КОМЕНТАР

Центру комерційного права

на проект Закону "Про внесення змін до Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Законопроект № 1349 від 11.07.2002

Внесений  народним депутатом Стояном О.М.)

Мотивація

Основною метою законопроекту є намагання збільшити рівень соціальної захищеності працівників боржника під час провадження у справах про банкрутство.

Сутність законопроекту

Суть змін, запропонованих у законопроекті полягає у наступному:

1) надати представнику працівників боржника право вирішального голосу в усіх процедурах банкрутства та визначити порядок обрання такого представника;

2) змінити черговість задоволення вимог кредиторів таким чином, щоб вимоги працівників боржника задовольнялися поперед судових витрат та вимог кредиторів, забезпечених заставою.

Коментар експертів

1. Процедура банкрутства є особливим порядком, який застосовується з метою задоволення вимог кредиторів або через відновлення платоспроможності, або через застосування ліквідаційної процедури. При цьому, такий порядок повинен забезпечувати баланс між правами і законними інтересами учасників провадження у справі про банкрутство: працівників боржника; осіб, життю та здоров’ю яких заподіяно шкоду; бюджету; незабезпечених кредиторів; кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; власників корпоративних прав щодо боржника тощо.

З одного боку, надання переваги у вигляді права вирішального голосу представнику однієї з груп учасників призведе до суттєвого ущемлення прав інших учасників провадження у справі і порушенню їх законних інтересів.

З іншого боку, є неприпустимим поставити процедуру банкрутства та долю підприємства в залежність від волевиявлення однієї особи.

2. Пропонується змінити черговість задоволення вимог кредиторів таким чином, щоб вимоги, які виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства) та із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, задовольнялися поза чергою, тобто поперед відшкодування витрат, пов’язаних з провадженням у справі про банкрутство та вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника.

Позачергово повинні відшкодовуватися витрати, пов’язані з провадженням у справі, (судові витрати, витрати на охорону майна, оголошення, оплата послуг арбітражного керуючого, ліквідаційної комісії тощо), оскільки вони не є вимогами кредиторів. Незадоволення цих витрат призведе до неможливості реалізації самої процедури банкрутства.

Що ж до задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна, то згідно чинній редакції закону, воно здійснюється виключно за рахунок реалізації заставленого майна, а у разі, якщо вартості заставленого майна не вистачає для повного задоволення вимог – їх задоволення відбувається у четверту чергу.

Задоволення ж вимог, що виникли із зобов’язань перед працівниками банкрута, згідно чинній редакції закону  відбувається у першу чергу за рахунок  реалізації іншого майна банкрута.

Таким чином, за діючою редакцією закону, при задоволенні вимог, що виникли із зобов’язань перед працівниками банкрута,  та вимог кредиторів, забезпечених заставою майна, незважаючи на те, що вони знаходяться в одній черзі, конфлікту інтересів не відбувається, оскільки джерело задоволення їх вимог є різним.

Відтак, не можна принципово погодитися із пропозиціями автора, оскільки їх реалізація фактично перекреслить існування інституту застави і підірве ринок кредитних послуг в державі.

Рекомендація до голосування:

Проект закону відхилити