|
Чинна редакція Закону
|
Текст законопроекту
|
Закон із пропонованими змінами
|
|
|
|
|
1) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст.356; 2006, N 31, ст.268; 2007, N 11, ст. 93):
|
|
|
Стаття 71. Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклування
1. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:
1) відмовитися від майнових прав підопічного;
2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;
|
|
Стаття 71. Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклування
1. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:
1) відмовитися від майнових прав підопічного;
2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;
|
|
3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
4) укладати договори щодо іншого цінного майна.
2. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.
|
а) у пункті 3 частини першої статті 71 слова “та (або) державній реєстрації” виключити.
|
3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
4) укладати договори щодо іншого цінного майна.
2. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.
|
|
Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість
1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
|
б) У статті 182:
|
Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість
1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
|
|
2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
|
у частині другій слова “і правочинів щодо нерухомості” виключити;
|
2. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
|
|
3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
4. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
|
у частині третій слова “або правочинів щодо нерухомості” виключити.
|
3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
4. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
|
|
Стаття 198. Виконання за цінним папером
1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.
2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.
|
|
Стаття 198. Виконання за цінним папером
1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.
2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.
|
|
Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.
|
в) Абзац другий частини другої статті 198 виключити.
|
|
|
Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
…
|
г) У частині першій статті 206 слова “та (або) державній реєстрації” виключити.
|
Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
…
|
|
Стаття 210. Державна реєстрація правочину
1. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
2. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
|
д) Статтю 210 виключити.
|
|
|
Стаття 334. Момент набуття права власності за договором
|
е) У статті 334:
|
Стаття 334. Момент набуття права власності за договором
|
|
1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
|
1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
|
2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
|
|
2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
|
|
3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
|
частину третю доповнити словами “якщо інше не встановлено договором або законом”;
|
3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
|
4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
|
частину четверту виключити.
|
|
|
Стаття 344. Набувальна давність
1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
|
|
Стаття 344. Набувальна давність
1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
|
|
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
…
|
є) Абзац третій частини першої статті 344 доповнити словами “такого права”.
|
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації такого права.
…
|
|
Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
|
|
Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
|
|
2. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.
|
ж) У частині другій статті 363 слова “та (або) державній реєстрації” виключити.
|
2. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.
|
|
Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності
1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
2. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
|
|
Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності
1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
2. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
|
|
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
…
|
з) В абзаці третьому частини другої статті 369 слова “та (або) державній реєстрації” виключити.
|
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
…
|
|
Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для
виконання судових рішень.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
|
и) Статтю 388 викласти у такій редакції:
“Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача
1. Якщо майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було набуте безвідплатно.”.
|
Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача
1. Якщо майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було набуте безвідплатно.
|
|
Стаття 402. Встановлення сервітуту
1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
|
|
Стаття 402. Встановлення сервітуту
1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
|
|
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
3. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
|
і) Абзац другий частини другої статті 402 викласти у такій редакції: “Земельний сервітут виникає з моменту його державної реєстрації.”.
|
Земельний сервітут виникає з моменту його державної реєстрації.
3. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
|
|
Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні
1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
|
ї) У статті 512:
|
Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні
1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
|
|
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
|
пункт 4 частини першої виключити;
|
|
|
2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
|
|
2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
|
|
3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
|
частину третю виключити.
|
|
|
Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні
1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
|
й) Статтю 513 викласти у такій редакції:
“Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні
1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у письмовій формі.
|
Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні
|
|
2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
|
2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі нотаріально посвідченого правочину або правочину, визнаного судом дійсним, підлягає нотаріальному посвідченню.”.
|
2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі нотаріально посвідченого правочину або правочину, визнаного судом дійсним, підлягає нотаріальному посвідченню.
|
|
Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні
1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
к) У статті 516:
у частині першій слова “договором або” виключити;
|
Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні
1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом.
|
|
2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
|
частину другу виключити;
|
|
|
|
доповнити статтю частинами другою та третьою такого змісту:
“2. Заміна кредитора за майбутньою вимогою відбувається одночасно з її виникненням, якщо більш пізній момент заміни не встановлено договором.”
|
2. Заміна кредитора за майбутньою вимогою відбувається одночасно з її виникненням, якщо більш пізній момент заміни не встановлено договором.
|
|
|
3. Якщо виконання зобов’язання на користь нового кредитора тягне додаткові витрати боржника, первісний кредитор зобов’язаний відшкодувати такі витрати.”.
|
3. Якщо виконання зобов’язання на користь нового кредитора тягне додаткові витрати боржника, первісний кредитор зобов’язаний відшкодувати такі витрати.
|
|
Стаття 518. Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні
|
л) У статті 518:
|
Стаття 518. Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні
|
|
1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
|
частину першу викласти у такій редакції:
“1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, що ґрунтуються на відносинах між боржником і первісним кредитором.”;
|
1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, що ґрунтуються на відносинах між боржником і первісним кредитором.
|
|
2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
|
частину другу виключити.
|
|
|
Стаття 519. Відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні
1. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
|
м) Статтю 519 викласти у такій редакції:
“Стаття 519. Підстави заміни боржника у зобов'язанні
1. Боржник може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним свого обов’язку іншій особі за правочином (переведення боргу);
2) правонаступництва.
2. Боржник може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
3. Заміна боржника не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою боржника.”.
|
Стаття 519. Підстави заміни боржника у зобов'язанні
1. Боржник може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним свого обов’язку іншій особі за правочином (переведення боргу);
2) правонаступництва.
2. Боржник може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
3. Заміна боржника не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою боржника.
|
|
Стаття 520. Заміна боржника у зобов'язанні
1. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
|
н) Статтю 520 викласти у такій редакції:
“Стаття 520. Відповідальність первісного боржника у зобов'язанні
1. Первісний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання солідарно з новим боржником, якщо кредитор не дав згоди на переведення боргу.
2. Первісний боржник, який виконав зобов’язання, має право на зворотну вимогу (регрес) до нового боржника.”.
|
Стаття 520. Відповідальність первісного боржника у зобов'язанні
1. Первісний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання солідарно з новим боржником, якщо кредитор не дав згоди на переведення боргу.
2. Первісний боржник, який виконав зобов’язання, має право на зворотну вимогу (регрес) до нового боржника.
|
|
Стаття 523. Правові наслідки заміни боржника у зобов'язанні, забезпеченому порукою або заставою
|
|
Стаття 523. Правові наслідки заміни боржника у зобов'язанні, забезпеченому порукою або заставою
|
|
1. Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
|
о) У частині першій статті 523 після слова “якщо” доповнити словами “кредитор дав згоду на переведення боргу, крім випадків, коли”, слово “не” виключити.
|
1. Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо кредитор дав згоду на переведення боргу, крім випадків, коли поручитель або заставодавець погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
|
|
2. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
|
|
|
Стаття 527. Виконання зобов'язання належними сторонами
1. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
2. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
|
п) Статтю 527 викласти у такій редакції:
“Стаття 527. Виконання обов'язку боржника іншій особі
1. Кредитор може вказати особу, якій боржник повинен здійснити виконання, крім випадків, коли у зобов’язанні не допускається заміна кредитора.
2. Якщо здійснення виконання іншій особі тягне додаткові витрати боржника, кредитор зобов’язаний відшкодувати такі витрати.”.
|
Стаття 527. Виконання обов'язку боржника іншій особі
1. Кредитор може вказати особу, якій боржник повинен здійснити виконання, крім випадків, коли у зобов’язанні не допускається заміна кредитора.
2. Якщо здійснення виконання іншій особі тягне додаткові витрати боржника, кредитор зобов’язаний відшкодувати такі витрати.
|
|
Стаття 528. Виконання обов'язку боржника іншою особою
1. Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
2. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
|
р) Статтю 528 викласти у такій редакції:
“Стаття 528. Виконання обов'язку боржника іншою особою
1. Кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, крім випадків, коли у зобов’язанні не допускається заміна боржника.
|
Стаття 528. Виконання обов'язку боржника іншою особою
1. Кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, крім випадків, коли у зобов’язанні не допускається заміна боржника.
|
|
3. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.
|
2. Якщо інша особа задовольнила вимогу кредитора, щоб запобігти небезпеці втратити право на майно боржника, до такої особи переходять права кредитора у зобов'язанні.”.
|
2. Якщо інша особа задовольнила вимогу кредитора, щоб запобігти небезпеці втратити право на майно боржника, до такої особи переходять права кредитора у зобов'язанні.
|
|
Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання
1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
|
|
Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання
1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
|
|
2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
|
с) У частині другій статті 546 слова “Договором або законом” замінити словом “Законом”.
|
2. Законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
|
|
Стаття 582. Оцінка предмета застави
1. Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом.
2. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.
|
т) Статтю 582 виключити.
|
|
|
|
|
Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави
|
|
1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
у) У частині першій статті 590 слова “договором або” виключити.
|
|
|
2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
3. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
4. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
5. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.
Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
|
|
2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
3. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
4. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
5. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.
Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
|
|
Стаття 591. Реалізація предмета застави
1. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
2. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
|
ф) Статтю 591 викласти у такій редакції:
“Стаття 591. Розпорядження предметом застави
1. Розпорядження предметом застави, на який звернене стягнення, здійснюється в порядку, встановленому законом.”.
|
Стаття 591. Розпорядження предметом застави
|
|
3. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
|
|
|
4. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
|
|
|
Стаття 594. Право притримання
|
х) У статті 594:
|
Стаття 594. Право притримання
|
|
1. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
|
частину першу після слова “володіє” доповнити словом “рухомою”;
|
1. Кредитор, який правомірно володіє рухомою річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
|
|
2. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
частину другу викласти у такій редакції:
“2. У випадках, встановлених законом, притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора.”.
|
2. У випадках, встановлених законом, притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора.
|
|
3. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.
|
|
3. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.
|
|
Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням
1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
|
|
Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням
1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
|
|
|
ц) Статтю 599 доповнити частиною другою такого змісту:
“2. Виконання боржником свого обов’язку особі або за вказівкою особи, яка не є кредитором, про що боржник не знав і не міг знати, припиняє зобов’язання.”.
|
2. Виконання боржником свого обов’язку особі або за вказівкою особи, яка не є кредитором, про що боржник не знав і не міг знати, припиняє зобов’язання.
|
|
Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням
1. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
|
ч) Статтю 601 викласти у такій редакції:
“Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням
1. Зобов'язання припиняється заявою боржника про зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, а також вимоги, строк виконання якої настане не пізніше, ніж строк виконання вимоги кредитора.”.
|
Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням
1. Зобов'язання припиняється заявою боржника про зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, а також вимоги, строк виконання якої настане не пізніше, ніж строк виконання вимоги кредитора.
|
|
Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора
|
ш) Статтю 603 викласти у такій редакції:
“Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора
|
Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора
|
|
1. У разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.
|
1. Боржник може зарахувати проти вимоги нового кредитора у зобов’язанні свою зустрічну вимогу, що виникла у такому зобов’язанні, яку боржник міг би зарахувати проти вимоги первісного кредитора, якби він не був замінений.
|
1. Боржник може зарахувати проти вимоги нового кредитора у зобов’язанні свою зустрічну вимогу, що виникла у такому зобов’язанні, яку боржник міг би зарахувати проти вимоги первісного кредитора, якби він не був замінений.
|
|
2. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
|
2. Боржник може зарахувати проти вимоги нового кредитора свою іншу зустрічну вимогу, яку боржник міг зарахувати проти вимоги первісного кредитора, коли боржник дізнався чи міг дізнатися про заміну кредитора.
|
2. Боржник може зарахувати проти вимоги нового кредитора свою іншу зустрічну вимогу, яку боржник міг зарахувати проти вимоги первісного кредитора, коли боржник дізнався чи міг дізнатися про заміну кредитора.
|
|
|
3. Зарахування вимоги боржника проти вимоги нового кредитора не допускається, якщо це передбачено договором, крім випадків, встановлених законом. Якщо боржник та первісний кредитор відмовились від такої умови, але новий кредитор не знав про це підчас укладення договору з первісним кредитором, зарахування вимоги боржника проти вимоги нового кредитора не допускається.”.
|
3. Зарахування вимоги боржника проти вимоги нового кредитора не допускається, якщо це передбачено договором, крім випадків, встановлених законом. Якщо боржник та первісний кредитор відмовились від такої умови, але новий кредитор не знав про це підчас укладення договору з первісним кредитором, зарахування вимоги боржника проти вимоги нового кредитора не допускається.
|
|
Стаття 640. Момент укладення договору
1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
|
|
Стаття 640. Момент укладення договору
1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
|
|
3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
|
щ) У частині третій статті 640 слова “або державної реєстрації”, “або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації” виключити;
|
3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
|
|
Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу
1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
|
ю) У статті 656:
|
Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу
1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
|
|
2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
|
друге речення частини другої виключити;
|
2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.
|
|
3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
|
у частині третій слова “якщо вимога не має особистого характеру” замінити словами “крім випадків, коли не допускається заміна кредитора у зобов’язанні”; друге речення частини третьої статті 656 виключити;
|
|
|
4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
5. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
|
у частині четвертій слова “(публічних торгах)” виключити.
|
4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
5. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
|
|
Стаття 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу
1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
|
я) у статті 657 слова “та державній реєстрації” виключити.
|
Стаття 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу
1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
|
|
Стаття 679. Недоліки товару, за які відповідає продавець
1. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
2. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
|
|
Стаття 679. Недоліки товару, за які відповідає продавець
1. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
2. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
|
|
|
аа) доповнити статтю 679 частиною третьою такого змісту:
“3. Продавець відповідає за недійсність проданої вимоги, але не за невиконання боржником свого обов'язку.”.
|
3. Продавець відповідає за недійсність проданої вимоги, але не за невиконання боржником свого обов'язку.
|
|
Стаття 732. Форма договору ренти
|
|
Стаття 732. Форма договору ренти
1. Договір ренти укладається у письмовій формі.
|
|
2. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.
|
бб) у частині другій статті 732 слова “підлягає нотаріальному посвідченню, а” замінити словом “та”, слова “підлягає державній реєстрації” змінити словами “підлягають нотаріальному посвідченню”.
|
2. Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню.
|
|
Стаття 745. Форма договору довічного утримання (догляду)
1. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
|
|
Стаття 745. Форма договору довічного утримання (догляду)
1. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
|
|
2. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
|
вв) частину другу статті 745 виключити.
|
|
|
Стаття 794. Державна реєстрація договору найму будівлі або іншої капітальної споруди
1. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
|
гг) статтю 794 виключити.
|
|
|
Стаття 1031. Форма договору управління майном
1. Договір управління майном укладається в письмовій формі.
|
|
Стаття 1031. Форма договору управління майном
1. Договір управління майном укладається в письмовій формі.
|
|
2. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
|
дд) у частині другій статті 1031 слова “і державній реєстрації” виключити.
|
2. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.
|
|
Стаття 1058. Договір банківського вкладу
1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
|
|
Стаття 1058. Договір банківського вкладу
1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
|
|
3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
|
ее) у частині третій статті 1058 слова “про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу” замінити словами “статті 1076 цього Кодексу”.
|
3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення статті 1076 цього Кодексу.
|
|
Стаття 1299. Державна реєстрація права на спадщину
|
|
Стаття 1299. Державна реєстрація права на спадщину
|
|
1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).
2. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
|
єє) у частині першій статті 1299 замінити слова “нерухомого майна” словами “прав на нерухоме майно”.
|
1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно (стаття 182 цього Кодексу).
2. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
|
|
|
|
|
2) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144):
|
|
|
Стаття 144. Підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання
1. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;
з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;
внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;
з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
|
|
Стаття 144. Підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання
1. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;
з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;
внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;
з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
|
|
2. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
|
а) частину другу статті 144 виключити;
|
|
|
Стаття 185. Особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах
1. До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
|
б) у назві статті 185 слова “та публічних торгах” замінити словами “аукціонах та конкурсах”; у тексті статті слова “публічних торгах” замінити словами “аукціонах та конкурсах”, слова “публічних торгів” замінити словами “підготовка і проведення аукціонів та конкурсів”;
|
Стаття 185. Особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках, аукціонах та конкурсах
1. До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, аукціонах та конкурсах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та підготовка і проведення аукціонів та конкурсів.
|
|
Стаття 290. Оренда землі у сфері господарювання
1. Відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами.
2. Оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.
3. Розмір плати за користування земельною ділянкою, що є державною або комунальною власністю, не може бути нижчим за встановлений відповідно до закону. Випадки звільнення від плати за користування земельною ділянкою або зменшення розміру плати визначаються законом.
|
в) статтю 290 виключити.
|
|
Земельний кодекс України
|
|
|
3) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4, ст.27; 2008, № 27-28, ст.253):
|
|
|
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить:
…
|
|
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить:
…
|
|
г) ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;
…
|
а) у пункті “г” статті 15 слова “в тому числі державної реєстрації земельних ділянок” виключити;
|
г) ведення державного земельного кадастру;
…
|
|
Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:
…
|
|
Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:
…
|
|
в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
…
|
б) у пункті “в” статті 21 слова “земельних ділянок” замінити словами “прав на земельні ділянки”;
|
в) відмови в державній реєстрації прав на земельні ділянки або визнання реєстрації недійсною;
…
|
|
Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
3. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
|
|
Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
3. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
|
|
4. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.
|
|
|
|
5. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
6. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
7. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
|
|
5. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
6. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
7. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
|
|
Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
|
г) у частині першій статті 123:
|
Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
|
|
1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
|
|
1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
|
|
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
зміни цільового призначення земельних ділянок;
|
абзаци другий-четвертий замінити абзацом такого змісту: “У разі зміни цільового призначення земельних ділянок рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”.
У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом третім;
|
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок”.
|
|
надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
|
|
|
|
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
|
в абзаці п’ятому слова “, межі якої встановлені в натурі (на місцевості),” виключити, слова “технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою” замінити словами “її кадастрового плану”;
|
|
|
2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
3. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу.
4. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
5. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
6. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
7. Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
8. При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України клопотання разом з проектом відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають свої пропозиції до Кабінету Міністрів України.
9. При наданні земельної ділянки у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим клопотання разом із проектом відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає свої пропозиції до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
10. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється:
затвердження проекту відведення земельної ділянки;
вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.
11. Відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
|
|
2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
3. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу.
4. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
5. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
6. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
7. Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
8. При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України клопотання разом з проектом відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають свої пропозиції до Кабінету Міністрів України.
9. При наданні земельної ділянки у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим клопотання разом із проектом відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає свої пропозиції до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
10. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється:
затвердження проекту відведення земельної ділянки;
вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.
11. Відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
|
|
Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
|
ґ) у статті 124:
|
|
|
1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
|
у частині першій слова “чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди)” виключити;
|
1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
|
|
2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
|
|
2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на аукціонах, крім випадків, встановлених законом. До відносин з передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, застосовуються правила статей 135, 136 цього Кодексу.
|
|
3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
|
у частині третій слова «визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу» замінити словами «у випадках, встановлених статтями 34, 36, частиною другою статті 134 цього Кодексу, а також якщо нормативна грошова оцінка такої ділянки не перевищує 50000 гривень та строк оренди землі не перевищує 7 років», після слова «здійснюється» доповнити словами «без проведення аукціону».
|
3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, у випадках, встановлених статтями 34, 36, частиною другою статті 134 цього Кодексу, а також якщо нормативна грошова оцінка такої ділянки не перевищує 50000 гривень та строк оренди землі не перевищує 7 років, здійснюється без проведення аукціону в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
|
|
4. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
|
|
4. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
|
|
Стаття 125. Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою
|
д) у статті 125:
назву статті після слів “та права” доповнити словом “постійного”;
|
Стаття 125. Виникнення права власності та права постійного користування земельною ділянкою
|
|
1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
|
у частині першій слово “його” виключити, доповнити частину після слова “реєстрації” словом “права”;
|
1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та державної реєстрації права.
|
|
2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
|
частини другу та третю виключити;
|
|
|
3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
|
|
|
|
Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них
1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
|
е) у статті 127 слова “оренди” виключити;
|
Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них
1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
2. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
|
|
Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
…
|
|
Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
…
|
|
7. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
…
|
є) у частині сьомій статті 128 друге речення викласти у такій редакції: “Після повної сплати ціни земельної ділянки право власності на неї передається за нотаріально посвідченим двостороннім актом про передачу права власності.”;
|
7. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Після повної сплати ціни земельної ділянки право власності на неї передається за нотаріально посвідченим двостороннім актом про передачу права власності.
|
|
Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
|
ж) у статті 132:
у назві статті слово “Зміст” замінити словом “Форма”;
|
Стаття 132. Форма угод про перехід права власності на земельні ділянки
|
|
1. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
|
|
1. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
|
|
2. Угоди повинні містити:
а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
б) вид угоди;
в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
е) договірну ціну;
є) зобов'язання сторін.
|
частину другу виключити;
|
|
|
3. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.
|
|
3. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.
|
|
Стаття 133. Застава земельних ділянок або прав на них
|
з) у статті 133:
|
Стаття 133. Застава земельних ділянок або прав на них
|
|
1. У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них - право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом.
|
у частині першій слова “право оренди земельної ділянки,” виключити;
|
|
|
2. Земельна ділянка, що перебуває у спільній власності (або право спільної оренди земельної ділянки), може бути передана (передано) у заставу за згодою всіх співвласників (співорендарів).
|
|
2. Земельна ділянка, що перебуває у спільній власності, може бути передана у заставу за згодою всіх співвласників.
|
|
|
|
3. Передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою.
|
|
4. Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.
|
у частині четвертій та п’ятій слова “оренди,” виключити;
|
4. Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.
|
|
5. Порядок застави земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) визначається законом.
|
|
5. Порядок застави земельних ділянок та прав на них (суперфіцію, емфітевзису) визначається законом.
|
|
Глава 21
Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах
|
и) у назві глави 21 слова “конкурентних засадах” замінити словом “аукціонах”;
|
Глава 21
Продаж земельних ділянок або прав на них на аукціонах
|
|
|
і) у статті 134:
у назві статті слова “конкурентних засадах (земельних торгах)” замінити словом “аукціонах”;
|
|
|
|
у частині першій слово “оренда,”, виключити, слова “окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах)” замінити словом “аукціонах”;
|
1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу на аукціонах, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
|
|
2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди;
використання земельних ділянок для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);
використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
перебування в користуванні земельних ділянок або розташованих на них будівель підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, підприємств і громадських організацій у сферах культури і мистецтв (у тому числі національних творчих спілок);
розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав і міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
будівництва та обслуговування лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);
проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду відповідно до закону;
будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено.
|
у частині другій слова “конкурентних засадах (земельних торгах)” замінити словом “аукціонах”;
|
2. Не підлягають продажу на аукціонах земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди;
використання земельних ділянок для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);
використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
перебування в користуванні земельних ділянок або розташованих на них будівель підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, підприємств і громадських організацій у сферах культури і мистецтв (у тому числі національних творчих спілок);
розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав і міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
будівництва та обслуговування лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);
проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду відповідно до закону;
будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено.
|
|
3. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.
|
частину третю виключити;
|
|
|
Стаття 135. Земельні торги
1. Земельні торги проводяться у формі аукціону.
2. У земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України.
4. Земельні торги можуть проводитися за рішенням суду.
|
ї) статтю 135 викласти у такій редакції:
“Стаття 135. Порядок підготовки та проведення аукціонів
Підготовка та проведення аукціонів з продажу земельних ділянок або прав на них здійснюються відповідно до Закону України “Про аукціони” із особливостями, встановленими цим Кодексом.”;
|
Стаття 135. Порядок підготовки та проведення аукціонів
Підготовка та проведення аукціонів з продажу земельних ділянок або прав на них здійснюються відповідно до Закону України “Про аукціони” із особливостями, встановленими цим Кодексом.
|
|
|
й) у статті 136:
назву статті викласти у такій редакції: “Підготовка для продажу на аукціонах земельних ділянок державної або комунальної власності та прав на них”
|
Стаття 136. Підготовка для продажу на аукціонах земельних ділянок державної або комунальної власності та прав на них
|
|
|
у частині першій слова “оренди,” виключити, слова «земельних торгах окремими лотами» замінити словом «аукціонах»;
|
1. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної або комунальної власності, або прав на них (суперфіцію, емфітевзису), визначають перелік таких земельних ділянок для продажу на аукціонах. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.
|
|
2. Добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
|
|
2. Добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
|
|
3. Земельна ділянка, у тому числі та, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) державної або комунальної власності, виставляється на земельні торги окремим лотом після:
а) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;
|
у частині третій слова “земельні торги окремим лотом” замінити словом “аукціон”, абзац третій виключити;
|
3. Земельна ділянка, у тому числі та, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) державної або комунальної власності, виставляється на аукціон після:
а) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;
|
|
б) визначення вартості лота, при чому вартість земельної ділянки дорівнює її нормативній грошовій оцінці;
|
|
|
|
в) виготовлення технічного паспорта об'єкта продажу.
4. У технічному паспорті містяться відомості про:
а) розміри земельної ділянки;
б) місце розташування (адресу);
в) форму власності (державна чи комунальна);
|
|
в) виготовлення технічного паспорта об'єкта продажу.
4. У технічному паспорті містяться відомості про:
а) розміри земельної ділянки;
б) місце розташування (адресу);
в) форму власності (державна чи комунальна);
|
|
г) грошову оцінку земельної ділянки або прав на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису) та оцінку розташованого на ній об'єкта нерухомого майна і стартову ціну лота;
ґ) природний і господарський стан земельної ділянки;
д) цільове призначення земельної ділянки;
е) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
є) інвентаризаційний опис будівель і споруд (для забудованої земельної ділянки).
5. Технічний паспорт об'єкта продажу (лота), умови його продажу, у тому числі (у разі необхідності) вимоги щодо граничних термінів забудови земельної ділянки, розміру відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, визначення розміру пайової участі (внеску) у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, затверджуються органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
6. Положення про технічний паспорт об'єкта продажу (лота), який виставляється на земельні торги, затверджується Кабінетом Міністрів України.
7. Документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виставляються на аукціон, виготовляється на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
|
пункт г частини четвертої перед словом «грошову» доповнити словом «експертну»;
|
г) експертну грошову оцінку земельної ділянки або прав на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису) та оцінку розташованого на ній об'єкта нерухомого майна і стартову ціну лота;
ґ) природний і господарський стан земельної ділянки;
д) цільове призначення земельної ділянки;
е) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
є) інвентаризаційний опис будівель і споруд (для забудованої земельної ділянки).
5. Технічний паспорт об'єкта продажу (лота), умови його продажу, у тому числі (у разі необхідності) вимоги щодо граничних термінів забудови земельної ділянки, розміру відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, визначення розміру пайової участі (внеску) у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, затверджуються органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
6. Положення про технічний паспорт об'єкта продажу (лота), який виставляється на земельні торги, затверджується Кабінетом Міністрів України.
7. Документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виставляються на аукціон, виготовляється на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
|
|
Стаття 137. Оголошення про проведення земельних торгів
|
к) статтю 137 виключити;
|
|
|
1. Земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про об’єкт продажу (лот), а також розміщення на земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок.
|
|
|
|
2. Офіційна інформація про об'єкт продажу (лот) повинна містити відомості про:
а) розміри земельної ділянки;
б) цільове призначення, а для містобудівних потреб - також види використання (пріоритетні та допустимі);
в) умови продажу та стартову ціну;
г) місце і час проведення торгів;
ґ) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
д) найменування та адресу установи, прізвище та посаду, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з технічним паспортом об'єкта продажу (лота).
|
|
|
|
3. Організатором земельних торгів є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, чи державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець відповідно до рішення суду. Проведення земельних торгів здійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи державним органом приватизації.
4. Організатор земельних торгів має право відмовитися від їх проведення не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення з обов'язковою публікацією офіційної інформації про скасування земельних торгів із зазначенням причини скасування.
5. Земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.
|
|
|
|
Стаття 138. Визнання земельних торгів такими, що не відбулися
Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:
а) відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;
б) якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки;
в) несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної суми за придбану земельну ділянку.
|
л) статтю 138 виключити;
|
|
|
Стаття 139. Відчуження земельних ділянок за рішенням суду
|
м) у статті 139:
назву статті викласти у такій редакції:
“ Стаття 139. Особливості звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва”;
|
Стаття 139. Особливості звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
|
|
1. У разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.
|
частину першу виключити;
|
|
|
2. Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.
|
|
2. Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.
|
|
|
|
|
4) у Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002, № 38-39, ст. 288):
|
|
|
Стаття 172. Розпорядження товарами і транспортними засобами
Товари, що зберігаються під митним контролем (крім зазначених у пункті 1 частини першої статті 166 цього Кодексу), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, підлягають реалізації, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.
Товари - предмети порушення митних правил, а також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом для виконання судових рішень.
Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності.
Товари, від яких власник відмовився на користь держави, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом.
|
а) у статті 172:
|
Стаття 172. Розпорядження товарами і транспортними засобами
Товари, що зберігаються під митним контролем (крім зазначених у пункті 1 частини першої статті 166 цього Кодексу), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, підлягають реалізації, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.
Товари - предмети порушення митних правил, а також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом для виконання судових рішень.
Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності.
Товари, від яких власник відмовився на користь держави, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом.
|
|
Товари і транспортні засоби, зазначені у частинах першій - четвертій цієї статті, реалізуються на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі в порядку, встановленому законодавством.
|
частину п’яту викласти у такій редакції:
“Товари та транспортні засоби, зазначені у частинах першій - четвертій цієї статті, продаються на аукціонах у порядку, визначеному законом. Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, можуть продаватися на товарних біржах, а
|
Товари та транспортні засоби, зазначені у частинах першій - четвертій цієї статті, продаються на аукціонах у порядку, визначеному законом. Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, можуть продаватися на товарних біржах, а
|
|
Реалізація здійснюється з нарахуванням усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначених товарів, транспортних засобів через митний кордон України, за ставками, чинними на день реалізації, якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені.
|
частину шосту викласти у такій редакції:
“Товари та транспортні засоби, зазначені у частинах першій-четвертій цієї статті, оцінюються в порядку, встановленому законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, та пропонуються для продажу за цінами, визначеними за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.”;
|
Товари та транспортні засоби, зазначені у частинах першій-четвертій цієї статті, оцінюються в порядку, встановленому законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, та пропонуються для продажу за цінами, визначеними за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
|
|
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
|
|
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
|
|
Стаття 173. Організація митних аукціонів
Митні аукціони організуються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України
|
б) статтю 173 викласти у такій редакції:
«Стаття 173. Організація аукціонів
Порядок вибору організатора аукціону визначається Кабінетом Міністрів України. Угоди про продаж на аукціонах товарів і транспортних засобів, зазначених у частинах першій, третій та четвертій статті 172 цього Кодексу, укладаються митними органами, а зазначених у частині другій статті 172 цього Кодексу – державним виконавцем.».
|
Стаття 173. Організація аукціонів
Порядок вибору організатора аукціону визначається Кабінетом Міністрів України. Угоди про продаж на аукціонах товарів і транспортних засобів, зазначених у частинах першій, третій та четвертій статті 172 цього Кодексу, укладаються митними органами, а зазначених у частині другій статті 172 цього Кодексу – державним виконавцем.».
|
Закон України “Про оренду землі”
|
|
|
5) у Законі України “Про оренду землі” (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 46-47, ст.280; 2004, № 10, ст.102; 2008, № 27-28, ст. 253):
|
|
|
Стаття 3. Об'єкти оренди землі
Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
|
|
Стаття 3. Об'єкти оренди землі
Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
|
|
|
а) доповнити статтю 3 частиною третьою такого змісту:
“Передача в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності для житлового будівництва забороняється.”;
|
Передача в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності для житлового будівництва забороняється.
|
|
|
б) у статті 6:
|
|
|
|
частину першу викласти у такій редакції:
“Орендарі набувають права оренди земельної ділянки виключно на підставі договору оренди землі, договору суборенди землі та у порядку правонаступництва відповідно до статті 7 цього Закону.”;
|
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки виключно на підставі договору оренди землі, договору суборенди землі та у порядку правонаступництва відповідно до статті 7 цього Закону.
|
|
|
частини другу та третю виключити;
|
|
|
Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя.
|
|
Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя.
|
|
Стаття 8. Суборенда земельних ділянок
Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
|
в) у статті 8:
|
Стаття 8. Суборенда земельних ділянок
Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
|
|
Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
|
частину п’яту викласти у такій редакції: “Право суборенди земельної ділянки може бути зареєстроване за бажанням суборендаря”;
|
|
|
За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
|
|
За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
|
|
Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється.
|
частину сьому викласти у такій редакції: “Суборенда земельних ділянок державної та комунальної власності забороняється”;
|
|
|
Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
|
|
Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
|
|
Стаття 8-1. Заборона відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності
Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
|
г) статтю 8-1 виключити;
|
|
|
Стаття 14. Форма договору оренди землі
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
|
|
Стаття 14. Форма договору оренди землі
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
|
|
Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
|
ґ) частину другу статті 14 виключити;
|
|
|
Стаття 15. Умови договору оренди землі
|
д) у статті 15:
|
Стаття 15. Умови договору оренди землі
|
|
Істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін;
умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
|
частину першу статті викласти у такій редакції:
“Істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди;
розмір орендної плати;
цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.”;
|
Істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди;
розмір орендної плати;
цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
|
|
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
…
|
частину другу викласти у такій редакції: “Договір оренди землі, що не відповідає закону, є нікчемним.”;
|
Договір оренди землі, що не відповідає закону, є нікчемним.
|
|
Стаття 16. Порядок укладення договору оренди землі
|
е) у статті 16:
|
|
|
|
|
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
|
|
|
у частині другій слова “або за результатами аукціону” замінити словами “на аукціоні”, доповнити частину словами “крім випадків, передбачених законом”;
|
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, на аукціоні, крім випадків, передбачених законом.
|
|
Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
|
частину третю виключити;
|
|
|
|
|
|
|
Стаття 18. Чинність договору оренди землі
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
|
є) статтю 18 виключити;
|
|
|
Стаття 19. Строк дії договору оренди землі
|
|
Стаття 19. Строк оренди землі
|
|
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
|
|
|
|
При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.
|
|
|
|
При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.
|
у частині третій слова «дії договору» виключити;
|
При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.
|
|
Стаття 20. Державна реєстрація договору оренди землі
Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
|
з) статтю 20 викласти у такій редакції:
“Стаття 20. Державна реєстрація права оренди землі
Державна реєстрація права оренди землі проводиться за бажанням орендаря у порядку, встановленому законом.”;
|
Стаття 20. Державна реєстрація права оренди землі
Державна реєстрація права оренди землі проводиться за бажанням орендаря у порядку, встановленому законом.
|
|
Стаття 21. Орендна плата за землю
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
|
и) у статті 21:
частину першу після слова “за” доповнити словом “право”;
|
Стаття 21. Орендна плата за землю
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за право користування земельною ділянкою.
|
|
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
|
частину другу викласти у такій редакції: “Орендна плата справляється щомісячно до десятого числа місяця, за який вноситься орендна плата, якщо інше не встановлено законом або договором.”;
|
Орендна плата справляється щомісячно до десятого числа місяця, за який вноситься орендна плата, якщо інше не встановлено законом або договором.
|
|
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
|
|
|
|
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
|
|
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
|
|
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
|
|
|
|
Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.
|
|
Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.
|
|
Стаття 22. Форма орендної плати
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.
|
|
Стаття 22. Форма орендної плати
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.
|
|
|
і) доповнити статтю 22 частиною третьою такого змісту:
“Орендна плата справляється у грошовій формі, якщо інше не встановлено договором.”;
|
Орендна плата справляється у грошовій формі, якщо інше не встановлено договором.
|
|
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.
Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
|
|
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.
Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
|
|
Стаття 25. Права та обов'язки орендаря
Орендар земельної ділянки має право:
самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;
отримувати продукцію і доходи;
здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний:
приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
|
|
Стаття 25. Права та обов'язки орендаря
Орендар земельної ділянки має право:
Самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;
отримувати продукцію і доходи;
здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний:
приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
|
|
у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
|
ї) в абзаці п’ятому частини другої статті 25 слова “державної реєстрації договору оренди” замінити словом “передачі”.
|
у п'ятиденний строк після передачі земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
|
|
Стаття 31. Припинення договору оренди землі
Договір оренди землі припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
ліквідації юридичної особи-орендаря;
|
|
Стаття 31. Припинення договору оренди землі
Договір оренди землі припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
ліквідації юридичної особи-орендаря;
|
|
відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем.
|
й) абзац сьомий частини першої статті 31 виключити;
|
|
|
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
|
|
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
|
|
|
|
|
6) у Законі України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 24, ст.207; 2003, № 5, ст.46; 2004, № 6, ст.37; 2004, № 11, ст.140; 2004, № 19, ст.256; 2005, № 33, ст.431):
|
|
|
Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:
…
|
|
Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:
…
|
|
14) наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
…
|
а) у пункті 14 статті 34 слова “коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку” замінити словами “вимог боржника до інших осіб, зокрема, вимог за договором банківського вкладу (депозиту), за якими боржник не вправі вимагати виконання до спливу певного строку, якщо вони не підлягають продажу або не були продані в зв’язку з відсутністю бажаючих їх придбати”;
|
14) наявності вимог боржника до інших осіб, зокрема, вимог за договором банківського вкладу (депозиту), за якими боржник не вправі вимагати виконання до спливу певного строку, якщо вони не підлягають продажу або не були продані в зв’язку з відсутністю бажаючих їх придбати, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
…
|
|
Стаття 53. Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб
|
б) У статті 53:
|
Стаття 53. Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб
|
|
Державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
|
у частині першій слова “а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб” виключити;
|
Державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб.
|
|
Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
|
у частині другій слова “та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові” виключити;
|
Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них.
|
|
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. Якщо особа, у якої знаходиться майно боржника, перешкоджає державному виконавцеві у його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку, встановленому статтею 55 цього Закону.
|
|
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. Якщо особа, у якої знаходиться майно боржника, перешкоджає державному виконавцеві у його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку, встановленому статтею 55 цього Закону.
|
|
Готівкові кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у цих осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.
|
частини четверту та п’яту виключити;
|
|
|
На належні боржнику від інших осіб кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду у встановленому цим Законом порядку.
|
|
|
|
За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.
|
|
За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.
|
|
|
в) доповнити Закон статтею 53-1 такого змісту:
“Стаття 53-1. Звернення стягнення на вимоги боржника до інших осіб
Державний виконавець має право звернути стягнення на вимоги боржника до інших осіб (божників за вимогами), зокрема за вимогами, що належать боржнику за договором банківського вкладу (депозиту).
Державний виконавець зобов’язує божника за вимогою виконати зобов’язання виключно органу державної виконавчої служби або вказує іншу особу, якій боржник за вимогою повинен здійснити виконання.
Якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, а також у разі, коли боржник вправі вимагати від боржника за вимогою виконання зобов’язання достроково, державний виконавець вимагає від боржника за вимогою виконати зобов’язання.
Якщо боржник за вимогою не виконує зобов’язання відповідно до вказівок державного виконавця, на належні боржнику від боржника за вимогою кошти та майно стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду.
Якщо строк виконання вимоги не настав, державний виконавець розпоряджається вимогою шляхом її продажу на аукціоні в порядку, визначеному законом, крім випадків, коли вартість вимоги не є достатньою для організації аукціону.”;
|
Стаття 53-1. Звернення стягнення на вимоги боржника до інших осіб
Державний виконавець має право звернути стягнення на вимоги боржника до інших осіб (божників за вимогами), зокрема за вимогами, що належать боржнику за договором банківського вкладу (депозиту).
Державний виконавець зобов’язує божника за вимогою виконати зобов’язання виключно органу державної виконавчої служби або вказує іншу особу, якій боржник за вимогою повинен здійснити виконання.
Якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, а також у разі, коли боржник вправі вимагати від боржника за вимогою виконання зобов’язання достроково, державний виконавець вимагає від боржника за вимогою виконати зобов’язання.
Якщо боржник за вимогою не виконує зобов’язання відповідно до вказівок державного виконавця, на належні боржнику від боржника за вимогою кошти та майно стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду.
Якщо строк виконання вимоги не настав, державний виконавець розпоряджається вимогою шляхом її продажу на аукціоні в порядку, визначеному законом, крім випадків, коли вартість вимоги не є достатньою для організації аукціону.
|
|
Стаття 61. Реалізація майна, на яке звернено стягнення
|
г) статтю 61 викласти у такій редакції:
“Стаття 61. Розпорядження майном, на яке звернено стягнення
|
Стаття 61. Розпорядження майном, на яке звернено стягнення
|
|
Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
|
Розпорядження арештованим майном, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині десятій цієї статті та частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу чи надання в найом (оренду) на аукціоні в порядку, визначеному законом.
|
Розпорядження арештованим майном, , за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині десятій цієї статті та частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу чи надання в найом (оренду) на аукціоні в порядку, визначеному законом.
|
|
|
Нові непродовольчі товари можуть бути продані на аукціоні у формі електронних торгів. Якщо аукціон у формі електронних торгів закінчився без виявлення переможця, повторний аукціон проводиться у загальному порядку.
|
Нові непродовольчі товари можуть бути продані на аукціоні у формі електронних торгів. Якщо аукціон у формі електронних торгів закінчився без виявлення переможця, повторний аукціон проводиться у загальному порядку.
|
|
|
Розпорядження нерухомим майном шляхом його надання в оренду здійснюється у разі, якщо надання майна в оренду за початковою ціною дозволить виконати рішення. За заявою боржника, а також у разі, якщо аукціон з надання нерухомого майна в оренду закінчився без виявлення переможця, розпорядження нерухомим майном здійснюється шляхом його продажу.
|
Розпорядження нерухомим майном шляхом його надання в оренду здійснюється у разі, якщо надання майна в оренду за початковою ціною дозволить виконати рішення. За заявою боржника, а також у разі, якщо аукціон з надання нерухомого майна в оренду закінчився без виявлення переможця, розпорядження нерухомим майном здійснюється шляхом його продажу.
|
|
|
Право вибору організатора аукціону належить стягувачу. Якщо на пропозицію державного виконавця стягувач протягом семи днів не запропонував особу організатора аукціону з числа осіб, що мають відповідну ліцензію, державний виконавець має право визначити організатора аукціону, уклавши з ним договір про проведення аукціону, або провести аукціон самостійно в порядку, встановленому законом.
Винагорода організатору аукціону визначається договором про проведення аукціону і не може перевищувати 5 відсотків від вартості проданого майна. Винагорода організатору аукціону або фактично здійснені витрати на проведення аукціону державним виконавцем включаються до витрат виконавчого провадження.
|
Право вибору організатора аукціону належить стягувачу. Якщо на пропозицію державного виконавця стягувач протягом семи днів не запропонував особу організатора аукціону з числа осіб, що мають відповідну ліцензію, державний виконавець має право визначити організатора аукціону , уклавши з ним договір про проведення аукціону, або провести аукціон самостійно в порядку, встановленому законом.
Винагорода організатору аукціону визначається договором про проведення аукціону і не може перевищувати 5 відсотків від вартості проданого майна. Винагорода організатору аукціону або фактично здійснені витрати на проведення аукціону державним виконавцем включаються до витрат виконавчого провадження.
|
|
|
Організатор аукціону зобов’язаний встановити гарантійний внесок, що сплачується учасниками аукціону, у розмірі п’яти відсотків від початкової ціни незалежно від її розміру.
Державний виконавець зобов’язаний повідомити організатора торгів про особи стягувача та боржника, яким організатор аукціону повинен забезпечити доступ до місця проведення аукціону, та про суму, за вирахуванням якої стягувач повинен сплатити запропоновану ним ціну, якщо він буде визнаний переможцем аукціону, а також вчасно повідомляти про зміну цих осіб або суми. Зазначену суму державний виконавець визначає як суму, що підлягає стягненню на користь стягувача.
|
Організатор аукціону зобов’язаний встановити гарантійний внесок, що сплачується учасниками аукціону, у розмірі п’яти відсотків від початкової ціни незалежно від її розміру.
Державний виконавець зобов’язаний повідомити організатора торгів про особи стягувача та боржника, яким організатор аукціону повинен забезпечити доступ до місця проведення аукціону, та про суму, за вирахуванням якої стягувач повинен сплатити запропоновану ним ціну, якщо він буде визнаний переможцем аукціону, а також вчасно повідомляти про зміну цих осіб або суми. Зазначену суму державний виконавець визначає як суму, що підлягає стягненню на користь стягувача.
|
|
|
У разі зупинення виконавчого провадження державний виконавець зобов’язаний у той же день повідомити про це організатора торгів. Організатор торгів протягом п’яти днів з моменту його повідомлення, але не пізніше ніж до початку проведення торгів оголошує про це в тому самому порядку, в якому було оголошено про проведення торгів, а також повідомляє про зупинення виконавчого провадження учасників, що зареєструвалися.
У разі зупинення виконавчого провадження, внаслідок чого аукціон у призначений строк не відбувся, організатор аукціону проводить його після поновлення виконавчого провадження із дотриманням повної процедури підготовки та проведення торів.
|
У разі зупинення виконавчого провадження державний виконавець зобов’язаний у той же день повідомити про це організатора торгів. Організатор торгів протягом п’яти днів з моменту його повідомлення, але не пізніше ніж до початку проведення торгів оголошує про це в тому самому порядку, в якому було оголошено про проведення торгів, а також повідомляє про зупинення виконавчого провадження учасників, що зареєструвалися.
У разі зупинення виконавчого провадження, внаслідок чого аукціон у призначений строк не відбувся, організатор аукціону проводить його після поновлення виконавчого провадження із дотриманням повної процедури підготовки та проведення торів.
|
|
|
Продовольчі товари, що швидко псуються, інше рухоме майно, вартість якого не є достатньою для організації аукціону можуть продаватися через мережу роздрібної торгівлі на комісійних умовах. Інше рухоме майно може продаватися через мережу роздрібної торгівлі на комісійних умовах за згодою сторін виконавчого провадження. Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, можуть продаватися на товарних біржах. Не продане на товарній біржі протягом одного місяця майно підлягає продажу на аукціоні.
|
Продовольчі товари, що швидко псуються, інше рухоме майно, вартість якого не є достатньою для організації аукціону можуть продаватися через мережу роздрібної торгівлі на комісійних умовах. Інше рухоме майно може продаватися через мережу роздрібної торгівлі на комісійних умовах за згодою сторін виконавчого провадження. Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, можуть продаватися на товарних біржах. Не продане на товарній біржі протягом одного місяця майно підлягає продажу на аукціоні.
|
|
Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України, а іншого майна – Кабінетом Міністрів України.
|
Порядок продажу майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок продажу рухомого майна через мережу роздрібної торгівлі на комісійних умовах та на товарних біржах визначається Кабінетом Міністрів України.
|
Порядок продажу майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок продажу рухомого майна через мережу роздрібної торгівлі на комісійних умовах та на товарних біржах визначається Кабінетом Міністрів України.
|
|
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.
|
Не продане на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає переоцінці. Державний виконавець проводить у десятиденний строк переоцінку майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
|
Не продане на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає переоцінці. Державний виконавець проводить у десятиденний строк переоцінку майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
|
|
|
У разі коли в місячний строк після проведення переоцінки майно не продано на комісійних умовах або майно не продано на аукціоні в зв’язку з відсутністю бажаючих його придбати, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна, за винятком майна, конфіскованого за рішенням суду.
|
У разі коли в місячний строк після проведення переоцінки майно не продано на комісійних умовах або майно не продано на аукціоні в зв’язку з відсутністю бажаючих його придбати, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна, за винятком майна, конфіскованого за рішенням суду.
|
|
Якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.
|
Якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.
|
Якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.
|
|
Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
|
Майно продається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про продаж майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такого продажу державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
|
Майно продається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про продаж майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такого продажу державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
|
|
Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, витрат на здійснення виконавчих дій, штрафу, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.
|
У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, витрат на здійснення виконавчих дій, штрафу, подальший продаж арештованого майна припиняється.”;
|
У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, витрат на здійснення виконавчих дій, штрафу, подальший продаж арештованого майна припиняється.
|
|
Стаття 66. Підготовка та проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна
|
д) статтю 66 виключити.
|
|
|
Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за незалежною оцінкою. У разі якщо нерухомість за вказаною ціною не буде реалізована на перших торгах, то на повторних торгах початкова ціна, за якою вона реалізується, знижується не більше, ніж на 30 відсотків.
До заявки додаються:
1) копія виконавчого документа;
2) копія акта арешту майна;
3) документи, що характеризують об'єкт нерухомості;
4) копії документів, що підтверджують право власності або право користування нерухомим майном;
5) копія рішення про відведення земельної ділянки.
Акт про проведення прилюдних торгів затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.
Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством.
Порядок проведення прилюдних торгів з продажу арештованого державними виконавцями нерухомого майна боржників визначається Міністерством юстиції України.
|
|
|
|
|
|
|
7) у Законі України “Про заставу” (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 47, ст.642; 1994, № 27, ст.223; 1995, № 1, ст. 3; 1998, № 2, ст. 3; 2000, № 50, ст.436; 2003, N 30, ст.247; 2004, № 11, ст.140; 2007, N 33, ст.440):
|
|
|
Стаття 1. Поняття застави
|
а) у статті 1:
|
Стаття 1. Поняття застави
|
|
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
|
частину першу виключити;
|
|
|
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
|
у частині другій слова “з вартості” замінити словами “за рахунок”;
|
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
|
|
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
|
|
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
|
|
Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.
Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.
До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.
|
б) у статті 20:
|
Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.
Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.
До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.
|
|
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
|
у частині шостій слова “або третейського суду” та “або договором застави” виключити;
|
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
|
|
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
|
частину сьому виключити;
|
|
|
Стаття 21. Реалізація заставленого майна через аукціони (публічні торги)
|
в) статтю 21 виключити;
|
|
|
Реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону.
Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором.
|
|
|
|
Стаття 23. Реалізація заставлених майнових прав
При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.
Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
|
г) статтю 23 викласти у такій редакції:
“Стаття 23. Задоволення вимог заставодержателя за рахунок заставленого рухомого майна, що знаходиться у заставодержателя
Заставодержатель, який правомірно володіє рухомою річчю, яка є предметом застави, вправі розпорядитись нею у спосіб, встановлений законом для розпорядження майном, на яке звернено стягнення.
Правила частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли заставодержателю правомірно передане майнове право, відступлена вимога, які є предметом застави.”;
|
Стаття 23. Задоволення вимог заставодержателя за рахунок заставленого рухомого майна, що знаходиться у заставодержателя
Заставодержатель, який правомірно володіє рухомою річчю, яка є предметом застави, вправі розпорядитись нею у спосіб, встановлений законом для розпорядження майном, на яке звернено стягнення.
Правила частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли заставодержателю правомірно передане майнове право, відступлена вимога, які є предметом застави.
|
|
Стаття 27. Збереження застави
Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
|
|
Стаття 27. Збереження застави
Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
|
|
Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
|
д) у частині другій статті 27 слова “або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу” виключити;
|
Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі.
|
|
Стаття 28. Припинення застави
Застава припиняється:
з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
в разі загибелі заставленого майна;
в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;
в разі примусового продажу заставленого майна;
|
|
Стаття 28. Припинення застави
Застава припиняється:
з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
в разі загибелі заставленого майна;
в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;
в разі примусового продажу заставленого майна;
|
|
при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;
|
е) у абзаці шостому статті 28 слова “при закінченні терміну дії” замінити словами “в разі припинення права”;
|
в разі припинення права, що складає предмет застави;
|
|
в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
|
|
в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
|
|
Стаття 49. Застава майнових прав
Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
|
є) у статті 49:
частину першу після слова “договору” доповнити словами “майнових прав”;
|
Стаття 49. Застава майнових прав
Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору майнових прав, прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
|
|
У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
|
частину другу викласти у такій редакції:
“Договором може бути передбачений обов’язок заставодавця передати заставодержателю заставлене майнове право, відступити заставлене право вимоги. Якщо заставодавець виконав цей обов’язок, йому належать права, встановлені статтею 51 цього Закону, а заставодержатель несе обов’язки, встановлені статтею 50 цього Закону.”;
|
Договором може бути передбачений обов’язок заставодавця передати заставодержателю заставлене майнове право, відступити заставлене право вимоги. Якщо заставодавець виконав цей обов’язок, йому належать права, встановлені статтею 51 цього Закону, а заставодержатель несе обов’язки, встановлені статтею 50 цього Закону.
|
|
Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії.
|
частини третю та четверту виключити;
|
|
|
У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.
|
|
|
|
Стаття 51. Права заставодержателя при заставі майнових прав
|
|
Стаття 51. Права заставодержателя при заставі майнових прав
|
|
При заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право:
|
ж) в абзаці першому статті 51 слова “якщо інше не передбачено договором,” виключити.
|
При заставі прав заставодержатель має право:
|
|
незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону;
вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право;
в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.
|
|
незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону;
вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право;
|
|
|
|
|
8) у Законі України “Про іпотеку” (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 38, ст. 313; 2006, № 13, ст.110; 2006, № 16, ст.134):
|
|
|
Стаття 5. Предмет іпотеки
Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
|
|
Стаття 5. Предмет іпотеки
Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
|
|
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
|
а) частину шосту статті 5 виключити;
|
|
|
|
|
Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.
|
|
|
б) у статті 8:
частину першу після слова “іпотекодавець” доповнити словами “або іпотекодержатель”; слова “на його повну вартість” виключити”; після слів “іпотечним договором” доповнити словом “передбачений”, слова “не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим” виключити;
|
Стаття 8. Страхування предмета іпотеки
Іпотекодавець або іпотекодержатель зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором передбачений цей обов'язок. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.
|
|
|
|
У разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування. Після задоволення вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, з суми страхового відшкодування будь-яке перевищення суми страхового відшкодування над розміром вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, підлягає розподілу між іпотекодержателями, що мають нижчий пріоритет, та іншими кредиторами боржника відповідно до пріоритету та розміру їх зареєстрованих прав чи вимог і іпотекодавцем в останню чергу.
За згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, що має вищий пріоритет, страхове відшкодування може бути спрямоване на відновлення предмета іпотеки.
|
|
|
частину четверту після слова “іпотекодавця” доповнити словами “або іпотекодержателя”.
|
Іпотечним договором на іпотекодавця або іпотекодержателя може бути покладений обов'язок здійснити інші види страхування у зв'язку з передачею нерухомого майна в іпотеку.
|
|
Стаття 15. Особливості іпотеки земельних ділянок
Іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України , є чинними при їх іпотеці.
|
|
Стаття 15. Особливості іпотеки земельних ділянок
Іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України , є чинними при їх іпотеці.
|
|
Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.
|
в) частину другу статті 15 виключити;
|
|
|
Дія цього Закону не поширюється на земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності і не підлягають приватизації.
|
|
Дія цього Закону не поширюється на земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності і не підлягають приватизації.
|
|
Стаття 36. Позасудове врегулювання
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
|
г) статті 36-38 виключити;
|
|
|
Стаття 37. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.
|
|
|
|
Стаття 38. Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки
Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.
Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.
Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.
Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.
Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.
Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
|
|
|
|
Стаття 39. Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду
|
д) у статті 39:
назву статті викласти у такій редакції: “Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки”;
|
Стаття 39. Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки
|
|
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
|
|
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
|
|
спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
|
абзаци п’ятий та сьомий частини першої виключити;
|
|
|
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
|
|
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
|
|
початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
|
|
|
|
Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо:
іпотеку включено до іпотечного пулу;
відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя;
проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про банкрутство.
|
|
Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо:
іпотеку включено до іпотечного пулу;
відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя;
проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про банкрутство.
|
|
Стаття 41. Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах
|
е) викласти статтю 41 у такій редакції:
“Стаття 41. Розпорядження предметом іпотеки, на який звернено стягнення”
|
Стаття 41. Розпорядження предметом іпотеки, на який звернено стягнення
|
|
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.
Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
|
Розпорядження предметом іпотеки, на який звернено стягнення, здійснюється в порядку, встановленому законом.”;
|
Розпорядження предметом іпотеки, на який звернено стягнення, здійснюється в порядку, встановленому законом.
|
|
Стаття 42. Наслідки виконання основного зобов'язання до моменту реалізації предмета іпотеки
|
|
Стаття 42. Наслідки виконання основного зобов'язання до моменту реалізації предмета іпотеки
|
|
Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі коли основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, встановленим частиною першою цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобов'язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов'язанням.
Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
|
є) у частині першій статті 42 слова “до проведення прилюдних торгів” замінити словами “та проведення аукціону”;
|
Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку та проведення аукціону тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі коли основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, встановленим частиною першою цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобов'язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов'язанням.
Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
|
|
Стаття 43. Підготовка до проведення прилюдних торгів
Прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.
Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Спеціалізована організація не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Спеціалізована організація забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації спеціалізована організація письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна
|
ж) статті 43-49 виключити;
|
|
|
Стаття 44. Участь у прилюдних торгах
У прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків визначається спеціалізованою організацією, але він не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець та всі іпотекодержателі беруть участь у прилюдних торгах без сплати гарантійного внеску.
Учасники прилюдних торгів підлягають реєстрації спеціалізованою організацією. Реєстрація припиняється не раніше ніж за одну годину до початку прилюдних торгів. Для цілей реєстрації учасник надає спеціалізованій організації документ, що посвідчує його особу, заяву про участь у торгах, документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску. Під час проведення реєстрації учасник прилюдних торгів отримує картку із зазначенням його порядкового номера, згідно з яким цей учасник бере участь у торгах.
|
|
|
|
Стаття 45. Порядок проведення прилюдних торгів
Прилюдні торги проводяться прозоро. Спеціалізована організація забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку.
Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.
Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.
Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.
За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником спеціалізованої організації та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються:
опис придбаного покупцем предмета іпотеки;
початкова ціна предмета іпотеки;
ціна продажу предмета іпотеки;
інформація про покупця предмета іпотеки;
день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки;
банківський рахунок спеціалізованої організації для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки.
У разі необхідності до протоколу може бути внесена й інша інформація.
Копії протоколу надсилаються іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та державному виконавцю протягом п'яти днів з дня його підписання.
Якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.
У разі зупинення виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого прилюдні торги у призначений строк не відбулися, спеціалізована організація проводить такі торги після поновлення виконавчого провадження. Про проведення прилюдних торгів після поновлення виконавчого провадження спеціалізована організація не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня їх проведення повідомляє всіх учасників, які зареєструвалися в установленому порядку.
|
|
|
|
Стаття 46. Порядок проведення розрахунків за майно, придбане на прилюдних торгах
Переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації.
Гарантійний внесок, сплачений покупцем до початку прилюдних торгів, зараховується до ціни продажу. Іншим учасникам внесена сума повертається протягом трьох робочих днів з дня закінчення прилюдних торгів. Гарантійний внесок також підлягає поверненню, якщо торги не відбулися.
Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.
|
|
|
|
Стаття 47. Оформлення результатів прилюдних торгів та розподіл коштів від реалізації предмета іпотеки
Протягом п'яти робочих днів з дня надходження платежу від покупця предмета іпотеки спеціалізована організація надсилає державному виконавцю повідомлення про здійснення такої оплати разом з документами, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону. На вимогу державного виконавця для перевірки дотримання порядку проведення прилюдних торгів спеціалізована організація зобов'язана подати державному виконавцю повну та достовірну інформацію і документи, що стосуються організації і проведення торгів.
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання державним виконавцем повідомлення та документів, визначених частиною першою цієї статті, державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначаються:
назва виконавчого документа, на підставі якого здійснено реалізацію предмета іпотеки, його номер та дата видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ;
відомості про іпотекодержателя та іпотекодавця;
стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки;
назва спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги, дата та місце їх проведення;
відомості про покупця;
початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу;
сума коштів, перерахована спеціалізованій організації за придбаний предмет іпотеки, та дата їх перерахування;
відомості про те, що прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог цього Закону.
Акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги.
Державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець повинен протягом п'яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це спеціалізовану організацію, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу. Відмова державного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.
На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна.
Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки спеціалізована організація видає цей акт покупцеві, нотаріально посвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю, а перераховані покупцем кошти розподіляє у такій черговості:
витрати на організацію реалізації предмета іпотеки;
комісійна винагорода спеціалізованої організації, яка не може перевищувати трьох відсотків ціни продажу предмета іпотеки;
задоволення вимог іпотекодержателів та інших кредиторів боржника, які мають зареєстровані у встановленому законодавством порядку права чи вимоги на реалізоване майно, відповідно до їх пріоритету та розміру;
решта коштів на вимогу державного виконавця перераховується до органу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору та задоволення вимог стягувачів за іншими виконавчими документами в порядку, встановленому законодавством, а у разі відсутності стягувачів за іншими виконавчими документами - повертається іпотекодавцю.
Спеціалізована організація надсилає державному виконавцю, іпотекодавцю, боржнику, якщо він не є іпотекодавцем, та іпотекодержателям звіт про проведення розподілу коштів, що надійшли від реалізації предмета іпотеки.
Якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.
|
|
|
|
Стаття 48. Оскарження результатів прилюдних торгів
Іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна
|
|
|
|
Стаття 49. Права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися
Протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
|
|
|
|
Стаття 50. Припинення прав та вимог на предмет іпотеки після його реалізації
|
|
Стаття 50. Припинення прав та вимог на предмет іпотеки після його реалізації
|
|
Після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем
|
з) у статті 50 слова “на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону” замінити словами “на аукціоні”; останнє речення статті виключити.
|
Після продажу предмета іпотеки на аукціоні припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.
|
|
|
|
|
9) у Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 440; 2003, № 28, ст.210; 2005, № 48, ст.480; 2005, № 16, ст.259; 2006, № 1, ст.18):
|
|
|
Стаття 18. План санації боржника
1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.
План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.
План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.
У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.
План санації може містити умови про:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;
задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.
2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:
реструктуризація підприємства;
перепрофілювання виробництва;
закриття нерентабельних виробництв;
відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;
ліквідація дебіторської заборгованості;
реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;
продаж частини майна боржника;
зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;
виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;
|
|
Стаття 18. План санації боржника
1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.
План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.
План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.
У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.
План санації може містити умови про:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;
задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.
2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:
реструктуризація підприємства;
перепрофілювання виробництва;
закриття нерентабельних виробництв;
відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;
ліквідація дебіторської заборгованості;
реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;
продаж частини майна боржника;
зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;
виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;
|
|
продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);
одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;
звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;
інші способи відновлення платоспроможності боржника.
3. Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.
4. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації.
План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
5. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:
схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду;
відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.
Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.
Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.
Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
6. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.
У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.
7. Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів.
8. У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.
|
а) абзац одинадцятий частини другої статті 18 викласти у такій редакції: “відчуження майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств) шляхом заміщення активів;”;
|
відчуження майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств) шляхом заміщення активів;
одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;
звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;
інші способи відновлення платоспроможності боржника.
3. Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.
4. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації.
План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
5. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:
схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду;
відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.
Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.
Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.
Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
6. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.
У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.
7. Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів.
8. У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.
|
|
Стаття 19. Продаж в процедурі санації майна боржника як цілісного майнового комплексу
|
б) у статті 19:
у назві статті слово “продаж” замінити словом “відчуження”, доповнити назву словами “шляхом заміщення активів”;
|
Стаття 19. Відчуження в процедурі санації майна боржника як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів
|
|
1. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника, яке підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.
|
у частині першій слово “продаж” замінити словом “відчуження”, слово «продажу» замінити словом «відчуженню»;
|
|
|
2. При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.
|
частину другу викласти у такій редакції:
“2. Цілісний майновий комплекс боржника може бути відчужений шляхом його передачі господарському товариству, що створюється боржником. Частки (акції) у статутному (складеному) капіталі такого господарського товариства включаються до складу майна боржника (заміщення активів).
При створенні господарського товариства йому передаються речі боржника, його майнові права, відступаються вимоги, а також переводяться борги за вимогами поточних кредиторів.
Розмір статутного (складеного) капіталу новоствореного господарського товариства визначається як різниця між вартістю речей, майнових прав, вимог та вартістю боргів за вимогами поточних кредиторів.”;
|
2. Цілісний майновий комплекс боржника недержавної власності може бути відчужений шляхом його передачі господарському товариству, що створюється боржником. Частки (акції) у статутному (складеному) капіталі такого господарського товариства включаються до складу майна боржника (заміщення активів).
При створенні господарського товариства йому передаються речі боржника, його майнові права, відступаються вимоги, а також переводяться борги за вимогами поточних кредиторів.
Розмір статутного (складеного) капіталу новоствореного господарського товариства визначається як різниця між вартістю речей, майнових прав, вимог та вартістю боргів за вимогами поточних кредиторів.
|
|
3. При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, що здійснюється відповідно до цієї статті, грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємства-боржника на дату прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство не включаються до складу майнових активів підприємства-боржника.
|
частину третю виключити;
|
|
|
4. При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.
|
у частині четвертій слово “продаж” замінити словом “відчуження” у всіх відмінках, слова “покупця майна боржника” замінити словами “новоствореного господарського товариства”;
|
4. При відчуженні майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати відчуження майна боржника як цілісного майнового комплексу, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до новоствореного господарського товариства.
|
|
5. Сума, одержана від продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника.
|
частину п’яту викласти у такій редакції:
“5. Сто відсотків часток (акцій) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства підлягає продажу на аукціоні в порядку, встановленому законом, для чого керуючий санацією укладає договір з організатором аукціону. У випадках, встановлених цим Законом, продаж здійснюється на конкурсі.
Якщо початкової вартості частини акцій достатньо для задоволення вимог кредиторів, на аукціон може бути виставлена частина акцій. Договір з організатором аукціону не може передбачати зниження початкової ціни на такому аукціоні. Якщо аукціон з продажу частини акцій закінчився без виявлення переможця, повторний аукціон не проводиться, а на аукціон виставляється сто відсотків акцій.”;
|
5. Сто відсотків часток (акцій) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства підлягає продажу на аукціоні в порядку, встановленому законом, для чого керуючий санацією укладає договір з організатором аукціону. У випадках, встановлених цим Законом, продаж здійснюється на конкурсі.
Якщо початкової вартості частини акцій достатньо для задоволення вимог кредиторів, на аукціон може бути виставлена частина акцій. Договір з організатором аукціону не може передбачати зниження початкової ціни на такому аукціоні. Якщо аукціон з продажу частини акцій закінчився без виявлення переможця, повторний аукціон не проводиться, а на аукціон виставляється сто відсотків акцій.
|
|
6. Продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу провадиться на відкритих торгах, якщо інше не передбачено планом санації, в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
|
частину шосту викласти у такій редакції:
“6. До моменту формування органів управління новоствореного господарського товариства після продажу акцій (часток) у його статутному (складеному) капіталі повноваження органів управління здійснює керуючий санацією.”;
|
6. До моменту формування органів управління новоствореного господарського товариства після продажу акцій (часток) у його статутному (складеному) капіталі повноваження органів управління здійснює керуючий санацією.”
|
|
Керуючий санацією виступає організатором торгів або залучає для цих цілей спеціалізовану організацію. Спеціалізована організація не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.
|
|
|
|
7. Керуючий санацією зобов'язаний опублікувати оголошення про продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу на відкритих торгах у офіційних друкованих органах за тридцять днів до дати проведення торгів.
8. В оголошенні про продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу повинні зазначатися:
відомості про цілісний майновий комплекс і порядок ознайомлення з ним, граничні строки подання заявок на участь у торгах, але не більше місяця з дня опублікування оголошення;
час, місце та форма проведення торгів;
порядок оформлення участі у торгах;
початкова вартість цілісного майнового комплексу, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
розмір завдатку, строк і порядок внесення завдатку;
порядок оформлення результатів торгів.
9. У разі якщо протягом строку, зазначеного в оголошенні, надійшла заявка на участь у відкритих торгах з продажу цілісного майнового комплексу від одного заявника, торги не проводяться. За згодою комітету кредиторів цілісний майновий комплекс може бути продано такому заявнику без проведення повторних торгів.
|
частини сьому-дев’яту виключити;
|
|
|
10. Торги проводяться у формі аукціону, крім випадків, передбачених цим Законом.
|
абзаци перший та другий частини десятої виключити;
|
|
|
Особа, яка перемогла на аукціоні, та керуючий санацією в день проведення аукціону підписують протокол, в якому вказуються умови придбання цілісного майнового комплексу, про що укладається договір купівлі-продажу.
|
|
|
|
У разі проведення торгів у формі конкурсу умови конкурсу погоджуються із комітетом кредиторів.
|
у абзаці третьому частини десятої слова “торгів у формі конкурсу умови конкурсу” замінити словами “конкурсу його умови”;
|
У разі проведення конкурсу його умови погоджуються із комітетом кредиторів.
|
|
|
абзац четвертий частини десятої виключити;
|
|
|
11. Сума завдатку, сплачена особою, яка виграла торги, у разі її відмови від підписання протоколу чи договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, включається до складу майна боржника за вирахуванням витрат організатора торгів на його проведення.
|
в абзаці першому частини одинадцятої слово “торги” замінити словом “конкурс” у всіх відмінках;
|
11. Сума завдатку, сплачена особою, яка виграла конкурс, у разі її відмови від підписання протоколу чи договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, включається до складу майна боржника за вирахуванням витрат організатора конкурсу на його проведення.
|
|
Якщо боржник за рахунок суми, вирученої від продажу майна як цілісного майнового комплексу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.
|
|
Якщо боржник за рахунок суми, вирученої від продажу майна як цілісного майнового комплексу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.
|
|
12. Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.
У разі якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
До затвердження господарським судом мирової угоди або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією не має права здійснювати розрахунки з кредиторами.
|
|
12. Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.
У разі якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
До затвердження господарським судом мирової угоди або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією не має права здійснювати розрахунки з кредиторами.
|
|
Стаття 20. Продаж в процедурі санації частини майна боржника
|
в) у статті 20:
|
Стаття 20. Продаж в процедурі санації частини майна боржника
|
|
1. З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.
|
частину першу викласти у такій редакції:
“1. З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на аукціоні, для чого керуючий санацією укладає договір з організатором аукціону. У випадках, встановлених цим Законом, продаж здійснюється на конкурсі.
Продаж здійснюється після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника.
|
1. З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на аукціоні, для чого керуючий санацією укладає договір з організатором аукціону. У випадках, встановлених цим Законом, продаж здійснюється на конкурсі.
Продаж здійснюється після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника.
|
|
2. Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.
|
абзац перший частини другої виключити;
|
|
|
Продаж частини майна боржника – державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
|
|
|
|
|
у частині третій слово “торги” замінити словом “конкурс”;
|
3. Початкова вартість майна боржника, що виставляється на конкурс, визначається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", інших нормативно-правових актів.
|
|
4. Переможець торгів зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після дня проведення торгів.
|
у частині четвертій слово “торгів” замінити словом “конкурсу”;
|
4. Переможець конкурсу зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після дня проведення конкурсу.
|
|
5. Майно боржника, не продане на перших торгах, виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. Майно, не продане на повторних торгах, може бути реалізовано керуючим санацією за згодою комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.
|
у частині п’ятій слова “перших торгах” замінити словами “першому конкурсі”; слова “повторні торги” замінити словами “повторний конкурс”; слова “якщо інше не передбачено планом санації” виключити; друге речення виключити;
|
5. Майно боржника, не продане на першому конкурсі, виставляється на повторний конкурс.
|
|
Стаття 29. Оцінка майна банкрута
|
|
Стаття 29. Оцінка майна банкрута
|
|
1. Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.
|
г) друге речення частини першої статті 29 виключити;
|
1. Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
|
|
2. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
|
|
2. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
|
|
Стаття 30. Продаж майна банкрута
|
д) у статті 30:
|
Стаття 30. Продаж майна банкрута
|
|
1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
|
частину першу викласти у такій редакції:
“1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на аукціоні у порядку, визначеному Законом України “Про аукціони”. Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, можуть продаватися на товарних біржах. Продовольчі товари, що швидко псуються, інші товари, вартість яких не є достатньою для організації аукціону можуть продаватися через мережу роздрібної торгівлі на умовах комісії.”;
|
1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на аукціоні у порядку, визначеному Законом України “Про аукціони”. Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, можуть продаватися на товарних біржах. Продовольчі товари, що швидко псуються, інші товари, вартість яких не є достатньою для організації аукціону можуть продаватися через мережу роздрібної торгівлі на умовах комісії.
|
|
2. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
|
перше речення частини другої виключити;
|
|
|
3. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
|
перше речення частини третьої викласти у такій редакції: “У випадках, встановлених законом, майно продається на конкурсі”; у другому реченні слово “(аукціону)” виключити;
|
У випадках, встановлених законом, майно продається на конкурсі. Порядок проведення конкурсу визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
|
|
4. Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.
|
частину четверту викласти у такій редакції:
“4. До участі в аукціоні, конкурсі з продажу майна, щодо обігу якого встановлено обмеження, допускаються особи, які можуть бути покупцями такого майна.”;
|
4. До участі в аукціоні, конкурсі з продажу майна, щодо обігу якого встановлено обмеження, допускаються особи, які можуть бути покупцями такого майна.
|
|
|
|
5. Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.
|
|
6. Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.
Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.
|
у частині шостій перший абзац доповнити словами “крім уступки вимоги на виконання договору купівлі-продажу”, слово “відкриті торги” замінити на слово “аукціон”, слова “якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів” виключити;
|
6. Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів, крім уступки вимоги на виконання договору купівлі-продажу.
Ліквідатор має право виставити на аукціон вимоги банкрута.
|
|
7. Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
8. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
9. З основного рахунку проводяться такі виплати:
поточні комунальні та експлуатаційні платежі;
інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
|
|
7. Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
8. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
9. З основного рахунку проводяться такі виплати:
поточні комунальні та експлуатаційні платежі;
інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
|
|
10. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
|
частину десяту виключити;
|
|
|
11. Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
12. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.
13. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.
|
.
|
11. Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
12. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.
13. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.
|
|
Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств
1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа.
Положення цієї статті застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.
2. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого підприємства учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування відповідної териториторіальної громади адміністративно-територіальної одиниці.
Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюючого підприємства господарським судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник.
3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.
5. Процедура санації містоутворюючого підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік.
Підставою для продовження процедури санації містоутворюючого підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства. План фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника містоутворюючого підприємства.
6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації містоутворюючого підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.
|
е) у статті 42:
|
Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств
1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа.
Положення цієї статті застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.
2. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого підприємства учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування відповідної териториторіальної громади адміністративно-територіальної одиниці.
Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюючого підприємства господарським судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник.
3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.
5. Процедура санації містоутворюючого підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік.
Підставою для продовження процедури санації містоутворюючого підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства. План фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника містоутворюючого підприємства.
6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації містоутворюючого підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.
|
|
8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу або частини його майна згідно із законодавством.
За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу.
|
частину восьму викласти у такій редакції:
“8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено відчуження майна боржника як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів або відчуження частини його майна згідно із законодавством.
За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства провадиться шляхом проведення конкурсу.”;
|
8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено відчуження майна боржника як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів або відчуження частини його майна згідно із законодавством.
За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства провадиться шляхом проведення конкурсу.
|
|
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження робочих місць для не менш як 70 відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування працівників підприємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть установлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього Закону.
|
|
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження робочих місць для не менш як 70 відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування працівників підприємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть установлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього Закону.
|
|
10. Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї статті клопотання не було подано або майно боржника як цілісний майновий комплекс не було продано на конкурсі, майно боржника підлягає продажу на аукціоні.
|
у частині десятій слова “майно боржника як цілісний майновий комплекс не було продано” замінити словами “акції (частки) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства не були продані”, слово “майно боржника підлягає” замінити словом “вони підлягають”;
|
10. Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї статті клопотання не було подано або акції (частки) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства не були продані на конкурсі, вони підлягають продажу на аукціоні.
|
|
11. При продажу майна боржника, визнаного банкрутом, ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як цілісний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 цього Закону.
|
частину одинадцяту викласти у такій редакції:
“Якщо майна боржника, визнаного банкрутом, достатньо для створення господарського товариства, і у процедурі санації заміщення активів боржника не проводилося, до початку продажу майна боржника ліквідатор повинен провести таке заміщення у порядку, встановленому статтею 19 цього Закону.”;
|
11. Якщо майна боржника, визнаного банкрутом, достатньо для створення господарського товариства, і у процедурі санації заміщення активів боржника не проводилося, до початку продажу майна боржника ліквідатор повинен провести таке заміщення у порядку, встановленому статтею 19 цього Закону.
|
|
Стаття 43. Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств
1. Для цілей цього Закону особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
2. При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство визнаються відповідний орган місцевого самоврядування, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.
Учасниками провадження у справі про банкрутство особливо небезпечного підприємства господарським судом можуть бути визнані також інші центральні органи виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небезпечних підприємств, господарському суду надає боржник.
3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.
5. Процедура санації особливо небезпечного підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік.
Підставою для продовження процедури санації особливо небезпечного підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо небезпечного підприємства може бути продовжено господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації особливо небезпечного підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.
|
є) у статті 43:
|
Стаття 43. Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств
1. Для цілей цього Закону особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
2. При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство визнаються відповідний орган місцевого самоврядування, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.
Учасниками провадження у справі про банкрутство особливо небезпечного підприємства господарським судом можуть бути визнані також інші центральні органи виконавчої влади.
Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небезпечних підприємств, господарському суду надає боржник.
3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.
Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.
4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.
У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.
5. Процедура санації особливо небезпечного підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік.
Підставою для продовження процедури санації особливо небезпечного підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо небезпечного підприємства може бути продовжено господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом.
Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації особливо небезпечного підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.
У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.
|
|
8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного майнового комплексу шляхом проведення конкурсу в порядку, встановленому статтею 19 цього Закону та законодавством з питань приватизації.
|
частину восьму викласти у такій редакції:
“8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено відчуження майна боржника лише як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів в порядку, встановленому статтею 19 цього Закону та законодавством з питань приватизації. При цьому акції (частки) паї у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства підлягають продажу на конкурсі.”;
|
8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено відчуження майна боржника лише як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів в порядку, встановленому статтею 19 цього Закону та законодавством з питань приватизації. При цьому акції (частки) паї у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства підлягають продажу на конкурсі.
|
|
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;
збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього Закону.
У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються до умов договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.
|
|
9. Обов'язковими умовами конкурсу є:
збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;
збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;
зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства.
Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього Закону.
У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються до умов договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.
|
|
10. Особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на аукціоні.
|
|
10. Особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на аукціоні.
|
|
11. Вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості, визначеному статтею 31 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи по запобіганню заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
|
|
11. Вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості, визначеному статтею 31 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи по запобіганню заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
|
Закон України “Про нотаріат”
|
|
|
10) У Законі України “Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993, N 39, ст.383; 2004, N 2, ст. 6):
|
|
|
Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних конторах У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:
1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
2) вживаються заходи до охорони спадкового майна;
3) видаються свідоцтва про право на спадщину;
4) видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
|
|
Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних конторах У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:
1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
2) вживаються заходи до охорони спадкового майна;
3) видаються свідоцтва про право на спадщину;
4) видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
|
|
5) видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
5-1) видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки;
|
а) пункти 5 та 5-1 статті 34 замінити пунктом 5 такого змісту “5) видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні;”;
|
5) видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні
|
|
6) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
7) накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
8) засвідчується вірність копій документів і виписок з них;
9) засвідчується справжність підпису на документах;
10) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
11) посвідчується факт, що громадянин є живим;
12) посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
13) посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
14) посвідчується час пред'явлення документів;
15) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;
16) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
17) вчиняються виконавчі написи;
18) вчиняються протести векселів;
19) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;
20) вчиняються морські протести;
21) приймаються на зберігання документи.
Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.
|
|
6) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
7) накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
8) засвідчується вірність копій документів і виписок з них;
9) засвідчується справжність підпису на документах;
10) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
11) посвідчується факт, що громадянин є живим;
12) посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
13) посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
14) посвідчується час пред'явлення документів;
15) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;
16) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
17) вчиняються виконавчі написи;
18) вчиняються протести векселів;
19) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;
20) вчиняються морські протести;
21) приймаються на зберігання документи.
Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.
|
|
ГЛАВА 9. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ ЖИЛИХ БУДИНКІВ З ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ
|
б) Главу 9 викласти у такій редакції:
“ГЛАВА 9. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА НА АУКЦІОНІ
|
|
|
Стаття 72. Видача свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки)
Придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням будинку (квартири) шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири). Якщо торги не відбулися, свідоцтво про придбання жилого будинку (квартири) видається стягувачеві.
Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна.
Свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів видаються на підставі акта про продаж будинку (квартири) з прилюдних торгів чи акта про те, що будинок (квартира) залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не відбулися.
Свідоцтва про придбання нерухомого майна видаються на підставі акта про придбання нерухомого майна або реалізацію предмета іпотеки.
|
Стаття 72. Видача свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні
Придбання нерухомого майна на аукціоні оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні.
Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні видаються на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно та протоколу про проведення аукціону.
Протягом п’яти днів з дня отримання документів, передбачених частиною другої цієї статті, нотаріус зобов’язаний направити письмове повідомлення про наступну видачу свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні покупцю та власнику майна. Свідоцтво може бути видане не раніше, як по спливу п’ятнадцяти днів з дня направлення повідомлення.”.
|
Стаття 72. Видача свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні
Придбання нерухомого майна на аукціоні оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні.
Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні видаються на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно та протоколу про проведення аукціону.
Протягом п’яти днів з дня отримання документів, передбачених частиною другої цієї статті, нотаріус зобов’язаний направити письмове повідомлення про наступну видачу свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні покупцю та власнику майна. Свідоцтво може бути видане не раніше, як по спливу п’ятнадцяти днів з дня направлення повідомлення.”
|
|
|
|
Стаття 9. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
1) пошук (розвідка) корисних копалин;
…
|
11) у статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 36, ст.299):
|
Стаття 9. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
1) пошук (розвідка) корисних копалин;
…
|
|
58) проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів;
…
|
у пункті 58 слова “та земельних торгів” виключити;
|
58) проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт;
…
|
|
|
доповнити статтю пунктами 78 та 79 такого змісту:
“78) організація аукціонів (крім електронних торгів);
79) організація електронних торгів.”.
|
78) організація аукціонів (крім електронних торгів);
79) організація електронних торгів.
|
|
|
|
|
12) доповнити Закон України “Про захист прав споживачів” (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 30, ст.379) статтею 17-1 такого змісту:
|
|
|
|
“Стаття 17-1. Особливості заміни кредитора за вимогою до споживача
1. Правочин про відступлення вимоги до споживача, вчинений без його згоди, є нікчемним.
2. Правочин про недопустимість зарахування вимоги споживача проти вимоги нового кредитора є нікчемним.”
|
Стаття 17-1. Особливості заміни кредитора за вимогою до споживача
1. Правочин про відступлення вимоги до споживача, вчинений без його згоди, є нікчемним.
2. Правочин про недопустимість зарахування вимоги споживача проти вимоги нового кредитора є нікчемним.
|
|
|
|
|
13) у Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 51, ст.553):
|
|
|
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
2. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інші об'єкти цивільних прав, на які іншими законами поширено правовий режим нерухомої речі, а також на державну реєстрацію підприємств як суб'єктів господарювання, на реєстрацію ділянок надр для добування корисних копалин.
|
а) у частині першій статті 1 слова “та правочинів щодо нерухомості” виключити;
|
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень.
2. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інші об'єкти цивільних прав, на які іншими законами поширено правовий режим нерухомої речі, а також на державну реєстрацію підприємств як суб'єктів господарювання, на реєстрацію ділянок надр для добування корисних копалин.
|
|
Стаття 3. Принципи державної реєстрації прав
1. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
|
б) у статті 3:
у частині першій слова “та правочини щодо нерухомого майна” виключити;
|
Стаття 3. Принципи державної реєстрації прав
1. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
|
|
2. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.
3. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
4. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
5. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
6. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
7. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
8. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.
|
у частині другій слова “та правочинів щодо нерухомого майна” виключити;
|
2. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень.
3. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
4. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
5. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
6. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
7. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
8. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.
|
|
Стаття 7. Місцеві органи державної реєстрації прав
1. Місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
|
|
Стаття 7. Місцеві органи державної реєстрації прав
1. Місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
|
|
2. Місцеві органи державної реєстрації прав:
проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації;
ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі;
надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку;
забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.
3. Керівник місцевого органу державної реєстрації прав є державним реєстратором прав і призначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
4. Типове положення про місцеві органи державної реєстрації прав затверджується центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
|
в) у частині другій статті 7 слова “правочинів щодо нерухомості” виключити;
|
2. Місцеві органи державної реєстрації прав:
проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень або відмовляють у реєстрації;
ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі;
надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку;
забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.
3. Керівник місцевого органу державної реєстрації прав є державним реєстратором прав і призначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
4. Типове положення про місцеві органи державної реєстрації прав затверджується центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
|
|
Стаття 8. Державний реєстратор прав
1. На посаду державного реєстратора прав на нерухоме майно може бути призначена особа з вищою юридичною освітою, яка пройшла стажування в органах державної реєстрації прав протягом шести місяців, склала кваліфікаційний іспит, отримала свідоцтво державного реєстратора прав та печатку встановленого зразка, які видаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
|
|
Стаття 8. Державний реєстратор прав
1. На посаду державного реєстратора прав на нерухоме майно може бути призначена особа з вищою юридичною освітою, яка пройшла стажування в органах державної реєстрації прав протягом шести місяців, склала кваліфікаційний іспит, отримала свідоцтво державного реєстратора прав та печатку встановленого зразка, які видаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
|
|
2. Державний реєстратор прав у межах своїх повноважень:
здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації;
присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна;
скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна;
встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації;
відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні дані;
веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі прав;
надає відомості та витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках;
видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер;
видає документ установленого зразка про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав.
3. Державний реєстратор прав не має права приймати рішення про реєстрацію речових прав на своє ім'я і від свого імені, на ім'я свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі реєстрація проводиться іншим державним реєстратором прав місцевого органу державної реєстрації прав.
4. Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.
5. Свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.
6. Документ про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав видається за підписом державного реєстратора прав, який здійснив реєстрацію прав.
|
|
2. Державний реєстратор прав у межах своїх повноважень:
здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень або відмовляє в такій реєстрації;
присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна;
скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна;
встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації;
відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні дані;
веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі прав;
надає відомості та витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках;
видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер;
видає документ установленого зразка про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав.
3. Державний реєстратор прав не має права приймати рішення про реєстрацію речових прав на своє ім'я і від свого імені, на ім'я свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі реєстрація проводиться іншим державним реєстратором прав місцевого органу державної реєстрації прав.
4. Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.
5. Свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.
6. Документ про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав видається за підписом державного реєстратора прав, який здійснив реєстрацію прав.
|
|
Стаття 10. Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав
1. Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав складає:
1) база даних обліку земельних ділянок та іншого нерухомого майна, правочинів щодо нерухомого майна;
2) дані технічної інвентаризації об'єктів нерухомості;
3) кадастрові плани земельних ділянок;
4) інформація про реєстраційні справи;
5) база даних заяв про державну реєстрацію прав та їх обмежень;
6) база даних запитів щодо зареєстрованих прав та їх обмежень.
|
д) у пункті 1 статті 10 слова “правочинів щодо нерухомого майна” виключити;
|
Стаття 10. Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав
1. Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав складає:
1) база даних обліку земельних ділянок та іншого нерухомого майна;
2) дані технічної інвентаризації об'єктів нерухомості;
3) кадастрові плани земельних ділянок;
4) інформація про реєстраційні справи;
5) база даних заяв про державну реєстрацію прав та їх обмежень;
6) база даних запитів щодо зареєстрованих прав та їх обмежень.
|
|
Стаття 19. Перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно
Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є:
державний акт про право власності на земельну ділянку;
нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
договір про приватизацію майна державних підприємств;
договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;
нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна;
свідоцтво про право на спадщину;
свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
|
|
Стаття 19. Перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно
Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є:
державний акт про право власності на земельну ділянку;
нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
договір про приватизацію майна державних підприємств;
договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;
нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна;
свідоцтво про право на спадщину;
свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
|
|
свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;
|
е) у частині першій статті 19 слова “з прилюдних торгів” замінити словами “на аукціоні”;
|
свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні;
|
|
свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;
рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
акти прийому нерухомого майна до експлуатації;
договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;
рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
|
|
свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;
рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
акти прийому нерухомого майна до експлуатації;
договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;
рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
|
|
Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
|
|
Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
|
|
5. До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
|
є) у пункті 5 Розділу V “Прикінцеві положення” слово “об’єктів” замінити словами “прав на об’єкти”, доповнити пункт словами “а реєстрація прав на земельні ділянки – державною госпрозрахунковою юридичною особою з консолідованим балансом (центром державного земельного кадастру) та її відділеннями на місцях в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.”.
|
5. До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація прав на об'єкти нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, а реєстрація прав на земельні ділянки – державною госпрозрахунковою юридичною особою з консолідованим балансом (центром державного земельного кадастру) та її відділеннями на місцях в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів
|
|
|
|
2. Продаж автомобілів, ввезених в Україну і конфіскованих (примусово вилучених), у тому числі в рахунок погашення боргу або інших зобов'язань за цивільно-правовими угодами, договорами, у випадках, передбачених законодавством, або визнаних безгосподарними, здійснюється з нарахуванням податків та зборів, що справляються при імпорті автомобілів відповідно до закону, у разі якщо такі податки та збори не були попередньо сплачені. Автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.
|
|
2. Автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.
|
|
При цьому особою, яка сплачує податки і збори до бюджету з продажу конфіскованих у встановленому законодавством порядку, є особа, уповноважена Кабінетом Міністрів України на реалізацію цих автомобілів.
|
|
|
|
У разі, якщо на підставі рішення суду, що набрало законної сили, податки та збори, що передбачені законодавством до сплати при ввезенні автомобіля на митну територію України, та сплачені особою, що імпортує автомобіль на територію України, підлягають поверненню цій особі, відчуження, або передача такого автомобіля у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження може бути здійснено тільки після сплати особою, що набуває право власності на цей автомобіль, у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України. Якщо відчуження такого автомобіля відбулося до набрання рішенням суду законної сили, зобов'язання по сплаті податків та зборів, сума яких підлягає поверненню за рішенням суду, покладається на власника автомобіля. У разі відмови власника від сплати передбачених цим пунктом платежів автомобіль підлягає арешту до моменту сплати цих платежів.
|
|
У разі, якщо на підставі рішення суду, що набрало законної сили, податки та збори, що передбачені законодавством до сплати при ввезенні автомобіля на митну територію України, та сплачені особою, що імпортує автомобіль на територію України, підлягають поверненню цій особі, відчуження, або передача такого автомобіля у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження може бути здійснено тільки після сплати особою, що набуває право власності на цей автомобіль, у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України. Якщо відчуження такого автомобіля відбулося до набрання рішенням суду законної сили, зобов'язання по сплаті податків та зборів, сума яких підлягає поверненню за рішенням суду, покладається на власника автомобіля. У разі відмови власника від сплати передбачених цим пунктом платежів автомобіль підлягає арешту до моменту сплати цих платежів.
|
|
|
|
Стаття 25. Реалізація предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду
Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
|
|
Стаття 25. Реалізація предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду
Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
|
|
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.
|
|
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення аукціону або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на аукціоні у порядку виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на аукціоні у порядку, встановленому законом.
|
|
Стаття 26. Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.
|
|
Стаття 26. Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на аукціоні;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.
|
|
Стаття 30. Право обтяжувача на продаж предмета забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.
Інший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, має переважне право на придбання предмета забезпечувального обтяження за умови, що він протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, письмово повідомив обтяжувача, який ініціює звернення стягнення, про свій намір купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо повідомлення про намір купити предмет забезпечувального обтяження надійшли від декількох обтяжувачів, право на його придбання належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Ціна купівлі предмета забезпечувального обтяження іншим обтяжувачем повинна бути не нижчою за ціну, яка була запропонована обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, будь-якою третьою особою під час проведення процедури продажу.
Якщо обтяжувач, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження протягом п'яти днів із дня проведеної обтяжувачем процедури продажу, право на придбання предмета забезпечувального обтяження переходить до іншого обтяжувача, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, відповідно до встановленого пріоритету. Такому обтяжувачу також надається п'ятиденний строк для укладення договору купівлі-продажу відповідного рухомого майна, порушення якого позбавляє його права на придбання предмета забезпечувального обтяження.
Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну.
Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.
|
|
Стаття 30. Право обтяжувача на продаж предмета забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на аукціоні.
Інший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, має переважне право на придбання предмета забезпечувального обтяження за умови, що він протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, письмово повідомив обтяжувача, який ініціює звернення стягнення, про свій намір купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо повідомлення про намір купити предмет забезпечувального обтяження надійшли від декількох обтяжувачів, право на його придбання належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Ціна купівлі предмета забезпечувального обтяження іншим обтяжувачем повинна бути не нижчою за ціну, яка була запропонована обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, будь-якою третьою особою під час проведення процедури продажу.
Якщо обтяжувач, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження протягом п'яти днів із дня проведеної обтяжувачем процедури продажу, право на придбання предмета забезпечувального обтяження переходить до іншого обтяжувача, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, відповідно до встановленого пріоритету. Такому обтяжувачу також надається п'ятиденний строк для укладення договору купівлі-продажу відповідного рухомого майна, порушення якого позбавляє його права на придбання предмета забезпечувального обтяження.
Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну.
Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.
|
|
Стаття 31. Розподіл доходів від продажу предмета забезпечувального обтяження
Обтяжувач розподіляє доходи від продажу предмета забезпечувального обтяження в такій черговості:
1) покриття витрат на організацію продажу предмета забезпечувального обтяження;
2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з вищим пріоритетом;
3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги;
4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з нижчим пріоритетом;
5) повернення решти боржнику.
Продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
Правила, встановлені цією статтею, також застосовуються в разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах за рішенням суду.
|
|
Стаття 31. Розподіл доходів від продажу предмета забезпечувального обтяження
Обтяжувач розподіляє доходи від продажу предмета забезпечувального обтяження в такій черговості:
1) покриття витрат на організацію продажу предмета забезпечувального обтяження;
2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з вищим пріоритетом;
3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги;
4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з нижчим пріоритетом;
5) повернення решти боржнику.
Продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
Правила, встановлені цією статтею, також застосовуються в разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на аукціоні за рішенням суду.
|
