КОМЕНТАР

на проект Закону “Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про введення мораторію на арешт коштів підприємств паливно-енергетичного комплексу"

Сутність законопроекту

Законопроектом пропонується заборонити звернення стягнення, накладення арешту на кошти, а також застосування арешту як запобіжного заходу або способу забезпечення позову під час здійснення судочинства, якщо такі заходи застосовуються до підприємств паливно-енергетичного комплексу з метою примусового стягнення з них боргів.

Заборону пропонується ввести на термін до 1 травня 2004 року у формі мораторію.

Така заборона (мораторій) мають застосовуватися стосовно виконання рішень судів під час виконавчого провадження, процедур банкрутства та щодо стягнення податків.

Мотивація

Автори законопроекту пропонують вирішити проблему неплатежів з боку підприємств паливно-енергетичного комплексу і наявності у них значної заборгованості перед іншими підприємствами шляхом введення законодавчої заборони здійснювати примусове  стягнення, накладати арешт на кошти таких боржників, а також застосовувати заходи щодо забезпечення позовів до таких боржників.

Загальний висновок

У разі прийняття законопроекту, підприємства паливно-енергетичного комплексу отримають право не оплачувати свої борги перед іншими підприємствами, не виплачувати заробітну плату своїм працівникам, а також не відшкодовувати шкоду, заподіяну їх працівникам під час виконання ними трудових обов’язків, не відшкодовувати шкоду, що заподіяна довкіллю, не сплачувати податки тощо.

Прийняття законопроекту надасть підприємствам паливно-енергетичного комплексу законні підстави не виконувати рішення судів, а також рішення інших органів держави з цих питань.

1. Законопроект №4383 порушує низку норм Конституції України (щодо обов’язковості виконання рішень судів, щодо обов’язковості сплати податків, щодо обов’язковості відшкодування шкоди здоров’ю, довкіллю, щодо рівності усіх перед законом тощо), а також суперечить міжнародним зобов’язанням України (зокрема Угоді про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною), запроваджує неринкові засоби втручання держави в економіку.

2. Встановлення мораторію на звернення стягнення на кошти підприємств певної галузі ставить ці підприємства у привілейоване становище порівняно з підприємствами інших галузей, що призведе до нерівних умов конкуренції цих підприємств.

Тому законопроект суперечить статті 42 Конституції України, якою встановлено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

2. Законопроект суперечить також Угоді про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною, укладеній 14.06.94р., яка ратифікована 10.11.94р. та набула чинності 01.03.98р.

Так, частиною 1 статті 49 Угоди встановлено: “сторони погоджуються співпрацювати з метою виправлення або усунення, шляхом застосування своїх антимонопольних законів чи інших чином, обмежень конкуренції, до яких вдаються підприємства, або викликаних державним втручанням, якщо вони можуть впливати на торгівлю між Співтовариством і Україною”, пунктом 2.5 частини 2 статті 49 цієї Угоди встановлено: “Стосовно державних підприємств або підприємств, яким держави-члени або Україна надають виключні права, Сторони заявляють про свою готовність, починаючи з четвертого року від дати набуття чинності цією Угодою, не запроваджувати і не підтримувати ніякі заходи, що спотворюють торгівлю між Співтовариством і Україною у такій мірі, що суперечить відповідним інтересам Сторін. Це положення не заважає виконанню, де-юре або де-факто, конкретних завдань, покладених на такі підприємства.”

Крім того, частиною 1 статті 51 Угоди встановлено: “Сторони визнають, що важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства. Україна вживе заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства.”. Між тим законодавство Співтовариства не містить жодних мораторіїв на той чи інший спосіб виконання судових рішень. Проблема браку обігових коштів чи то у окремих підприємств, чи то у групи підприємств певної галузі в країнах західної Європи вирішується не шляхом надання можливості цим підприємствам протягом певного часу не виконувати своїх зобов’язань перед кредиторами, а шляхом кредитування підприємств з боку комерційних банків, зокрема, і під заставу рухомого та нерухомого майна цих підприємств.

Рекомендація до голосування:

Проект закону відхилити

_______________________________

Коментар підготовлено Центром комерційного права