Висновок щодо

законопроекту № 9140 від 20.02.2006р.

“Про внесення зміни до статті 334 Цивільного кодексу України” (внесеного на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України)

І. Сутність законопроекту

Законопроектом передбачається статтю 334 Цивільного кодексу України доповнити частиною такого змісту:

"5. Право власності на майно, набуте в разі приватизації, у набувача виникає з моменту сплати у повному обсязі вартості придбаного майна.”.

ІІ. Відсутність у законопроекті будь-якого регулювання

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності; приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України “Про приватизацію державного майна” право власності на приватизований об'єкт та земельну ділянку переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації та земельної ділянки.

Отже, законопроект не створюватиме будь-якого регулювання, бо правило, зазначене в ньому, і так діє зараз завдяки ст. 345 ЦК України, ч.4 ст.27 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

ІІІ. Шкідливість законопроекту. Належний шлях вирішення проблеми

Оскільки законопроект не створюватиме будь-якого регулювання, то його прийняття не вирішить проблеми, зазначеній у доданій до нього пояснювальній записці. Проблема ця полягає в тому, що Фонду державного майна не завжди вдається швидко і без втрат повернути нерухоме майно - об’єкт приватизації, якщо покупець порушує договір і не сплачує обумовлені ним кошти за цей об’єкт.

Між тим ця проблема не є специфічною, притаманною лише відносинам приватизації. Це є загальною проблемою введення в цивільний оборот нерухомого майна – незалежно від суб’єктного складу учасників обороту. Отож і вирішувати її слід введенням спеціальних правил щодо обороту нерухомого майна, які тим не менше мають бути загальними для всіх учасників цивільних відносин.

Причиною появи проблеми є те, що державний реєстратор прав на нерухоме майно не в змозі з’ясувати, чи була сплачена у повному обсязі вартість придбаного майна, чи ні. Відтак державний реєстратор реєструє права на нерухоме майно за наявності самого лише договору купівлі-продажу, що відповідає Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Належним шляхом вирішення проблеми буде встановлення у ЦК України правила про перенесення права власності на нерухоме майно від власника до набувача лише шляхом складення окремого документа, що підлягатиме нотаріальному посвідченню. Крім того, слід внести зміни до законів, що стосуються приватизації, встановивши, що Фонд державного майна чи інший продавець державного майна переносить право власності на нерухоме майно до набувача лише після сплати у повному обсязі вартості придбаного майна.

Отже, належне вирішення проблеми потребує зовсім не тих  змін до ЦК України, які передбачені законопроектом. Тому прийняття цього законопроекта в першому читанні заважатиме прийняттю дійсно необхідного законопроекта.

ІV. Висновки та рекомендації

Слід розробити інший новий законопроект, який адекватно вирішував би наявну проблему.

Тому зазначений проект приймати недоцільно.