Події
Новини
Вісник ЦКП
Контакти
Вул. Круглоуніверситетська, 13
Київ, Україна 01024
Тел.: (+380.44) 490.6575, Факс: 490.6574
Електронна пошта: clc@clc.com.uа
Лічильники
| Забезпечення захисту права власності – пошук оптимальних рішень |
| Вівторок, 24 травня 2011, 12:47 |
|
19-20 квітня 2011 р. Центр комерційного права спільно з Вищим господарським судом України провели науково-практичну конференцію на тему «Захист права власності: правове регулювання та судова практика». Серед 130 учасників конференції були присутні представники органів державної влади, судді Верховного суду України, Вищого господарського суду України, апеляційних та місцевих господарських судів, відомі науковці та визнані експерти у зазначеній галузі. Відкрив конференцію Віктор Москаленко, заступник Голови Вищого господарського суду України. У своєму вітальному слові він зазначив, що кількість судових справ пов’язаних із захистом прав власності є досить значною та постійно зростає. Так господарськими судами у 2010 році розглянуто 393 справи пов’язані із захистом прав на землю, 456 справ щодо інтелектуальної власності та 201 справа пов’язана із обігом цінних паперів.
За словами Валентини Данішевської, директора Центру комерційного права, тему для конференції обрали самі судді, в ході відповідного опитування. Під час свого виступу пані Данішевська навела дані досліджень міжнародних організацій щодо рівня захисту прав власності в Україні та світі. Так, за даними доповіді «Міжнародний індекс прав власності» американської організації «Альянс власності» рівень захисту прав власності в Україні знаходиться на достатньо низькому рівні. У 2011 році наша країна зайняла в цьому рейтингу 117 позицію із 129 країн. На цьому ж рівні знаходяться Парагвай та Чад. Серед країн-сусідів Україна обійшла тільки Молдову (120 позиція). В той час як Польща опинилася на 43 місці, а Росія на 93 (повний текст презентації розміщено на сайті). За словами пані Валентини, проведення цієї конференції є необхідним кроком на шляху до підвищення рівня захисту прав власності в державі. Під час першого дня конференції, судді заслухали виступи науковців та обговорили широке коло питань, здатних покращити ситуацію, а саме: правове забезпечення захисту прав власності, в тому числі інтелектуальної; поняття нерухомого майна та права на нього; поняття цілісного майнового комплексу як об’єкта нерухомого майна; визначення переважного права співвласника та способи його захисту; захист права власності на цінні папери і пов’язані з цим проблемні питання судової практики; обрання належного способу захисту прав на земельні ділянки тощо.
Окремо, пані Кузнєцова зупинилась на питаннях подальшої реєстрації прав власності. Звертаючись до практики Російської Федерації, доповідачка навела приклад висновку Президії Вищого арбітражного суду, який визначив, що коли у випадку пред’явлення віндикаційного позову виявляється, що набувач майна є добросовісним і немає підстав вимагати у нього віндикації майна, то у такому позові відмовляється, і на основі такого рішення про відмову, добросовісний набувач може зареєструвати право власності на це майно. На думку доповідачки, подібний порядок реєстрації права власності є вірним і має бути запроваджений в Україні. Згідно Цивільного кодексу України право власності може виникати на підставі судового рішення, тому зайвим виявляється необхідність звернення до адміністративного суду, якою сьогодні обтяжені фізичні та юридичні особи в Україні.
Надалі у свої доповіді Наталія Кузнєцова розглянула питання порушення прав власності на найбільш важливі для цивільного обороту об’єкти, а саме - об’єкти права власності, які підлягають реєстрації; співвідношення господарської та адміністративної юрисдикцій; питання - чи є реєстрація прав власності обов’язком чи правом особи; функції новоствореної реєстраційної служби та ін. Щодо останнього, то Наталія Кузнєцова зазначила: «Державна реєстраційна служба не повинна бути магнітом, що притягує час, гроші і здоров’я людей. В Україні зараз безліч незареєстрованих об’єктів (будівель та ін.), і люди будь що намагаються обходити реєстраційну службу, допоки не виникає потреби здійснювати відчуження об’єкту власності. Доки ми не створимо цю систему із людським обличчям - ця система не зможе функціонувати».
Олена Беляневич, д. ю. н., професор кафедри господарського права КНУ ім. Т. Шевченка зробила доповідь на тему «Загальні засади цивільного законодавства і захист права власності». Чим складніша проблема, тим більше її вирішення заглиблюється в теорію права. Під час свого виступу О. Беляневич розкривала поняття «добросовісності» як загальної засади цивільного законодавства; яким чином ця проблема дотична до захисту права власності і в чому можливі шляхи розуміння вирішення конкретних завдань, які стоять перед господарськими судами. Добросовісність як засада цивільного законодавства – це реалізація прав і виконання обов’язків не лише відповідно до букви закону, але і відповідно до духу закону. Також добросовісність можна розглядати як безпосередній регулятор за наявності прогалин в праві або у випадку колізій в праві, коли ми говоримо про можливість застосування аналогії в праві. На думку доповідачки, критерій добросовісності недооцінений в сучасній судовій практиці, особливо у справах щодо захисту прав на інтелектуальну власність. Добросовісність має також виступати принципом тлумачення нормативних актів та укладених договорів, а також як одна з основних вимог застосування права. Читайте також тези виступу О. Беляневич «Про принципи господарського процесуального права» за посиланням. Інна Спасибо-Фатєєва, д. ю. н., професор кафедри цивільного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» виступила перед учасниками конференції із доповіддю на тему «Поняття нерухомого майна та права на нього. Цілісний майновий комплекс як об’єкт нерухомого майна». Тези виступу в повному обсязі розміщено на сайті. Василь Крат, к. ю. н., доцент кафедри цивільного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» зробив доповідь на тему «Переважне право співвласника. Cпособи захисту». Тези виступу в повному обсязі розміщено на сайті.
Юрій Мица, к. ю. н., викладач Інституту підвищення кваліфікації Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» виступив із доповіддю «Захист права власності на цінні папери: проблемні питання судової практики». Тези виступу в повному обсязі розміщено на сайті. Юрій Попов, головний експерт із правознавства Центру комерційного права виступив із доповіддю «Право господарського відання та право оперативного управління». Більш детально читайте статтю Юрія Попова на цю тему за посиланням.
Другий день роботи конференції був присвячений практичним аспектам та пройшов у форматі секційних обговорень за наступними напрямками: захист права власності на нерухоме майно (учасники обговорили проект Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, що виникають із земельних відносин»); захист права власності на цінні папери та інше рухоме майно. Закриваючи конференцію, Віктор Москаленко, заступник Голови Вищого господарського суду України висловив задоволення від проведеного заходу та вдячність ЦКП за допомогу та підтримку в організації та проведенні конференції. «Конференція пройшла на високому теоретичному і практичному рівні. Ми і надалі із задоволенням продовжуватимемо співпрацю із Центром», зазначив пан Москаленко. Захід організовано в межах виконання Центром комерційного права проекту «Розвиток комерційного права в Україні» за підтримки USAID. Більше фотографій із заходу дивіться за посиланням. Розміщення матеріалів на сайті не означає повного співпадіння позиції Центру комерційного права та висновків, наведених у статтях. |





Наталія Кузнєцова, д. ю. н., професор кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка, академік Національної академії правових наук України, відкрила конференцію доповіддю на тему «Захист права власності: проблеми теорії та практики». Розпочинаючи свій виступ, пані Кузнєцова зазначила, що загальновідомі науці цивільного права способи захисту прав власності (шляхом пред’явлення віндикаційного чи негаторного позовів) зазнали значних змін протягом останнього часу, внаслідок розвитку ринкових відносин. Доповідачка привернула увагу учасників конференції до деяких проблемних питань в сфері захисту прав власності, зокрема, мова йшла про проблему вибору пріоритету при захисті: захист власника чи захист добросовісного набувача. Наразі, законодавець віддає перевагу захисту права власності добросовісного набувача, тому для судової практики важливим є питання: «Хто визнається добросовісним набувачем?». Відповідно до чинного Цивільного кодексу України, добросовісним набувачем визнається особа, яка не знала і не могла знати, що особа, яка відчужує річ, такого права на відчуження не має. Однак, в реєстрах судових рішень можна віднайти чимало рішень, в яких словосполучення «не могла знати» замінюють на «не повинна була знати». На думку науковця це є звуженням дискреційних можливостей добросовісного набувача, якими його наділяє законодавець з огляду на захист права. Пані Кузнєцова закликала суддів враховувати та використовувати при винесенні рішень встановлені законодавцем презумпції, зокрема, встановлену в ст.12 ЦКУ презумпцію добросовісності при здійсненні цивільних прав.

Павло Кулинич, к. ю. н., заступник завідувача відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України виступив із темою «Деякі аспекти реалізації права власності на землю та будівлі (споруди) в контексті концепції єдиної юридичної долі». Розпочинаючи свій виступ доповідач зазначив, що у більшості розвинених країн, земельна ділянка та об’єкт нерухомості розташований на ній складають один об’єкт майна. «Єдина юридична доля» – це належність земельної і неземельної нерухомості на ній одній особі. У своєму виступі, доповідач зупинився на проблемах застосування ст. 120 Земельного кодексу України, питаннях реєстрації прав на земельну ділянку та реєстрації будівель/споруд, які розміщені на ній. Говорячи про правовий статус державних актів на право власності чи право користування земельною ділянкою, пан Кулинич зазначив, що наразі цей документ втратив значення правовстановлюючого документу, а виконує роль посвідчення факту реєстрації прав власності чи права користування земельною ділянкою, що повинно вплинути і на судову практику.
Анатолій Мірошниченко, д. ю. н., доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка виступив із доповіддю на тему «Обрання належного способу захисту прав на земельні ділянки». Загальновизнаною проблемою є те, що суди в Україні перевантажені великим обсягом справ, а прийняті рішенні далеко не завжди виконуються чи виконуються із значним запізненням. Обидві проблеми часто породжуються тим, що при зверненні до суду, позивачі обирають неналежні способи захисту, і тому судова система займається розглядом справ, які не мають будь-якої перспективи, адже не призводять до захисту прав позивача. Наприклад, це спори про визнання недійсними (незаконними, нечинними та ін.) державних актів про право власності чи право користування земельною ділянкою. Адже закон пов’язує виникнення права не із державним актом, а із фактом державної реєстрації (згідно ст.202 ЗКУ – реєстрація земельної ділянки), що на думку доповідача є значним прогресом. Отже визнання недійсними державних актів не тягне змін в юридичному статусі сторін та не поновлює порушене право. На думку п. Мірошниченко, належним способом захисту може бути позов про визнання права (коли є зареєстрований власник та особа, якій незаконно видано державний акт). Окремо доповідач зупинився на проблемах розгляду спорів про визнання права на земельну частку (пай).
Олена Орлюк, д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України зробила доповідь на тему «Захист прав інтелектуальної власності в Україні». У своєму виступі пані Орлюк окреслила проблеми, що існують наразі в сфері захисту авторських та суміжних прав, захисту промислової власності та ін. Зокрема, мова йшла про недоврегульованість статусу організацій колективного управління авторськими правами, проблеми доведення факту порушення прав інтелектуальної власності через відсутність відповідної методики, невідповідність понять «корисна модель», що закріплене у національному законодавстві, європейським підходам. Окремо Олена Орлюк зупинилась на проблемах судового захисту (необхідності проходити господарський процес, а потім ще і адміністративний), призначення судової експертизи (брак фахівців, здатних надавати кваліфіковані експертні висновки) та ін.
