керівну посаду є її лояльність до влади

-   проблема реально існуючої дискримінації за статевою ознакою (жінкам, які працюють у колективах з чоловіками і мають таку саму або подібну кваліфікацію, як правило, пропонують другорядні ролі).

За результатами опитування, більш освічені жінки більш здатні започаткувати власну справу (для довідки: в світі жінки володіють лише 1% світової власності). Так, зі 101 опитаних жінок-підприємиць вищу освіту мали 80,2%, професійно-технічну – 7,9%, середню – 1,0% .

Жінки складають також значну частину зайнятих у маргінальній економічній діяльності. Ця діяльність відбувається у своєрідних нішах, які  виникли стихійно. Жінки несуть на собі основний тягар соціальних втрат ринкових реформ і змушені розробляти альтернативні економічні стратегії. Деякі маргінальні види економічної діяльності взагалі стали жіночими, бо потребують жіночих рис характеру.

Таким чином, можна стверджувати, що на сучасному ринку праці України існує помітний гендерний дисбаланс, котре виявляється у нерівному представництві жінок на керівних посадах, у їх концентрації в найменш престижних галузях економіки й сферах діяльності, нарешті в значно нижчій, ніж у чоловіків, оплата праці в усіх без винятку галузях, навіть таких, що традиційно вважаються “жіночими” і де жінки складають переважну частку працюючих.

 3. Проблема законодавчого забезпечення гендерної рівності

Задекларованої, легітимної дискримінації жінок в Україні не існує. Конституція країни затверджує демократичні основи розвитку держави, свободи особистості, загальні політико-правові засади гендерної рівності. У цьому значенні наша Конституція (зокрема, ст. 24) цілком відповідає світовим стандартам, визначеним у багатьох міжнародних документах, таких, наприклад, як “Діяльність Ради Європи щодо забезпечення рівності жінок та чоловіків відповідно до стратегічних цілей Пекінської та Віденської програм дій” (травень 1996 р.).  Проте на порядку денному залишається необхідність приведення всієї системи законодавства у відповідність до конституційних принципів гендерної рівності. Для подолання тих порушень гендерної демократії, що спостерігаються у реальному житті необхідно, як вважають дослідницькі центри, ввести цю відносно нову парадигму у процес законотворення, а саме:

-  провести інвентаризацію чинних законів і підзаконних актів на підставі гендерних експертиз;

-  виробити специфічні анти-дискримінаційні принципи та правові норми, а також враховувати гендерний фактор при розгляданні кожного законопроекту;

-  створити кваліфікований громадський орган для проведення “гендерної експертизи” як існуючих законів, так і нових законопроектів.

Проблема гендерної рівності в українському суспільстві полягає у тому, що суспільство не усвідомлює  її наявності. А відтак і не прагне створити цивілізовану сучасну політико-правову систему забезпечення рівності жінок і чоловіків. Більш того, на всіх сходинках соціальної ієрархії помічається певне роздратування, коли мова заходить про  гендерний фактор. Дослідники не сумніваються: українське суспільство, як і інші суспільства,  не обмине цієї проблеми,  Адже тут маємо справу з так званими “глибинними цивілізаційними зрушеннями”. Ці зміни необхідно враховувати, передбачати, включати у стратегію розвитку країни. До речі, усі стратегії розвитку ХХІ століття неодмінно долучають гендерну рівновагу, гендерну демократію до списку факторів сталого суспільства. У “Цілях тисячоліття” ООН  гендерний фактор посідає чільне місце. Законодавче закріплення і практичне забезпечення гендерної рівності жінок і чоловіків є  безсумнівним показником розвиненого громадянського суспільства.

Нарешті Україна зробила перший крок до цивілізованого  інституційного вирішення питання гендерної рівності: на розгляд Верховної Ради представлено законопроект “Про забезпечення рівності прав жінок та  чоловіків”. Це -  “перша ластівка” усвідомлення проблеми та її законодавчого вираження.  Проект подано паном Романом Зваричем, народним депутатом України (Див. Додаток 1)

4. Жіночі організації України

Нерівне представництво жінок на керівних посадах, у сферах прийняття рішень, на верхніх сходинках соціальної ієрархії, на ключових позиціях розподілу влади і власності і натомість їх концентрація у  найменш престижних галузях суспільно-економічної діяльності є визнаним фактом сьогоденної України. 

Між тим, узагальнений соціологічний “портрет” української жінки свідчить, що вона є ініціативною, розсудливою, відповідальною, здатною приймати рішення і цілком варта брати участь на рівних з чоловіками в усіх суспільних процесах. Це підтверджує і широкий рух громадських жіночих організацій.

Сьогодні в Україні нараховується понад 700 жіночих організацій, 34 з них мають статус міжнародних і всеукраїнських. Вони намагаються впливати на вдосконалення законодавства щодо поліпшення становища жінок та механізмів його застосування, намагаються знайти визнання як нова громадсько-політична сила, як суб’єкт соціального і політичного творення.

Жіночі організації можна поділити на чотири основних  групи:

1. Традиційно жіночі організації;

2. Соціально-орієнтовані організації – найбільша за кількістю група;

3. Організації ділових жінок;

4. Феміністичні організації, до яких належать також центри гендерних досліджень.

Важливим компонентом процесів глобалізації у різних сферах суспільного життя і входження жіночих організацій до міжнародних структур. З проголошення незалежності України розпочався процес поновлення контактів з Міжнародною Радою Жінок (МРЖ). Жіночі організації України
мають членство в Міжнародній Організації Сприяння Жінкам у Вищій Освіті
(Advancing Women in Higher Education), Міжнародному Альянсі жіночих
організацій країн ННД, та КАРАТ коаліції - мережі жіночих неурядових
організацій з 10 країн Центральної та Східної Європи. Жіночі організації
України співпрацюють з організацією "Women, Law and Development intl."
(США), з Американською Національною Асоціацією жінок в освіті (NAWE) та
багатьма іншими.

Діяльність жіночих організацій допомагає українському суспільству “включити у порядок денний” проблему забезпечення гендерної  демократії в Україні.

5. Висновки:

Держава Україна проголошує рівність прав чоловіків і жінок. Конституція гарантує цю рівність. Певні закони, що розробляються, забезпечуватимуть розвиток гендерної демократії. Як країна-учасниця ООН, Україна зобов’язалась до 2015 року виконати проголошені ООН “Цілі тисячоліття”, третій пункт яких присвячено рівності прав жінок і чоловіків. Створено спеціальну державну програму забезпечення цієї рівності. У деяких галузях, що стосуються комерційного права, таких як юридична освіта, діяльність господарських судів, гендерний баланс є повністю збереженим. За кількісними показниками, жінки на рівних з чоловіками беруть участь у суспільно-економічних процесах.

Водночас безсумнівним виглядає порушення гендерної рівноправності стосовно якості цієї участі. Жінки практично відсутні на рівні прийняття рішень. Складаючи більше половини підприємців, вони займають ніші дрібного маргінального бізнесу. Жінкам значно складніше влаштуватися на роботу, вони отримують меншу платню, порівняно з чоловіками. Жінки у соціальній ієрархії займають нижчі й середні  позиції.

Проблема полягає у подоланні стереотипів традиційно патріархального суспільства і  знаходиться переважно у сфері соціальної психології. Її вирішення – це завдання не лише держави, але й  суспільства, якщо воно дійсно прагне стати громадянським. Необхідна просвіта як жінок, так і чоловіків щодо створення засад гендерної демократії у країні. Необхідні спеціальні програми, які б допомагали суспільству розуміти цей аспект свого майбутнього. Необхідні певні пільги, які б стимулювали вихід жінок на більш високі щабелі соціальної ієрархії.

_____________________________________________________

Довідка:

У Центрі комерційного права 46% працюючих – жінки.

Чотирма відділами із п’яти керують  жінки.

Також жінка обіймає посаду директора Центру.

ДОДАТОК 1

Проект Закону України “Про забезпечення рівності прав жінок та чоловіків”

 (Інтерв’ю з народним депутатом України п. Романом  Зваричем)

Законопроект “Про забезпечення рівності прав жінок та чоловіків” подано на розгляд депутатом Зваричем восени 2002.  Показовим є той факт, що українське суспільство не відреагувало на появу цього законопроекту на громадськими обговореннями, ні дебатами, ні доповненнями чи пропозиціями. Лише деякі жіночі організації та західні фонди й установи намагалися стимулювали громадський інтерес до цієї теми. Наприклад, у квітні 2003 р. відбувся круглий стіл “Законодавство рівних можливостей”, проведений Програмою UN Development Program і Радою Європи, на якому було проведено експертна оцінка  законопроекту, його відповідність європейським стандартам, підготовлені рекомендації уряду України та широкій громадськості. Намагаючись з’ясувати причини суспільної байдужості до забезпечення гендерної рівності в Україні, CLC взяв інтерв’ю у автора законопроекту.

CLC:  Яка мета стояла перед вами як ініціатором правового осмислення проблеми гендерної демократії в Україні? У чому полягає  внутрішня логіка першого наближення до цієї проблеми?

Р. Зварич:  Законопроект базується на  24 статті Конституції України, що  не лише гарантує рівність чоловіків і жінок, але й повністю забороняє будь-яку дискримінацію. Підкреслюю, будь-яку. Що означає в даному випадку поняття “дискримінація”? Це коли  приймаються свідомі рішення на рівні  як державних органів, так і звичайних суб’єктів господарської діяльності, які унеможливлюють повну  творчу реалізацію жінки.

Законопроект, що ми запропонували, - відносно нове явище для України. У світовій практиці  рух законодавчого забезпечення рівності чоловіків і жінок давно набув широкого громадського резонансу. Розпочався він десь у середині 60-х і відтоді постійно набирає обертів. Коли жінки у розвинених країнах почали добиватися своїх прав у працевлаштуванні, своєї реалізації у підприємницькій діяльності, тоді, власне, й з’явилося розуміння, що існують численні  психологічні, суб’єктивні бар’єри. Суспільство усвідомило, що насправді існують такі речі, як зверхність, неповага, сексуальні домагання, глузування тощо. І що ці проблеми необхідно вирішувати.

Дехто може сказати, що в Україні таких проблем немає, принаймні, вони не настільки актуальні, як проблема побудови громадянського суспільства або розвитку ринкової економіки. Але, думаю,  нам слід уже зараз  урегулювати цю сферу, щоб не повторювати тих помилок, через які пройшли  найрозвинутіші промислові країни. Тому я вважаю, що  цей  законопроект  саме на часі. Проблема законодавчого забезпечення рівності жінок і чоловіків в Україні існує. І про неї свідчить не стільки мізерна кількість жінок у парламенті, скільки  інші, більш суттєві показники.

CLC: Як готувався цей законопроект, на що були націлені його розробники?

Р. Зварич:  Законопроект  розроблено групою досвідчених експертів, які отримали  загальні концептуальні завдання. Вони ретельно вивчили й проаналізували відповідні законопроекти інших країн. Ми не намагалися піти так “далеко” у цьому питанні, як, скажімо,  законодавство Швеції або США. Тут потрібна певна поступовість. Крім того,  хотілося уникнути того, що я називаю “зворотною стороною дискримінації”: коли, наприклад, згідно до законодавства встановлюються квоти, і  роботодавець просто примушений приймати на роботу менш конкурентноздатну людину. У нашому законопроекті ми  притримувалися  лінії, яку я називаю “лінією сліпоти”, себто, такі контролюючі механізми, згідно з якими роботодавець має керуватися виключно компетентністю, фаховістю та відповідними  психологічними якостями працівника, залишаючись, так би мовити, “сліпим” до інших чинників. Абсолютний пріоритет професіоналізму – ось що потрібно в першу чергу.

CLC: Чи очікуєте ви змін у суспільстві стосовно  гендерного балансу у разі прийняття цього законопроекту Верховною Радою?

Р. Зварич: Не думаю, що нинішня ситуація помітно й одразу  зміниться на краще. Але сподіваюся, що  цей закон впливатиме на майбутні зрушення у цьому напрямку. Закон передбачає поступове, поетапне винесення на нормативний рівень певних коректив у теперішню ситуацію,  що є явно незадовільною. Від цього закону  не слід  чекати якихось революційних змін. Він носить скоріше концептуальний характер, і  думаю, що поки передчасно говорити, скажімо,  про відповідальність за невиконання або порушення цього закону.

CLC:  Передбачаєте  якісь складнощі під час обговорення цього законопроекту?

 Р. Зварич:  Так, суб’єктивний підхід чоловіків може заважати його проходженню. Інколи, чоловіки “хворіють” на хворобу певної меншовартості. Історично так склалося, що деякі  чоловіки абсолютно не сприймають думку, що жінка може бути конкурентом. Це – певна слабість. Скажімо, якщо я вважаю себе сильним чоловіком, то мене не повинна  лякати конкуренція з жінкою чи з будь-ким. Зрештою, сильна держава складається із сильних особистостей. Я не думаю, що існують насправді переконливі, логічні, раціональні аргументи проти цього законопроекту, тим більше, що він, повторюю, не носить революційного характеру. Для мене головне, щоб проблема була визнана і визначена. Небажання визнати існуючу проблему і взятися за її поступове рішення – також ознака певної слабості. Дуже сподіваюся на силу і здоровий глузд колег-депутатів.

ДОДАТОК 2

Жінки в юридичному бізнесі  

У сфері приватних юридичних послуг панує помітна перевага чоловіків - жінки складають на цьому ринку лише біля 2%. Чи це означає, що жінки-юристи в Україні менш досвідчені, менш професійно підготовлені чи гірше пристосовані для ведення власної справи? На ці питання відповідає пані Ярослава Зелинська-Джонсон,  директора Київського представництва  фірми “Альтгаймер і Грей”.

Ярослава Зелинська-Джонсон:

Жінок-юристів в Україні, звичайно,  не бракує. І їхній професійний рівень аж ніяк не гірший, ніж у чоловіків. Але вочевидь мало жінок, які очолюють фірми. Думаю, що тут справа у наявності чи відсутності фінансової бази. Без грошей ніякого бізнесу не започаткуєш. Це стосується не тільки юридичного, а бізнесу взагалі. Ясно, що для правильного початку, для того, щоб прийшли клієнти, з’явився обіг грошей, потрібний початковий капітал. А саме він для жінок-фахівців, що розпочинають власну справу, є практично недосяжнім. Чому?  До певної міри, традиційно, історично до грошей завжди мали доступ чоловіки, а от жінки, як правило, залишалися поза цією сферою. 

Фінансування жінок-підприємців – це дуже важлива тема. В Україні сьогодні є банки мікро-фінансування, що підтримують малий бізнес, але, як правило,  вони підтримують невеликі проекти у легкій або харчовій промисловості. Можливо, я помиляюсь, але мені не доводилося чути, що банк або якась інша кредитна установа профінансувала професійну  діяльність жінки-юриста чи жінки-лікаря, які прагнуть розпочати власну практику. Чомусь фінансові інституції не наважуються давати позики жінкам, хоча  світовий досвід доводить: жінка, яка позичає гроші, краще виконує свої зобов’язання, ніж чоловіки. Так, саме це відбувається на всіх рівнях, скрізь у світі, від Бангладеш до Північної Америки! Крім того, відомо, що жінки значно ретельніше дотримуються бюджету, що вони більш обережні й розважливі. Українським банкам не завадило б про це знати...

Власне, що таке юридична фірма? Це той самий бізнес, він може бути великий, може бути малий, але жінка, що має власну юридичну фірму, стикається з усіма проблемами бізнесу як такого. Це потребує від неї неабиякої спритності. Для юридичної фірми потрібно мати приміщення, телефони, комп’ютери. Звичайно, найлегше вести малий бізнес, такий, знаєте, що складається з однієї особи. Але ж це неможливо - вести юридичний бізнес з власної квартири!

Я стала юристом в Америці 25 років тому. На той час, коли я поступала на юридичний факультет, жінок-юристів взагалі було мало, дівчат серед студентів було лише 10%. Доступ жінок до юридичної освіти був обмежений. Коли я почала працювати, то переді мною теж постала фінансова проблема, і мені прийшлося спочатку працювати на велику фірму. Але за ці 25 років ситуація в Америці зазнала корінних змін. Тепер жінок на юридичних факультетах – переважна більшість. До того ж, вони мають абсолютно рівний доступ до фінансування, і тепер дістати позику досить легко. Є фірми, де працюють майже самі жінки, скажімо ті, що займаються родинним правом. Або такий приклад: у нас є дуже відома жінка- юрист, яка займається виключно авіаційними аваріями, і по всій Америці вона визнана фахівцем номер один:  коли десь падає літак, то звертаються саме до неї.

Чому стали можливими подібні зміни? По-перше, я думаю, змінилася сама юридична професія. А по-друге, значно полегшився доступ до фінансування.

І Україна теж піде тим самим шляхом. Чим більше буде професійних жінок, які домагаються належних умов фінансування і підтримки, тим швидше це станеться. Мають відбутися не лише економічні, але й значні суспільні зміни. Реструктуризація суспільства повинна призвести до підвищення активної професійної ролі жінок на рівних  з чоловіками. Звичайно, реальністю життя є те, що жінка все ж таки більше обтяжена  своїми родинними обов’язками.  Але, як показує світова практика, і це можливо якось вирішити... 

Якщо ж відійти від проблеми фінансування, то, вважаю, в Україні існує гендерна рівність стосовно стартових умов для започаткування бізнесу.

   ---