Цій темі було присвячене перше в новому 2011 році засідання Правничого клубу ЦКП. Основним доповідачем став Юрій Попов, головний експерт із правознавства Центру комерційного права.

Переддоговірна відповідальність випливає, насамперед, із загального обов’язку добросовісного ведення переговорів та має на меті відшкодування збитків, які понесла сторона внаслідок недобросовісного поводження іншої сторони на стадії переговорів, якщо потерпіла сторона діяла, покладаючись на таку добросовісність.

Такий вид відповідальності вперше зустрічається в дигестах Юстиніана, в яких був закріплений обов’язок сторони, що вводить в оману контрагента, відшкодувати понесені контрагентом внаслідок таких дій збитки. В ХІХ столітті Рудольфом Ієрингом була сформульована теорія, за якою настання переддоговірної відповідальності пов’язувалось із наявністю «видимості угоди» - винна сторона мала нести відповідальність за збитки, понесені іншою стороною, що покладалась на існування укладеної угоди. В Цивільному Германському Уложенні наразі обов’язок відшкодування збитків витікає із порушення обов’язку добросовісності у переговорах незалежно від укладення договору чи його дійсності (згідно змін, що були внесені до Уложення у 2001 році); у Франції така відповідальність розглядається як позадоговірна; у США захист добросовісної сторони забезпечується низкою інструментів, зокрема застосуванням інституту «естопеля». Положення, що так чи інакше закріплюють положення щодо переддоговірної відповідальності, містяться у Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» (ч. 2 ст. 29), Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА, ст. 15) та ін.

Що ж стосується національного законодавства, то Цивільний кодекс України, в ст.216 «Правові наслідки недійсності правочину» містить норму, згідно якої, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Під час обговорення цієї норми учасники засідання висловили думку, що, можливо, це формулювання є застарілим та звужує підстави переддоговірної відповідальності, адже ставить її у залежність від наявності недійсного правочину. Таке формулювання наразі є перепоною до захисту прав сторони, в тому випадку, коли договір взагалі не було укладено, тим більше, що з ускладненням договірного процесу, іноді важко визначити, коли договір може вважатися укладеним.

Завершилось обговорення на тому, що діючу норму Цивільного кодексу необхідно змінити. Найефективніше буде вилучити її із ст. 216 та встановити регулювання у найбільш узагальненому вигляді в іншому розділі Кодексу. Центр комерційного права працюватиме над розробкою такої уніфікованої норми.

Більше фото дивіться за посиланням http://commerciallaw.com.ua/uk/news/eventphoto/category/11-pvvpu