24 січня 2011 року Центр комерційного права у співпраці із Академією суддів України провів семінар на тему: «Теоретичні засади та практика застосування господарськими судами норм процесуального права». Участь в семінарі взяли 35 суддів господарських судів першої інстанції із усіх регіонів України, представники Академії суддів України, науковці та практики. Відкрили та привітали учасників п. Данішевська Валентина Іванівна, Директор Центру комерційного права та п. Войтюк Ірина Анатоліївна, ректор Академії суддів України.

Учасники семінару обговорили теоретичні питання щодо принципів господарського процесу, їх класифікації та взаємодії; посилання на принципи у практиці Європейського суду з прав людини; питання господарсько-процесуальної форми та факторів, що впливають на її ефективність. Серед практичних питань, що розглядалися учасниками семінару, були: найбільш розповсюджені підстави оскарження рішень судів першої інстанції; вимоги до оформлення процесуальних документів, в тому числі рішень суду; право суддів на витребування доказів; питання відводу; необхідність використання нарадчої кімнати; особливості виконання рішень третейських судів та виконання рішень господарських судів на основі нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», що вступить в силу у березні 2011 року.

Першим доповідачем стала Беляневич Олена Анатоліївна, д. ю. н., професор кафедри господарського права Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, яка зробила доповідь на тему «Система принципів господарського процесуального права». Розпочинаючи свій виступ, п. Олена звернулась до теоретичних засад системи принципів господарського судочинства та їх закріплення в системі законодавства України. Виходячи із принципів судочинства, закріплених в Конституції України, Законі України «Про судоустрій» та ГПК, на думку доповідача, перше місце посідає принцип верховенства права, надалі – законність, рівність сторін перед судом і перед законом, змагальність та гласність. У своїй доповіді, п. Олена зупинилась на питаннях взаємодії принципів верховенства права та законності та значенні такої взаємодії для практиків. «Важливість усвідомлення системи принципів виникає тоді, коли вони входять у взаємодію та необхідно вирішувати питання про їх пріоритетність. Що стосується необхідності їх застосування на практиці, то воно часто виникає в ситуаціях, які не врегульовані або врегульовані недостатньо, або коли ми розуміємо, що застосування формальної норми закону може призвести до винесення несправедливого рішення», - зазначила п. Беляневич. Саме тому, теорія законності включає також термін «індивідуальні права особи» - це те, що знаходиться поза позитивним правом, іншими словами, це те, що ґрунтується на добрій совісті, справедливості і розумності.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип правової визначеності, звертаючи увагу на те, що рішення суду, що вступило в законну силу не може ставитися під сумнів. Наразі, в законодавстві України побудовано систему, що не наближує, а відводить в сторону від принципу правової визначеності, адже склалося так, що справи можуть неодноразово рухатись по колу.

Сірий Микола Іванович, к.ю.н., старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН України зробив доповідь на тему «Господарсько-процесуальна форма: основи ефективності». За словами доповідача, процесуальна форма має, по-перше, відповідати матеріальній нормі, а по-друге, має бути побудована таким чином, щоб були мінімізовані випадки, коли одна її частина не виконує свою функцію і перекладає її на іншу частину. Процесуальна форма складається із розгляду справи по суті, апеляції і касації. Позитивного результату можна очікувати тоді, коли кожна складова процесуальної форми виконує свою функцію. Для того, щоб відповідати матеріальній нормі, процесуальна форма має відповідати природі інститутів, що цим законодавством регулюється. Наразі такого співвідношення немає в багатьох сферах, зокрема, в сфері корпоративного регулювання. До інших важливих факторів, що впливають на ефективність процесуальної форми, п. Сірий відносить інституційну складову забезпечення процесуальної форми (судова система, блок правоохоронних та виконавчих органів); стабільність функціонування правового регулювання; людський чинник. Окрему увагу доповідач приділив обговоренню конфліктів підвідомчості, розмежуванню понять юрисдикції та підвідомчості, участі прокуратури в господарському процесі, а також досудовому врегулюванню спорів, як особливому інструменту процесуальної форми.

Дроботова Тетяна Борисівна, суддя Вищого господарського суду України зупинилася на практичних аспектах застосування процесуального законодавства, зробивши акцент на найпоширеніших помилках, яких припускаються судді першої інстанції під час розгляду справ та винесення рішень. Звертаючись до аудиторії, п. Дроботова закликала суддів приділити значну увагу оцінці позовної заяви на предмет наявності порушеного права, обраного способу захисту, суб’єктів та підстав позову. Непоодинокі випадки, коли рішення судів першої інстанції скасовуються через невідповідність способу захисту предмету спору чи невідповідність сторони спору (зокрема, коли позов подається філією юридичної особи). Окрему увагу п. Дроботова приділила питанню відводу. Згідно нещодавніх змін до ГПК, клопотання про відвід судді тепер має розглядати сам суддя, на якого заявляється відвід. Доповідачка порадила суддям робити самовідвід за наявності найменших підстав, аби убезпечитися в подальшому від скасування винесеного у справі рішення.

Значну увагу в обговоренні було присвячено оформленню процесуальних документів, в тому числі судових рішень. «Зверніть увагу на те, що всі процесуальні документи мають бути обґрунтовані із обов’язковим перерахуванням норм процесуального і матеріального права. Адже якщо звернутись до практики, більшість рішень скасовується саме через необґрунтованість. Основне, що Ви маєте зробити, це оцінити докази та встановити обставини справи. У 70% справ, рішення залишається без змін, якщо виписані обставини у справі та докази», - зазначила пані Дроботова.

Найбільшу дискусію викликало питання права суду на витребування доказів. Згідно нещодавніх змін до статті 38 ГПК, право витребовувати докази у справі може здійснюватись судом лише за клопотанням сторін. Учасники обговорення зазначили, що сторони часто зловживають цим правом, не з’являючись на засідання суду першої інстанції, а отримуючи рішення, оскаржують його в апеляційній інстанції, надаючи нові докази. Також постало питання, які наслідки може викликати «активність та ініціативність» судді, який усвідомлюючи недостатність доказів, за власною ініціативою витребовує їх у сторін. Таким наслідком може бути скарга на суддю із посиланням на перевищення ним чи нею передбачених законом повноважень. Для вирішення цього суперечливого питання, Данішевська Валентина Іванівна, директор Центру комерційного права порадила суддям більше уваги приділяти роз’ясненню сторонам змін у ГПК, особливо тих, що торкнулися їх прав у процесі, та спонукати їх подавати необхідні докази. В іншому випадку, коли сторони все ж не надають усіх доказів, справу необхідно вирішувати на основі поданих доказів, чітко описавши це у рішенні.

Нарікання суддів викликала також новела «нарадчої кімнати», в якій, за буквального прочитання статті ГПК, мають виноситися не тільки рішення суду, а також інші судові рішення (ухвали, що приймаються із питань відкладення справи, задоволення клопотань та ін..). Таке нововведення надзвичайно ускладнює та подовжує ведення процесу, протягом якого необхідність виносити ухвали виникає досить часто і судді не мають можливості кожного разу виходити до нарадчої кімнати. Внаслідок обговорення, учасники круглого столу дійшли висновку, що це положення кодексу потребує зміни.

Попов Юрій Юрійович, головний експерт із правознавства Центру комерційного права, виступив із доповіддю «Виконання судових рішень та рішень третейських судів». У своєму виступі п. Попов зупинився на питаннях виконання судових рішень на основі нової редакції Закону України «Про виконавче провадження» (вступить в силу у березні 2011 року); особливостях виконання рішень щодо солідарної відповідальності; відстроченнях і розстроченнях виконання рішень; зміні способу і порядку виконання; визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Окрему увагу було приділено обговоренню питання щодо мирової угоди, можливостям її виконання в примусовому порядку чи оскарження ухвали про затвердження мирової угоди. Наостанок, п. Попов окреслив проблеми, що виникають під час видачі наказів за рішеннями третейських судів.

Більше фотографій із заходу дивіться за посиланням.

Ознайомтесь будь ласка із тезами виступів науковців, що були представлені під час конференції.

Центр висловлює вдячність авторам за надання матеріалів для розміщення на сайті.

Розміщення матеріалів на сайті не означає повного співпадіння позиції Центру комерційного права та висновків, наведених у статтях.

Вкладення:

Файл	Размір файла
Belyanevich O.A - Pro pryncypy gospodarskogo protsesualnogo prava.pdf	145 Kb