Проект №2158 (14.10.98)

Закон України
«ПРО ВЛАСНІСТЬ»

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює основні засади здійснення права власності та інших речових прав в Україні.

Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Завдання Закону

Цей Закон відповідно до Конституції України спрямований на охорону власності, забезпечення її соціальної функції, регламентацію правових відносин власності.

Стаття 2
Поняття права власності

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном (об'єктами права власності).

Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування над річчю (об'єктом цивільного права).

Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна (об'єктів права власності), яке йому належить, його корисні властивості для задоволення власних потреб.

Правом розпорядження визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.

Стаття 3
Поняття речового права

Речовим визнається право власності та інше право, яке забезпечує задоволення інтересів управомоченої особи шляхом безпосереднього впливу на об'єкт права власності.

Стаття 4
Види власності

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна та публічна.

Приватна власність може бути власністю окремих фізичних осіб або приватних юридичних осіб.

Публічна власність може бути державною, комунальною та власністю об'єднань громадян.

Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної)власності громадянам, юридичним особам і державам.

Стаття 5
Реальна власність

Реальна власність (нерухомі речі) - земельні ділянки, поверхневий шар надр, відокремлені водні об’єкти і всі стаціонарні речі, розташовані на них і пов’язані з ними настільки, що переміщення їх без непропорційного збитку їх призначення - неможливе, в тому числі - ліси, багаторічні насадження, будинки, споруди.

Стаття 6
Особиста власність

Особиста власність (рухомі речі) - власність, що складається із рухомих речей, (таких, як автомобіль, кишеньковий годинник тощо). Виключне право використовувати річ належить власникові. Використання такої речі (майна) без дозволу власника є протизаконним. Тільки власник особистого (рухомого) майна може дозволити іншим особам користуватися його особистою власністю.

Стаття 7
Суб'єкти права власності

Суб’єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичної особи, територіальні громади та держава. Всі форми власності є рівноправними.

Суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, громадяни інших держав та особи без громадянства.

Громадяни України, її юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.

Стаття 8
Категорії відносин власності

Відносини власності поділяються на дві категорії - речові та зобов’язальні відносини

Стаття 9
Речові відносини влаcності

До речових відносин власності відносять статичні відносини власності на речі (майно) і відносини. що виникають в зв’язку із перебуванням майна у осіб, які не є його власниками, а утримують останнє на правах господарського відання і на правах оперативного управління майном.

Стаття 10
Зобов’язальні відносини власності

До зобов’язальних відносин власності відносять динамічні відносини суспільного обміну результатами діяльності, пов’язані із переходом майна від одного учасника відносин до іншого, і які виникають із договору,

Стаття 11
Рівність прав всіх власників

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Всім власникам законом забезпечуються рівні умови здійснення їх прав.

Стаття 12
Непорушність права власності

Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток, на підставі і в порядку встановлених законом.

Власник не може бути обмеженим у здійсненні свого права власності, окрім випадків встановлених законом та договором.

Лише у випадках і в порядку, встановлених законами України, власник може бути зобов'язаний допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Стаття 13
Гарантії забезпечення реалізації прав власності

Конституція України гарантує умови реалізації прав власності через розширення сфери застосування договорів та вільність їх укладення, єдність економічного простору, свободу переміщення товарів та послуг і фінансових засобів, свободу економічної діяльності.

Стаття 14
Примусове відчуження об’єктів права приватної власності

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності (у разі стихійного лиха, епідемії, аварії та інших надзвичайних обставин) на підставі і в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 15
Відновлення прав власності

Порушені права власності підлягають відновленню у повному обсязі.

Стаття 16
Компенсація

Порушені права власності підлягають обов’язковій компенсації

Стаття 17
Винятковість обмеження прав власності

Права власності можуть бути обмежені тільки у виняткових випадках, що визначаються законом:

в разі забезпечення безпеки;

для захисту життя та здоров’я людей;

з метою охорони природи і культурних цінностей;

для захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, внаслідок завдання шкоди і на інших підставах, передбачених законодавством.

Стаття 18
Гарантії збереження змісту та обсягу прав власності

Згідно з Конституцією України, що забезпечує дотримання встановлених прав усіх фізичних осіб на території України, зміст і обсяг прав власності не можуть бути звужені.

Стаття 19
Гарантії реалізації прав власності в Україні

Будь-яка особа в Укаїні має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної діяльності.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Стаття 20
Виникнення права власності

Право власності може виникати на первинних або вторинних підставах.

На первинних підставах право власності виникає при виготовленні, створенні речі або переробці речі, при отриманні речі внаслідок прирощення, у вигляді плодів та доходів, внаслідок використання майна.

Підстави виникнення права власності є вторинними в наступних випадках: при реалізації договору купівлі-продажу, дарування або іншого правочину про відчуження цього майна; виникнення права власності на майно, попередній власник якого невідомий, на майно, від якого такий власник відмовився, або щодо якого він втратив право власності за іншими підставами, передбаченими законом.

Право власності на нову річ, що виготовлена або створена особою для себе з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів, набувається цією особою.

Стаття 21
Здійснення права власності

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону і не порушують права і свободи інших осіб, які охороняються законом. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, відчужувати його або передавати безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачене законом або договором.

Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не передбачене законом або договором.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. При здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник, здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, в тому числі не погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 22
Укладання договорів для реалізації права власності

Фізичні та юридичні особи вільні щодо укладання договорів, пов’язаних із реалізацією права власності.

Примусові дії щодо укладання договору, пов’язаного з реалізацією права власності забороняються, крім випадків, коли обов’язковість укладення договору передбачена чинним законодавством або добровільно прийнятим зобов’язанням суб’єкта права власності.

Умови договору визначаються сторонами, крім випадків, коли зміст відповідної умови передбачено законом або іншим правовим актом.

При відсутності певних умов в договорі і відсутності диспозитивної норми, необхідних для реалізації прав власності, умови договору визначаються звичаями ділового обороту, які застосовні до відносин сторін у договорі.

При реалізації права власності на договірних засадах учасники договору мають дотримуватись обов’язковості приписів - обов’язково виконувати вимоги імперативних норм, а при їх відсутності у законі, - умов договору, диспозитивних норм.

Власник майна має реалізувати свої права добросовісно і розумно.

Забороняються дії з боку фізичних і юридичних осіб, - здійснення яких може призвести до завдання шкоди іншим особам.

Забороняється зловживання в будьякій формі правом власності і іншими речовими правами.

Забороняється використання прав власності для обмеження конкуренції і зловживання домінуючим положенням на ринку.

Стаття 23
Припинення права власності

Право власності припиняється у разі відчуження власником належного йому майна іншим особам, загибелі або знищення майна, відмови власника від права власності та в інших випадках, передбачених законом.

Примусове вилучення у власника належного йому майна не дозволяється, крім випадків, коли з підстав, передбачених законом або договором, провадиться:

— звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

— відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;

— реквізиція;

— конфіскація;

— націоналізація;

— приватизація;

в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 24
Використання власником належного йому майна для підприємницької та іншої діяльності

Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької та іншої діяльності.

Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором.

Власник має право створити у встановленому законом порядку юридичну особу, за якою він закріплює належне йому майно.

Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до закону, свого статуту (положення) та договору з власником.

У зв'язку з участю у створенні юридичної особи її засновники (учасники) можуть мати зобов'язальні права щодо цієї юридичної особи, речові права на її майно або не мати щодо майна юридичної особи ніяких прав.

Стаття 25
Застосування звичаїв ділового обороту до прав власності

Звичаї ділового обороту можуть застосовуватись при обороті майна незалежно від того, чи зафіксовані вони в законодавстві.

Звичаї, що суперечать положенням законодавства або договору, не застосовуються.

Стаття 26
Відповідальність власника і інших створених ним юридичних осіб за своїми зобов’язаннями

Власник відповідає за своїми зобов'язаннями усім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.

Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов’заннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.

Власник не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями власника, крім випадків, передбачених законами України.

Стаття 27
Довірче управління

Власник в порядку і на умовах, визначених законом та договором, може передати своє майно в довірче управління іншій особі (довіреній особі), яка зобов'язана здійснювати управління в інтересах власника або вказаної ним особи.

Передача об'єкту права власності у довірче управління не тягне за собою перехід права власності до довіреної особи.

У довірче управління не можуть передаватись гроші, валюта, цінні папери, а також інші об'єкти права власності за переліком, встановленим законом.

Стаття 28
Застосування міжнародних договорів

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України, які є частиною національної правової системи, застосовуються безпосередньо, крім випадківа, коли міжнародний договір передбачає для його виконання прийняття внутрішньодержавного правового акту

Розділ 2
ОБ’ЕКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 29
Види об'єктів права власності

До об'єктів права власності належать речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, результати інтелектуальної та творчої діяльності, в тому числі виключні права на об’єкти інтелектуальної власності (об’єкти авторського і суміжних з ним прав, об’єкти промислової власності, наукові відкриття, результати селекційної діяльності).

Стаття 30
Оборотоздатність об'єктів права власності

Об'єкти права власності можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва (спадкування), якщо вони відповідно до закону не вилучені із цивільного обороту.

Забороняється перебування у вільному обороті зброї, вибухових та радіоактивних матеріалів, а також інших матеріалів та предметів, прямо визначених у законі (об'єкти, вилучені з обороту за спеціальним переліком).

Обмежується перебування в обороті наркотичних, психотропних засобів, отруйних речовин, предметів, матеріалів, які є небезпечними для життя та здоров’я особи. Такі речовини, предмети та матеріали вводяться в оборот у випадках і межах, визначених законом.

Стаття 31
Речі. Майно

Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Майном, як особливим об'єктом права власності, визнаються: окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 32
Нерухомі і рухомі речі.

До нерухомих речей належать земельні ділянки, ділянки надр, відокремлені водні об'єкти і все, що розташоване на них і нерозривно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим, в тому числі ліси, багаторічні насадження, будинки, споруди.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, як такі, що підлягають державній реєстрації.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, факт їх виникнення, переходу і припинення підлягають державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі без зміни для їх функціонального призначення.

Стаття 33
Власність на природні об’єкти і природні ресурси в Україні

Згідно Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України та в межах її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Стаття 34
Право користування природними об’єктами в Україні

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Стаття 35
Природні ресурси як об’єкт приватної власності

Природні ресурси, у тому числі земля, ліси, води та інші, можуть бути об’єктами права приватної власності і функціонувати у цивільному обороті у обсязі і межах, визначених законом.

Стаття 36
Земля як об’єкт власності

Земля як об’єкт власності є основним національним багатством в Україні, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 37
Гарантія права власності на землю в Україні

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 38
Перехід або відчуження землі та інших природних ресурсів

Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої тією мірою, якою їхній оборот допускається законом про землю та інші природні ресурси.

Стаття 39
Цінні папери

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, здійснення або передача якого можливі тільки у разі пред'явлення цього паперу.

У разі передачі цінного паперу разом із ним переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.

У випадках, передбачених законом, для здійснення та передачі прав, посвідчених цінним папером, є достатніми докази їх закріплення у спеціальному реєстрі особи (звичайному або комп'ютеризованому), яка здійснює випуск цінного паперу від свого імені та несе відповідальність згідно з зазначеним у ньому зобов'язанням, або веде відповідний реєстр.

Стаття 40
Інтелектуальна власність

До об'єктів права інтелектуальної власності належать:

— результати інтелектуальної діяльності:

- об’єкти авторського і суміжних з ним прав;

- об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, фірмові найменування, зазначення місць походження товарів, припинення недобросовісної конкуренції;

- наукові відкриття;

- селекційні досягнення;

- топології інтегральних схем; нерозкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау);

інші результати інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у випадках, передбачених законами.

Розділ 3
СУБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 41
Право власності Українського народу

Народ України як єдине джерело влади в державі має право шляхом референдуму вирішувати питання щодо правового стану зазначених у частині першій цієї статті природних об'єктів та умов їх використання.

Від імені Українського народу права власника здійснюють Верховна Рада України та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до закону Верховна Рада України та органи місцевого самоврядування можуть передати управління об'єктами права власності українського народу відповідним органам виконавчої влади.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Стаття 42
Право власності фізичних осіб

Кожна фізична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Об'єктами права власності фізичних осіб є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, об'єкти інтелектуальної власності, за винятком окремих видів об'єктів права власності, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.

Склад і кількість об'єктів права власності, що можуть бути у власності фізичних осіб, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.

Законом може бути встановлений спеціальний порядок набуття права власності фізичними особами на окремі види об'єктів права власності (у тому числі військове майно, стратегічна сировина, хімічні речовини та лікувальні засоби, використання яких обмежене в обороті, тощо), а також види об'єктів, що не можуть перебувати у власності фізичних осіб (ядерні матеріали, бойова зброя та ін.).

Стаття 43
Право власності приватних юридичних осіб

У власності приватних юридичних осіб можуть перебувати будь-які об'єкти права власності, за винятком окремих видів, які відповідно до закону не можуть належати цим юридичним особам.

Приватні юридичні особи є власниками майна, яке передане ним як вклади (внески) їх засновниками (членами, учасниками), а також майна, придбано цими юридичними особами на інших підставах.

Склад і кількість об'єктів права власності, що можуть бути у власності фізичних осіб, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.

Законом може бути встановлений спеціальний порядок набуття права власності фізичними особами на окремі види об'єктів права власності, а також види об'єктів права власності, що не можуть перебувати у власності фізичних осіб.

Стаття 44
Право власності держави

Державною власністю в Україні є об'єкти права власності, які належать державі.

Законом можуть бути визначені види об'єктів права власності, які можуть перебувати лише у державній власності.

Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюється Кабінетом Міністрів України та іншими органами державної влади.

Управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Автономної Республіки Крим, що приймаються з урахуванням вимог цього Закону.

Об'єкти права власності, які знаходяться у державній власності, закріплюються за державними підприємствами і установами на праві господарського відання або оперативного управління.

Стаття 45
Право власності територіальних громад

До об'єктів права власності територіальних громад (комунальної власності) належить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Склад і кількість об'єктів права власності, що можуть бути у власності територіальних громад, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Об'єкти права власності, які знаходяться у власності територіальних громад, закріплюються за комунальними підприємствами і установами на праві господарського відання або оперативного управління.

Стаття 46
Право власності об'єднань громадян

У власності об'єднань громадян, які мають статус юридичних осіб, можуть перебувати будь-які об'єкти права власності, за винятком окремих видів, які відповідно до закону не можуть належати цим юридичним особам.

Склад і кількість об'єктів права власності, що можуть бути у власності об'єднань громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.

Об'єднання громадян є власниками набутих ними об'єктів права власності і можуть використовувати їх лише для досягнення цілей, передбачених їх статутними документами.

Засновники (учасники, члени) об'єднань громадян втрачають право на об'єкти права власності, передані ними у власність відповідного об'єднання.

У разі ліквідації об'єднання громадян, його майно, що залишається після задоволення вимог кредиторів, використовується у цілях, вказаних у його статутних документах.

Стаття 47
Власність інших держав та їх юридичних осіб

Інші держави можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин, у випадках і порядку, встановлених міжнародними договорами і законодавчими актами України.

Міжнародні організації та юридичні особи інших держав можуть мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціальнокультурного та виробничого призначення.

Законом України може бути встановлено види майна, що не може перебувати у власності цих організацій та осіб.

Стаття 48
Спільна власність

Об'єкти права власності, що одночасно перебувають у власності двох чи більше осіб (співвласників), належать їм за правом спільної власності.

Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава- у будь-якому їх поєднанні.

Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.

Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення їх часток у праві власності.

Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.

Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачене законом або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.

Розділ 4
РЕЧОВІ ПРАВА

Стаття 49
Види речових прав осіб, які не є власниками

Речовими правами, поряд з правом власності, є:

— володіння;

— право обмеженого користування чужим майном - сервітути,

— емфітевзис, суперфіцій;

— право господарського відання;

— право оперативного управління;

— речові засоби забезпечення зобов'язань.

Перехід права власності від власника до інших осіб не є підставою для припинення речових прав уповноважених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором

Стаття 50
Володіння

Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.

Володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.

Від добросовісного володільця, який придбав майно, власник не може зажадати повернення цього майна, якщо воно вибуло із володіння власника з його волі чи з волі осіб, яким власник передав майно.

Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право, передбачене законом чи договором, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

Стаття 51
Обмежене користування чужим майном

Сервітутом визнається право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).

Сервітут як право користування чужим майном може бути встановлений без одержання доходу (узус) або з одержанням доходів (узусфрукт).

Емфітевзисом визнається довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування чужою землею з метою сільськогосподарського виробництва.

Суперфіцієм визнається передача земельної ділянки або її частини в користування фізичній чи юридичній особі для будівництва промислових, побутових, соціально культурних, житлових та інших споруд і будівель безоплатно або за обумовлену плату.

Стаття 52
Право господарського відання

Державне або комунальне підприємство, якому майно передано на праві господарського відання, володіє, користується і розпоряджається цим майном в межах, встановлених законом.

Власник майна, яке перебуває у господарському віданні відповідно до закону , вирішує питання створення і ліквідації підприємства, затвердження його статуту, призначення керівника, здійснює контроль за використанням за призначенням і збереженням належного підприємству майна.

Підприємство не має права відчужувати належне йому на праві господарського відання нерухоме майно, передавати його в оренду, заставляти його або іншим шляхом розпоряджатись ним без згоди власника.

Стаття 53
Право оперативного управління

За державною або комунальною установою майно закріплюється на праві оперативного управління.

Державна або комунальна установа, якій майно передано на правi оперативного управління, володіє, користується і розпоряджається цим майном в межах, встановлених законом, відповідно з цілями своєї діяльності, завданнями власника і призначенням майна.

Установа не має права відчужувати належне їй на праві оперативного управління майно, передавати його в оренду, заставляти його або розпоряджатись ним іншим шляхом.

Установа відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у установи коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник майна.

Розділ 5
НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 54
Набуття права власності внаслідок переходу частки в праві спільної власності к набувачу за договором

Частка в праві спільної власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.

Момент переходу частки в праві спільної власності за договором, що підлягає реєстрації виникає у набувача з моменту реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 55
Набуття права власності на знахідку

Якщо на протязі встановленого чинним законодавством строку з моменту звернення про знахідку в компетентний орган, особа управоможена отримати знайдену річ, не буде встановлена або сама не заявить про своє право на річ у відповідний компетентний орган, особа, що знайшла річ набуває на неї право власності.

Стаття 56
Набуття права власності на безнаглядних тварин

Якщо протягом встановленого законодавством строку з моменту заяви про затримання безнаглядної домашньої тварини, власника її не буде встановлено або він сам не заявить про своє право на тварину, особа у якої тварина знаходилася на утриманні і в користуванні набуває право власності на неї.

Якщо особа, що утримувала тварину в зазначеному вище випадку, відмовляється від набуття її у власність, тварина переходить у комунальну власність.

Стаття 57
Набуття права власності на новостворюване нерухоме майно

Право власності на будівлі, споруди і інше новостворюване нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

Стаття 58
Набуття права власності на новостворену рухому річ

Право власності на новостворену рухому річ, якщо інше не передбачено договором, виготовлену особою шляхом переробки матеріалів, які належать іншій особі, набувається власником матеріалів.

Якщо виготовлювач нової нерухомої речі із матеріалів іншої особи діяв добросовісно і вартість створеної ним речі значно перевищила вартість використаних матеріалів, а річ була виготовлена особисто для виготовлювача, виготовлювач нової рухомої речі набуває на неї право власності.

Стаття 59
Відшкодування вартості матеріалів їх власникові або вартості робіт виготовлювачеві нової рухомої речі, виготовленої із матеріалів, що належать іншій особі

Власник матеріалів, якщо інше не передбачено договором, що набув право власності на новостворену рухому річ, має відшкодувати виготовлювачеві вартість роботи, затраченої на виготовлення речі.

Виготовлювач, в разі набуття ним права власності на нову рухому річ, має відшкодувати вартість матеріалів, використаних ним на виготовлення нової рухомої речі, власникові цих матеріалів.

Стаття 60
Наслідки недобросовісного набуття новоствореної рухомої речі

Якщо власник матеріалів втратив їх внаслідок недобросовісних дій особи, що здійснила переробку, то він має право вимагати передачу нової речі у його власність і відшкодування завданих йому збитків.

Стаття 61
Набуття права на скарб

Скарб, власник якого не може бути знайденим або який втратив право на скарб у силу закону, надходить у власність особи, якій належить майно (земельна ділянка), де було заховано скарб, і особи, яка знайшла скарб, у рівних частках, якщо угодою між ними не передбачено інше.

Стаття 62
Набувацька давність

Особа, яка не є власником майна, але добросовісно і відкрито протягом встановленого законодавством строку володіла цим майном, набуває право власності на це майно.

Право власності на нерухоме та рухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає у особи, що набула це майно добросовісним шляхом, від моменту державної реєстрації зазначеного майна.

Розділ 6
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ,
ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ВЛАСНОСТІ ТА ІНШИХ РЕЧОВИХ ПРАВ

Стаття 63
Способи забезпечення зобов’язальних відносин власності

Виконання зобов’язальних відносин власності може забезпечуватися неустойкою, заставою, утриманням майна боржника, поручительством, банківською гарантією, задатком і іншими способами, передбаченими законом або договором.

Правовідносини по забезпеченню виконання зобов’язань пов’язані із основним зобов’язанням, яке вони обслуговують.

Стаття 64
Неустойка як засіб забезпечення виконання зобов’язань

Неустойка (штраф, пеня) - засіб забезпечення виконання зобов’язань; грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредиторові у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Стаття 65
Застава як засіб забезпечення виконання зобов’язань

Кредитор в силу закону за забезпеченим заставою зобов’язанням у випадку невиконання боржником цього зобов’язання має право отримати задовільнення із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій належить це майно (заставодавача), за винятками, встановленими законом.

Стаття 66
Предмет застави

Предметом застави може бути усяке майно, в тому числі речі та майнові права (вимоги), за винятком майна, вилученого із обігу, вимог, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема вимог про сплату аліментів, про компенсацію шкоди, завданої здоров’ю чи життю, і інших прав, уступка яких заборонена законом.

Стаття 67
Банківська гарантія як засіб забезпечення зобов’язань

Банк, інша кредитна установа або страхова організація (гарант) в силу банківської гарантії дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов’язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) у відповідності з умовами зобов’язання, що надає гарант, грошову суму при представленні бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

Розділ 7
ПЕРЕХІД ПРАВ НА РЕАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ (НЕРУХОМІ РЕЧІ)

Стаття 68
Договір продажу нерухомих речей (майна)

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна продавець передає у власність покупцеві земельну ділянку, квартиру, будь-яку будівлю, споруду, підприємство або інше нерухоме майно.

Стаття 69
Оформлення переходу права власності на нерухоме майно

Перехід права власності на нерухоме майно покупцеві, згідно договору продажу нерухомого майна підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Якщо одна із сторін ухиляється від державної реєстрації перходу прав власності на нерухоме майно, суд на звернення другої стороні може винести рішення про реєстрацію зазначених прав і про відшкодування витрат іншій стороні, викликаних затриманням реєстрації.

Виконання договору продажу нерухомого майна сторонами до державної реєстрації переходу прав власності не може бути підставою для зміни відносин з третіми особами.

Стаття 70
Передача прав власності на будинок, споруду

Згідно із договором продажу будинку (споруди) або іншого нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, покупцеві разом з правом власності на вище зазначені речі передається й право на ту частину земельної ділянки, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно, що передається.

Стаття 71
Передача прав на земельну ділянку покупцеві будинку або іншого нерухомого майна.

Продавець будинку або споруди, що знаходяться на земельній ділянці, якою він володіє на правах приватної власності, передає покупцеві право власності або право оренди, або інше право, передбачене договором продажу нерухомого майна, на ту частину земельної ділянки, яка безпосередньо пов’язана з нерухомим майном, що передається.

Стаття 72
Погодження продажу нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з її власником

Продаж нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці іншого власника має бути погоджено з власником земельної ділянки. В разі незгоди з цим останнього спір вирішується у судовому порядку.

Стаття 73
Перехід прав на нерухоме майно при продажу земельної ділянки

Якщо при продажу земельної ділянки особа, що її продає, залишає у своїй власності будинки або інші споруди на земельній ділянці, яку продає, то за продавцем зберігається право на користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для користування зазначеним нерухомим майном, на умовах визначених в договорі. Якщо ж такі умови у договорі продажу земельної ділянки не визначені, за продавцем земельної ділянки зберігається право обмеженого користування (сервітут) тією частиною земельної ділянки, на якій залишилося належне йому на правах власності нерухоме майно.

Стаття 74
Обов’язковість узгодження сторонами складу нерухомого майна, що підлягає продажу і його розміщення на місцевості

При укладенні договору про продаж нерухомого майна в зміст договору повинні бути обов’язкові включені вичерпні данні про склад і обсяг майна, що підлягає продажу і його розміщення на місцевості або в складі іншого майна. Без внесення у договір зазначених даних, договір не підлягає реєстрації.

Стаття 75
Перехід прав за договором продажу підприємства

За договором продажу підприємства продавець зобов’язується передати у власність покупцеві підприємство як майновий комплекс, за винятком тих прав, які не можуть бути передані згідно закону.

Стаття 76
Реалізація права на об’єкти промислової власності, що є засобами індивідуалізації продавця, його товарів, послуг при продажу підприємства

При продажу підприємства між продавцем і покупцем мають бути визначені питання щодо реалізації об’єктів промислової власності, що є засобами індивідуалізації продавця, його товарів, робіт, послуг - фірмених найменувань, товарних знаків, знаків обслуговування. В разі передачі продавцем прав на ці об’єкти покупцеві передача відповідних прав має бути оформлена у відповідності з вимогами чинного законодавства про промислову власність.

Стаття 77
Перехід права власності на підприємтсво

Право власності на підприємство переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права.

РОЗДІЛ 8
ПЕРЕХІД ПРАВ ВЛАСНОСТІ ТА ІНШИХ РЕЧОВИХ ПРАВ ЗА ДОГОВОРОМ РЕНТИ

Стаття 78
Договір ренти

За договором ренти одна сторона (отримувач ренти) передає іншій стороні (платнику ренти) у власність майно, а платник ренти бере на себе зобов’язання в обмін на отримане майно періодично сплачувати отримувачеві ренту у вигляді певної грошової суми або у вигляді надання коштів для його утримання в іншій формі.

Рента може бути безстроковою (постійною) і довічною.

Стаття 79
Форма договору ренти

Договір ренти підлягає нотаріальному засвідченню, а договір, що передбачає відчуження нерухомого майна під виплату ренти, підлягає також державній реєстрації.

Стаття 80
Перехід права власності на майно, що відчужується під виплату ренти

Майно, яке відчужується під виплату ренти, може бути передане отримувачем ренти у власність платника ренти за плату або безоплатно.

Стаття 81
Передача майна за догвором ренти у власність за плату

Передача майна у власність, передбачена договором ренти за плату, здійснюється за правилами договору купівлі-продажу.

Стаття 82
Передача майна у власність за договором ренти безоплатно

Передача майна у власність, передбачена договором ренти без оплати, здійснюється за правилами договору дарування.

Стаття 83
Обтяження рентою нерухомого майна

Рента обтяжує земельну ділянку, підприємство, будівлі, споруди або інше нерухоме майно, що передається під її виплату. У випадку відчуження такого майна платником ренти його зобов’язання за договором ренти переходять на особу, що придбаває майно.

Стаття 84
Відповідальність особи, що передала обтяжене рентою нерухоме майно у власність іншій особі

В разі передачі обтяженого рентою нерухомого майна однією особою у власність іншій особі, обидві ці особи (пердавач і набувач майна) несуть солідарну відповідальність по вимогах отримувача ренти, якщо інше не передбачене договором між ними.

Стаття 85
Забезпечення виплати ренти заставою

У разі передачі земельної ділянки або іншого нерухомого майна під виплату ренти отримувач ренти в забезпечення зобов’язання платника ренти набуває право застави на це майно.

Стаття 86
Страхування ризику відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань

Умовою договору, що передбачає пердачу під виплату ренти грошової суми або іншого нерухомого майна, є встановлення зобов’язання платника ренти надати забезпечення виконання його зобов’язань або застрахувати на користь отримувача ренти ризику відповідальності за невиконання або неналежне виконання цих зобов’язань.

Стаття 87
Розірвання договору ренти і вимога відшкодування збитків, викликаних розірванням договору

В разі невиконання платником ренти зобов’язань щодо передачі грошових сум або іншого рухомого майна під виплату ренти, не надання забезпечення виконання своїх зобов’язань щодо виплати ренти, а також в разі втрати забезпечення або погіршення його умов за обставинами, за які отримувач ренти не відповідає, отримувач ренти має право розірвати договір ренти і вимагати відшкодування збитків, спричинених розірванням договору.

Розділ 9
ПЕРЕХІД ПРАВ ВЛАСНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Стаття 88
Строки поставки товару за договором купівлі-продажу

Продавець має поставити товар:

якщо договір встановлює чи дозволяє встановити дату поставки - в цю дату;

якщо договір встановлює чи дозволяє встановити період часу для поставки, в будь-який момент в межах цього періоду, якщо з умов договору не випливає, що дата поставки призначається покупцем;

в будь-якому іншому випадку - в розумний термін після укладання договору.

Стаття 89
Передача документів про перехід права власності на товар

Якщо продавець зобов’язаний передати документи, що стосуються товару, він має зробити це в строки, в місці та у формі, що вимагають умови договору. Якщо продавець передав документи раніше зазначеного строку, він може до завершення цього строку усунути будь-яку невідповідність в документах, за умови, що здійснення ним цього права не завдасть покупцеві нерозумних незручностей чи нерозумних витрат. Але покупець зберігає право вимагати відшкодування збитків.

Стаття 90
Вимоги до кількості, якості, упаковки товару

Продавець має поставити товар, який за кількістю, якістю та описом відповідатиме вимогам договору і буде вміщено в тару чи упаковку таким чином, як цього вимагають умови договору.

За винятком випадків, коли сторони домовились про інше, вважається, що товар не відповідає вимогам договору, якщо він:

— не придатний для тих цілей, для яких товар аналогічного виду звичайно використовується;

— не придатний для будь-якої конкретної цілі, про яку продавця було повідомлено прямо чи опосередковано під час укладання договору, за винятком тих випадків, коли з обставин виходить, що покупець не розраховував чи не міг розраховувати на компетентність продавця;

— не відповідає за якістю товарові, представленому продавцем покупцеві як модель чи зразок;

— не вміщений у тару чи упаковку звичайнм для таких товарів способом, а за відсутності такого - способом, який вважається належним для зберігання та захисту даного товару.

Продавець не несе відповідальності за будь-яку невідповідність товару, якщо під час укладання договору покупець знав чи не міг не знати про таку невідповідність.

Стаття 91
Відповідальність продавця за невідповідність товару

Продавець несе відповідальність за договором за будь-яку невідповідність товару, яка існує в момент переходу ризику на покупця, навіть якщо така невідповідність стає очевидною лише пізніше.

Продавець також несе відповідальність за будь-яку невідповідність товару, яка виникає після моменту, зазначеного в попередньому пункті, і є наслідком порушення ним будь-якого свого зобов’язання, включаючи порушення будь-якої гарантії того, що протягом того чи іношго строку товар залишатиметься придатним для звичайних цілей чи якоїсь конкретної цілі, або зберігатиме обумовлені якості чи властивості.

Стаття 92
Дострокова поставка товару

В разі дострокової поставки товару продавець зберігає право до настання передбаченої для поставки дати поставити частину товару, якої в товарі не вистачає , чи певну кількість товару чи новий товар замість поставленого товару, який не відповідає умовам договору, чи усунути будь-яку невідповідність в поставленому товарі за умови, що здійснення ним цього права не завдасть покупцеві нерозумних незручностей чи нерозумних витрат. В той же час покупець зберігає право вимагати відшкодування збитків.

Стаття 93
Огляд товару

Покупець має оглянути товар чи забезпечити його огляд в такий короткий термін, який практично можливий за даних обставин.

Якщо договором передбачається перевезення товару, огляд може бути відкладено до прибуття товару у місце його призначення.

Якщо місце призначення товару змінено під час його перебування в дорозі чи товар перевідправлений покупцем і при цьому покупець не мав розумної можливості оглянути його, а продавець під час укладання контракту знав чи мав знати про можливість такої зміни чи такої перевідправки, огляд товару може бути відкладено до його прибуття у нове місце призначення.

Стаття 94
Втрата покупцем права посилатися на невідповідність товару

Покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не дає продавцеві сповіщення, що містить дані про характер невідповідності, в розумний термін після того, як ця невідповідність була чи мала бути виявлена покупцем.

Стаття 95
Відповідальність продавця за невідповідність товару

Продавець несе відповідальність за невідповідність товару, якщо невідповідність товару пов’язана з фактами, про які він знав чи не міг не знати та про які він покупця не повідомив.

Стаття 96
Вимоги до чистоти товару від прав третіх осіб

Продавець зобов’язаний поставити товар чистим від будь-яких прав чи притязань третіх осіб, за винятком тих випадків, коли покупець погодився прийняти товар, обтяжений таким правом чи притязанням. Однак, якщо такі права чи притязання грунтуються на промисловій власності чи іншому виді інтелектуальної власності, то зобов’язання продавця регулюються статею 97.

Стаття 97
Вимоги до товару, що включає об’єкти виключних прав інших осіб

Продавець зобов’язаний поставити товар чистим від будь-яких прав чи притязань третіх осіб, які грунтуються на промисловій власності чи іншому виді інтелектуальної власності, про які в момент укладання договору продавець знав чи не міг не знати, за умови, що такі права чи притязання грунтуються на промисловій власності чи іншій інтелектуальній власності:

згідно законодавства України;

згідно законодавства країни, в якій товар буде перепродаватися чи використовуватися, якщо під час укладання договору сторони передбачали, що товар буде перепродаватися чи інакше використовуватися в цій країні.

Зобов’язання продавця щодо цього не поширюється на випадки, коли:

під час укладання договору покупець знав чи не міг не знати про такі права чи притязання; чи

такі права чи притязання є наслідком дотримання продавцем технічних малюнків, проектів, формул чи інших подібних даних, представлених покупцем.

Стаття 98
Наслідки для продавця і покупця в разі приховування відомостей про права власності третіх осіб щодо товару

Покупець несе відповідальність за прийняття товару, обтяженого правами третіх осіб, якщо він не дає продавцеві сповіщення, яке містить дані про характер права чи притязання третьої особи, в розумний термін після того, як він довідався чи мав довідатись про таке право чи притязання.

Продавець несе відповідальність за поставку товару, обтяженого правами третіх осіб, якщо він знав про право чи притязання третьої особи та про характер такого права чи притязання.

Стаття 99
Право покупця вимагати відшкодування збитків

Покупець може понизити ціну та вимагати відшкодування збитків, за винятком упущеної вигоди, якщо в нього є розумне виправдання тому, чому він своєчасно не надіслав відповідного повідомлення продавцеві.

Стаття 100
Наслідки для продавця при невиконанні ним своїх зобов’язань за договором

Якщо продавець не виконує якогось з своїх зобов’язань за договором, покупець може вимагати відшкодування збитків.

Здійснення покупцем свого права на інші засоби правового захисту не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків.

Жодна відстрочка не може бути надана продавцеві судом чи арбітражем, якщо покупець застосовує будь-який засіб правового захисту від порушення договору.

Стаття 101
Вимога заміни товару або усунення невідповідності товару

Покупець може вимагати виконання продавцем своїх зобов’язань, якщо тільки покупець не застосував засіб правового захисту, не сумісний з такою вимогою.

Якщо товар не відповідає договору, покупець може вимагати заміни товару тільки у тому випадку, коли ця невідповідність складає значне порушення договору і вимога про заміну товару заявлена або одночасно з повідомленням або в розумний термін після його відправки.

Якщо товар не відповідає вимогам договору, покупець може вимагати від продавця усунути таку невідповідність шляхом виправлення, за винятком випадків, коли це є нерозумним з урахуванням усіх обставин.

Стаття 102
Продовження строку для виконання зобов’язань продавцем

Покупець може встановити додатковий термін розумної тривалості для виконання продавцем своїх зобов’язань.

За винятком випадків, коли покупець отримав сповіщення від продавця про те, що він не здійснить виконання протягом встановленого таким чином терміну, покупець не може протягом цього терміну застосовувати якісь засоби правового захисту від порушення договору. Покупець однак не позбавляється тим самим права вимагати відшкодування збитків за прострочення у виконанні.

Стаття 103
Відповідність товару вимогам договору

Продавець має поставити товар, який за кількістю, якістю та описом відповідає вимогам договору і вміщено в тару чи упаковку способом, який передбачено умовами договору.

За винятком випадків, коли сторони домовились про інше, вважається, що товар не відповідає договору, якщо він:

— не придатний для тих цілей, для яких товар такого ж опису звичайно використовується;

— не придатний для будь-якої конкретної цілі, про яку продавця було повідомлено прямо чи опосередковано під час укладання договору, за винятком тих випадків, коли з обставин виходить, що покупець не розраховував чи було нерозумним розраховувати на компетентність та судження продавця;

— не має якостей товару, представленого продавцем покупцеві як модель чи зразок;

— не вміщений в тару чи упаковку в звичайний для таких товарів спосіб, а за відсутності такого - в спосіб, який є належним для зберігання та захисту даного товару.

Продавець не несе відповідальності на підставі підпунктів а-г попереднього пункту за будь-яку невідповідність товару, якщо під час укладання договору покупець знав чи не міг не знати про таку невідповідність.

Стаття 104
Відповідальність продавця за невідповідність товару в момент переходу ризику на продавця

Продавець несе відповідальність за договором за будь-яку невідповідність товару, яка існує в момент переходу ризику на покупця, навіть якщо така невідповідність стає очевидною лише пізніше.

Продавець також несе відповідальність за будь-яку невідповідність товару, яка виникає після моменту, зазначеного в першій частині цієї статті, і є наслідком порушення ним будь-якого свого зобов’язання, включаючи порушення будь-якої гарантії того, що протягом того чи іношго строку товар залишатиметься придатним для звичайних цілей чи якоїсь конкретної цілі, або зберігатиме обумовлені якості чи властивості.

Продавець також несе відповідальність за будь-яку невідповідність товару, яка виникає після моменту, зазначеного в попередньому пункті, і є наслідком порушення ним будь-якого свого зобов’язання, включаючи порушення будь-якої гарантії того, що протягом того чи іношго строку товар залишатиметься придатним для звичайних цілей чи якоїсь конкретної цілі, або зберігатиме обумовлені якості чи властивості.

Стаття 105
Дострокова поставка товару

В разі дострокової поставки продавець зберігає право до настання передбаченої для поставки дати поставити частину товару, якої не вистачає чи кількість товару чи новий товар замість поставленого товару, який не відповідає договору, чи усунути будьяку невідповідність в поставленому товарі за умови, що здійснення ним цього права не завдає покупцеві нерозумних незручностей чи нерозумних витрат, але покупець зберігає право вимагати відшкодування збитків.

Стаття 106
Огляд товару

Покупець має оглянути товар чи забезпечити його огляд в такий короткий термін, який практично можливий за даних обставин.

Якщо договором передбачається перевезення товару, огляд може бути відкладений до прибуття товару у місце його призначення.

Якщо місце призначення товару змінено під час його знаходження в дорозі чи товар перевідправлений покупцем і при цьому покупець не мав розумної можливості оглянути його, а продавець під час укладання контракту знав чи мав знати про можливість такої зміни чи такої перевідправки, огляд товару може бути відкладений до його прибуття у нове місце призначення.

Стаття 107
Наслідки для покупця в разі несвоєчасного звернення про невідповідність товару

Покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не дає продавцеві повідомлення, що містить дані про характер невідповідності, в розумний термін після того, як вона була чи мала бути виявлена покупцем.

Стаття 108
Перехід ризику випадкової загибелі товару

Ризик випадкової загибелі товару, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу товару, переходить на покупця з моменту, коли згідно закону або договору продавець виконав свій обов’язок щодо передачі товару покупцеві.

Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження товару, проданого під час його перебування у дорозі, переходить на покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не передбачене таким договром або звичаями ділового обороту.

Продавець повинен передати товар покупцеві чистим від будь-яких прав третіх осіб, за винятком випадку, коли покупець погодився прийняти товар, обтяжений правами третіх осіб.

Невиконання цього обов’язку продавцем надає покупцеві право вимагати зменшення ціни товару або розірвання договору купівлі-продажу, якщо не буде доведено, що покупець знав або мав знати про права третіх осіб на цій товар.

Стаття 109
Наслідки вилучення товару у покупця третіми особами

В разі вилучення товару у покупця третіми особами на підставах, що виникли до виконання договору купівліпродажу, продавець має відшкодувати покупцеві збитки, якщо не доведе, що покупець знав або мав знати про наявність цих підстав.

Стаття 110
Збереження права власності на товар

У випадках, коли право власності на товар переданий покупцеві, зберігається згідно договору за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, покупець не має права до переходу до нього права власності відчужувати товар або розпоряджатися ним іншим чином, якщо інше не передбачене законом чи договором, не випливає із призначення та властивостей.

Якщо обставини, при яких право власності переходить покупцеві, не настали у зазначені у договорі строки, продавець має право вимагати повернення товару, якщо інше не передбачене договором.

Стаття 111
Оплата товару

Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, яку оголосив продавець в момент укладення договору роздрібної купівлі-продажу, якщо інше не передбачене законом.

Стаття 112
Право на обмін непродовольчого товару

Покупець має право протягом встановленого законодавством строку для передачі йому непродовольчого товару, якщо більш тривалий строк не оголошений продавцем, обміняти куплений товар у місці купівлі та в інших місцях, зазначених продавцем, на аналогічний товар, здійснивши відповідні розрахунки із продавцем в разі різниці цін.

Стаття 113
Наслідки продажу товару неналежної якості

Якщо продавець не попередив покупця про недоліки товару, покупець, що отримав товар неналежної якості, має право вимагати:

— негайного і безоплатного усунення недоліків товару;

— заміни недоброякісного товару;

— відповідного зменшення купівельної ціни;

— відшкодування витрат по усуненню недоліків товару;

— відмовитися від договору роздрібної купівлі-продажу товару.

Стаття 114
Наслідки невиконання зобов’язань продавцем

При невиконанні продавцем зобов’язань за договором роздрібної купівлі-продажу відшкодування збитків і сплата неустойки не звільняє продавця від виконання зобов’язань у натурі.

Зауваженння щодо проекту вцілому:

Козиненко В.

У законі "Про власність" повинна бути наведена єдина міра власності що береться до уваги під час розгляду майнових спорів.
Наприклад:
Єдиною мірою власності, що використовується для цілей її порівняння з іншою, у майнових спорах, у підрахуванні збитків від її пошкодження та інше є:
Для грошових коштів у національній грошовій одиниці це сума грошей , що її розмір зростає за час збереження на підсумковий процент інфляції;
Для майна вітчизняного походження це його ціна, що виражена у національній грошовій одиниці і її розмір збільшений на підсумковий процент інфляції;
Для майна іноземного походження, це його ціна у національній грошовій одиниці, що її получено шляхом перерахунку по курсу нацбанку на час придбання майна і збільшено на підсумковий процент інфляції;
Як ціна майна не встановлена, то використовується експертна оцінка, страхова оцінка та інші, що їх встановлено згідно діючого законодавства.
Знецінення майна за час його утримання підраховується шляхом підрахування частки його повної амортизації за цей час.

Юркевич М.

В цілому проект Закону України «Про власність» є значним наробком його авторів і він в цілому є досконалішим за діючий Закон. Значний обсяг його розділів і статей безсумнівно може ввійти в кінцевий проект для подачі.
  По моєму розумінню, Закон «Про власність» після Конституції України і Цивільного кодексу є основним і фундаментальним нормативним актом, на базі яких повинні прийматися інші закони і повинен містити повне і абсолютне регулювання наявних суспільних відносин, пов'язаних з власністю і більше того, передбачати регулювання тих суспільних відносин, що виникатимуть в майбутньому.
  Підготовка законопроекту про власність є надзвичайно необхідною і корисною справою, але цей процес потребує обов'язкової наявності прийнятого Верховною Радою України нового Цивільного кодексу України.
  Подальше зволікання з його прийняттям наочно демонструє неможливість кваліфікованої підготовки всіх інших законопроектів. Саме в Цивільному кодексі будуть міститися концептуальні положення і відображено ставлення законодавця до суб'єктів власності, констатовано можливості набуття власності щодо специфічних об'єктів, проведено кваліфікацію форм і видів власності.
  Найбільшою проблемою у застосуванні того чи іншого закону у судочинстві, є відсутність у ньому чітких тлумачень законодавця, вжитих понять і категорій.
  В законопроекті відсутнє, й на мій погляд є абсолютно необхідна детальна регламентація всіх відносин власності. В порівнянні з проектом Цивільного кодексу України, застосування даного законопроекту є набагато вужчим, що є недопустимо. В іншому випадку виникатиме питання для чого взагалі потрібен цей закон коли існуватиме Цивільний кодекс.
  В законопроекті на жаль відсутні, чи не визначені основні принципи регулювання правовідносин власності. Крім того, не прослідковується чітко структурна побудова проекту, деякі статті взагалі відірвані від розділів, а місце їх обов'язково саме таке. Як приклад, ст. 7 "Суб'єкти права власності". Автори в початкових статтях оперують поняттями і категоріями які є невідомими для широкого кола користувачів законом.
  Навпаки, абсолютно безпідставна деталізація авторами в розділі 9 " Перехід прав власності за договором купівлі-продажу" тих правовідносин, які не мають прямого відношення до власності. Правовідносини сторін по договору купівлі-продажу будуть обов'язково врегульовані в Цивільному кодексі України.
  Вважаю, що законопроект повинен будуватися по розділах по наступній схемі:
  Преамбула.
 Розділ 1. Вступна частина.
 Розділ 2. Вжиті пояснення і категорії.
 Розділ 3. Принципи здійснення правовідносин власності.
 Розділ 4. Об'єкти правовідносин власності і їх класифікація.
 Розділ 5. Суб'єкти правовідносин власності.
 Розділ 6. Підстави набуття права власності.
 Розділ 7. Здійснення права власності.
 Розділ 8. Окремі види власності:
  - речові права;
  - право власності на житло;
  - сімейна власність;
  - право власності на цінні папери;
  - право власності на частину приватизованого майна;
  - право власності на землю;
  - право власності співзасновників підприємств;
  - інтелектуальна власність;
  - інші види…
 Розділ 9. Здійснення захисту права власності;
 Розділ 10. Правові підстави і порядок позбавлення права власності;
 Розділ 11. Регулювання правовідносин власності іноземних суб'єктів в Україні і суб'єктів України за кордоном.
 Розділ 12. Заключні положення.
В цілому законопроект є недовершений і потребує подальшого успішного опрацювання.