Події
Новини
Вісник ЦКП
Публічні торги
Контакти
Вул. Круглоуніверситетська, 13
Київ, Україна 01024
Тел.: (+380.44) 490.6575, Факс: 490.6574
Електронна пошта: clc@clc.com.uа
Лічильники
| Конференція «Реформування системи корпоративного управління в Україні: стратегічні завдання та практичні кроки», м. Ялта, 15-17 червня 2011 р. |
| П'ятниця, 01 липня 2011, 11:09 |
|
15-17 червня ц.р. Центр комерційного права спільно із Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку провели науково-практичну конференцію «Реформування системи корпоративного управління в Україні: стратегічні завдання та практичні кроки» у м. Ялта. Участь у конференції взяли члени ДКЦПФР та представники територіальних управлінь Комісії, представники інших органів державної влади, суддівського корпусу, науковці та фахівці у галузі права.
Згідно із Законом України «Про акціонерні товариства», що був прийнятий у вересні 2008 року та набув чинності у квітні 2009 року, акціонерні товариства, що існували у формі відкритих чи закритих акціонерних товариств, повинні були стати публічними або приватними акціонерними товариствами. Кінцевий строк для цього встановлений законом - 30 квітня 2011 року. Утім, понад 50% українських акціонерних товариств через різні причини не привели свою діяльність у відповідність до вимог Закону. Конференція мала на меті узагальнити поточну практику та розглянути подальші кроки, що їх мають зробити держава й учасники ринку для забезпечення ефективної імплементації чинного законодавства та запровадження цивілізованих принципів корпоративного управління. ВІДКРИТТЯ КОНФЕРЕНЦІЇІз вітальним словом до учасників конференції виступила Валентина Данішевська, директор Центру комерційного права. Центр втретє проводить подібний захід, зокрема, минулого року в Ялті пройшла науково-практична конференція на тему «Упровадження Законів України «Про акціонерні товариства» та «Про цінні папери»: практика та перспективи» (26-28 травня 2010р.). За словами пані Валентини, цього року конференція буде присвячена обговоренню останніх змін в законодавстві, практичним питанням, які виникають під час перехідного періоду та аналізу судової практики, що склалася під час розгляду корпоративних спорів.
Від імені Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) учасників конференції привітав Гліб Кривенко, юридичний радник, керівник проектів офісу економічного зростання USAID. Пан Кривенко відзначив багаторічну співпрацю із Центром комерційного права, протягом якої спостерігаються значні досягнення у багатьох сферах діяльності Центру. Нажаль, через об’єктивно існуючі фактори, в Україні не спостерігається значного покращення умов ведення бізнесу, про що свідчать досить низькі показники України за звітом Світового банку «Ведення бізнесу» (Doing Business). На думку Гліба Кривенка, це може пояснюватись двома чинниками: по-перше, впливом корупційного фактору, який перешкоджає впровадженню успішних західних моделей, та по-друге, неможливістю забезпечити т.зв. «законодавчу стерильність» в нормотворчій роботі, адже через велику кількість учасників процесу, що лобіюють різні інтереси, не вдається досягти органічного результату. Олексій Петрашко, член Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у своєму вітальному слові висловив вдячність USAID за багаторічну підтримку та Центру комерційного права, який найактивнішим чином сприяє запровадженню найкращих стандартів у сфері корпоративного управління. Документи, що відпрацьовуються із Центром завжди мають високу якість, адже відчувається висока відповідальність експертів ЦКП за їх роботу. За словами пана Олексія, протягом двох років чинності Закону України «Про акціонерні товариства», в корпоративному управлінні України спостерігаються позитивні зрушення. Зокрема, Варшавська фондова біржа ввела індекс українських компаній; вперше за межами країни виявлено більший рівень довіри іноземних інвесторів до вітчизняних цінних паперів. Відповідаючи на запитання аудиторії щодо подальших планів Комісії, пан Петрашко повідомив, що ДКЦПФР планує удосконалювати Закон «Про акціонерні товариства», з точки зору корекції окремих положень. «Однак необхідно пам’ятати, що Закон – це не панацея, адже важливішою є його імплементація», - зазначив Олексій Петрашко. ЩОДО СУДОВОГО ПОРЯДКУ ПРИПИНЕННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ та ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ У ГОСПОДАРСЬКИХ СУДАХ
На думку доповідача, доцільно було б встановити додаткові підстави припинення акціонерних товариств, а саме неприведення статутів у відповідність до вимог Закону «Про акціонерні товариства», недобросовісне перетворення в інші види товариств з порушенням прав акціонерів та порушення процедури перетворення (перетворення без скасування емісії цінних паперів). Обговорюючи новелу закону щодо припинення акціонерних товариств за позовом ДКЦПФР та висловлених зауважень учасників конференції, щодо високої вартості ліквідаційних процедур, член Комісії Олексій Петрашко зазначив: «Проблема не втому, що наразі ДКЦПФР намагатиметься огульно використовувати право з ліквідації підприємств, а у неї повинні бути правові підстави припинити той бізнес, який Комісія вважає небезпечним. У нас наразі є 1250 компаній, у яких в балансі є всього дві цифри, а їх статутний капітал становить від 200 мільйонів до кількох мільярдів гривень, і їхні цінні папери обертаються на ринку. Цифри, що потрібно витратити на ліквідацію таких підприємств неспівставні з обсягом коштів, які державний бюджет втрачає від їх діяльності». Тези доповіді та презентація Володимира Кравчука розміщені на сайті ЦКП.
ЩОДО ЗАКОННОСТІ РІШЕНЬ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ АКЦІОНЕРІВ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОТРИМАННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ
Наталія Кузнєцова відзначила позитивне регулювання статті 50 Закону «Про акціонерні товариства», яка, серед іншого, обмежила строк на оскарження рішень загальних зборів строком у 3 місяці та чітко визначила суб’єктний склад оскарження (тільки особа, яка була акціонером на момент прийняття рішення, яке оскаржується). Однак пані Кузнєцова називає не ідеальною ч.1 ст. 50 Закону, згідно з якою суд вправі, з урахуванням всіх обставин, залишити оспорюване рішення в силі, якщо допущене порушення не зачіпає законні права акціонера, який оспорює дане рішення. Відповідне положення містить і одна з Постанов Пленуму Верховного Суду України, яка зазначає, що суд має враховувати, що не всі порушення, допущенні під час скликання загальних зборів та їх проведення можуть бути підставою визнання недійсними рішень, які були на них прийняті. Отже, суд має оцінити, наскільки порушення порядку проведення зборів могли мати вплив на прийняття загальними зборами АТ відповідного рішення. Аналізуючи доступні у Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення судів, пані Кузнєцова не віднайшла жодного, в якому була б наведена аргументована мотивація позиції суду, що певні обставини не мали відповідного впливу. ДРУГИЙ ДЕНЬ РОБОТИ КОНФЕРЕНЦІЇ: НОВІ СТАНДАРТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Максим Лібанов, начальник управління аналітичного забезпечення ДКЦПФР, торкнувся проблемних питаннь діяльності акціонерних товариств у зв’язку з частковою втратою чинності Закону України «Про господарські товариства». Зокрема, пан Лібанов звернувся до проблеми діяльності наглядових рад тих АТ, які привели свою діяльність у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства», однак не переобрали членів наглядової ради. Прямої вимоги в Законі про необхідність переобрання наглядового органу немає. Однак видається необхідним здійснити таке переобрання із подальшим укладенням договорів із кожним членом наглядової ради задля уникнення ризиків та сумнівів щодо легітимності рішень цього органу. ПРОБЛЕМИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ТА ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ СПЛИВУ ДВОРІЧНОГО ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ
Будь-яка норма закону, що приписує виконання певних дій, має містити й відповідні наслідки її невиконання. Інакше порушення не потягне за собою належну реакцію з боку держави. Закон про АТ таких санкцій не містить. Внаслідок цього постає питання про те, які існують загальні правила примусового виконання норм Закону. На думку доповідачки, гіпотетично можуть наставати такі негативні наслідки: а) ліквідація АТ; б) примус здійснити дії, передбачені законом; в) неможливість для АТ реалізувати певні права; г) штрафні санкції; д) інші. Детальніше читайте у тезах виступу Інни Спасибо-Фатєєвої, які розміщені на сайті ЦКП.
ЩОДО ЗМІН ДО ЗАКОНУ «ПРО АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА» та ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРОТИДІЇ РЕЙДЕРСТВУ
Аналізуючи зміни, внесені до Закону «Про акціонері товариства», пані Щербина підкреслила, що із перехідних положень Закону зникла досить важлива норма (п. 5 Перехідних положень), яка надавала право акціонеру товариства, яке у встановлений Законом дворічний строк не привело свій статут у відповідність до вимог Закону, звернутись до суду із вимогою привести статут у відповідність. На думку Олени Щербини, попри те, що норма п. 5 Перехідних положень не була достатньо прописаною та потребувала відповідного узгодження із процесуальним законодавством, вона все ж була корисною. Адже тепер, зважаючи на «менталітет» українських компаній, можна припустити, що значна їх кількість взагалі не буде приводити свої статути у відповідність до вимог Закону, допоки до них не будуть застосовані відповідні санкції. Із Закону також зникла ще одна форма судового захисту акціонерів, а саме можливість оскарження в судовому порядку угоди із заінтересованістю, якщо вона була укладена із порушенням визначеного законом порядку. Таке право акціонерів існує в світовій практиці. Світовий банк у звіті «Ведення бізнесу» (Doing Business) додав Україні бали лише за включення цієї норми до Закону. Тепер імовірно Україна ці бали втратить.
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ
ЩОДО ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ «МЕРТВИХ ДУШ»
ЩОДО МЕХАНІЗМІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
Згідно із головним законодавчим актом, що регулює діяльність компаній у Великобританії (Соmpany Act 2006), фідуціарні зобов’язання передбачають обов’язок посадової особи діяти у межах своїх повноважень із дотриманням вимог закону, статуту та інших документів товариства; своїми діями сприяти успіху компанії; приймати зважені та незалежні рішення; уникати ситуацій конфлікту інтересів; діяти із належною обережністю, кваліфікацією та старанністю; не отримувати виплат чи винагород від третіх осіб. В світовій практиці також передбачені механізми захисту міноритарних акціонерів, зокрема, шляхом подання ними позову в інтересах компанії проти її посадових осіб. Цей позов ще називають «похідний позов». Він вважається одним із базових способів забезпечення захисту прав міноритаріїв. В Україні «зародком» механізму похідного позову була ч.2ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства». Однак Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств" (2994-VI від 03.02.2011) відповідна норма була вилучена, що, на думку доповідача, суттєво погіршить показники рейтингів України та стане негативним сигналом для інвесторів. Презентацію Анатолія Єфименко розміщено на сайті ЦКП. Захід організовано в межах виконання Центром комерційного права проекту «Розвиток комерційного права в Україні» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Більше фотографій із заходу дивіться за посиланням. |
Володимир Кравчук, д.ю.н, суддя Львівського окружного адміністративного суду, професор кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету, виступив перед учасниками конференції із доповіддю «Судовий порядок припинення акціонерного товариства за позовом ДКЦПФР». Згідно із пунктом 5 статті 9 Закону «Про акціонерні товариства» (етапи створення товариства), порушення процедури створення акціонерного товариства, встановленої цим Законом, є підставою для прийняття ДКЦПФР рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства. Отже, умовою застосування цього положення має бути порушення процедури створення акціонерного товариства (надалі – АТ) та прийняття ДКЦПФР рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
Олександр Кот, суддя Вищого господарського суду України, у своєму виступі висвітлив деякі питання практики розгляду корпоративних спорів у господарських судах України. Протягом останніх років господарські суди щорічно розглядають близько 1300 справ, пов’язаних із корпоративними спорами. Своїми рішеннями суди визнають обґрунтованими понад 53% позовів. Спори із корпоративних прав вважаються однією із найбільш складних категорій справ. Це обумовлено складністю самого предмету спору, суб’єктного складу (коли учасниками є фізичні особи – громадяни, які не мають належної юридичної підготовки), неоднозначністю тлумачення норм законодавства різними судовими інстанціями та недостатньо чітким правовим регулюванням корпоративних відносин. Найчастіше позивачі вимагають визнати недійсними рішення загальних зборів акціонерів, заявляють вимоги щодо виділення частки в майні АТ тощо. Серед найбільш типових помилок під час подання позовів в цій сфері доповідач назвав: порушення статті 58 Господарсько-процесуального кодексу, зокрема, заявлення не пов’язаних між собою позовних вимог та ігнорування положення про те, що не всі спори із корпоративних відносин підлягають розгляду в господарському суді.
Наталія Кузнєцова, д. ю. н., професор кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка, академік Національної академії правових наук України у своїй доповіді розглянула питання: які наслідки для АТ недотримання усіх вимог, що викладені в законодавстві стосовно порядку проведення загальних зборів, в тому числі процедури їх скликання та порядку прийняття рішень? З позицій аналізу судової практики, спори про визнання рішень загальних зборів АТ недійсними займають близько 90% усіх корпоративних спорів.
В цей день обговорення відкрив Дмитро Тевелєв, Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, презентацією на тему «Розвиток системи корпоративного управління у контексті Програми розвитку фондового ринку України на 2011 – 2015 роки». Аналізуючи проблеми перехідного періоду, пан Тевелєв звернувся до проблеми зміни акціонерними товариствами організаційно-правової форми. Серед причин цього процесу Дмитро Тевелєв назвав високу затратність ведення бізнесу у формі АТ та недостатній рівень досвіду й розуміння принципів корпоративного управління. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на сьогоднішній день зареєстровано близько 29 тисяч акціонерних товариств. Наразі ДКЦПФР завершується робота із створення державного реєстру випуску цінних паперів. За даними цього реєстру, близько 16,5 тисяч АТ зареєстрували випуск цінних паперів (із них щодо декількох тисяч прийнято рішення про призупинення обігу цінних паперів), і тільки 7,5 тисяч подають звітність за вимогами законодавства. Лише останні, на думку пана Тевелєва, «мають право на існування», в той час як усі інші є своєрідним «баластом». Тому перехід на інші організаційно-праві форми,
на думку доповідача, є об’єктивним, правильним і необхідним для нашої країни.
Інна Спасибо-Фатєєва, д. ю. н., професор кафедри цивільного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», виступила із доповіддю «Правові наслідки спливу дворічного перехідного періоду для акціонерних товариств, які не встигли привести свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства». Спосіб правового регулювання, застосовуваний в Перехідних положеннях Закону України «Про акціонерні товариства» стосовно приведення у відповідність з ним правового статусу АТ, являє собою зобов’язування. Відповідно, ці відносини регулюються імперативними нормами. Приписи законодавця зводяться до обов’язковості здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту АТ, зокрема щодо зміни найменування; 2) приведення внутрішніх положень АТ у відповідність до вимог Закону; 3) проведення комплексу дій для дематеріалізації акцій.
Олена Кібенко, д. ю. н., професор кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», зробила презентацію на тему «Реорганізація акціонерних товариств». Згідно Концепції перетворення акціонерних товариств, до проблем перетворення АТ належать наступні: проблема множинності зборів; проблема «мертвих душ» у контексті підписання статуту товариства-правонаступника; обмеженість правонаступництва (необхідність переоформлення/ отримання нових ліцензій, дозвільних документів, звільнення та найму персоналу, закриття/відкриття нових рахунків у банку, переоформлення договорів на комунальні послуги, а також інших чинних договорів) та ін. На думку пані Олени, усі означені проблеми вирішуються, якщо ми відмовляємося від погляду на перетворення як на форму припинення юридичної особи. Перетворення має відбуватися як внесення змін до статуту акціонерного товариства (до речі, така концепція перетворення вже втілена у законодавство щодо банків). При цьому мають зберігатися механізми захисту інтересів акціонерів, від захисту інтересів кредиторів слід відмовитися. 
Олена Щербина, к. ю. н., науковий консультант ЦКП, під час свого виступу проаналізувала останні зміни до Закону «Про акціонерні товариства» та їх вплив на реалізацію акціонерами своїх прав. Пані Олена зупинилась на проблемах переходу акціонерних товариств під регулювання нового Закону та перепонах, які заважають здійсненню такого переходу, зазначивши, зокрема, що багато акціонерних товариств зайняли позицію «вичікування», сподіваючись чи то на подовження дворічного «перехідного», чи то на дозвіл збереження старої назви для відкритих акціонерних товариств, чи на скасування обмеження максимальної кількості акціонерів у приватних акціонерних товариствах.
Олександр Окунєв, директор Центру корпоративного управління Міжнародного інституту бізнесу, Голова Правління Професійної асоціації корпоративного управління, зробив презентацію на тему «Закон України «Про акціонерні товариства» і корпоративні рейдери: засіб протидії чи засіб досягнення мети?». За загальною оцінкою доповідача, Закон «Про акціонерні товариства» додав можливостей для рейдерства. Зокрема, пан Окунєв звернув увагу аудиторії на низку положень чинного Закону, що відкривають можливості для зловживань, та, відповідно, мають бути змінені. Досить проблемним залишається порядок скликання загальних зборів, адже за наявності, наприклад, кількох тисяч акціонерів, акціонерному товариству важко дотримати вимог закону щодо поштового повідомлення всіх акціонерів. Серед можливих шляхів вирішення проблеми, пан Окунєв вбачає використання дистанційного голосування або змішаних форм голосування (із завчасним надсиланням заповненого бюлетеню). Ризикованими, з точки зору використання в якості інструментів для рейдерства, є положення щодо можливості проведення загальних зборів за ініціативи акціонерів; права акціонерів пропонувати додаткові питання до порядку денного загальних зборів та ін. 
Дмитро Леонов, к.е.н., доцент, ректор Українського інституту розвитку фондового ринку звернувся до проблем захисту прав інституційних інвесторів як міноритарних акціонерів. За оцінками Української асоціації інвестиційного бізнесу, вартість банківських акцій в портфелях інститутів спільного інвестування (ІСІ) складає близько 0,5 млрд грн. 16 червня 2011 року набув чинності Закон, яким внесено зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; цей закон зобов’язує банки протягом півроку позбутися акціонерів-ІСІ. На даний час відсутня позиція НБУ чи ДКЦПФР щодо того, яким чином ставитися до ситуації, якщо протягом відведеного законом строку інвестори нічого не зроблять із своїми акціями. На думку пана Леонова, НБУ, скоріш за все, вимагатиме викупу банками акцій у ІСІ. А ІСІ, в свою чергу, зроблять усе можливе для того, щоб домогтися більш-менш реальної вартості викупу активів, яких їх фактично позбавлятимуть у примусовому порядку.
Юрій Мица, к. ю. н., викладач Інституту підвищення кваліфікації Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», зробив доповідь на тему "Захист права власності на цінні папери: роль судової практики у формуванні системи корпоративного управління в Україні". Зокрема, пан Мица зупинився на теоретичних питаннях правової природи цінного паперу та на практичних питаннях, пов’язаних із витребуванням бездокументарних цінних паперів із чужого незаконного володіння.
Сергій Юргелевич, консультант з юридичних питань Центру комерційного права, у своїй доповіді звернувся до проблеми проведення зборів акціонерних товариств та напрямів вирішення деяких із них. У разі смерті акціонера, акції як об’єкти цивільних прав входять до складу спадщини та переходять до його спадкоємців. Проте якщо спадкоємці акціонера відсутні, невідомі або не здійснюють переоформлення прав на спадщину, виникає низка питань. Зокрема, тривале перебування акцій «без власника» може у деяких випадках суттєво ускладнити діяльність акціонерного товариства. Найбільш очевидною проблемою, з якою можуть стикнутися акціонерні товариства при проведенні загальних зборів акціонерів, – відсутність кворуму. Закон «Про акціонерні товариства» не містить норм, що встановлюють спеціальний правовий режим спадкування акцій. У тому випадку, коли спадкодавець був акціонером товариства, порядок спадкування цінних паперів регулюватиметься положеннями Книги шостої Цивільного кодексу України (далі – ЦК), а процесуальні питання – главою 9 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК). З метою допомоги АТ, що мають значну кількість таких акціонерів, яких часто називають «мертвими душами», доповідач пропонує вирішення проблеми, шляхом визнання таких акцій відумерлою спадщиною, яка після дотримання певного порядку, за рішенням суду переходить у власність територіальної громади. 
Завершив конференцію виступ Анатолія Єфименко, к. ю. н., на тему «Стандарти діяльності та механізми відповідальності посадових осіб, іноземний досвід та українські реалії». Фондовий ринок – це ринок дрібних акціонерів. При інвестуванні в акції дрібний інвестор орієнтується значною мірою на особисті якості та авторитет посадових осіб товариства (менеджерів та директорів). Тому від ефективності механізмів відповідальності посадових осіб залежить ступінь довіри дрібних акціонерів до ринку, а отже – і обсяги залучених інвестицій. Розглядаючи правову природу відносин між посадовими особами та корпорацією, пан Єфименко зазначив, що посадові особи розглядаються як агенти, а корпорація – як принципал. Принципал, покладаючись на добросовісність та сумлінність агента, встановлює підвищені стандарти добросовісності (fiduciary duties) та відповідальність агента за шкоду, завдану недобросовісними його (агента) діями або недбальством.
